Справа № 369/10184/24
Провадження № 2/369/2624/25
Іменем України
23.05.2025 м. Київ
Києво-Святошинський районний суд Київської області у складі:
головуючого судді Пінкевич Н.С.,
секретаря Осіпова В.І.
за участі
позивача ОСОБА_1
представника позивача ОСОБА_2
відповідача ОСОБА_3
представника відповідача ОСОБА_4
розглянувши в порядку загального позовного провадження у відкритому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про припинення стягнення аліментів та стягнення аліментів,
У червні 2024 року позивач звернувсь до суду з даним позовом. Свої вимоги мотивував тим, що з ОСОБА_3 мають неповнолітню дитину: ОСОБА_5 , 2008 року народження. За рішенням суду з нього стягнуто аліменти на утримання сина в розмірі частини всіх видів заробітку, починаючи з 08 вересня 2022 року і до повноліття дитини. Але обставини змінились та з 27 грудня 2023 року син ОСОБА_5 фактично проживає разом з ним та перебуває на його утриманні. Тому наявні підстави для припинення стягнення аліментів з нього на утримання дитини.
Вказав, що для повноцінного та всебічного розвитку дитини є необхідним стягнення аліментів в розмірі частини доходу відповідачки. Вказав, що відповідач як мати має надавати матеріальну допомогу.
Просив суд:
припинити стягнення аліментів з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 на утримання дитини ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , які стягнуто відповідно до рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 30 листопада 2022 року (справа 161/12493/22);
стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дитини ОСОБА_5 , 2008 року народження, в розмірі частини доходу щомісячно до досягнення дитиною повноліття; судові витрати покласти на відповідача.
Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 22 липня 2024 року відкрито провадження по справі та визначено розгляд справи проводити за правилами загального позовного провадження.
20 серпня 2024 року до суду надійшов відзив на позов. Відповідачка, частково не погоджуючись з позовом вказала, що після припинення спільного проживання дитини залишилась з нею, тому за рішенням суду з батька стягувались аліменти. Оскільки батько щомісячно сплачував аліменти біля 5000 грн., вона не пред'являла його до примусового виконання.
У лютому 2024 року вона повернулась до України, а з 27 грудня 2023 року син виявив бажання проживати з батьком. Вона продовжує опікуватись сином, спілкуватись з ним, переказує кошти позивачу на утримання дитини, а також сплачує кошти за заняття спортом. При вирішенні питання про стягнення аліментів вважає за доцільне врахувати те, що вона не має постійного доходу, має боргове зобов'язання, має на утримання непрацездатних батьків, які орендують житло та потребують її фінансової допомоги.
Просила суд припинити стягнення аліментів з ОСОБА_1 та стягнути з неї аліменти на утримання сина в розмірі прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дати подання позову та до досягнення дитиною повноліття.
У судовому засіданні позивач та його представник позовні вимоги підтримали. Просили стягувати аліменти з часу проживання дитини з батьком, а саме з 27 грудня 2023 року та задоводити вимоги у повному обсязі.
У судовому засіданні відповідач та її представник позовні вимоги визнали частково, а саме право позивача на припинення стягнення аліментів. А також визнала позовні вимоги в частині стягнення аліментів на утримання дитини в розмірі 5000 грн., починаючи з часу звернення до суду. У задоволенні решти позовних вимог просили відмовити.
Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь в розгляді справи, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, виходячи з наступних підстав.
У відповідності до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Відповідно до ч.1 ст. 3 Конвенції про права дитини, частин 7, 8 ст. 7 СК України, під час вирішення будь - яких питань щодо дітей суд повинен виходити з найкращого забезпечення інтересів дітей.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України N 789-XII від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Згідно із ч.1 ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
Згідно з ч. 1 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства», на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини.
Обов'язок утримувати дітей є рівною мірою обов'язком як матері, так і батька.
При розгляді справи судом встановлено, що батьками ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є ОСОБА_1 та ОСОБА_3 .
Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 30 листопада 2022 року з ОСОБА_1 стягнені аліменти на користь ОСОБА_3 на утримання сина ОСОБА_5 , 2008 року народження, в розмірі частини всіх видів заробітку (доходу), починаючи з 08 вересня 2022 року і до повноліття дитини.
Згідно зі ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.
Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Відповідно до статей 150, 180 СК України батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, матеріально утримувати дитину до повноліття.
За змістом частин 1, 3 статті 181 СК України встановлено, що способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Відповідно до частин 1, 2 статті 179 СК України аліменти, одержані на дитину, є власністю дитини. Той із батьків або інших законних представників дитини, на ім'я якого виплачуються аліменти, розпоряджається аліментами виключно за цільовим призначенням в інтересах дитини.
Статтею 179 СК України врегульовано питання права власності на аліменти, які отримуються на дитину одним із батьків та їх цільове призначення. Зокрема, передбачено, що аліменти, одержані на дитину, є власністю дитини і мають використовуватися за цільовим призначенням в інтересах дитини.
Під цільовим призначенням, при цьому, потрібно розуміти витрати спрямовані на забезпечення потреб та інтересів дитини, зокрема потреби у харчуванні, лікуванні, одязі, гігієні, забезпечення речами, необхідними для розвитку і виховання дитини, реалізації її здібностей.
Відповідно до ст. 197 СК України з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів суд може відстрочити або розстрочити сплату заборгованості за аліментами. За позовом платника аліментів суд може повністю або частково звільнити його від сплати заборгованості за аліментами, якщо вона виникла у зв'язку з його тяжкою хворобою або іншою обставиною, що має істотне значення.
Згідно з ч. 4 ст. 273 ЦПК України, якщо після набрання рішенням суду законної сили, яким з відповідача присуджені періодичні платежі, зміняться обставини, що впливають на визначені розміри платежів, їх тривалість чи припинення, кожна сторона має право шляхом пред'явлення нового позову вимагати зміни розміру, строків платежів або звільнення від них.
З пояснень сторін встановлено, що з 27 грудня 2023 року син ОСОБА_5 за власним бажання почав проживати з батьком ОСОБА_1 .
Звертаючись до суду із вимогою про припинення стягнення аліментів, позивач вказав, що син проживає з ним (батьком), відтак стягнення аліментів з нього на користь матері на утримання дитини, з якою дитина не проживає, порушує його права.
З урахуванням наведеного та зважаючи на те, що на наявне рішення суду про стягнення з батька на користь матері аліментів на одну спільну дитину, суперечать положенням ч. 3 ст. 181 Сімейного кодексу України, яка наголошує на тому, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Відповідно до частин першої, шостої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
З урахуванням предмета цього спору (припинення стягнення аліментів на утримання дитини), однією з обставин, яка підлягає доказуванню у справі, є те, з ким саме з батьків проживає дитина на час вирішення спору судом та ухвалення рішення у справі.
Аліменти - це кошти покликані забезпечити дитину усім необхідним для повноцінного розвитку, тому вони можуть бути стягнуті лише на користь того з батьків, хто проживає із дитиною та бере більш активну участь у її вихованні.
Судом встановлений факт того, що з 27 грудня 2023 спільний син проживає разом із батьком, який піклується про нього та забезпечує його необхідним, створюючи необхідну безпекову ситуацію. При цьому, наявність судового рішення про стягнення аліментів з батька на користь матері на утримання спільної доньки суперечить положенням ч. 1-2 ст. 179 Сімейного кодексу України, оскільки аліменти, одержані на дитину, є власністю дитини, а той із батьків або інших законних представників дитини, на ім'я якого виплачуються аліменти, розпоряджається аліментами виключно за цільовим призначенням в інтересах дитини, а також положенням ч. 3 ст. 181 Сімейного кодексу України, яка наголошує на тому, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Тому вимоги про припинення стягнення аліментів з 27 грудня 2023 року підлягають задоволенню.
Щодо вимог про стягнення аліментів з ОСОБА_3 .
Обов'язок батьків утримувати дитину до досягнення нею повноліття визначено у ст.180 СК України.
Способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів. (ст.181 СК України).
Згідно ст.182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.
Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
Суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати.
За ст. 183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.
Якщо стягуються аліменти на двох і більше дітей, суд визначає єдину частку від заробітку (доходу) матері, батька на їх утримання, яка буде стягуватися до досягнення найстаршою дитиною повноліття.
Якщо після досягнення повноліття найстаршою дитиною ніхто з батьків не звернувся до суду з позовом про визначення розміру аліментів на інших дітей, аліменти стягуються за вирахуванням тієї рівної частки, що припадала на дитину, яка досягла повноліття.
Той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину.
Ст.184 СК України суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі.
Розмір аліментів, визначений судом або домовленістю між батьками у твердій грошовій сумі, щорічно підлягає індексації відповідно до закону, якщо платник і одержувач аліментів не домовилися про інше. За заявою одержувача аліментів індексація може бути здійснена судом за інший період.
Той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
При розгляді справи судом встановлено, що неповнолітній син ОСОБА_5 проживає з батьком з грудня 2023 року, що не заперечувалось відповідачем.
.
Відповідно до ч.1 ст. 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову. Тому позовні вимоги підлягають задоволенню з 19 червня 2024 року.
При розгляді справи позивач стверджував про імперативність права на отримання аліментів, суд погоджується з такими доводами позивача. Але при вирішенні справ про стягнення аліментів позивач зобов'язаний також довести бажаний розмір аліментів, а не лише вказати певний розмір, оскільки розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку.
Суд враховує, що позивач нічим не обґрунтував заявлений розмір аліментів та його відповідність потребам дитини, не надав доказів витратам, які він несе на його утримання, а обмежився лише посилання норми сімейного кодексу.
Відповідач, у свою чергу не обґрунтував та не надав належних та допустимих доказів неможливості сплачувати аліменти у заявленому розмірі, відсутні докази доходу відповідача. Також суд критично оцінює пояснення щодо утримання непрацездатних батьків, оскільки останні отримують пенсію відсутні докази недостатності такого розміру пенсії для їх утримання. Крім того, відповідачка вказувала про наявність боргового зобов'язання зі своєю матір'ю, яка надала їй в борг 5000 дол.США.
Разом з тим, суд при визначенні розміру коштів, що стягуються як аліменти, прагне не до зрівняння матеріального становища платника й одержувача аліментів, а до того, щоб одержувач аліментів у разі їх сплати перестав бути таким, що потребує матеріальної допомоги. Окрім того, розмір призначених аліментів має бути виправданий дійсними потребами та з урахуванням матеріального становища сторін, має виходити з фактичних обставин справи та мети зобов'язання щодо утримання.
З огляду на те, що дитина проживає з батьком, вартість продуктів харчування, інших речей першої необхідності, розмір прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, відсутність відомостей про доходи чи витрати відповідача, його заперечення щодо заявленого розміру аліментів, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на утримання дитини аліменти у розмірі частини доходу, починаючи з 19 червня 2024 року, до досягнення дитиною повноліття, як це передбачено ч. 2 ст. 183 СК України. Сплачені відповідачкою аліменти на утримання сина до часу ухвалення судового рішення, можуть враховуватись виконавцем при примусовому виконання судового рішення, а у разі наявності спору щодо розміру заборгованості - судом.
Щодо стягнення аліментів з 27 грудня 2023 року слід вказати наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 191 СК України аліменти за минулий час можуть бути присуджені, якщо позивач подасть суду докази того, що він вживав заходів щодо одержання аліментів з відповідача, але не міг їх одержати у зв'язку з ухиленням останнього від їх сплати. У цьому разі суд може присудити аліменти за минулий час, але не більш як за десять років.
З урахуванням проаналізованих правових норм в розрізі встановлених обставин у справі суд приходить до наступних висновків.
Згідно зі ст.ст. 12, 81 ЦПК України та ст. 191 СК України позивачу слід було довести суду, що вона вживала заходів щодо одержання аліментів з відповідача, але не могла їх одержати у зв'язку з ухиленням останнього від їх сплати.
Зазначених обставин у ході судового розгляду встановлено не було: жодного доказу цього матеріали справи не містять, а також жодного обґрунтування цього не містить і позовна заява.
Звертаючись до суду з такими вимогами, позивач зобов'язаний довести, що він просив про таку допомогу, а відповідач все рівно ухилявся від надання позивачу фінансової допомоги на утримання дитини. А отже, з огляду на відсутність доказів умисного ухилення відповідача від утримання дитини у період з 27 грудня 2023 року і до 19 червня 2024 року та вимоги законодавства суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову в цій частині.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України суд вважає необхідним допустити негайне виконання рішення в частині стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць.
Відповідно до ч. 6 ст. 141 ЦПК України якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.
На підставі викладеного, керуючись статтями 75, 81, 84, 181, 182, 191 Сімейного Кодексу України, статтями 10, 13, 247, 258, 263, 267, 273, 355, 430 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про припинення стягнення аліментів та стягнення аліментів задовольнити частково.
Припинити стягнення аліментів з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 на утримання дитини ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , які стягнуто рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 30 листопада 2022 року (справа 161/12493/22).
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дитини: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму щомісячно до досягнення дитиною повноліття, починаючи з 19 червня 2024 року.
Допустити негайне виконання рішення суду в межах суми платежу за один місяць.
Стягнути з ОСОБА_3 судовий збір в дохід держави у сумі 1211,20 грн. (одна тисяча двісті одинадцять грн. 20 коп.).
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судовий збір на користь ОСОБА_1 сумі 1211,20 грн. (одна тисяча двісті одинадцять грн. 20 коп.).
У задоволенні решти вимог відмовити.
Інформація про позивача: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 .
Інформація про відповідача: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , адреса: АДРЕСА_2 , ідентифікаційний код НОМЕР_2 .
Рішення суду може бути оскаржено до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту судового рішення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи(вирішення питання) без повідомлення(виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скаргу на рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення виготовлений 23 травня 2025 року.
Суддя Наталія ПІНКЕВИЧ