пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10
E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885
21 травня 2025 року Справа № 903/258/25
Господарський суд Волинської області у складі судді Якушевої І. О., за участю секретаря судового засідання Ведмедюка М. П.
за участю представників:
від позивача: н/з,
від відповідача: н/з,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом Державної установи "Рівненський слідчий ізолятор", м. Рівне
до Державної установи "Центр охорони здоров'я Державної кримінально - виконавчої служби України", м. Київ
про стягнення 39292,56 грн.,
10.03.2025 до Господарського суду Волинської області надійшла позовна заява від 07.03.2025 Державної установи “Рівненський слідчий ізолятор», в якій позивач просить стягнути з Державної установи “Центр охорони здоров'я Державної кримінально - виконавчої служби України» 39292,56 грн. заборгованості згідно з договорами про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання нерухомого майна та надання комунальних послуг користувачу.
Ухвалою суду від 17.03.2025 було залишено без руху позовну заяву Державної установи "Рівненський слідчий ізолятор"; встановлено ДУ "Рівненський слідчий ізолятор" строк для усунення недоліків позовної заяви впродовж 10-ти днів з дня одержання цієї ухвали: усунути недоліки позовної заяви шляхом подання суду письмових пояснень; привести у відповідність прохальну частину позовної заяви її описовій частині.
27.03.2025 через систему “Електронний суд» до Господарського суду Волинської області від позивача надійшла заява про усунення недоліків. До заяви про усунення недоліків від 27.03.2025 приєднана позовна заява у новій редакції.
Також позивач у заяві про усунення недоліків від 27.03.2025 просить залучити до участі у справі у якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача філію державної установи “Центр охорони здоров'я Державної кримінально-виконавчої служби України» у Волинській та Рівненській областях.
Ухвалою суду від 01.04.2025 прийнято позовну заяву до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження та відкрито провадження у справі; розгляд справи призначено на 30 квітня 2025 року; визнано явку представника позивача у судове засідання 30.04.2025 обов'язковою; не прийнято до розгляду нову редакцію позовної заяви; залишено без задоволення клопотання позивача про залучення третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, філії державної установи “Центр охорони здоров'я Державної кримінально-виконавчої служби України» у Волинській та Рівненській областях.
14.04.2025 сформовано в системі «Електронний суд» та зареєстровано в Господарському суді Волинської області відзив на позовну заяву Державної установи "Центр охорони здоров'я Державної кримінально - виконавчої служби України", в якому зазначено, що сторони погодилися, що покриття фактичних витрат з опалення приміщення, які підлягають відшкодування відповідачем, проводиться відповідно до поданих позивачем розрахунків, отже позивач самостійно визначив частку споживання природного газу і відповідач виконав взяті на себе зобов'язання згідно з договорами у повному обсязі, кредиторська заборгованість перед позивачем відсутня.
Також відповідач просив розглядати справу без його участі, відмовити у задоволенні позову та застосувати строк позовної давності до позовних вимог за 2022 рік.
У відповіді на відзив від 21.04.2025 позивач зазначив, що вважає аргументи відповідача, викладені у відзиві, надуманими та безпідставними, такими, що не спростовують тих доказів і тверджень які були надані позивачем при поданні позовної заяви, а тому позов державної установи «Рівненський слідчий ізолятор» підлягає задоволенню у повному обсязі.
В судове засідання 30.04.2025 відповідач не з'явився, ухвала суду від 01.04.2025 про відкриття провадження у справі була надіслана відповідачу до його електронного кабінету, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа від 02.04.2025.
В судовому засіданні 30.04.2025 представники позивача позовні вимоги підтримали.
В судовому засіданні 30.04.2025 було оголошено перерву до 21.05.2025.
Ухвалу суду від 30.04.2025 було надіслано відповідачу до його електронного кабінету, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа від 01.05.2025.
Позивача було повідомлено про дату й час розгляду справи в судовому засіданні 30.04.2025 під розписку.
В судове засідання 21.05.2025 представники сторін не з'явились.
20.05.2025 від позивача надійшло клопотання про розгляд справи без його участі.
Справу 21.05.2025 розглянуто за відсутності представників, за наявними матеріалами, враховуючи їх правові позиції, викладені у позовній заяві, відзиву на позов, відповіді на відзив.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про те, що вимога Державної установи "Рівненський слідчий ізолятор" до Державної установи "Центр охорони здоров'я Державної кримінально - виконавчої служби України" про стягнення 39292,56 грн. не підлягає до задоволення.
19.03.2021 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Рівненській та Житомирській областях (орендодавець), Державною установою «Центр охорони здоров'я Державної кримінально-виконавчої служби України» (орендар) та Державною установою Рівненським слідчим ізолятором (балансоутримувач) було укладено договір оренди № 10276-2021 нерухомого майна, що належить до державної власності (а.с. 14-20).
Відповідно до п. 4.1. договору оренди об'єктом оренди є нежитлові приміщення загальною площею 211,5 кв. м, в тому числі: приміщення адміністративної будівлі (літ. «Б-3») площею 16,3 кв.м; приміщення будівлі Гуртожитку (корпусне відділення №1) (літ. «Ж-3») площею 195,2 кв.м, що розташоване за адресою: Рівненська область, м. Рівне, вул. Дворецька, 116 та перебуває на балансі Державної установи "Рівненський слідчий ізолятор».
На виконання договору оренди від 19.03.2021 № 10276-2021 балансоутримувач передав, а орендар прийняв в строкове платне користування нерухоме майно, що належить до державної власності, що підтверджується актом № 1 приймання-передачі в оренду нерухомого майна, що належить до державної власності від 19.03.2021 (а.с. 20).
04.04.2022 між Державною установою «Рівненський слідчий ізолятор» (балансоутримувач) та Державною установою «Центр охорони здоров'я Державної кримінально-виконавчої служби України» (користувач) укладено договір № 9 про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання нерухомого майна та надання комунальних послуг користувачу (а.с. 22).
Відповідно до п. 1.1. договору предметом договору є відшкодування користувачем балансоутримувачу вартості спожитих комунальних послуг, пов'язаних з утриманням приміщення користувачем, що знаходиться за адресою: м. Рівне, вул. Дворецька, 116 в межах обґрунтованих лімітів споживання.
Загальна сума договору становить 75 011,00 грн. Вартість водопостачання та водовідведення (КЕКВ 2272) за цим договором на 2022 рік становить 5 476,00 грн, вартість природного газу (КЕКВ 2274) становить 47 500,00 грн., електропостачання (КЕКВ 2273)- 22 035,00 грн.
Відповідно до п. 2.4. договору покриття фактичних витрат по опаленню приміщення, які підлягають відшкодуванню користувачем, проводяться відповідно до поданих балансоутримувачем розрахунків, які визначаються розрахунком щомісячних платежів балансоутримувача на опалення приміщення, пропорційно до займаної користувачем площі.
Відповідно до додатку № 1 до договору № 9 від 04.04.2022 розрахунку вартості відшкодування за спожиті енергоносії, зокрема річна потреба на відшкодування послуг з газопостачання становить 47500,00 грн. (а.с. 23).
Оплата комунальних послуг проводиться користувачем щомісячно до 25 числа поточного місяця на підставі рахунку та розрахунку, наданого балансоутримувачем в додатку 1 (п 2.3 договору).
15.12.2022 року між сторонами укладено додаткову угоду № 1 від 15.12.2022 року, згідно з якою витрати на відшкодування природного газу зменшено на 8 268,78 грн. (а.с. 78).
Отже, із врахуванням додаткової угоди № 1 від 15.12.2022 витрати на відшкодування природного газу становили 39231,22 грн. (47500,00 грн. - 8 268,78 грн. = 39231,22 грн.).
На виконання взятих на себе зобов'язань згідно з договором про відшкодування № 9 від 04.04.2022 відповідач відшкодував позивачу витрати на газопостачання, що підтверджується актами надання послуг по відшкодуванню природного газу та газопостачання:
- № 9 від 15.04.2022 на суму 20400,78 грн.,
- № 15 від 17.07.2022 на суму 2710,85 грн.,
- № 15 від 28.07.2022 на суму 2710,85 грн.,
- № 28 від 15.12.2022 на суму 13408,74 грн. (а.с. 82-84)
та копіями платіжних доручень:
-№ 76 від 18.04.2022 року, оплачено в ГУДКСУ у Волинській області 21.04.2022 року на суму 20 400,78грн.,
- №169 від 14.07.2022 року, оплачено в ГУДКСУ у Волинській області 25.07.2022 року на суму 2 710,85грн.,
- №183 від 28.07.2022 року, оплачено в ГУДКСУ у Волинській області 29.07.2022 року на суму 2 710,85 грн.,
- № 371 від 15.12.2022 року, оплачено в ГУДКСУ у Волинській області 17.12.2022 року на суму 13 408,74 грн. (а.с. 70-71).
Всього на суму 39231,22 грн.
02.03.2023 між сторонами укладено договір № 8 про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання нерухомого майна та надання комунальних послуг користувачу (а.с. 24).
Відповідно до п. 1.1. договору предметом договору є відшкодування користувачем балансоутримувачу вартості спожитих комунальних послуг, пов'язаних з утриманням приміщення користувачем, що знаходиться за адресою: м. Рівне, вул. Дворецька, 116 в межах обґрунтованих лімітів споживання.
Загальна сума договору складає 57 700,00 грн без ПДВ. Вартість водопостачання та водовідведення (КЕКВ 2272) за цим договором на 2023 рік становить 4 000,00 грн., електропостачання (КЕКВ 2273) - 22 100,00 грн., природного газу (КЕКВ 2274)-31 600,00 грн.
В додатку №1 до договору № 8 розрахунку вартості відшкодування за спожиті енергоносії зазначено, що річна потреба на відшкодування послуг з газопостачання становить 31 600,00 грн. (а.с. 25).
Відповідно до п. 2.4. договору покриття фактичних витрат по опаленню приміщення, які підлягають відшкодуванню користувачем, проводяться відповідно до поданих балансоутримувачем розрахунків, які визначаються розрахунком щомісячних платежів балансоутримувача на опалення приміщення, пропорційно до займаної користувачем площі.
Оплата комунальних послуг проводиться користувачем щомісячно до 25 числа поточного місяця на підставі рахунку або актів наданих послуг та розрахунку наданих балансоутримувачем в додатку 1 (п 2.3 договору).
14.11.2023 між сторонами укладено додаткову угоду № 1 від 14.11.2023, згідно з якою витрати на відшкодування природного газу було збільшено на 9 200,00 грн. (а.с. 79).
25.12.2023 сторони уклали додаткову угоду №1 від 25.12.2023, згідно з якою витрати на відшкодування природного газу було зменшено на 5830,16 грн. (а.с. 80).
Отже, із врахуванням додаткових угод № 1 від 14.11.2023 та № 1 від 25.12.2023 витрати на відшкодування природного газу становили 34969,84 грн. (31600,00 грн. + 9 200,00 грн.- 5830,16 грн. = 34969,84 грн.).
На виконання взятих на себе зобов'язань згідно з договором № 8 від 02.03.2023 відповідач відшкодував позивачу витрати з газопостачання, що підтверджується актами надання послуг з відшкодування природного газу та газопостачання:
- № 4 від 16.03.2023 на суму 14246,86 грн.,
- № 10 від 19.04.2023 на суму 5738,86 грн.,
- № 34 від 12.12.2023 на суму 4868,50 грн.,
- № 36 від 20.12.2023 на суму 10115,63 грн. (а.с. 84-85),
та копіями платіжних доручень:
- № 57 від 16.03.2023, оплачено в ГУДКСУ у Волинській області 17.03.2023 на суму 14 246,85 грн.,
- № 92 від 19.04.2023., оплачено в ГУДКСУ у Волинській області 22.04.2023 на суму 5 738,86 грн.,
- № 416 від 12.12.2023, оплачено в ГУДКСУ у Волинській області 13.04.2023 на суму 4 868,50 грн.,
- № 450 від 21.12.2023, оплачено в ГУДКСУ у Волинській області 23.12.2023 на суму 10 115,63 грн. (а.с. 72-73).
Всього на суму 34969,84 грн.
09.02.2024 між сторонами укладено договір № 14 про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання нерухомого майна та надання комунальних послуг (а.с. 26).
Відповідно до п. 1.1. договору предметом договору є відшкодування користувачем балансоутримувачу вартості спожитих комунальних послуг, пов'язаних з утриманням приміщення користувачем, що знаходиться за адресою: м. Рівне, вул. Дворецька, 116 в межах обґрунтованих лімітів споживання.
Відповідно до п. 1.2. договору № 14 від 09.02.2024 загальна сума договору становить 81 863,00 грн без ПДВ. Вартість водопостачання та водовідведення (КЕКВ 2272) за цим договором на 2024 рік становить 3 563,00 грн, вартість природного газу - (КЕКВ 2274) становить 48500,00 грн., електропостачання (КЕКВ 2273)- 29 800,00 грн.
Відповідно до п. 2.4. договору покриття фактичних витрат по опаленню приміщення, які підлягають відшкодуванню користувачем, проводяться відповідно до поданих балансоутримувачем розрахунків, які визначаються розрахунком щомісячних платежів балансоутримувача на опалення приміщення, пропорційно до займаної користувачем площі.
Оплата комунальних послуг проводиться користувачем щомісячно до 25 числа поточного місяця на підставі рахунку та розрахунку наданих балансоутримувачем в додатку № 1 (п 2.3 договору).
В додатку №1 до договору № 14 у розрахунку вартості відшкодування за спожиті енергоносії зазначено, що річна потреба на відшкодування послуг з газопостачання становить 48500,00 грн. (а.с. 25).
На виконання взятих на себе зобов'язань згідно з договором про відшкодування витрат № 14 від 09.02.2024 відповідач відшкодував позивачу витрати з газопостачання, що підтверджується актами надання послуг по відшкодуванню природного газу та газопостачання:
-№ 2 від 15.02.2024 на суму 8549,88 грн.,
- № 8 від 27.03.2024 на суму 7052,78 грн.,
- № 11 від 16.04.2024 на суму 5763,69 грн.,
- № 28 від 18.12.2024 на суму 27133,65 грн. (а.с. 86-87),
та копіями платіжних доручень:
- № 32 від 15.02.2024, оплачено в ГУДКСУ у Волинській області 17.02.2024 на суму 8549,88 грн.,
- № 77 від 28.03.2024, оплачено в ГУДКСУ у Волинській області 29.03.2024 на суму 7052,78грн.,
- № 100 від 17.04.2024, оплачено в ГУДКСУ у Волинській області 18.04.2024 на суму 5763,69 грн.
- № 453 від 18.12.2024, оплачено в ГУДКСУ у Волинській області 19.12.2024 на суму 27133,65 грн. (а.с.74-75).
Всього на суму 48500,00 грн.
Відповідно до ст. 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Як передбачено ч. ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно зі ст. 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 Цивільного кодексу України ).
Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Між сторонами у справі були укладені договори з відшкодування витрат балансоутримувача на утримання нерухомого майна та надання комунальних послуг, які скріплені печатками сторін та підписані представниками сторін.
Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно із ст. ст. 526, 599 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Уклавши договори про відшкодування витрат, сторони взяли на себе певні зобов'язання.
Позивач зобов'язався подавати відповідачу розрахунки на опалення приміщення і за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань за цими договорами нести відповідальність згідно з чинним законодавством України.
Відповідач зобов'язався відшкодовувати позивачу вартість спожитих комунальних послуг відповідно до поданих позивачем розрахунків і також нести відповідальність за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань за цими договорами згідно з чинним законодавством України.
Отже, підписавши і скріпивши договори печатками, сторони зобов'язались виконувати свої зобов'язання належним чином у відповідності до умов цих договорів.
На виконання умов договорів сторони погодили розрахунки вартості відшкодування за спожиті енергоносії, уклали додаткові угоди до договорів про відшкодування та підписали акти наданих послуг.
Всі документи підписані та скріплені печатками сторін без зауважень.
Мотивована відмова від підписання актів наданих послуг зі сторони позивача в матеріалах справи відсутня.
Отже, доказами, наявними у матеріалах справи підтверджується, що відповідач повністю відшкодував на підставі розрахунків позивача вартість природного газу, узгоджену сторонами у договорах, а саме:
- у договорі № 9 від 04.04.2022 сторонами узгоджено вартість газу в розмірі 47500,00 грн., додатковою угодою зменшено вартість природного газу на 8268,78 грн., отже вартість газу - 39231,22 грн., що сплачено відповідачем у повному обсязі;
- у договорі № 8 від 02.03.2023 сторонами узгоджено вартість газу в розмірі 31600,00 грн., додатковою угодою збільшено на 9200,00 грн., а додатковою угодою № 1 від 25.12.2023 зменшено на 5830,16 грн., отже вартість газу - 34969,84 грн., що сплачено відповідачем у повному обсязі;
- у договорі № 14 від 09.02.2024 сторонами узгоджено вартість газу в розмірі 48500,00 грн., сплачено відповідачем у повному обсязі.
Оплата комунальних послуг з газопостачання підтверджується копіями платіжних доручень, доданими відповідачем до матеріалів справи.
Таким чином, відповідач повністю виконав свої зобов'язання за договором, заборгованість перед позивачем відсутня.
Однак, 27.01.2025 управління Західного Офісу Держаудитслужби в Рівненській області складено акт № 13-17-20-06/16 від 27.01.2025 ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності Державної установи «Рівненський слідчий ізолятор» за період з 01.01.2022 по 30.09.2024 (а.с. 8-12).
Ревізією встановлено, що при розрахунку Рівненським слідчим ізолятором частки спожитої теплоенергії Центром охорони здоров'я (що визначена як співвідношення опалювальної орендованої площі до загальної опалювальної СІЗО), занижено її розмір та, відповідно, при складанні актів наданих послуг по відшкодуванню природного газу та газопостачання занижено кількість кубічних метрів спожитого газу Центром охорони здоров'я та розмір плати за спожитий природний газ на опалення орендованої площі за період з 01.01.2022 по 30.03.2024 на суму 39 292,56 грн., що призвело до покриття за рахунок бюджетних асигнувань, затверджених у кошторисі Рівненського слідчого ізолятора за КПКВК 36010120 витрат сторонньої юридичної особи Державної установи «Центр охорони здоров'я Державної кримінально-виконавчої служби України» на вказану суму, чим завдано матеріальної шкоди (збитків) Рівненському слідчому ізолятору.
Розрахунок суми відшкодування знаходиться у додатку № 12 до вказаного акту - Реєстрі покриття Державною установою «Рівненський слідчий ізолятор» витрат сторонньої юридичної особи - Державної установи «Центр охорони здоров'я ДКВСУ» з оплати природного газу за період з 01.01.2022 по 30.03.2024 (а.с. 13).
З метою усунення недоліків, вказаних в акті ревізії, позивач 28.01.2025 звернувся до філії державної установи «Центр охорони здоров'я Державної кримінально-виконавчої служби України» у Волинській та Рівненській областях з претензією № 1 про сплату заборгованості в сумі 39292,56 грн. (а.с. 29).
Листом № 42-ВН-25 від 17.02.2025 слідчий ізолятор отримав відповідь у якому вказану претензію та її вимоги було відхилено (а.с.30).
На підставі розрахунку заборгованості, здійсненого ревізією, державна установа «Рівненський слідчий ізолятор» підготувала акт звірки взаєморозрахунків за вказаними договорами і звернулася до Філії з листом № 04-1258 від 14.02.2025 (а.с. 31-32).
Листом № 43-ВН-25 від 18.02.2025 відповідач повідомив позивача, що розрахунки згідно укладених договорів проведені у повному обсязі і акт звірки взаєморозрахунків не було підписано (а.с. 33).
За фактом ревізії в державній установі «Рівненський слідчий ізолятор» було проведено службове розслідування, що підтверджується наказом державної установи «Рівненський слідчий ізолятор» № 92/АГ-25 від 24.02.2025 про створення комісії для проведення службового розслідування (а.с. 34).
За фактом проведення службового розслідування було сформовано висновок від 26.02.2025 (а.с. 35-36).
За результатами службового розслідування було вирішено провести перерахунок споживання природного газу для державної установи «Центр охорони здоров'я Державної кримінально-виконавчої служби України» за період 01.01.2024 по 30.09.2024 та звернутися до них щодо проведення розрахунку за спожитий природний газ за даний період (а.с. 36).
Як випливає із змісту позовної заяви, позивач пред'явив вимогу про стягнення з відповідача 39 292,56 грн. заборгованості, яка ґрунтується на акті ревізії управління Західного офісу Державної аудиторської служби в Рівненській області.
Однак, посилання позивача на акт ревізії як на підставу виникнення у відповідача обов'язку оплати 39292,56 грн. є необґрунтованими, оскільки виявлені контролюючим органом порушення не впливають на умови укладеного між сторонами договору і не можуть їх змінювати, за своїми правовими наслідками акт ревізії фіксує порушення фінансової дисципліни учасника правовідносин, фінансово-господарська діяльність якого перевірялась.
Акт перевірки не є рішенням суб'єкта владних повноважень, не зумовлює виникнення будь-яких прав та обов'язків для осіб, робота (діяльність) яких перевірялися.
Акт перевірки є носієм доказової інформації про виявлені контролюючим органом порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання, документом, на підставі якого приймається відповідне рішення контролюючого органу.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.10.2018 у справі № 917/1064/17.
Акт перевірки (аудиту) - це документ про результати проведеної перевірки (аудиту), який є носієм дій з фінансового контролю та інформації про виявлені недоліки. Акти ревізії та документальних перевірок не мають обов?язкового характеру та не можуть оспорюватись в суді.
За умови існування між сторонами договірних правовідносин виявлені контролюючим органом порушення не впливають на умови укладених між сторонами договорів і не можуть їх змінювати.
До того ж акт ревізії не може встановлювати обов'язкових правил для сторін за господарсько-правовим договором в силу статті 19 Господарського кодексу України, яка прямо забороняє втручання та перешкоджання господарській діяльності з боку контролюючих органів державної влади.
Виявлені контролюючим органом порушення не впливають на умови укладеного між сторонами договору і не можуть їх змінювати, оскільки за своїми правовими наслідками акт ревізії фіксує порушення фінансової дисципліни учасника правовідносин, фінансово-господарська діяльність якого перевірялась.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 20.06.2019 року у справі № 916/1906/18 та від 17.03.2020 року у справі №911/1102/19.
Відповідно до ч. 4 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Отже, акт аудиту не може встановлювати обов'язкових правил для сторін за господарсько-правовим договором в силу ст. 19 Господарського кодексу України, яка прямо забороняє втручання та перешкоджання господарській діяльності з боку контролюючих органів державної влади.
Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.
За змістом ч. ч. 1,3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Позивач у процесі судового розгляду не довів факту невиконання відповідачем договірних зобов'язань, факту наявності у відповідача заборгованості з відшкодування вартості спожитого природного газу, а тому вимога позивача про стягнення з відповідача 39292,56 грн. заборгованості не підлягає до задоволення.
Щодо клопотання відповідача про застосування строку позовної давності до позовних вимог за 2022 рік, викладеного у відзиві на позовну заяву від 14.04.2025.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2018 по справі № 910/18560/16 (12-143гс18) зазначено, що позовна давність може застосовуватися виключно, якщо позовні вимоги судом визнано обґрунтованими та доведеними. Застосування положень про позовну давність та відмова в позові з цієї підстави здійснюється в разі, коли суд попередньо встановив наявність порушеного права, на захист якого подано позов, та обґрунтованість і доведеність позовних вимог.
Застосування положень про позовну давність та відмова в позові з цієї підстави здійснюється в разі, коли суд попередньо встановив наявність порушеного права, на захист якого подано позов, та обґрунтованість і доведеність позовних вимог.
Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року у справі № 362/44/17 та від 04 грудня 2018 року у справі №910/18560/16.
Оскільки у справі №903/258/25 позивач не довів ті обставини, на які посилається на обґрунтування позовних вимог, клопотання відповідача про застосування строків позовної давності до вимог про стягнення заборгованості за 2022 рік, викладене у відзиві на позовну заяву від 14.04.2025, не підлягає до задоволення.
У зв'язку із відмовою у задоволенні позову на підставі п. 2 ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати, пов'язані з оплатою судового збору, у розмірі 2422,40 грн. покладаються на позивача.
Керуючись ст. ст. 13, 74, 86, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
у задоволенні позову відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги це рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено до Північно-західного апеляційного господарського суду впродовж 20 днів з дня складання повного тексту судового рішення.
Повне рішення виготовлено і підписано 23.05.2025.
Суддя І. О. Якушева