Справа № 396/518/25
Провадження № 2/396/373/25
Іменем України
22.05.2025 року м. Новоукраїнка
Новоукраїнський районний суд Кіровоградської області у складі:
головуючого судді: Русіної А.А.,
за участі секретаря судового засідання: Філюкової О.О.
розглядаючи у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу № 396/518/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
Представник ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» звернувся до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором № 3940865 від 30.11.2021 в розмірі 29997,50 грн.
Позов мотивований тим, що 30.11.2021 між ТОВ «Мілоан» та відповідачем було укладено кредитний договір № 3940865, шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст.12 Закону України «Про електронну комерцію». За умовами якого позичальник отримав кредит в сумі 7100,00 грн та зобов'язався повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитом, нарахованих згідно умов договору.
26.07.2024 між ТОВ «Мілоан» та позивачем ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» було укладено Договір відступлення прав вимоги №26-07/2024, згідно якого до ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» перейшло право грошової вимоги за Кредитним договором №3940865 від 30.11.2021.
Оскільки відповідач зобов'язання за вказаним договором належним чином не виконав внаслідок чого утворилась заборгованість в розмірі 29997,50 грн, з них: 22187,50 грн за кредитом, 7100 грн за процентами, 710 грн за комісією.
Посилаючись на викладене, позивач просив суд стягнути із відповідача суму заборгованості за кредитним договором в розмірі 29997,50 грн та витрати по сплаті судового збору в розмірі 2422,40 грн та витрати на професійну правову допомогу у розмірі 9000 грн.
Ухвалою суду від 27.03.2025 відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, у зв'язку з малозначністю.
В позовній заяві позивач просив проводити розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Позовні вимоги підтримує в повному обсязі, щодо винесення заочного рішення не заперечує.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про час та місце судового засідання повідомлений належним чином в порядку п.4 ч.8 ст.128 ЦПК України, про що свідчить відстеження поштового повідомлення Трекінг Укрпошти з якого вбачається, що відповідачу вручено ухвалу про відкриття провадження з позовною заявою з додатками 03.05.2025. Причину своєї неявки не повідомив, відзив на позов не подав, з заявами та клопотаннями до суду не звертався.
У відповідності до ч. 5 ст. 279 ЦПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Заперечення проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження від сторін у справі не надходили.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
За наведених вище обставин, суд дійшов висновку про розгляд справи за відсутності сторін на підставі наявних у суду матеріалів.
Судом встановлено, що 30.11.2021 між ТОВ "Мілоан" та ОСОБА_1 було укладено Договір про споживчий кредит № 3940865, відповідно до якого банк надав відповідачу фінансовий кредит у розмірі 7100 грн, на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов'язався повернути позику та сплатити проценти за його користування. Позика надана строком на 30 днів, що передбачено умовами договору та паспортом споживчого кредиту (25-29,43).
Відповідач подав анкету-заявку на кредит, в якій зазначив свої анкетні даті, номер телефону та суму кредиту, яку було погоджено рішенням позивача від 30.11.2021, після проведення одноразового ідентифікатора (а.с.44,50).
Згідно квитанції № 1838169501 від 30.11.2021 банк на рахунок відповідача перерахував кредитні кошти в розмірі 7100 грн (а.с.51).
Відповідач умов договору не виконав в зв'язку з чим виникла заборгованість, що підтверджується розхрахунком заборгованості, згідно якого заборгованість відповідача за кредитним договором № 3940865 станом на 07.03.2025 становить в загальній сумі 29997,50 грн, з яких: заборгованість по тілу кредиту - 7100 грн; заборгованість по процентах - 22187,50 грн; заборгованість за комісією - 710 грн (а.с.8).
26.07.2024 між ТОВ «Мілоан» та позивачем ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» було укладено Договір відступлення прав вимоги №26-07/2024, згідно якого до ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» перейшло право грошової вимоги за Кредитним договором № 3940865 від 30.11.2021, що також підтверджується реєстром боржників до договору факторингу (а.с.9-14,21-23).
За визначенням, що міститься у статтях 626, 628 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно частини першої статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до вимог частини першої статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 1050 ЦК України визначено, що, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася.
Статтею 1054 Цивільного кодексу України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.
Обов'язок позичальника повернути позику встановлений статтею 1049 Цивільного кодекс України згідно якої позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Законом України «Про електронну комерцію» встановлено порядок укладення договорів в мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних.
Відповідно до статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Таким чином, Правила надання кредитів позивачем перебувають в загальному доступі, розміщенні на офіційному сайті фінансової установи та в розумінні статтей 641, 644 Цивільного кодексу України, є публічною пропозицією (офертою) на укладення договору позики із визначенням порядку і умов кредитування, права і обов'язки сторін, іншу інформацію, необхідну для укладення договору.
Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно із ст. 517 ЦК України первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні.
Згідно зі ст.ст.12,13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється виключно на засадах змагальності сторін, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог та на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, тобто тягар доказування лежить на сторонах цивільно-правового спору, доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.
Приймаючи до уваги, що відповідач не сплатила своєчасно, як первісному кредитору, так і його правонаступнику, позивачу грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом та нарахованими відсотками, що підтверджується розрахунком заборгованості за договором, який відповідачем не спростовано, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» в частині стягнення заборгованості за сумою кредиту та прострочення заборгованості за відсотками є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача комісії за кредитним договором в сумі 710 грн суд зазначає наступне.
Кредитним договором № 3940865 від 30.11.2021 визначена комісія за надання кредиту. Відповідач погодилась зі встановленим розміром комісії, про що засвідчила електронним цифровим підписом на вказаному договорі.
При цьому, за положеннями частини п'ятої статті 11, частин першої, другої, п'ятої, сьомої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» до договорів зі споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема положення, згідно з якими передбачаються зміни в будь-яких витратах за договором, крім відсоткової ставки. Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору.
Аналіз указаних норм дає підстави для висновку, що несправедливими є положення договору про споживчий кредит, які містять умови про зміни у витратах, зокрема щодо плати за обслуговування кредиту, і це є підставою для визнання таких положень недійсними.
Згідно з абзацами 2, 3 частини четвертої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» споживач не зобов'язаний сплачувати кредитодавцеві будь-які збори, відсотки комісії або інші вартісні елементи кредиту, що не були зазначені у договорі.
Кредитодавцю забороняється встановлювати у договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону. Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону, є нікчемною.
Рішення Конституційного Суду України від 10 листопада 2011 року № 15-рп/2011 вбачається, що положення пунктів 22, 23 статті 1, статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» з подальшими змінами у взаємозв'язку з положеннями частини четвертої статті 42 Конституції України треба розуміти так, що їх дія поширюється на правовідносини між кредитодавцем та позичальником (споживачем) за договором про надання споживчого кредиту, що виникають як під час укладення, так і виконання такого договору.
Відповідно до пункту 3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168, банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача, тощо), або що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення змін до нього, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на кредитного договору тощо).
Зазначена правова позиція висловлена в постанові Верховного Суду України від 16 листопада 2016 року № 6-1746цс16.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача комісії в сумі 710 грн не підлягають задоволенню.
Враховуючи викладене, позовна заява підлягає частковому задоволенню.
Щодо стягнення витрат на правничу допомогу суд зазначає наступне.
При зверненні з позовом у позовній заяві представником позивача було зазначено про наявність судових витрат у вигляді витрат на професійну правничу допомогу в сумі 9000 грн.
За умовами ч. 4 ст.137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
З матеріалів справи вбачається, що між позивачем та Адвокатським об'єднанням «Ліга Ассістант» укладено договір про надання правничої допомоги №02-07/2024 від 02.07.2024 року, Витяг з акту № 5 про надання юридичної допомоги від 28.02.2025 на суму 9 000 грн.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Разом з тим, дослідивши матеріали справи, враховуючи висновки щодо застосування норм права, які викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 755/9215/15-ц, постановах Верховного Суду у справі № 905/1795/18 та у справі № 922/2685/19, а також, що справа є незначної складності, в такій категорії справ наявна узгоджена та установлена судова практика, існує відпрацьована адвокатська практика у даній категорії справ, обсяг досліджених доказів є невеликим, участі в судових засіданнях адвокат не приймав, суд приходить до висновку про зменшення суми стягнення з відповідача на користь позивача до 5000 грн витрат на професійну правничу допомогу в суді, що відповідає критерію об'єктивності та буде співмірним з виконаною адвокатом роботою у цій справі.
Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, в сумі 2 364 грн 98 коп (29287,50 х 100 : 29997,50 = 97,63%, 2 422,40 х 97,63 % = 2 364 грн 98 коп).
Керуючись ст.ст. 4, 10-13, 76-81, 263-265, 268, 273, 280-283 ЦПК України, суд, -
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості- задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ,) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС»(ЄДРПОУ 42640371, місце знаходження: 03150, м. Київ, вул. Гедройця Єжи,6, офіс 521) заборгованості за кредитним договором № 3940865 від 30.11.2021 в розмірі 29 287 (двадцять дев'ять тисяч двісті вісімдесят сім) грн 50 коп, з яких:
- 71000 грн прострочена заборгованість за сумою кредиту;
- 22187,50 грн заборгованість за процентами.
Стягнути з ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС»(ЄДРПОУ 42640371, місце знаходження: 03150, м. Київ, вул. Гедройця Єжи,6, офіс 521) судовий збір в розмірі 2 364 грн 98 коп та витрати на правничу допомогу в розмірі 5000,00 грн.
Всього підлягає стягненню 36 652 (тридцять шість тисяч шістсот п'ятдесят дві) грн 48 коп.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
У разі оголошення лише вступної та резолютивної частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційного скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття.
Повний текст рішення складено 22.05.2025 року.
Суддя: А. А. Русіна