Справа № 527/888/23
провадження № 1-кп/527/15/25
22 травня 2025 року м. Глобине Глобинський районний суд Полтавської області у складі:
головуючого судді - ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3 ,
обвинуваченого - ОСОБА_4 ,
в режимі відеоконференції захисника - ОСОБА_5 ,
в режимі відеоконференції представника потерпілого - ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні кримінальне провадження №12020170000000528 від 07.11.2020 року за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України,-
В провадженні Глобинського районного суду Полтавської області перебуває вказане кримінальне провадження.
В підготовчому судовому засіданні захисник обвинуваченого ОСОБА_5 заявила клопотання про повернення обвинувального акту прокурору. В обґрунтування клопотання зазначила, що обвинувальний акт не відповідає вимогам ст. 291 КПК України, а саме: обвинувальний акт містить прізвище, ім'я, по батькові потерпілого ОСОБА_7 , який помер від отриманих травм в результаті ДТП. Натомість реєстр матеріалів досудового розслідування від 20.04.2023 містить інформацію про допит потерпілої ОСОБА_8 , відомості про яку в обвинувальному акті не зазначені. 03.12.2021 ухвалою слідчого судді Октябрьського районного суду м. Полтави задоволено скаргу адвоката ОСОБА_9 в інтересах потерпілої ОСОБА_8 про скасування постанови про закриття кримінального провадження №12020170000000528 та скасовано постанову слідчого про закриття кримінального провадження, тобто під час проведення досудового розслідування винесено процесуальне рішення за ініціативою потерпілої ОСОБА_8 . Обвинувальний акт не містить відомості про кожного потерпілого. Крім того, обвинувальний акт містить посилання на докази та їх розкриття, що утворює дисбаланс між правами обвинувачення та захисту. Так, в обвинувальному акті, при викладенні фактичних обставин кримінального правопорушення, інкримінованого ОСОБА_4 , які прокурор вважає встановленими та при формулюванні обвинувачення розкрито докази-висновок судово-медичної експертизи № 113 від 30.12.2020 та висновок комплексної судової авто технічної, транспортно-трасологічної та судово медичної експертизи № 1356/1357/52 від 21.12.2022. Зазначені обставини суперечать принципам верховенства права й неупередженості суду, безпосередності дослідження ним доказів. Зауважила, що викладені обставини, а саме розкриття сутності доказів стороною обвинувачення до початку судового розгляду кримінального провадження по суті, фактично ставить вже на цій стадії провадження сторону захисту у нерівноправне у зрівнянні зі стороною обвинувачення становище, що суперечить принципам рівноправності та змагальності сторін під час судового розгляду.
Обвинувачений підтримав клопотання захисника та прохав його задовольнити.
Представник потерпілого вказала, що потерпілий частково погоджується з клопотанням про повернення обвинувального акту, а саме у обґрунтуванні тієї частини клопотання, де порушено його право на участь у досудовому розслідуванні, у іншому покладається на розсуд суду.
Прокурор проти задоволення клопотання про повернення обвинувального акту заперечував. В обґрунтування заперечень зазначив, що обвинувальний акт містить виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими та формулювання обвинувачення із зазначенням обставин, які згідно з ст.91 КПК України підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, а також правову кваліфікацію та юридичне формулювання обвинувачення закону України про кримінальну відповідальність. Підставою для повернення обвинувального акта не може слугувати будь-яка його формальна невідповідність вимогам КПК України, а лише та, яка перешкоджає призначенню судового розгляду. Всі обставини, які зазначила сторона захисту в клопотанні про повернення обвинувального акту, можливо встановити під час судового розгляду вказаного кримінального провадження.
Вислухавши пояснення учасників кримінального провадження, дослідивши зміст клопотання, надані документи та їх копії, а також обвинувальний акт з додатками до нього, суд приходить до наступного висновку.
Згідно з положеннями ч.1 ст.337 КПК України, судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення, відповідно до обвинувального акта.
Обов'язок перевіряти обвинувальний акт на відповідність вимогам закону покладається на суд першої інстанції у підготовчому судовому засіданні та у випадку, якщо обвинувальний акт не відповідає вимогам Кримінального процесуального кодексу України, суд, відповідно до приписів п.3 ч.3 ст.314 КПК України, має право повернути обвинувальний акт прокурору.
Відповідно до припису п.13 ч.1 ст.3 КПК України, обвинувачення - це твердження про вчинення певною особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, висунуте в порядку, встановленому цим Кодексом.
Процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування, відповідно до положень ч.4 ст.110 КПК України, є обвинувальний акт(підсумковий процесуальний документ, яким визнається достатність доказів, зібраних під час досудового розслідування та засвідчується його завершення), який повинен відповідати вимогам, передбаченим ст.291 КПК України.
Так, відповідно до положень п.3 ч. 2 ст. 291 КПК України, обвинувальний акт має містити анкетні відомості кожного потерпілого (прізвище, ім'я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство).
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст.55 КПК України потерпілим у кримінальному провадженні може бути фізична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано моральної, фізичної або майнової шкоди, юридична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової шкоди. Права і обов'язки потерпілого виникають в особи з моменту подання заяви про вчинення щодо неї кримінального правопорушення або заяви про залучення її до провадження як потерпілого.
Відповідно до ч.6 ст. 55 КПК України якщо внаслідок кримінального правопорушення настала смерть особи або особа перебуває у стані, який унеможливлює подання нею відповідної заяви, положення частин першої - третьої цієї статті поширюються на близьких родичів чи членів сім'ї такої особи. Потерпілим визнається одна особа з числа близьких родичів чи членів сім'ї, яка подала заяву про залучення її до провадження як потерпілого, а за відповідним клопотанням - потерпілими може бути визнано кілька осіб.
Як вбачається із змісту обвинувального акту у кримінальному провадженні №12020170000000528 від 07.11.2020 року прокурор вважає встановленим факт загибелі 07.11.2020 потерпілого ОСОБА_7 від дій обвинуваченого ОСОБА_4 . Таким чином, потерпілим у даному провадженні може бути особа з числа близьких родичів чи членів сім'ї ОСОБА_7 , яка подала заяву про залучення до провадження в якості потерпілого.
Згідно реєстру матеріалів досудового розслідування потерпілою у кримінальному провадженні визнано ОСОБА_8 , яка за інформацією Глобинського ВДРАЦС у Кременчуцькому районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління МЮ від 12.01.2023 вих. № 13/20.3-28 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 (актовий запис про смерть № 549 від 28.10.2021).
Заяву відповідно до ч.6 ст. 55 КПК України про залучення до провадження як потерпілого жодна особа з числа близьких родичів чи членів сім'ї ОСОБА_7 на день направлення обвинувального акту до суду не подала.
Діючий кримінальний процесуальний закон не зобов'язує слідчого або прокурора з власної ініціативи здійснювати пошук потерпілих та залучати їх до провадження. До того ж, суд має передбачену законом можливість залучити до судового розгляду потерпілих, у разі, якщо такі з'являться та звернуться з відповідною заявою.
Суд вважає необґрунтованим посилання сторони захисту на ту обставину, що із реєстру матеріалів досудового розслідування не вбачається, що орган досудового розслідування вживав заходи щодо залучення близьких родичів померлого чи членів його сім'ї в якості потерпілих та не забезпечив реалізацію їхніх прав, передбачених ст. 55,56 КПК України, оскільки відповідно до ч.2 ст. 109 КПК України реєстр матеріалів досудового розслідування повинен містити номер та найменування процесуальної дії, проведеної під час досудового розслідування, а також час її проведення; реквізити процесуальних рішень, прийнятих під час досудового розслідування; вид заходу забезпечення кримінального провадження, дату і строк його застосування. Разом з тим, листування з приводу вжиття заходів щодо залучення близьких родичів померлого чи членів його сім'ї в якості потерпілих не здійснюється у формі процесуальної дії та не оформлюється у формі процесуальних рішень, а тому не підлягає відображенню в реєстрі матеріалів досудового розслідування.
За приписами ч.2 ст.42 КПК України особа набуває процесуального статусу обвинуваченого після передачі до суду обвинувального акта щодо неї в порядку, передбаченому ст.291 цього Кодексу.
Підставою для повернення обвинувального акта не може слугувати будь-яка його формальна невідповідність вимогам КПК України, а лише та, яка перешкоджає призначенню судового розгляду, і в кожному конкретному випадку суд має перевірити, чи створює перешкоди для судового розгляду певна невідповідність обвинувального акта вимогам кримінального процесуального закону.
Тобто суд може повернути обвинувальний акт прокурору лише за наявності суттєвих недоліків у викладі фактичних обставин кримінального правопорушення, правової кваліфікації та формулювання обвинувачення, які можуть потягти за собою порушення права на захист з огляду на суперечливість або незрозумілість суті обвинувачення.
Аналіз змісту обвинувального акту свідчить про те, що він містить анкетні відомості обвинуваченого, виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, формулювання обвинувачення та інші, передбачені законом відомості.
Щодо доводів сторони захисту про те, що в обвинувальному акті, при викладенні фактичних обставин кримінального правопорушення, інкримінованого ОСОБА_4 , які прокурор вважає встановленими та при формулюванні обвинувачення розкрито докази-висновки експертиз, то суд зазначає, що відповідно до ст.94 КПК України суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Жоден доказ не має наперед встановленої сили. Отже докази зі сторони обвинувачення та зі сторони захисту досліджуються в судовому засіданні під час судового розгляду кримінального провадження по суті, та лише після всебічного, повного й неупередженого дослідження доказів та всіх обставин кримінального провадження, суд у відповідності до ст. 94 КПК України приймає відповідне процесуальне рішення. Поняття доказів, належність та допустимість при визнанні відомостей доказами визначені у статтях 84-86 КПК України. Порядок дослідження доказів визначений у статтях 357-359 КПК України. Відтак посилання в обвинувальному акті на висновки експертиз не суперечить принципам рівноправності та змагальності сторін.
За таких обставин, оскільки підстави для повернення обвинувального акта відсутні, суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні клопотання захисника обвинуваченого про повернення обвинувального акту прокурору.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 291, 314, 369-372 КПК України, суд,-
У задоволенні клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_5 про повернення прокурору обвинувального акту №12020170000000528 від 07.11.2020 року за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України - відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя ОСОБА_1