Справа № 357/15187/24
1-кп/357/281/25
23.05.2025 Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:
головуючого судді: ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання: ОСОБА_2 ,
сторони кримінального провадження та інші учасники судового провадження:
прокурор Білоцерківської окружної прокуратури Київської області: ОСОБА_3 ,
захисник - адвокат: ОСОБА_4 ,
обвинувачений: ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду м. Біла Церква, Київської області клопотання прокурора Білоцерківської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_3 про продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою у рамках кримінального провадження внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024111030002689 від 11.08.2024, за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України,
Суть питання, що вирішується ухвалою, і за чиєю ініціативою воно розглядається
В провадженні суду на стадії судового розгляду перебуває кримінальне провадження за №12024111030002689 від 11.08.2024, за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, відносно якого застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 по 25.05.2025. До вказаної дати остаточне рішення по справі не може бути прийнято відносно ОСОБА_5 .
Прокурором в судовому засіданні подане клопотання в порядку ст. 331 КПК України про продовження дії обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_5 .
Позиція сторін та інших учасників.
Прокурор в судовому засіданні підтримав заявлене клопотання про продовження дії обраного запобіжного заходу ОСОБА_5 строком на шістдесят днів, з огляду на наявність ризиків, які були враховані обвинуваченому при встановленні запобіжного заходу у виді тримання під вартою, передбачених пунктами 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, які не зменшилися та продовжують існувати а саме: переховуватись від суду; незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні.
Вказані ризики підтверджується тим, що обвинувачений ОСОБА_5 порушував умови застосованого відносно нього запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, не перебував за місцем проживання у визначений в ухвалі суду час, не виконував покладені на нього ст. 42 КПК України процесуальні обов'язки, до суду не з'являвся. Крім того, ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі строком від семи до десяти років. Зазначена обставина свідчить про усвідомлення ОСОБА_5 можливості призначення покарання у вигляді тривалого позбавлення волі, а тому з метою уникнення вказаних несприятливих для себе наслідків обвинувачений ОСОБА_5 буде намагатися уникнути кримінальної відповідальності шляхом зміни місця проживання, а також здійснювати дії, направлені на переховування від суду, що унеможливить виконання завдань кримінального провадження, які визначені у ст. 2 КПК України. ОСОБА_5 неодружений, дітей на утриманні не має, а тому може без будь-яких наслідків змінити місце проживання та переховуватися від суду.
Крім того, прокурор зазначає, що ризик незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні також має місце, оскільки перебуваючи не під вартою ОСОБА_5 , знаючи особисті дані та місце проживання свідків, які вказують на причетність його до вчинення кримінального правопорушення, а відтак саме від них залежить благополуччя обвинуваченого, може чинити будь-який вплив на цих осіб з метою дати неправдиві свідчення, які будуть на його користь. Бажання уникнути кримінальної відповідальності спонукатиме ОСОБА_5 незаконно впливати на свідків, зокрема умовлянням, підкупом, переконання, примушуванням з застосуванням фізичної сили або погроз, з метою викривлення фактичних обставин справи та створенням видимості його непричетності до скоєного злочину.
Отже прокурор вважає, що ризики передбачені п. 1, п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України є дійсними та вважає за необхідне продовжити відносно обвинуваченого запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, оскільки застосування більш м'якого запобіжного заходу не запобігатиме ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
Захисник - адвокат ОСОБА_4 заперечував проти задоволення клопотання прокурора.
Обвинувачений ОСОБА_5 просив змінити запобіжний захід на більш м'ягкий.
Встановлення судом обставин із посиланням на докази, а також мотивів неврахування окремих доказів та мотивів, з яких суд виходив при постановленні ухвали, і положення закону, яким він керувався
Заслухавши думку учасників судового провадження, проаналізувавши зміст клопотання та надані сторонами матеріали, суд доходить таких висновків.
В судовому засіданні встановлено, що розглянути кримінальне провадження відносно ОСОБА_5 та прийняти в судовому засіданні остаточне рішення до закінчення визначеного строку дії запобіжного заходу не виявляється можливим.
Згідно з ч. 1 ст. 131 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження, у тому числі запобіжні заходи, застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.
У відповідності до частин 1, 2 статті 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення має право своєю ухвалою продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього КПК України. Прокурор має право подати клопотання про продовження строку тримання під вартою не пізніше ніж за п'ять днів до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою, при цьому виклавши обставини, які свідчать про те, що заявлені ризики не зменшились або з'явились нові ризики, які виправдовують тримання під вартою. При вирішенні питання про продовження тримання під вартою суд керується загальними приписами, які регулюють застосування запобіжного заходу, однак з урахуванням додаткових відомостей і стадії кримінального провадження.
У відповідності до статті 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам:
1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;
4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Згідно зі статтею 178 КПК України суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі стосовно індивідуальних особливостей підозрюваного/обвинуваченого.
Згідно з положеннями статті 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:
- наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення;
- наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;
- недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Відповідно до частини 1 статті 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та восьмою статті 176 цього Кодексу.
Клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статті 184 цього Кодексу, повинно містити виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою.
Вказане кримінальне провадження знаходиться на стадії судового розгляду. З огляду на стадію кримінального провадження та зміст самого клопотання, суд не вирішує питання щодо обґрунтованості підозри, однак оцінює критерії, визначені у статті 178 КПК України, та доведені прокурором ризики, передбачені пунктами 1, 3 частини 1 статті 177 КПК України.
Під час розгляду клопотання про продовження строку запобіжного заходу суд не уповноважений перевіряти обґрунтованість самих підстав застосування запобіжного заходу, а учасники не можуть ставити під сумнів висновки, покладені в основу такого рішення.
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створить загрозу суспільству. При визначенні ризиків закон не вимагає неспростовних доказів того, що обвинувачений однозначно, поза всяким сумнівом, здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає обґрунтування, що він має реальну можливість їх здійснити в майбутньому. Отже, ризики слід вважати наявними за умови встановлення їх імовірності. Як обов'язковий критерій застосування запобіжного заходу ризик кримінального провадження має прогностичний характер, його визначення у конкретний проміжок часу спрямоване на усунення негативного впливу на кримінальне провадження в майбутньому. При встановленні ризиків суд застосовує стандарт достатності підстав вважати, що обвинувачений може вдатися до дій на шкоду кримінальному провадженню.
При цьому, ризик переховування обвинуваченого від суду досі є реальним з огляду на тяжкість злочину, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_5 , та суворість можливого покарання. Так, ОСОБА_5 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі строком від семи до десяти років, порушив обов'язки, встановлені ухвалою слідчого судді, таким чином, враховуючи викладене, усвідомлюючи тяжкість покарання та невідворотність кримінальної відповідальності у випадку визнання його винуватим у майбутньому, обвинувачений може вчиняти дії, спрямовані на переховування від суду.
Кримінальне провадження не є статичним, що обумовлює можливість непрогнозованої зміни поведінки обвинуваченого. Співставлення можливих негативних для обвинуваченого наслідків переховування у вигляді потенційного ув'язнення у невизначеному майбутньому, із можливим засудженням до покарання у виді позбавлення волі, у перспективі робить цей ризик достатньо високим.
Разом з тим, суд вважає, що наразі ризик впливу на свідків втратив свою актуальність, оскільки заялені стороною обвинувачення свідки вже допитані.
Таким чином, з огляду на актуальність ризику переховування обвинуваченого від суду , суд дійшов висновку, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не здатен на належному рівні забезпечити належне виконання процесуальних обов'язків і запобігти будь-якому прояву окреслених ризиків. Таким чином, суд вважає виправданим подальше тримання ОСОБА_5 під вартою строком на шістдесят днів.
Аргументи сторони захисту у свої сукупності не є настільки суттєвими, щоб нівелювати вищезазначений ризик з огляду на вказані обставини.
З урахуванням викладеного, суд констатує, що інший більш м'який запобіжний захід, окрім тримання під вартою, не зможе забезпечити виконання ОСОБА_5 його процесуальних обов'язків по кримінальному провадженні.
Враховуючи викладене, актуальним залишєються ризик переховування від суду. Таким чином, на думку суду, пропорційним до наявного ризику є продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Вказаний запобіжний захід здатний виконати роль стримуючого фактору для забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого ОСОБА_5 та запобігти встановленому ризику у подальшому. Суд також виходить із того, що таке обмеження в реалізації прав і свобод людини є розумним і співмірним для цілей цього кримінального провадження.
Тобто, застосований запобіжний захід кореспондується та відповідає визначеним КПК України конкретним підставам і меті запобіжного заходу.
Як наслідок передумови для продовження запобіжного заходу - взяття під варту (тримання під вартою), не відпали, альтернативні запобіжні заходи не в змозі гарантувати належну поведінку обвинуваченого, тому наявна необхідність у збереженні такої міри запобіжного заходу у межах строків визначених ст. 331 КПК.
Приймаючи рішення про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд виходить з того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.
Суд також враховує те, що будь-які дані, які б свідчили про неможливість тримання ОСОБА_5 під вартою, сторонами кримінального провадження не надавалися.
На підставі викладеного, керуючись статтями 131-132, 183, 193, 194, 196, 331, 376 КПК України, суд
Клопотання прокурора Білоцерківської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_3 про продовження строків застосування обраного запобіжного заходу відносно ОСОБА_5 у вигляді тримання під вартою - задовольнити.
Продовжити застосований запобіжний захід відносно ОСОБА_5 у вигляді тримання під вартою в Державній установі «Київський СІЗО» Міністерство юстиції України на 60 днів - по 21.07.2025 включно.
У задоволенні клопотання обвинуваченого про зміну запобіжного заходу - відмовити.
Ухвала слідчого судді, суду щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Копію ухвали вручити обвинуваченому, захиснику, прокурору та направити начальнику Державної установи «Київський слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України.
Ухвала підлягає оскарженню до Київського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.
СуддяОСОБА_6