Справа № 522/18203/24-Е
Провадження № 2/522/2182/25
21 травня 2025 року Приморський районний суд м. Одеси в складі:
головуючого судді Абухіна Р.Д.,
з участю секретаря судового засідання Кріцької Д.Є.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики,
Позивач звернувся до Приморського районного суду м.Одеси з позовом до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики від 08 жовтня 2021 року у розмірі - 340 258,95 гривень, який складається з: 223 000,00 грн. - сума заборгованості за договором позики; 97 276,69 грн. - інфляційні втрати за весь час прострочення; 19 982,26 грн. - сума трьох процентів річних від простроченої суми заборгованості . Також, просив стягнути суму сплаченого судового збору у розмірі.
В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що 08 жовтня 2021 року ОСОБА_2 отримав від ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 223 000 гривень на строк до 20.10.2021 року, що підтверджується відповідним договором позики, зокрема розпискою. ОСОБА_2 в строк до 20.10.2021 року не виконав своє зобов'язання та не повернув ОСОБА_1 223 000 гривень. Станом на момент звернення із позовною заявою боржник не повернув кошти.
За весь час прострочення за встановленим індексом інфляції (20.10.2021-14.10.2024) ОСОБА_2 так само має сплатити - 97 276,69 грн., а також суму трьох процентів річних від простроченої суми - 19 982,26 грн. відповідно.
Згідно наданого розрахунку заборгованості, загальна сума заборгованості, яку ОСОБА_2 повинен повернути ОСОБА_1 складає 340 258,95 грн.
Як наслідок, маючи на меті стягнення зазначеної суми боргу Позивач звернувся до суду.
За результатами автоматизованого розподілу справа передана на розгляд судді Приморського районного суду м. Одеси Абухіну Р.Д.
Ухвалою Приморського районного суду міста Одеси від 05.12.2024 року провадження у справі відкрито та призначено її розгляд за правилами загального позовного провадження.
20.03.2025 року закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті.
В судове засідання представник позивача не з'явився. 08.01.2025 року надав заяву, в якій просив розглянути справу за їх відсутності, не заперечують проти ухвалення заочного рішення.
Відповідач у судове засідання повторно не з'явився, про день та час слухання справи був повідомлений своєчасно і належним чином в порядку ст. 128 ЦПК України, шляхом направлення судових повісток за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання (перебування). Причини неявки відповідач суду не повідомляв, відзиву не надав, будь-яких заяв та клопотань від відповідача не надходило.
Суд, у зв'язку з неявкою відповідача та неповідомленням про поважні причини такої неявки в судове засідання, ненаданням відповідачем відзиву на позов, зі згоди представника позивача, ухвалив слухати справу у відсутності відповідача, згідно ст.ст.280-281 ЦПК України, при заочному розгляді на підставі наявних у справі доказів.
У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.
Суд, дослідивши та проаналізувавши матеріали справи, додані до неї документи приходить до висновку, що даний позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 08 жовтня 2021 року ОСОБА_2 отримав у позику від ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 223 000,00 грн. На підтвердження укладення договору позики та його умов ОСОБА_1 було складено розписку, за змістом якої відповідач зобов'язався повернути кошти до 20.10.2021 року. У вказаний строк відповідач позику не повернув.
Згідно правового висновку, зробленого у постанові Верховного Суду від 22 серпня 2019 року у справі №369/3340/16-ц, за своїми правовими ознаками договір позики є реальною, односторонньою, оплатною або безоплатною угодою, на підтвердження якої може бути надана розписка позичальника, яка є доказом не лише укладення договору, але й посвідчує факт передання грошової суми у борг позичальнику.
Досліджуючи боргову розписку надану позивачем, судом виявлена справжня правова природа укладеного договору позики. Отже, факт отримання грошових коштів відповідачем підтверджується розпискою складеною відповідачем.
Відповідно ч. 1 ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
У відповідності до вимог статті 1047 ЦК України договір позики укладається в письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадку, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Тлумачення статей 1046 та 1047 ЦК України свідчить, що по своїй суті розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видає боржник (позичальник) кредитору (позикодавцю) за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання від кредитора певної грошової суми або речей.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року в справі № 464/3790/16-ц (провадження № 14-465цс18) вказано, що «за своїми правовими ознаками договір позики є реальним, одностороннім (оскільки, укладаючи договір, лише одна сторона позичальник зобов'язується до здійснення дії (до повернення позики), а інша сторона позикодавець стає кредитором, набуваючи тільки право вимоги), оплатним або безоплатним правочином, на підтвердження якого може бути надана розписка позичальника, яка є доказом не лише укладення договору, але й посвідчує факт передання грошової суми позичальнику. За своєю суттю розписка про отримання у борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми або речей.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 вересня 2021 року справа № 520/11358/15-ц (провадження № 61-7539св21) зроблено висновок, що «тлумачення статей 1046 та 1047 ЦК України свідчить, що по своїй суті розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видає боржник (позичальник) кредитору (позикодавцю) за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання від кредитора певної грошової суми або речей. Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором. Позика, надана за договором безпроцентної позики, може бути повернена позичальником достроково, якщо інше не встановлено договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок».
Як зазначає позивач, що до теперішнього часу кошти в розмірі 223 000,00 грн. повернуто не було.
В порядку п.1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були йому передані позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтею 1050 ЦК України передбачено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
З огляду на вимогу позивача та наданого позивачем розрахунку, за весь час прострочення за встановленим індексом інфляції (20.10.2021-14.10.2024) ОСОБА_2 так само має сплатити - 97 276,69 грн., а також суму трьох процентів річних від простроченої суми - 19 982,26 грн. відповідно.
Таким чином, загальна сума заборгованості, яку ОСОБА_2 повинен повернути ОСОБА_1 складає 340 258,95 грн.
Висновки суду відповідають вимогам норм права, на які посилається суд під час розгляду справи і фактичним обставинам по справі, а також підтверджується зібраними по справі доказами.
У рішенні суду повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки, які є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.
Керуючись ст.ст. 15, 16, 509, 526, 530, 625, 1046-1047, 1049-1050 ЦК України, ст.ст.2, 4, 13, 76-81, 95, 258-259, 263 ЦПК України, суд
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт серії НОМЕР_1 , виданий 16.09.2009 року Приморським РВ ОМУ УМВС України в Одеській області, зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ) суму боргу за Договором позики від 08 жовтня 2021 року у розмірі 340 258 (триста сорок тисяч двісті п'ятдесят вісім) гривень 95 копійок.
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт серії НОМЕР_1 , виданий 16.09.2009 року Приморським РВ ОМУ УМВС України в Одеській області, зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ) витрати по сплаті судового збору в розмірі 3 402 (три тисячі чотириста дві) гривні 59 копійок.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного суду, а в разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Суддя Р. Д. Абухін