вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
23.05.2025м. ДніпроСправа № 904/1039/25
Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Мельниченко І.Ф. розглянув спір
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Риф", м. Дніпро
до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕкоЛайт Інновейшнз", м. Дніпро
про стягнення заборгованості в сумі 130 586,32 грн.
Без участі представників сторін.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Риф" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом про стягнення 121 440,00 грн., що складають суму попередньої оплати, на яку не було виконано роботи, за договором підряду № 01/03/2024 від 01.03.2024; 5 372,00 грн. - штрафу та 3 774,32 грн. - неустойки відповідно до пункту 11.9. договору.
Судові витрати позивач просить покласти на відповідача.
Позовні вимоги обґрунтовано порушенням ТОВ "ЕкоЛайт Інновейшнз" зобов'язань в частині повернення авансового платежу за оплачені та невиконані монтажні роботи відповідно до умов укладеного сторонами договору підряду № 01/03/2024 від 01.03.2024, а також порушенням відповідачем умов спірного договору щодо реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних.
У межах визначеного законом строку, сторонам була надана можливість скористатись своїми правами на подання заяв по суті справи з документальним обґрунтуванням.
Відповідач відзив на позов не надав.
Ухвалою від 17.03.2025 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Риф" залишено без руху у зв'язку з тим, що остання подана без додержання вимог, викладених у статтях 164, 172 Господарського процесуального кодексу України.
19.03.2025 через систему "Електронний суд" до суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків, у зв'язку з чим господарським судом відкрито провадження у справі № 904/1039/25, її розгляд вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами, про що постановлено ухвалу від 24.03.2025.
З приводу дотримання прав відповідача під час розгляду даної справи судом слід зазначити таке.
Ухвала суду про відкриття провадження у справі була надіслана на адресу відповідача, яка зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, засобами поштового зв'язку 27.03.2025.
Конверт із вказаною вище ухвалою повернуто до суду відділенням поштового зв'язку з відміткою "адресат відсутній за вказаною адресою".
Відповідно до частини 7 статті 120 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи.
У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають електронного кабінету та яких неможливо сповістити за допомогою інших засобів зв'язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає чи не перебуває.
Враховуючи наведене, оскільки відповідачем не повідомлено суд про зміну місцезнаходження та не забезпечено внесення відповідних змін до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, суд дійшов висновку, що неотримання відповідачем листа з ухвалою суду та повернення його до суду з відміткою "адресат відсутній за вказаною адресою" є наслідком свідомого діяння (бездіяльності) відповідача щодо його належного отримання, тобто, є власною волею відповідача.
За приписами пунктів 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітка про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Відтак, в силу положення пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України, день невдалої спроби вручення поштового відправлення за адресою місцезнаходження відповідача, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, вважається днем вручення відповідачу ухвали суду про відкриття провадження у справі.
У даному випаду судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.
Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.
Згідно з частинами 1, 2 статті 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.
Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (частина 1 статті 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").
Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись, зокрема, з ухвалою про відкриття провадження у справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).
Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак, не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України.
Судом враховано, що в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
З огляду на викладене та згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України справу розглянуто за наявними у справі матеріалами, а рішення підписано без його проголошення.
За результатом дослідження матеріалів справи, оцінки доказів у їх сукупності господарський суд, -
Предметом доказування у даній справі є обставини щодо наявності/відсутності підстав для стягнення з відповідача суми невикористаної частини попередньої оплати за монтажні роботи відповідно до умов договору підряду № 01/03/2024 від 01.03.2024, а також нарахованих сум штрафу та неустойки відповідно до пункту 11.9. спірного договору за порушення зобов'язань щодо реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних.
01.03.2024 Товариством з обмеженою відповідальністю "Риф" (далі - замовник, позивач у даній справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ЕкоЛайт Інновейшнз" (далі - підрядник, відповідач у даній справі) укладено договір підряду № 01/03/2024 (далі - договір).
Відповідно до пункту 1.1. зазначеного вище договору підрядник на свій ризик зобов'язався виконати монтажні роботи на об'єкті за адресою: м. Дніпро, пр. Богдана Хмельницького, 162П (далі - об'єкт), згідно договірної ціни, яка є твердою згідно додатків до договору (далі - роботи), а замовник - прийняти належним чином виконані підрядником роботи, оплатити виконані підрядником роботи, а також здійснювати інші платежі, передбачені умовами цього договору.
Склад та обсяги робіт, що доручаються до виконання підряднику, визначені додатками, які є невід'ємними частинами договору (пункт 1.2.).
Згідно з пунктом 1.3. склад, обсяги та вартість робіт можуть бути переглянуті в процесі проведення робіт тільки за письмовою згодою сторін шляхом внесення відповідних змін до договору.
Розділом 2 договору сторонами узгоджено строки виконання підрядних робіт. Так, відповідно до умов пункту 2.1. підрядник розпочинає виконання робіт протягом 2 днів з дня виконання замовником зобов'язань по сплаті замовником авансового внеску в сумі та в порядку, визначеному в договорі, якщо на дату його підписання передбачена оплата авансу.
Підрядник зобов'язаний завершити виконання підрядних робіт на протязі 23 робочих днів з моменту отримання авансового платежу від замовника, передбаченого цим договором і зазначеного у відповідному додатку (пункт 2.2.).
Пунктами 2.3., 2.4. договору встановлено, що підрядник має право достроково завершити виконання робіт і здати їх замовнику. Строки виконання робіт можуть змінюватися із внесенням відповідних змін у договір, що оформлюється сторонами відповідною додатковою угодою до договору.
Відповідно до пункту 3.1. договірна ціна за цим договором визначається в додатках.
Договірна ціна робіт та порядок розрахунків за договором можуть бути змінені лише за згодою сторін шляхом підписання додаткової угоди (пункт 3.2.).
Згідно з пунктом 3.3. договору розрахунки здійснюються в безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок підрядника, вказаний в договорі.
Авансовий внесок у розмірі 50% договірної ціни перераховується замовником на розрахунковий рахунок підрядника до початку виконання робіт (пункт 3.4. договору).
У пункті 3.5. договору встановлено, що авансовий внесок у розмірі 50% договірної ціни перераховується замовником на розрахунковий рахунок підрядника протягом 3 банківських днів після підписання акту виконаних робіт.
Для проведення оплати виконаних робіт підрядник подає на розгляд замовнику підписаний уповноваженою особою акт приймання виконаних робіт у відповідності з договірною ціною (пункт 3.6. договору).
Відповідно до пункту 9.1. приймання-передача закінчених робіт здійснюється відповідно до вимог цього договору та чинного законодавства, які регламентують прийняття результатів робіт.
У пункті 9.2. договору сторонами узгоджено, що протягом 3 календарних днів після виконання робіт підрядник надсилає на адресу, зазначену у цьому договорі, або передає нарочно на розгляд замовнику підписаний підрядником належним чином складений акт приймання-передачі виконаних робіт у відповідності з договірною ціною.
Якщо замовник не підписав акт та не висловив заперечення щодо виконаних робіт протягом 7 календарних днів з моменту отримання від підрядника акту приймання-передачі виконаних робіт, то такі роботи вважаються прийнятими без зауважень та підлягають оплаті у порядку та строки, визначені цим договором (пункт 9.3.).
Відповідно до пункту 11.6. спірного договору, якщо підрядник є платником ПДВ, він зобов'язаний надавати замовнику (шляхом направлення на адресу замовника) податкові накладні та/або розрахунки коригування, складені в електронній формі з дотриманням вимог законодавства України (у тому числі з дотриманням вимоги про реєстрацію в порядку, встановленому законодавством України, підпису уповноваженої постачальника особи) та зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних, в строки, передбачені чинним законодавством України.
Постачальник зобов'язаний складати податкові накладні/розрахунки коригування в порядку, визначеному чинним законодавством, та здійснювати їх реєстрацію у Єдиному реєстрі податкових накладних у строки, встановлені Податковим кодексом України (пункт 11.7. договору).
У пункті 11.9. договору сторони домовились, що у разі порушення постачальником порядку складання податкової накладної/розрахунку коригування та термінів їх реєстрації у Єдиному реєстрі податкових накладних, встановлених Податковим кодексом України, або вчинення інших дій чи бездіяльності, в результаті чого покупець не отримає права на податковий кредит в термін 30 календарних днів від дати граничного терміну первинної реєстрації податкової накладної, постачальник сплачує покупцю штраф у розмірі 20% від вартості товару, зазначеної в такій податковій накладній/розрахунку коригування, та неустоку в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє на дату оплати неустойки, за весь термін від дати граничного терміну первинної реєстрації до дати реєстрації податкової накладної, або до дати отримання покупцем штрафної санкції. Якщо у подальшому така податкова накладна/розрахунок коригування буде зареєстрована постачальником, покупець зобов'язується повернути постачальнику кошти, сплачені останнім в якості штрафу.
Згідно з пунктом 12.1. договору останній та всі додатки до нього набувають чинності з моменту їх підписання сторонами і діє до 31.12.2026, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань належним чином.
У додатку № 1 до спірного договору сторонами узгоджено перелік та вартість робіт з прокладення кабелю для підключення воріт на загальну суму 22 293,00 грн. з ПДВ, а саме:
- прокладка кабелю відкритої проводки до 4 кв у гофрорукаві;
- прокладка сигнального кабелю;
- буріння отворів міжстінних;
- встановлення однополюсного автомату;
- монтаж ЩО накладного до 24 модулів;
- відключення від мережі силових кабелів;
- витратні матеріали (кабельний хомут, ізострічка, кінцевики, бури тощо);
- транспортні витрати;
- збірка та розбірка вишки-тури на об'єкті.
У матеріалах справи також містится додаток № 3 до спірного договору, в якому сторони узгодили перелік та вартість робіт з встановлення електроосвітлення прокладання силових мереж на загальну суму 150 423,00 грн. з ПДВ, а саме:
- встановлення та підключення світильника типу армстронг;
- встановлення світильника для високої стелі, на висоті понад 5 м;
- встановлення та підключення лінійного світильника;
- встановлення накладного ЩО;
- встановлення та виріз ніші для вбудованого ЩО до 24 модулів;
- встановлення 3п автомату;
- встановлення 1п автомату;
- монтаж розетки 3Ф;
- встановлення накладної розетки подвійної;
- встановлення вимикачів/розеток одинарних;
- кросування та монтаж розподільчої коробки;
- підключення контакторів;
- встановлення та налаштування гібрідного інвертора;
- прокладка кабелю відкритої проводки до 4 мм2;
- підведення кабелю вище 10 мм2;
- монтаж лотка залізного для кабелю на висоті понад 5 м.
Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов спірного договору позивачем здійснено попередню оплату за монтажні роботи в сумі 143 032,00 грн. відповідно до платіжних інструкцій № 924 від 05.04.2024 на суму 10 000,00 грн., № 1191 від 01.05.2024 на суму 42 000,00 грн., № 8656 від 06.09.2024 на суму 11 032,00 грн., № 8722 від 13.09.2024 на суму 50 000,00 грн. та № 8788 від 17.09.2024 на суму 30 000,00 грн.
У подальшому, відповідачем виконано роботи на загальну суму 67 710,60 грн. відповідно до актів № 5 від 05.05.2024 на суму 6 225,60 грн., № 48 від 04.07.2024 на суму 4 560,00 грн., № 56 від 17.07.2024 на суму 24 693,00 грн., № 58 від 12.08.2024 на суму 25 200,00 грн., № 76 від 14.08.2024 на суму 7 032,00 грн., які підписано та скріплено печатками сторін без зауважень та заперечень.
Позивачем сплачено вартість виконаних монтажних робіт (відповідно до актів № 5 від 05.05.2024, № 56 від 17.07.2024, № 58 від 12.08.2024) загальну суму 46 118,60 грн., що підтверджується залученими до матеріалів справи платіжними інстуркціями № 95 від 09.05.2024 на суму 6 225,60 грн., № 8287 від 19.08.2024 на суму 14 693,00 грн. та № 8423 від 23.08.2024 на суму 25 200,00 грн.
Звертаючись з даним позовом до суду позивач зазначає про те, що загальна сума сплачених його підприємством грошових коштів в якості попередньої оплати за невиконані відповідачем монтажні роботи, строк виконання яких настав, складає 121 440,00 грн.
26.02.2025 ТОВ "Риф" звернулось до відповідача з листом № 170 про відмову від договору підряду № 01/03/2024 від 01.03.2024 та повернення авансу в сумі 121 440,00 грн. за роботи, які не було виконано, на підтвердження чого позивачем залучено до позовних матеріалів відповідні докази (опис вкладення, накладну № 4905702178263 та фіскальний чек від 26.02.2025).
Вказана вимога залишилась відповідачем без відповіді та належного реагування.
Зазначає позивач і про порушення відповідачем умов спірного договору щодо реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних за фактом виконання робіт відповідно до акта № 76 від 14.08.2024 на суму 7 032,00 грн. та оплати робіт відповідно до платіжної інструкції № 8423 від 23.08.2024 на суму 25 200,00 грн., що стало підставою для нарахування штрафу в сумі 5 372,00 грн. та неустойки в сумі 3 774,32 грн. на підставі пункту 11.9. договору, які ТОВ "Риф" просить стягнути з відповідача.
Вказані обставини і стали причиною виникнення спору у даній справі.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Частиною 1 статті 837 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові (частина 2 статті 837 Цивільного кодексу України.
Відповідно до статті 846 Цивільного кодексу України строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.
Якщо у договорі підряду не встановлені строки виконання роботи, підрядник зобов'язаний виконати роботу, а замовник має право вимагати її виконання у розумні строки, відповідно до суті зобов'язання, характеру та обсягів роботи та звичаїв ділового обороту.
Статтею 854 Цивільного кодексу України передбачено: якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.
Підрядник має право вимагати виплати йому авансу лише у випадку та в розмірі, встановлених договором.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).
Відповідно до частини 1 статті 526 Цивільного кодексу України та частини 1 статті 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
У статті 527 Цивільного кодексу України визначено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту. Кожна із сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.
Статтею 599 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
За приписами статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно з положеннями частин 1, 2, 4 статті 849 Цивільного кодексу України замовник має право у будь-який час перевірити хід і якість роботи, не втручаючись у діяльність підрядника.
Якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків.
Замовник має право у будь-який час до закінчення роботи відмовитися від договору підряду, виплативши підрядникові плату за виконану частину роботи та відшкодувавши йому збитки, завдані розірванням договору.
Скористувавшись правом, наданим позивачу статтею 849 Цивільного кодексу України, ТОВ "Риф" повідомило відповідача про відмову від договору підряду № 01/03/2024 від 01.03.2024 та просило останнього повернути аванс в сумі 121 440,00 грн. за роботи, які не було виконано (лист № 170 від 26.02.2025, який містить посилання на те, що підрядником не виконані роботи у визначені спірним договором строки).
Аванс (попередня оплата) - це грошова сума, яка не забезпечує виконання договору, а є сумою, що перераховується згідно з договором наперед, у рахунок майбутніх розрахунків, зокрема, за товар який має бути поставлений, за роботи, які мають бути виконані.
При цьому аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила, лише у випадку невиконання зобов'язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 918/631/19, постанова Верховного Суду від 21.02.2018 у справі № 910/12382/17).
Приймаючи до уваги, що позивачем по договору підряду було перераховано на рахунок відповідача грошові кошти в загальному розмірі 189 150,60 грн. (143 032 грн. - попередньої оплати (авансу) та 46 118,60 грн. - за виконані монтажні роботи), але фактично вартість виконаних відповідачем робіт відповідно до актів № 5 від 05.05.2024, № 48 від 04.07.2024, № 56 від 17.07.2024 на суму 24 693,00 грн., № 58 від 12.08.2024, № 76 від 14.08.2024 складає лише 67 710,60 грн., доказів укладання актів щодо решти суми отриманого ТОВ "ЕкоЛайт Інновейшнз" авансу матеріали справи не містять, а тому відповідно сума невикористаного останнім авансу становить 121 440,00 грн.
Відповідно до частин 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до статей 74, 77 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Доказів, які б свідчили про використання ТОВ "ЕкоЛайт Інновейшнз" залишкової частини отриманого від позивача авансу в сумі 121 440,00 грн., до суду не надано.
Матеріали справи також не містять доказів, які б підтверджували повернення відповідачем суми невикористаної попередньої оплати (авансу) в розмірі 121 440,00 грн.
З огляду на викладене, вимоги позивача щодо примусового стягнення зазначеної вище суми слід визнати обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.
Щодо вимог ТОВ "Риф" про стягнення з відповідача штрафу в сумі 5 372,00 грн. та неустойки в сумі 3 774,32 грн. (за загальний період прострочення з 06.09.2024 по 24.02.2025) на підставі пункту 11.9. спірного договору, господарський суд вважає необхідним зазначити наступне.
Як вже було зазначено вище, за порушення порядку складання податкової накладної/розрахунку коригування та термінів їх реєстрації у Єдиному реєстрі податкових накладних, встановлених Податковим кодексом України, або вчинення інших дій чи бездіяльності, в результаті чого покупець не отримає права на податковий кредит в термін 30 календарних днів від дати граничного терміну первинної реєстрації податкової накладної, сторонами у пункті 11.9. договору встановлена відповідальність у вигляді штрафу у розмірі 20% від вартості товару, зазначеної в такій податковій накладній/розрахунку коригування, та неустоки в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє на дату оплати неустойки, за весь термін від дати граничного терміну первинної реєстрації до дати реєстрації податкової накладної, або до дати отримання покупцем штрафної санкції. Якщо у подальшому така податкова накладна/розрахунок коригування буде зареєстрована постачальником, покупець зобов'язується повернути постачальнику кошти, сплачені останнім в якості штрафу.
Відповідно до частини другої статті 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.
Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання (пункт 1 статті 218 Господарського кодексу України).
Статтею 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно з частиною першою статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.
Господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку (частина перша статті 173 Господарського кодексу України).
Зі змісту статей 3, 173 Господарського кодексу України вбачається, що зобов'язанням (господарським зобов'язанням) є обов'язки сторін вчинити дії, які спрямовані на досягнення мети договору, тобто зобов'язанням виконавця є обов'язок виконати роботи (надати послуги), а зобов'язанням замовника - обов'язок оплатити вартість цих робіт (послуг). Штрафні санкції, відповідно до статей 173, 230 Господарського кодексу України, можуть нараховуватись лише за неналежне виконання саме основних зобов'язань.
Суд зазначає, що виходячи з положень статей 173, 174 Господарського кодексу України, не здійснення реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних протягом передбаченого законодавством строку не є порушенням з боку відповідача правил здійснення господарської діяльності - невиконанням господарського зобов'язання, оскільки обов'язок зі складання та реєстрації податкових декларацій виникає у відповідача саме на підставі податкового законодавства.
Водночас зазначення сторонами у договорі про обов'язок відповідача здійснити реєстрацію податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних протягом передбаченого законодавством строку не має наслідком зміну характеру відповідних правовідносин з податкових на господарські.
Таким чином, невиконання або неналежне виконання таких умов договору (здійснення реєстрації податкової накладної тощо) не є правопорушенням у сфері господарювання, що відповідно до вимог статті 218, частини першої статті 230 Господарського кодексу України виключає можливість притягнення учасника господарських правовідносин до відповідальності у вигляді сплати штрафних санкцій.
Наведене узгоджується з позицією Верховного Суду, яка викладена в постановах від 13.04.2018 у справі № 902/380/17, від 02.05.2018 у справі № 908/3565/16.
Враховуючи викладене, у задоволенні вимог щодо стягнення штрафу в сумі 5 372,00 грн. та неустойки в сумі 3 774,32 грн. слід відмовити.
Щодо розподілу судових витрат господарський суд зазначає наступне.
Згідно зі статтею 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з частинами 1 та 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Частинами 3 та 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до статті 16 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.
Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Так, позивачем заявлено витрати на правову допомогу в сумі 15 000,00 грн.
На підтвердження понесених витрат на правову допомогу позивачем надано: ордер на надання правничої допомоги серії АЕ № 1367428 від 10.03.2025; договір № 01-21-01/25 про надання правової допомоги від 21.01.2025; акт прийому-передачі наданих послуг від 06.03.2025; платіжну інструкцію № 769 від 31.01.2025 на суму 15 000,00 грн.
21.01.2025 Адвокатським бюро "Герман і Партнери" (далі - виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Риф" (далі - замовник, позивач у даній справі) укладено договір про надання правової допомоги № 01-21-01/25 (далі - договір).
Відповідно до пункту 1.1. зазначеного договору замовник доручає, а виконавець бере на себе обов'язок здійснювати правовий захист інтересів замовника у Господарському суді Дніпропетровської області за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Риф" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕкоЛайт Інновейшнз" про відшкодування збитків за договором підряду № 01/03/2024 від 01.03.2024.
У відповідності до умов даного договору виконавець бере на себе наступні зобов'язання:
- складати, підписувати та подавати необхідні процесуальні документи, а саме: позовні заяви, заяви, пояснення, заперечення, клопотання тощо та приймати участь в судових засіданнях;
- готувати, відправляти та отримувати адвокатські запити;
- всіма доступними законними засобами сприяти найшвидшому задоволенню вимог замовника, вказаних у пункті 1.1. даного договору;
- на вимогу замовника виконавець зобов'язується повідомляти йому відомості про хід надання правової допомоги за цим договором (пункт 2.1.).
Згідно з пунктом 3.1. загальна вартість наданих за цим договором послуг становить суму вартості всіх рахунків-фактур, які будуть виставлені виконавцем протягом дії даного договору.
У пункті 3.2. договору сторони узгодили, що вартість послуг виконавця під час ведення справи у суді першої інстанції становить - 15 000,00 грн. без ПДВ.
Замовник здійснює попередню оплату в розмірі 15 000,00 грн. без ПДВ вартості послуг, які надаються за цим договором, протягом двох днів з моменту виставлення рахунку-фактури, в якості попередньої оплати за надані послуги (пункт 3.4.).
Відповідно до пункту 4.1. договору факт належного виконання виконавцем зобов'язань фіксується повноважними представниками сторін у акті прийому-передачі наданих послуг.
Згідно з пунктами 4.2. - 4.3. договору по закінченню надання послуг виконавець надає замовнику на розгляд проект актів прийому-передачі наданих послуг.
Замовник розглядає проект наданого акту прийому-передачі наданих послуг та у разі відсутності зауважень підписує його та направляє один оригінал виконавцю протягом 5 робочих днів з моменту його отримання.
Договір вступає в дію з моменту його підписання сторонами і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань (пункт 6.1.).
Як вбачається з матеріалів справи, 06.03.2025 сторонами підписано акт прийому-передачі наданих послуг до договору № 01-21-01/25 від 21.01.2025 про надання правової допомоги, відповідно до якого виконавець надав юридичні послуги, а замовник прийняв послуги та погодився, що якість послуг повністю відповідає вимогам замовника.
Згідно з пунктом 2 вказаного акта замовник виплатив, а виконавець прийняв оплату за послуги, що надаються за договором, в розмірі 15 000,00 грн. без ПДВ.
Із залученої до матеріалів справи платіжної інструкції № 769 від 31.01.2025 вбачається, що ТОВ "Риф" сплатило Адвокатському бюро "Герман і Партнери" 15 000,00 грн. за надання правової допомоги за договором № 01-21-01/25 від 21.01.2025.
Таким чином, судом встановлено, що відповідна сума, обумовлена сторонами до сплати у твердому розмірі під відкладальною умовою, є гонораром адвоката, тож належить до судових витрат.
За змістом статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Виходячи з аналізу положень статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту адвокат отримує винагороду у вигляді гонорару, обчислення якого, підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
Водночас, розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань, з урахуванням складності справи, кваліфікації, досвіду і завантаженості адвоката та інших обставин. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. У разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу й обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.
Отже, діяльність адвоката є оплачуваною працею і така оплата у вигляді гонорару здійснюється на підставі укладеного між адвокатом та його клієнтом договору про надання правової допомоги.
Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини четвертої статті 126 Господарського процесуального кодексу України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за обґрунтованим та належно вмотивованим клопотанням іншої сторони.
Господарський суд звертає увагу, що втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень частини четвертої статті 126 Господарського процесуального кодексу України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях статті 627 Цивільного кодексу України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у статті 43 Конституції України.
Чинним процесуальним законодавством не передбачено обов'язку сторони, яка заявляє клопотання про відшкодування витрат на правничу допомогу, доводити обґрунтованість їх ринкової вартості.
При цьому, обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини п'ята, шоста статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
Верховний Суд неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).
Такі критерії оцінки поданих заявником доказів суд застосовує з урахуванням особливостей кожної справи та виходячи з принципів верховенства права та пропорційності, приписів статей 123-130 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, що суди застосовують як джерело права згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини".
Отже, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи та доводів сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 10.12.2009 у справі "Гімайдуліна і інших проти України" (пункти 34-36), від 23.01.2014 у справі "East/West Alliance Limited" проти України", від 26.02.2015 у справі "Баришевський проти України" (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір (аналогічна правова позиція викладена Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду у додаткових постановах від 20.05.2019 у справі № 916/2102/17, від 25.06.2019 у справі № 909/371/18, у постановах від 05.06.2019 у справі № 922/928/18, від 30.07.2019 у справі № 911/739/15 та від 01.08.2019 у справі № 915/237/18).
Таким чином, вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.
Такі докази, відповідно до частини першої статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Дослідивши та проаналізувавши надані позивачем документи на підтвердження факту надання правничої допомоги, суд вважає, що відображена у цих доказах інформація щодо характеру та обсягу виконаної адвокатом відповідача роботи (наданих послуг) відповідає критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та розумності їхнього розміру у розумінні приписів частини п'ятої статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
Також, господарським судом встановлено, що обсяг наданих адвокатом послуг підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, вартість послуг адвоката є адекватною, доказів на їх завищення ТОВ "ЕкоЛайт Інновейшнз" суду не надано.
Таким чином, господарський суд дійшов висновку про те, що справедливою та співрозмірною є компенсація витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 15 000,00 грн., яка заявлена до стягнення позивачем.
Проте, з урахуванням пропорційності розміру задоволених вимог до стягнення з відповідача підлягають витрати на професійну правничу в сумі 13 949,39 грн.
Решту витрат на професійну правничу допомогу слід покласти на позивача.
До того ж, слід зазначити про те, що правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначаються Законом України "Про судовий збір".
Відповідно до статті 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Згідно зі статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік", з урахуванням норм частини 1 статті 4 Закону України "Про судовий збір", прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для працездатних осіб становить 3 028,00 грн.
Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (3 028,00 грн.) і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
При поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору (частина 3 статті 4 Закону України "Про судовий збір").
У Постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 916/228/22 зазначено про те, що особи, які після 04.10.2021 подають до суду документи в електронній формі з використанням системи "Електронний суд", мають правомірні очікування, що розмір судового збору, який підлягає сплаті ними, у такому разі буде розрахований із застосуванням понижуючого коефіцієнта, що прямо передбачено в Законі України "Про судовий збір" (п. 8.23).
Ціна позову у даній справі становить 130 586,32 грн., отже, сума судового збору за подання даного позову через систему "Електронний суд" складала 2 422,40 грн. (3 028,00 грн. * 0,8).
Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, при зверненні до господарського суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 3 028,00 грн. відповідно до платіжної інструкції № 937 від 06.03.2025.
У статті 7 Закону України "Про судовий збір" унормовано, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі, зокрема, внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом (частина 1 зазначеної вище статті).
Таким чином, позивачу із Державного бюджету України підлягає поверненню судовий збір в сумі 605,60 грн. (3 028,00 грн. - 2 422,40 грн.), який надмірно сплачено при зверненні з позовом до суду, в порядку, встановленому статтею 7 Закону України "Про судовий збір", за відповідною заявою (відповідно до Порядку повернення (перерахування) коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2013 № 787, зі змінами).
Розподіл судового збору здійснюється судом відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, за змістом якої у разі часткового задоволення позову судовий збір покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись статтями 2, 3, 20, 73-79, 86, 91, 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
Позовні вимоги задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕкоЛайт Інновейшнз" (49044, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, вул.Гоголя, будинок 15, код ЄДРПОУ 45181893) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Риф" (49057, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, ПРОСПЕКТ БОГДАНА ХМЕЛЬНИЦЬКОГО, будинок 162, код ЄДРПОУ 30269311) 121 440,00 грн. - невикористаної частини попередньої оплати (авансу) за монтажні роботи, 13 949,39 грн. - витрат на професійну правничу допомогу та 2 252,73 грн. - судового збору.
В решті позовних вимог - відмовити.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Загальна сума, що підлягає до стягнення, складає - 137 642,12 грн.
Відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складення повного тексту судового рішення.
Повне рішення складено 23.05.2025.
Суддя І.Ф. Мельниченко