Справа № 396/275/25
Провадження № 2/396/268/25
Іменем України
22.05.2025 року м. Новоукраїнка
Новоукраїнський районний суд Кіровоградської області в складі:
головуючого судді Русіної А.А.,
за участю секретаря судового засідання Філюкової О.О.,
позивача ОСОБА_1
представника позивача адвоката Охременка А.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в місті Новоукраїнка Кіровоградської області в залі суду, в режимі відеоконференції, цивільну справу № 396/275/25 за позовом ОСОБА_1 від імені якого діє адвокат Охременко Артем Вікторович до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Служба у справах дітей Рівнянської сільської ради про встановлення юридичного факту самостійного виховання дитини,
Представник позивача ОСОБА_1 адвокат Охременко А.В. звернувся до суду з позовом до відповідачки ОСОБА_2 в якому просить встановити юридичний факт самостійного виховання позивачем його неповнолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивач та відповідач перебувають в зареєстрованому шлюбі від якого сторони мають двох синів ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , з січня 2024 року відповідачка виїхала закордон на постійне місце проживання, діти постійно проживають з батьком. Крім того, питання щодо виховання та визначення місця проживання їх спільного сина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 сторони вирішили за допомогою договору між батьками щодо здійснення батьківських прав щодо виховання, утримання та визначення місця проживання дитини ОСОБА_1 . Виїхавши за межі України відповідачка фактично самоусунулась від участі у вихованні синів, позивач самостійно виховує та утримує неповнолітніх дітей. У зв'язку з чим, позивач звернувся до суду з даним позовом.
14.02.2025 постановлено ухвалу суду про залишення позовної заяви без руху.
Ухвалою судді від 20.02.2025 прийнято справу до свого провадження в порядку загального позовного провадження та справу призначено до розгляду в підготовчому засіданні.
16.04.2025 ухвалою суду закрито підготовче судове засідання та справу призначено до судового розгляду.
Позивач та його представник в судовому засіданні позовні вимоги підтримали та просила їх задовольнити з підстав викладених в позовній заяві. Додатково сторона позивача пояснила, що син ОСОБА_3 проживає з дружиною в Чехії, проте молодший син ОСОБА_1 проживає з позивачем, він його самостійно виховує та повністю утримує. Відповідач інколи спілкується з дитиною та надає матеріальну допомогу, але цього не достатньо.
Відповідачка в судове засідання не з'явилася, про розгляд справи повідомлена належним чином. 16.04.2025 подала до суду заяву про визнання позовних вимог.
Представник третьої особи в судове засідання не з'явився, подано заяву про розгляд справи без участі представника служби (а.с.56).
Дослідивши наявні матеріали в справі, заслухавши пояснення позивача та його представника, свідків та давши їм належну оцінку, суд приходить до висновку, що позов задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Судом встановлено, що батьками ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , являються позивач ОСОБА_1 та відповідачка ОСОБА_2 , що підтверджується копіями свідоцтв про народження серії НОМЕР_1 та серія НОМЕР_2 (а.с.16,17)
Як вбачається з договору щодо здійснення батьківських прав щодо виховання, утримання та визначення місця проживання дитини, сторони вирішили питання щодо виховання та визначення місця проживання їх дітей (а.с.19-22).
Згідно довідки навчального закладу - Рiвнянського лiцею № 2 Рiвнянської сiльської ради Новоукраїнського району Кiровоградської областi № 139 від 15.07.2024 ОСОБА_1 самостiйно займається вихованням синiв, а саме: мати ОСОБА_2 протягом II семестру 2023-2024 навчального року контакту з учителями лiцею стосовно навчальної дiяльностi та поведiнки її синiв не пiдтримувала, батькiвськi збори та виховнi заходи, якi проходили у закладi з участю батькiв, не вiдвiдувала. Шкiльним життям дiтей в цей час повнiстю займався батько (а.с.32)
Згiдно довiдки Рiвнянської лiкарської амбулаторії загальної практики сiмейної медицини №40 вiд 19.07.2024, з початку 2024 року за наданням медичної допомоги та лікування дитячим лікарем звертався батька - ОСОБА_1 (а.с.33).
Частиною першою статті 121 СК України передбачено, що права та обов'язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому статтями 122 та 125 цього Кодексу.
Статтею 141 СК України встановлено рівність прав та обов'язків батьків щодо дитини. Зокрема, визначено, що мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п'ятою статті 157 цього Кодексу.
Права та обов'язки батьків щодо виховання дитини передбачені у статтях 150,151 СК України.
За приписами частини другої батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.
Відповідно до частин першої - четвертої статті 157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно, крім випадку, передбаченого частиною п'ятою цієї статті. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.
Частиною першою статті 152 СК України встановлено, що право дитини на належне батьківське виховання забезпечується системою державного контролю, що встановлена законом.
Відповідно до частин третьої, четвертої статті 155 СК України відмова батьків від дитини є неправозгідною, суперечить моральним засадам суспільства. Ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.
Згідно ст. 12 ч. 1 Закону України «Про охорону дитинства», виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
У частині четвертій статті 15 СК України визначено, що невиконання або ухилення від виконання сімейного обов'язку може бути підставою для застосування наслідків, установлених цим Кодексом або домовленістю (договором) сторін.
Матеріалами справи встановлено, що батьки уклавши 30.11.2024 нотаріально посвідчений договір щодо здійснення батьківських прав щодо виховання, утримання та визначення місця проживання дитини, узгодили порядок участі кожного із них у вихованні їх спільної дитини. Отже, навіть якщо один із батьків проживає окремо від дитини, на підставі цього договору він має здійснювати батьківські права та виконувати обов'язки, що очевидно полягає у вчиненні визначених договором певних дій, необхідних для виховання дитини, а не у повній відмові від них.
Доведення факту одноосібного виховання дитини батьком пов'язане із настанням обставин, за яких мати не виконує своїх батьківських обов'язків щодо дитини, стосується зміни обсягу сімейних прав або невиконання одним із батьків батьківських обов'язків та безумовно впливає на права й інтереси самої дитини, а також зумовлює відповідні правові наслідки, визначені законом.
Тобто факт одноосібного виховання дитини одним із батьків може бути встановлений судом як одна з обставин, що складає предмет доказування у спорі між батьками дитини щодо виконання ними обов'язків з виховання дитини.
Аналогічна правова позиція була викладена Великою палатою Верховного Суду у постанові від 11 вересня 2024 року по справі №201/5972/22.
Так, ухилення від виконання своїх обов'язків щодо виховання дитини є самостійною підставою для позбавлення батьківських прав (стаття 164 СК України).
Частиною першою статті 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно з частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Суд також може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.
Верховний Суд неодноразово зазначав про те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17, від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16, від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц.
Відповідно до частини першої статті 175 ЦПК України позивач викладає свої вимоги щодо предмета позову та їх обґрунтування.
Предмет позову - це конкретна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, заявлена через суд.
Підстава позову - це юридичні факти (фактична підстава) і норми права (юридична підстава), якими позивач обґрунтовує свої вимоги до відповідача.
Предметом позову ОСОБА_1 визначено вимогу про встановлення факту самостійного виховання дитини внаслідок ухилення відповідачки від виконання нею своїх обов'язків.
Виходячи з підстав позову та їх обґрунтувань саме по собі встановлення судом факту самостійного виховання дитини батьком без участі матері не породжує для позивача юридичних наслідків, тобто від встановлення вказаного факту не залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав останнього. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні та має право на особисте спілкування з дитиною. Ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом. Зокрема, мати (батько) має право звернутися до суду з позовом про позбавлення другого з батьків батьківських прав через ухилення його від виконання своїх обов'язків з виховання дитини. При цьому, одночасно з позбавленням батьківських прав суд може на вимогу позивача або з власної ініціативи вирішити питання про стягнення аліментів на дитину. Жодний нормативно-правовий акт, що регулює сімейні відносини та захист прав дітей, не зобов'язує підтверджувати факт відсутності участі батьків у вихованні дитини або підтверджувати його безумовну та одноосібну участь у вихованні та піклуванні. Такий факт може бути підтверджений за рішенням суду виключно в разі вирішення питання щодо позбавлення особи батьківських прав. Отже, захист порушених прав у зв'язку з невиконанням, не прийняттям участі одним із батьків у вихованні дітей, тобто самоусунення від виконання батьківських обов'язків, має розглядатись в іншому порядку, передбаченому законом.
Крім того, в судовому засіданні стороною позивача не заперечувався той фак, що відповідачка підтримує з дітьми зв'язок, спілкується з ними та надає матеріальну допомогу.
Більш того, старший син сторін з 2024 року проживає з відповідачкою за межами України, тому доводи сторони позивача проте, що мати дитини самоусунулася від виховання та утримання їх дітей, зокрема, сина ОСОБА_1 є суперечливими та спростовуються показами наданими в судовому засіданні самим позивачем .
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позивач обрав неналежний спосіб захисту свого порушеного права, тому на цій підставі суд відмовляє йому в задоволені позову повністю.
Суд також звертає увагу, що позивач не позбавлений можливості у належний спосіб захистити своє порушене право звернувшись до суду з відповідними вимогами, у тому числі й про позбавлення батьківських прав відповідача.
На підставі ч.ч.1,2 ст.141 ЦПК України, враховуючи відмову в задоволенні позову, судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються на позивача.
Керуючись ч. 6 ст.259,265,268,273 ЦПК України, суд, -
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 від імені якого діє адвокат Охременко Артем Вікторович до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Служба у справах дітей Рівнянської сільської ради про встановлення юридичного факту самостійного виховання дитини - відмовити повністю.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
У разі оголошення лише вступної та резолютивної частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційного скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття.
Повний текст рішення складено 23.05.2025 року.
Суддя: А. А. Русіна