Справа № 365/356/25
Номер провадження: 3/365/159/25
іменем України
"23" травня 2025 р. селище Згурівка
Суддя Згурівського районного суду Київської області Солдатова Т.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі засідань суду № 3, за участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 , потерпілої ОСОБА_2 , справу про адміністративне правопорушення за адміністративним матеріалом, який надійшов від СПД № 2 ВП № 1 Броварського РУП ГУНП в Київській області, відносно
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця с. Леніна Згурівського району Київської області, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , працездатного, який працює, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ,
за ч. 1 ст. 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД № 710526 від 01.05.2025, 01.05.2025 приблизно о 20 годині в АДРЕСА_1 , ОСОБА_1 вчинив відносно дружини ОСОБА_2 діяння передбачене пп. 14 п. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» від 07.12.2017, а саме висловлював погрози фізичною розправою, чим вчинив правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
Прокурор, повідомлений про розгляд справи з огляду на рішення Європейського суду з прав людини від 20.09.2016 у справі «Карелін проти Росії» щодо визнання порушення статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод в частині неупередженості суду через відсутність сторони звинувачення у справі про адміністративне правопорушення, а також з огляду на повноваження прокурора, визначені статтею 250 КУпАП, на розгляд справи не з'явився, що не перешкоджає розгляду.
В судовому засіданні особа, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 свою вину не визнав. Пояснив, що 01.05.2025 у них з дружиною виник конфлікт через те, що вона прийшла додому п'яна, а потрібно було садити город і він зранку просив її не пити. Зазначив, що під час конфлікту висловлювався нецензурною лайкою, можливо щось зі злості ще казав, бо дружина часто п'є, проте свою дружину він не бив, фізичної сили не застосовував. Свідком подій був їхній син ОСОБА_3 , 2009 р.н. Після цього, вони з сином пішли знімати паркан, щоб виорати город. Приблизно о 20 годині він побачив, що в двір заходять правоохоронці.
В судовому засіданні потерпіла ОСОБА_2 пояснила, що 01.05.2025 її чоловік був нетверезий, кидався в неї яйцями та усім, що попадало під руки, погрожував їй. Вона злякалась, тому викликала поліцію. Після цих подій вона три дні ночувала у знайомих, бо чоловік її не впускав додому. Зазначила, що чоловік неодноразово їй погрожував. На другий день, син передавав їй речі через вікно, бо батько погрожував, що вб'є його, якщо він впустить її додому.
У судовому засіданні неповнолітній свідок ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у присутності представника Служби у справах дітей та сім'ї Згурівської селищної ради, ОСОБА_4 , пояснив, що 01.05.2025 він прийшов додому приблизно о 18 год., вдома була мама - ОСОБА_2 . Пізніше прийшов батько - ОСОБА_1 . Між батьками виникла побутова сварка, через те, що мама була п'яна, в ході якої батьки кричали один на одного, нецензурно висловлювалися. Батько теж був нетверезий. Погроз з боку батька на адресу матері він не чув. Мати не була зляканою, а навпаки ще більше починала кричати на батька. Батько маму не бив. Потім вони з батьком пішли на город знімати паркан. Приблизно о 20 год. приїхала поліція, яку викликала мама. Після цієї сварки його мати з невідомих йому причин не ночувала вдома три дні. Приходила по речі, які він їй подав через вікно. Батько сердився та не хотів пускати її додому і він погоджувався з рішенням батька.
Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Частина 1 статті 173-2 КУпАП передбачає відповідальність за вчинення домашнього насильства, тобто умисного вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого.
Згідно зі ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», під домашнім насильством слід вважати будь-які діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
При цьому, психологічне насильство - це форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» діяльність, спрямована на запобігання та протидію домашньому насильству, ґрунтується, зокрема, на таких засадах: належна увага до кожного факту домашнього насильства під час здійснення заходів у сфері запобігання та протидії домашньому насильству; врахування непропорційного впливу домашнього насильства на жінок і чоловіків, дітей та дорослих, дотримання принципу забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків під час здійснення заходів у сфері запобігання та протидії домашньому насильству; визнання суспільної небезпеки домашнього насильства та забезпечення нетерпимого ставлення до будь-яких проявів домашнього насильства.
Під психологічним насильством в сім'ї слід розуміти насильство, пов'язане з дією одного члена сім'ї на психіку іншого члена сім'ї шляхом словесних образ або погроз, переслідування, залякування, якими навмисно спричиняється емоційна невпевненість, нездатність захистити себе, що завдає шкоду психічному здоров'ю.
Системний аналіз існуючого національного та міжнародного законодавства свідчить про те, що домашнє насильство істотно відрізняється від звичайних конфліктних відносин, оскільки має певні ознаки та характеризується тим, що особа, яка застосовує домашнє насильство, маючи значну перевагу в своїх можливостях, діє умисно з наміром досягти бажаного результату, який полягає у заподіянні шкоди потерпілому шляхом порушення його прав і свобод.
У той час, як під конфліктом необхідно розуміти такий стан взаємовідносин, який характеризується наявністю зіткнення протилежних інтересів і поглядів, напруження і крайнє загострення суперечностей, що може призвести до активних дій, ускладнень, боротьби, що супроводжуються складними колізіями; ситуація, в якій кожна зі сторін намагається зайняти позицію, що несумісна з інтересами іншої сторони.
Виникнення конфлікту залежить не лише від об'єктивних причин, але й від суб'єктивних факторів, до яких необхідно віднести власні уявлення учасників конфлікту про себе, свої потреби, мотиви, життєві цінності та ставлення до іншої сторони конфлікту.
Домашнє насильство вчиняється шляхом порушення основних прав та свобод іншого члена сім'ї та призводить або може призвести до заподіяння шкоди фізичному або психічному здоров'ю потерпілого, при якому має місце перевага сил того, хто скоює ці дії, що унеможливлює самозахист особи, котра страждає від цих дій.
У рамках розгляду даної справи встановлено відсутність належних і допустимих доказів того, що ОСОБА_1 вчинив інкриміновані йому умисні діяння психологічного, а саме (як зазначено в протоколі про адміністративні правопорушення) висловлювання погрози фізичною розправою. Крім того, в матеріалах справи відсутні будь-які докази того, що діяннями ОСОБА_1 була завдана шкода психічному здоров'ю потерпілої ОСОБА_2 .
У письмових поясненнях потерпіла зазначає, що у неї з чоловіком «стався конфлікт». Крім того, у письмових пояснення потерпілої жодної згадки про те, що діями ОСОБА_1 була завдана шкода її здоров'ю немає.
Таким чином, матеріали справи не містять беззаперечних доказів вчинення ОСОБА_1 дій, передбачених статтею 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», які б могли бути кваліфіковані як домашнє насильство та містили б склад правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
Суддя звертає увагу на те, що обов'язок довести наявність ознак домашнього насильства в діях особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, в тому числі заподіяння шкоди фізичному чи психічному здоров'ю потерпілого (наявність в діях особи складу правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП) покладається на посадову особу, яка складає протокол про адміністративне правопорушення.
Разом з тим, протокол про адміністративне правопорушення та долучені до нього матеріали не свідчать про те, що ОСОБА_1 застосовував до потерпілої ОСОБА_2 домашнє насильство психологічного характеру, внаслідок чого була завдана шкода фізичному чи психічному здоров'ю потерпілої. Свідок стверджує, що ОСОБА_1 не висловлював жодних погроз на адресу потерпілої.
Згідно Рішення Конституційного Суду України від 22.12.2010 р. № 23-рп/2010 адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні, у тому числі і закріпленої у статті 62 Конституції України презумпції невинуватості.
Відповідно до принципу «поза розумним сумнівом», зміст якого сформульований у п.43 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Кобець проти України» від 14.02.2008 р., доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом.
Згідно правової позиції, яка міститься у постанові Верховного Суду від 08.07.2020 р. у справі № 463/1352/16-а, у силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, яка притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
З огляду на викладене, з урахуванням встановлених обставин, суддя дійшла висновку про відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, що є підставою для закриття провадження в даній справі.
На підставі наведеного та керуючись ст. 247 ч. 1 п. 1, 283-285, 287, 294 КУпАП, суддя
Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення закрити за відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.
Постанова набирає чинності з наступного дня після закінчення строку на її оскарження, визначеного цим Кодексом, а у випадку такого оскарження - з дня набрання законної сили рішенням за результатами такого оскарження, яке винесено за наслідками розгляду справи по суті.
Постанова судді може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через Згурівський районний суд Київської області протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Суддя Т.М. Солдатова