Справа № 524/6838/24
Провадження №2/524/319/25
15.05.2025 року Автозаводський районний суд міста Кременчука в складі: головуючого - судді Нестеренка С.Г., за участі: - секретаря судового засідання Сінельнік В.О., представника позивача - відповідача АТ КБ «Приватбанк» - Озірської -Шанли В.С., відповідача - позивача ОСОБА_1 та її представника ОСОБА_2 , котрий приймав участь у розгляді справи у режимі відеоконференції, розглянув у загальному позовному провадженні у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Кременчук Полтавської області цивільну справу за позовом АТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про надання банківських послуг та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до АТ КБ «Приватбанк» про захист прав споживача та покладення зобов'язання, -
У червні 2024 року до суду звернулося АТ КБ «Приватбанк» (надалі Банк) із позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про надання банківських послуг.
В обґрунтування позову позивач за первісним позовом зазначав, що ОСОБА_1 звернулася до АТ КБ «Приватбанк» з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписала заяву № б/н від 28.12.2012 року.
Відповідач за первісним позовом підтвердила свою згоду на те, що підписана нею заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами Банку», які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, складає між нею та банком договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві.
Банком було відкрито картковий рахунок із початковим кредитним лімітом у розмірі, що зазначений у довідці про зміну умов кредитування та обслуговування картрахунку, а відповідачу надано у користування кредитну картку.
У подальшому, розмір кредитного ліміту збільшився до 50 000,00 грн.
Після спливу строку дії першої картки відповідачем за первісним позовом додатково отримана кредитна картка № 5168742216004485, строк дії 01/22, тип картка «Універсальна Голд», відповідно до анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг б/н від 15.02.2018 року. В процесі користування рахунком відбулася зміна відсоткової ставки до 40,8% річних.
У процесі користування рахунком 13.01.2022 року відповідачем за первісним позовом підписано заяву про приєднання до Умов та Правил надання батьківських послуг на підставі якої отримано додаткову кредиту картку № НОМЕР_1 , строк дії 02/26, тип картки «Універсальна Голд».
АТ КБ «Приватбанк» свої зобов'язання за договором про надання банківських послуг виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах передбачених договором та в межах встановленого кредитного ліміту. Позивач вказував, що у процесі підготовки позовної заяви до суду було встановлено, що відповідач за первісним позовом перестала вносити кошти, посилаючись на спірні операції, які були проведені по її картці № НОМЕР_1 21.07.2023 року - придбання одягу у АДРЕСА_1 . В ході перевірки інформації встановлено, що банком було зафіксовано звернення ОСОБА_1 , яке було направлено на перевірку.
У ході перевірки було встановлено, що 21.07.2023 року о 21:47:52 зафіксовано дзвінок ОСОБА_1 на гарячу лінію (3700) про те, що 18.07.2023 року о 16:34:27 зафіксований вхід з нетипового пристрою (TABLET) ONEPLUS A3010|ONEPLUS (imei 12FA5D60A34FC424) з ip адреси: НОМЕР_2 (провайдер Teleradiocompany TeleLan LLC).
Вхід до акаунту приват24 здійснювався шляхом вірного введення логіну та паролю (зміна паролю не проводилася), з підтвердженням входу за допомогою IVR-дзвінка з банку на фінансовий номер телефону ОСОБА_1 .
О 16:39:09 зафіксований вхід з іншого нетипового мобільного пристрою (PHONE) ONEPLUS A5000| ONEPLUS (imei 81A0FCD925E1AB57) з ip адреси: НОМЕР_3 (провайдер PP Neiron Systems).
Вхід до привта24 здійснювався шляхом вірного введення логіну та паролю (зміна паролю не проводилася), з підтвердженням входу за допомогою IVR-дзвінка з банку на фінансовий номер телефону ОСОБА_1 .
Отримавши доступ до акаунту приват24 ОСОБА_1 , треті особи отримали повні дані картки та можливість проводити підтвердження платежів, збільшувати кредитні ліміти та ліміти оплати в інтернеті, можливість оформляти (перевипускати) карти за допомогою приват24 та підключати карти до безконтактної оплати шляхом ручного введення № картки, терміну дії та CVV2 коду, а також відновлювати (змінювати) PIN коди карток.
21 липня 2023 року о 20:27 картка № НОМЕР_4 була підв'язана до безконтактної оплати в Google Pay.
У подальшому, 21 липня 2023 року згідно виписки по картковому рахунку № НОМЕР_4 в період часу з 21:39 по 21:46 з картки було проведено дві оплати за загальну суму 49 500,00 грн. POS-терміналом M12608GD TCP Margelis (м. Київ, вул. Вифлеємська, буд. 12).
По факту проведений операцій POS-термінал M12608GD TCP Margelis ( АДРЕСА_1 ), відкритого на ФОП ОСОБА_3 , банком проведено службову перевірку. За результатами перевірки ФОП ОСОБА_3 внесено в список обмежень до вирішення спору з клієнтом.
Банк вказав, що враховуючи, що зафіксований вхід в акаунт приват24 клієнтки з нетипового пристрою при правильному вводі логіну та паролю з підтвердженням авторизації по дзвінку на фінансовий номер клієнтки ОСОБА_1 , можна стверджувати, що нею було скомпрометовано логін та пароль до свого привта24 та підтверджено вхід по дзвінку.
Вказали, що саме клієнт несе повну відповідальність за несанкціоноване отримання грошових коштів з рахунку третіми особами в разі якщо його дії або бездіяльність призвели до втрати карки, розголошенню ПІНа або іншої інформації, яка діє можливість ініціювати платіжну операцію.
Позивач за первісним позовом вказав що у зв'язку з порушеннями зобов'язань за кредитним договором відповідач за первісним позовом, станом на 18.03.2024 року, має заборгованість у розмірі 61 231,89 грн., з яких: 48 976,89 грн. заборгованість за кредитом та 12 255,00 грн. заборгованість за процентами, яку позивач просив стягнути з відповідача на свою користь, а також сплачений судовий збір у розмірі 2422,40 грн.
Ухвалою судді від 05 серпня 2024 року відкрито спрощене провадження у справі, залучено сторін, призначено розгляд справи.
26 вересня 2024 року до суду від представника відповідача за зустрічним позовом ОСОБА_1 - ОСОБА_2 надійшов відзив на позовну заяву. Представник вказав, що згідно з розрахунком боргу, який надав банк, станом на 01.07.2023 року, заборгованість за кредитом була відсутня. З матеріалів справи вбачається, що 21.07.2023 року з кредитної картки відповідача за зустрічним позовом було списано кошти двома платежами на суму 49 500,00 грн. На зазначену заборгованість банк нарахував проценти у розмірі 12 255 грн. Кредитні кошти у розмірі 49 500 грн. були протиправно списані без волевиявлення відповідача. Відповідач за зустрічним позовом невідкладно повідомила про це банк, а також звернулася до правоохоронних органів, де за заявою ОСОБА_1 розпочато кримінальне провадження. Досудове розслідування триває. Звернув увагу суду на відсутність в матеріалах справи доказів та недоведеність обставин того, що ОСОБА_1 своїми діями чи бездіяльністю сприяла втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції з її банківського рахунку. Звернув увагу, що саме банком було зафіксовано входи до притва24 ОСОБА_1 з нетипових пристроїв, однак провів платежі. Повідомив, що за допомогою вебсайту Nord VPN, що є у вільному доступі в інтернеті, встановив ip адреси: НОМЕР_2 (м. Стрий) та 31.134.105.215 (м. Чернівці), які віддалені один від одного у 238,3 км., тому доїхати на машині з одного міста в інший можна за більш ніж 3 години, що унеможливлює вхід однієї особи 18.07.2023 року о 16:34:27 та 16:39:09. Просив відмовити у задоволенні позову.
27 вересня 2024 року до суду звернулася ОСОБА_1 із зустрічною позовною заявою до АТ КБ «Приватбанк» про захист прав споживача та покладення зобов'язання. Вказала аналогічні обставити, що були вже викладені у відзиві на первісний позов та просила суд прийняти зустрічний позов, який об'єднати з первісним позовом банку до неї про стягнення заборгованості, зобов'язати банк зупинити нарахування процентів та штрафних санкцій по кредитній картці № 4149629355435363, по картковому рахунку № НОМЕР_4 на суму 48 976,89 грн., нараховані проценти та штрафні санкції на вказану суму анулювати та відновити залишок коштів по кредитній картці № НОМЕР_1 , по картковому рахунку № НОМЕР_4 станом на 21 год. 00 хв. 21.07.2023 року. Заявила про понесені витрати на професійну правничу допомогу, які попередньо становлять 20 000,00 грн. та просила їх стягнути з відповідача-позивача.
Ухвалою судді від 09 жовтня 2024 року відкрито спрощене провадження у справі, залучено сторін, призначено розгляд справи.
16 жовтня 2024 року до суду від представника відповідача за зустрічним позовом ОСОБА_1 - ОСОБА_2 надійшло клопотання про об'єднання позовів в одне провадження. Просив прийняти зустрічну позовну заяву ОСОБА_1 до АТ КБ «Приватбанк» про захист прав споживачів та покладення зобов'язання та об'єднати його із позовом банку до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості (т. 1 а.с. 141).
Ухвалою суду від 16 жовтня 2024 року об'єднано в одне провадження цивільну справу за позовом АТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про надання фінансових послуг (№ 524/6838/24, провадження № 2/524/2510/24) та цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до АТ КБ «Приватбанк» про захист прав споживача і покладення зобов'язання (№ 524/6838/24, провадження № 2/524/4334/24). Присвоєно справі за об'єднаними в одне провадження позовами - № 524/6838/24, провадження № 2/524/2510/24. Визнано та залучено у справі учасників. Постановлено про розгляд справи у порядку загального позовного провадження.
Ухвалою суду від 13 листопада 2024 року закрито підготовче провадження у справі, призначено справу до розгляду з викликом учасників справи (т.1 а.с. 217).
13 листопада 2024 року до суду від позивача-відповідача АТ КБ «Приватбанк» надійшов відзив на зустрічний позов, в якому банк зазначив обставини, викладені у первісному позові. Вказали, що посилання позивача на наявність кримінального провадження не може вважатися доказом неправомірності дій банку, остаточне рішення суду по кримінальному провадженню відсутнє. Щодо вимоги зупинити нарахування процентів та штрафних санкцій, то на думку банку, це не є ефективним способом захисту. Щодо заявлених витрат на правничу допомогу, вказали, що заявлений розмір у 20 000 грн. є завищеним та неспівмірним зі складністю справи. Просили відмовити у задоволенні зустрічного позову.
21 листопада 2024 року до суду від представника відповідача-позивача за зустрічним позовом ОСОБА_1 - ОСОБА_2 надійшла відповідь на відзив на зустрічний позов. Звернув увагу, що до первісної позовної заяви банк не додав матеріали службової перевірки по факту зняття коштів з рахунку ОСОБА_1 від 10.10.2023 року за № ZAKL-2023/1-7788217, нарахування процентів та штрафних санкцій ОСОБА_1 за грошові кошти, які були зняті з її рахунку шахраями не відповідає меті їх нарахування. Вказав, що банком було зафіксовано вхід до аккаунту приват24 з нетипового входу з нетипових пристроїв, однак такі обставини були проігноровані банком і жодних дій банк не вжив. Службова перевірка про факту зняття коштів була проведена банком лише 05.06.2024 року. Просив задовольнити зустрічний позов.
12 грудня 2024 року до суду від позивача за первісним позовом АТ КБ «Приватбанк» надійшло клопотання про витребування доказів з Кременчуцького РУП НП в Полтавській області.
12 грудня 2024 року до суду від представника відповідача-позивача за зустрічним позовом ОСОБА_1 - ОСОБА_2 надійшло клопотання про витребування доказів у АТ КБ «Приватбанк».
16 грудня 2024 року до суду від відповідача-позивача за зустрічним позовом ОСОБА_1 надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи письмових доказів.
У судовому засіданні представник АТ КБ «Приватбанк» - Озірська-Шанли В.С. первісний позов банку підтримала, просила його задовольнити, посилаючись на обставини та підстави, викладені в ньому. Заперечувала щодо зустрічного позову ОСОБА_1 з підстав, викладених у відзиві на нього. Просила відмовити у його задоволенні.
Відповідач-позивач за зустрічним позовом ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2 , котрий брав участь у розгляді справи в режимі відеоконференції, з позовом Банку не погодилися, заперечували з підстав, викладених у відзиві на нього. Просили відмовити у його задоволенні. Підтримали заявлений зустрічний позов до банку та просили його задовольнити.
Суд, вислухавши пояснення представника позивача-відповідача, відповідача-позивача за зустрічним позовом та її представника сторін, вивчивши матеріали справи, дослідивши надані учасниками справи докази у їх сукупності, встановив наступне.
15 лютого 2018 року між ПАТ КБ «Приватбанк», правонаступником якого є АТ КБ «Приватбанк», та відповідачем - позивачем ОСОБА_1 було укладено договір № б/н, згідно з умовами якого остання отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку, шляхом підписання Анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку.
Згідно вказаної заяви відповідач погодилась з тим, що ця Анкета-заява разом із Пам'яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами становить між нею та банком договір про надання банківських послуг, а також, що вона ознайомилася та погодилася з Умовами та Правилами надання банківських послуг та Тарифами банку, які були надані їй для ознайомлення в письмовому вигляді, що підтверджується підписом у заяві (т. 1 а.с. 31).
До кредитного договору Банк додав Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в Приватбанку без дати їх затвердження та підпису про ознайомлення з їх умовами ОСОБА_1 (т. а.с. 79-103).
Доказів видачі ОСОБА_1 кредитних карток, їх типів, термінів дії, встановлення на них кредитних лімітів, матеріали справи не містять та такі не були надані АТ КБ «Приватбанк».
До матеріалів справи позивач-відповідач АТ КБ «Приватбанк» додав копію паспорту споживчого кредиту від 13.01.2022 року, копію Заяви про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг від 13.01.2022 року, підписані ОСОБА_1 (т. 1 а.с. 15-30).
Із виписки по рахунку ОСОБА_1 за договором б/н за період з 13.10.2015 року по 19.03.2024 року вбачається наявність заборгованості у розмірі 61 231,89 грн. (т. 1 а.с. 36-43).
Згідно з наданим банком розрахунком заборгованість відповідача за вказаним кредитним договором, станом на 18.03.2024 року, становить 61 231,89 грн., з яких: 48 976,89 грн. заборгованість за тілом кредиту та 12 255,00 грн. заборгованість за простроченими процентами (т. 1 а.с. 63-66).
Із наданих позивачем-відповідачем доказів, зокрема виписки за карткою ОСОБА_1 вбачається, що остання користувалася кредитною карткою, здійснювала оплату за товари та послуги, а також здійснювала повернення кредитних коштів позивачу. Всі ці дії свідчать про те, що відповідач отримував кредитні кошти та користувався ними з частковим поверненням.
Надані позивачем докази в підтвердження укладання кредитного договору між сторонами суд вважає належними та допустимими.
Кредитний договір відповідачем недійсним не визнавався, ОСОБА_1 користувалась кредитними коштами протягом тривалого часу, договір нею виконувався, тобто вносилися платежі, що підтверджується розрахунком заборгованості, що в своїй сукупності вказує на наявність договірних відносин між сторонами та дійсність кредитного договору.
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий судовий розгляд.
Кожна особа має право в порядку, встановленому ЦПК України, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч. 1 ст. 4 ЦПК).
Частинами 1 та 3 статті 13 ЦПК встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Відповідно до частин 1, 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1 статті 638 ЦК України передбачено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Як передбачено частиною другою статті 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфу 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
За змістом статті 1056-1 ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики
Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Заперечуючи проти задоволення позовних вимог АТ КБ «Приватбанк» відповідач-позивач ОСОБА_1 посилалася на те, що 21.07.2023 року з її банківської картки № НОМЕР_1 , у період часу з 21:39 по 21:46 було списано кошти, двома платежами на загальну суму 49 500 грн. (3 000,00 грн. та 19 500,00 грн.).
Із матеріалів справи вбачається та не заперечувалося учасниками справи, що 18.07.2023 року о 16:34:27 зафіксований вхід з нетипового мобільного пристрою (TABLET) ONEPLUS A3010|ONEPLUS (imei 12FA5D60A34FC424) з ip адреси: НОМЕР_2 (провайдер Teleradiocompany TeleLan LLC).
Вхід до акаунту приват24 здійснювався шляхом вірного введення логіну та паролю (зміна паролю не проводилася), з підтвердженням входу за допомогою IVR-дзвінка з банку на фінансовий номер телефону ОСОБА_1 .
О 16:39:09 зафіксований вхід з іншого нетипового мобільного пристрою (PHONE) ONEPLUS A5000| ONEPLUS (imei 81A0FCD925E1AB57) з ip адреси: НОМЕР_3 (провайдер PP Neiron Systems).
Вхід до приват24 здійснювався шляхом вірного введення логіну та паролю (зміна паролю не проводилася), з підтвердженням входу за допомогою IVR-дзвінка з банку на фінансовий номер телефону ОСОБА_1 .
Отримавши доступ до акаунту приват24 ОСОБА_1 , треті особи отримали повні дані картки та можливість проводити підтвердження платежів, збільшувати кредитні ліміти та ліміти оплати в інтернеті, можливість оформляти (перевипускати) карти за допомогою приват24 та підключати карти до безконтактної оплати шляхом ручного введення № картки, терміну дії та CVV2 коду, а також відновлювати (змінювати) PIN коди карток.
Стороною відповідача-позивача ОСОБА_1 здійснено пошук геолокацій за ІР-адресами НОМЕР_2 (провайдер Teleradiocompany TeleLan LLC) та НОМЕР_3 (провайдер PP Neiron Systems), відповідно до яких ір-адреса 109.207.119.142 знаходиться у м. Стрий, Львівської області, ір-адреса 31.134.105.215 знаходиться у м. Чернівці Чернівецької області, і з цих двох ір-адрес з різницею у 6 хвилин були здійснені входи до приват24 ОСОБА_1 . При цьому, між цими адресами наявна достатньо велика відстань.
21 липня 2023 року о 20:27 картка № 5168745302944316 була підв'язана до безконтактної оплати в Google Pay.
Цього ж дня, 21.07.2023 року з банківської картки ОСОБА_1 за № НОМЕР_1 , у період часу з 21:39 по 21:46 було списано кошти, двома платежами на загальну суму 49 500 грн. (3 000,00 грн. та 19 500,00 грн.).
21 липня 2023 року о 21:47:52 банком зафіксовано дзвінок ОСОБА_1 на гарячу лінію банку 3700, де остання повідомила, що з її кредитної картки були зняті грошові кошти та повідомила про підозру шахрайства. Звернення було направлено на перевірку. Дані факти не заперечувалися банком.
Судом встановлено та підтверджено випискою по банківській картці ОСОБА_1 (рахунок № НОМЕР_5 ), що із кредитного ліміту позивача ОСОБА_1 здійснені дві транзакції по зняттю кредитних коштів: 21.07.2023 року о 21:39 переказана (списана) сума 19 500,00 та в цей день, о 21:45 переказана (списана) сума 30 000,00 грн., а всього знято коштів на загальну суму 49 500 грн. Такі кошти були списані з картки невідомими особами на купівлю одягу у магазині «Margelis» за адресою: АДРЕСА_1 (т. 1 а.с. 132).
Кременчуцьким РУП ГУ НП в Полтавській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, зареєстрованому у Єдиному реєстрі досудових розслідувань 22.07.2023 року за № 12023170500001807 на підставі заяви, яка була подана відповідачем ОСОБА_1 про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України (т. 1 а.с. 131).
Із листа ГУ НП в Полтавській області № 11289-2024 від 25.09.2024 року вбачається, що 25.12.2023 року матеріали кримінального провадження від 22.07.2023 року на письмову вимогу направлені до Головного слідчого управління Національної поліції України, однак до теперішнього часу органом досудового розслідування у вказаному кримінальному провадженні залишається Кременчуцьке РУП ГУ НП в Полтавській області.
Із службової перевірки № ZAKL-2024/7313544 від 05.06.2024 року по факту зняття коштів 21.07.2023 року, зробленого працівниками АТ КБ «Приватбанк» встановлено, що 18.07.2023 року о 16:38:28, отримавши доступ до аккаунту приват24 клієнтки ОСОБА_1 , шахраї отримали повні дані (номер, термін дії, CVV2 код) картки, та можливість проводити підтвердження платежів та збільшувати кредитні ліміти, ліміти оплати в інтернеті, можливість оформляти (перевипускати) картки за допомогою привта24 та підключати картки до безконтактної оплати шляхом ручного введення № картки, терміну дії та CVV2 коду, а також відновлювати (змінювати) PIN коди карток.
По факту поведених операцій 21.07.2023 року, POS-термінал M12608GD TCP Margelis ( АДРЕСА_1 ), відкритого на ФОП ОСОБА_3 , НОМЕР_6 по Південному МРУ проведено службову перевірку ZAKL-2023/1-7788217 від 10.10.2023 року, за результатами якої ФОП ОСОБА_3 внесена в список обмежень під кодифікатором 1.41 (шахраї в електронних операціях). Також в процесі перевірки встановлено, що несанкціонованому списанню коштів з карток клієнтів передувало те, що клієнти самостійно заходили на фішингове посилання з метою подачі заявки про повернення коштів, де вводили логін та пароль до свого аккаунту в приват24, після чого по карткам поводилися операції в віртуальних терміналах через NFC (т. 1 а.с. 234-235).
АТ КБ «Приватбанк» виснував, що клієнткою ОСОБА_1 було скомпрометовано логін та пароль до свого приват24.
Матеріали справи не містять службової перевірки ZAKL-2023/1-7788217 від 10.10.2023 року, на яку посилався банк в службовій перевірці № ZAKL-2024/7313544 від 05.06.2024 року.
Стаття 1 Закону України «Про захист прав споживачів» визначає: споживачем є фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника (пункт 22); продукція - це будь-які виріб (товар), робота чи послуга, що виготовляються, виконуються чи надаються для задоволення суспільних потреб (пункт 19); послугою є діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб (пункт 17); виконавець - це суб'єкт господарювання, який виконує роботи або надає послуги (пункт 3).
Аналіз наведених норм закону свідчить про те, що відповідач-позивач ОСОБА_1 є споживачем фінансових послуг, а банк - їх виконавцем та несе відповідальність за неналежне надання цих послуг.
Згідно з ст. 1073 ЦК України у разі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банком з рахунка клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його ж рахунка, банк повинен негайно, після виявлення порушення, зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до п. 136 розділу VII Положення про порядок емісії та еквайрингу платіжних інструментів, затвердженого постановою Правління НБУ від 29 липня 2022 року № 164, користувач зобов'язаний: 1) зберігати та використовувати платіжні інструменти відповідно до вимог законодавства України та умов договору, укладеного з емітентом, і не допускати використання платіжних інструментів особами, які не мають на це законного права або повноважень; 2) надати емітенту інформацію для здійснення контактів у порядку, визначеному договором.
Згідно з п. 140 розділу VII Положення про порядок емісії та еквайрингу платіжних інструментів, затвердженого постановою Правління НБУ від 29 липня 2022 року № 164, користувач зобов'язаний не повідомляти та іншим чином не розголошувати індивідуальну облікову інформацію та/або іншу інформацію, що дає змогу ініціювати платіжні операції, та негайно після того, як йому стало відомо про факт втрати такої інформації та/або платіжного інструменту, повідомити про це емітента в спосіб та каналами зв'язку, визначеними договором між емітентом та користувачем. До моменту повідомлення емітента про факт втрати платіжного інструменту та/або індивідуальної облікової інформації ризик збитків від виконання неналежних платіжних операцій та відповідальність за них покладаються на користувача. З моменту повідомлення користувачем емітента про факт втрати платіжного інструменту та/або індивідуальної облікової інформації ризик збитків від виконання неакцептованих/неналежних платіжних операцій та відповідальність покладаються на емітента. Момент, з якого настає відповідальність емітента, має бути чітко визначений умовами договору, укладеного між користувачем та емітентом.
За приписами пунктів 16-17 розділу І Положення про порядок емісії та еквайрингу платіжних інструментів, затвердженого постановою Правління НБУ від 29 липня 2022 року № 164, власник рахунку здійснює контроль за рухом і цільовим використанням коштів за операціями з використанням платіжних інструментів. Користувач здійснює контроль за використанням платіжного інструменту для проведення операцій.
Надавач платіжних послуг у разі виконання помилкової платіжної операції з рахунку неналежного платника, якщо власник рахунку/держатель невідкладно повідомив про платіжні операції з використанням платіжного інструменту, які ним не виконувалися, зобов'язаний негайно після виявлення помилки або після отримання повідомлення (залежно від того, що відбулося раніше) переказати за рахунок власних коштів суму платіжної операції на рахунок неналежного платника. Надавач платіжних послуг зобов'язаний також відшкодувати неналежному платнику суму утриманої/сплаченої неналежним платником комісійної винагороди за виконану помилкову платіжну операцію (за наявності такої комісійної винагороди) (пункт 143 розділу VII Положення про порядок емісії та еквайрингу платіжних інструментів, затвердженого постановою Правління НБУ від 29 липня 2022 року N 164). Надавач платіжних послуг повинен сприяти власнику рахунку/держателю в поверненні коштів за неналежною платіжною операцією з використанням платіжного інструменту шляхом негайного надання доступної йому інформації про таку операцію (без стягнення плати), уключаючи інформацію, отриману на його запит від надавача платіжних послуг, що обслуговує неналежного отримувача (пункт 144 розділу VII Положення про порядок емісії та еквайрингу платіжних інструментів, затвердженого постановою Правління НБУ від 29 липня 2022 року № 164).
Відповідно до п. 146 розділу VII Положення про порядок емісії та еквайрингу платіжних інструментів, затвердженого постановою Правління НБУ від 29 липня 2022 року № 164, власник рахунку не несе відповідальності за платіжні операції, здійснені без автентифікації платіжного інструменту і його держателя, крім випадків, якщо доведено, що дії чи бездіяльність власника рахунку/держателя призвели до втрати, незаконного використання ПІНу або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.
Згідно з п. 150 розділу VII Положення про порядок емісії та еквайрингу платіжних інструментів, затвердженого постановою Правління НБУ від 29 липня 2022 року № 164, емітент має право прийняти рішення про зупинення здійснення операцій з використанням певного платіжного інструменту, а також про вилучення платіжного інструменту за наявності обставин, що можуть свідчити про незаконне його використання та/або його реквізитів, значно збільшеного ризику неспроможності користувача виконати своє зобов'язання щодо сплати кредиту та процентів за ним, в інших випадках, установлених договором.
За положеннями частини другої ст. 614 ЦК України саме банк має довести відсутність своєї вини, а не перекладати це на клієнта банку, тобто споживача послуг.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта ст. 263 ЦПК України).
У постанові від 13 травня 2015 року в справі № 6-71цс15 Верховний Суд висловив позицію, що відповідно до пунктів 6.7, 6.8 Положення «Про порядок емісії спеціальних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням», затвердженого постановою Правління НБУ від 30.04.2010 року № 223, банк у разі здійснення недозволеної або некоректно виконаної платіжної операції, якщо користувач невідкладно повідомив про платіжні операції, що ним не виконувалися або які були виконані некоректно, негайно відшкодовує платнику суму такої операції та, за необхідності, відновлює залишок коштів на рахунку до того стану, у якому він був перед виконанням цієї операції. Користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо спеціальний платіжний засіб було використано без фізичного пред'явлення користувачем або електронної ідентифікації самого спеціального платіжного засобу та його держателя, крім випадків, коли доведено, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.
Верховний Суд у постановах від 14 лютого 2018 року в справі № 127/23496/15-ц, від 20 червня 2018 року в справі № 691/699/16-ц від вказаної вище правової позиції не відступив.
У постанові Верховного Суду від 08 лютого 2018 року в справі № 552/2819/16-ц також виснував, що: «користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо спеціальний платіжний засіб було використано без фізичного пред'явлення користувачем або електронної ідентифікації самого спеціального платіжного засобу та його держателя, крім випадків, коли доведено, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції».
Верховний Суд у постанові від 16 серпня 2023 року в справі № 176/1445/22 зазначив, що за відсутності належних і допустимих доказів сумніви та припущення мають тлумачитися переважно на користь споживача, який зазвичай є «слабкою» стороною в таких цивільних відносинах. Правові відносини споживача з банком фактично не є рівними.
Відповідно до частини першої ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно до частини шостої ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Матеріали справи не містять беззаперечних доказів того, що ОСОБА_1 свідомо чи несвідомо сприяла незаконному використанню її авторизаційних даних або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції. Сам факт коректного вводу вихідних даних для ініціювання таких банківських операцій як зняття коштів з рахунку позивача, їх перерахування не може достовірно підтверджувати ту обставину, що своїми діями чи бездіяльністю відповідач-позивач сприяла розголошенню інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.
Посилання АТ КБ «Приватбанк» про проведення службового розслідування, за наслідками якого встановлено, що операції були здійснені через приват24 без зміни логіну та паролю входу, чим підтверджено розголошення ОСОБА_1 персональних даних та сприяння нею входу до приват24, спростовуються тим, що позивачем-відповідачем проведено не службове розслідування, а службова перевірка, якою факт порушення встановлюватися не може, а тому усі сумніви тлумачаться на користь відповідача-позивача ОСОБА_1 , тим більше, що факт шахрайства відносно останньої підтвердився, а сам факт коректного входу до приват24 для ініціювання таких банківських операцій, як зняття коштів з рахунку відповідача-позивача, їх перерахування, як вже зазначалося вище, не може достовірно підтверджувати ту обставину, що своїми діями чи бездіяльністю остання сприяла розголошенню даних, які надали змогу ініціювати платіжні операції. Жодний доказ не має для суду заздалегідь встановлено сили. Суд має оцінювати кожний доказ окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд акцентує увагу на тому, що сама по собі відсутність вироку в кримінальному провадженні за фактом незаконного заволодіння грошовими коштами на суму 49 500,00 грн із банківської картки, відкритої в АТ «Приватбанк» на ім'я ОСОБА_1 , не є підставою для відмови у задоволенні зустрічного позову.
Щодо посилання позивача-відповідача на обраний відповідачем-позивачем ОСОБА_1 неефективний спосіб захисту, суд звертає увагу на наступне.
Вирішуючи кожний конкретний спір на підставі всіх встановлених обставин, суд повинен установити, на захист якого права подано відповідний позов, чи порушене, не визнане або оспорене таке право відповідачем, також з'ясувати, чи призведе задоволення заявлених вимог до реального та ефективного поновлення порушеного права, та залежно від установленого - вирішувати питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.
При цьому, під ефективним поновленням слід розуміти реальний позитивний вплив судового рішення про задоволення позову на виявлену під час судового розгляду обставину порушення/невиконання/оспорення, або запобігання виникнення спору щодо права, на захист якого був поданий позов.
Водночас відмова в позові з підстав обрання неефективного способу захисту може мати місце тоді, коли у судовому процесі відсутній будь-який сенс в розрізі питання щодо реальної можливості захисту прав позивача у обраний ним спосіб.
У цій справі заявлені зустрічні вимоги про зобов'язання банка зупинити нарахування процентів та штрафних санкцій; про зобов'язання банка анулювати кредитну заборгованість за рахунком; про зобов'язання банка відновити залишок коштів на картці станом на 21 год. 00 хв. 21.07.2023 року, тобто на час до здійснення спірних транзакцій.
Отже, відповідачем-позивачем ОСОБА_1 заявлена вимога не про скасування нарахованих проценти та штрафних санкцій, а про зобов'язання банка анулювати кредитну заборгованість по рахунку, оскільки банком вже пред'явлений позов про стягнення заборгованості у розмірі 61 231,89 грн.
Підсумовуючи викладене вище, вимогу про зобов'язання банка анулювати кредитну заборгованість по рахунку не можна вважати неефективним способом захисту, оскільки задоволення такої вимоги відновлює порушене право відповідача-позивача та нівелює негативні наслідки порушення її права, враховуючи, що вимога про зобов'язання банка анулювати кредитну заборгованість за рахунком спрямована на запобігання негативних для відповідача-позивача наслідків у вигляді стягнення з неї такої заборгованості.
За таких обставин, позивачем-відповідачем не надано доказів на підтвердження вчинення ОСОБА_1 дій чи бездіяльності, які спричинили розголошення даних, що надавало б змогу третім особам ініціювати платіжні операції за її кредитною карткою. Вказане свідчить про відсутність вини відповідача-позивача, а тому відмова банка у зупиненні нарахування процентів та штрафних санкцій, а також у відновленні залишку кредитних коштів на рахунку є неправомірною.
Представник АТ КБ «Приватбанк» не надав суду беззаперечних доказів на спростування доводів ОСОБА_1 та не довів, що остання, як володілець та користувач картки, своїми діями чи бездіяльністю сприяла у доступі до її карткового рахунку чи надала інформацію третім особам, що дало змогу ініціювати платіжні операції, оскільки дізнавшись про незаконні банківські операції відповідач-позивач негайно 21.07.2023 року повідомила про цей факт банк та звернулася до правоохоронних органів, що доводить відсутність у відповідача-позивача волевиявлення на вчинення банківських операцій на загальну суму 49 500 грн. які сталися 21.07.2023 року.
З огляд у на вищевикладене, суд приходить до висновку про наявність достатніх правових підстав для задоволення зустрічного позову ОСОБА_1 в повному обсязі та відмові у задоволенні первісного позову АТ КБ «Приватбанк».
Відповідно до п. 1 ч. 1, ч. 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача.
Позивач-відповідач АТ КБ «Приватбанк» при зверненні до суду сплатив судовий збір у розмірі 2422,40 грн. Враховуючи відмову у задоволенні позову, сплачений судовий збір слід покласти на позивача-відповідача.
При зверненні до суду із зустрічним позовом ОСОБА_1 була звільнена від сплати судового збору відповідно до ч. 3 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів».
Оскільки відповідач-позивач була звільнена від сплати судового збору на користь держави при поданні позову, тому необхідно стягнути з позивача-відповідача на користь держави судовий збір у розмірі 1211,20 грн.
Стороною відповідача-позивача ОСОБА_1 у зустрічній позовній заяві було заявлено про понесення витрат на правничу допомогу у попередньому (орієнтовному) розмірі 20 000,00 грн. На час розгляду справи остання не подала остаточний розрахунок витрат на правничу допомогу, на що вона має право подати такий розрахунок протягом 5 днів після ухвалення судом рішення по справі відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України.
Сторони у справі не подавали заяви щодо відшкодування будь-яких інших судових витрат.
Справа розглянута в межах заявлених позовних вимог та наданих сторонами у справі доказів.
Керуючись ст. 525, 526, 536, 549, 553 - 559, 626, 634, 1046 - 1052, 1054 ЦК України, ст. 4, 5, 10-13, 18, 76-81, 83, 133, 137, 141, 142, 258, 259, 263-265, 273, 352, 354 ЦПК України, суд,-
Відмовити АТ КБ «Приватбанк» у задоволенні позову до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про надання банківських послуг.
Зустрічний позов ОСОБА_1 до АТ КБ «Приватбанк» про захист прав споживача та покладення зобов'язання - задовольнити.
Зобов'язати АТ КБ «Приватбанк» анулювати кредитну заборгованість ОСОБА_1 по картковому рахунку № НОМЕР_4 на суму 48 976,89 грн. та відновити залишок коштів по кредитній картці № НОМЕР_1 по картковому рахунку № НОМЕР_4 станом на 21 год. 00 хв. 21 липня 2023 року, та зупинити нарахування процентів і штрафних санкцій по кредитній картці № НОМЕР_1 по картковому рахунку № НОМЕР_4 ОСОБА_1 .
Стягнути з АТ КБ «Приватбанк» на користь держави судовий збір у розмірі 1211,20 грн.
Позивач - відповідач: АТ КБ «Приватбанк», код ЄДРПОУ 14360570, юридична адреса: м. Київ, вул. Грушевського, буд. № 1Д, місцезнаходження: м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. № 50.
Відповідач - позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_7 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2
Повний текст рішення виготовлено 23 травня 2025 року.
Рішення може бути оскаржено до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту.
Рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подана апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Суддя: