Справа № 522/23326/24
Провадження 2-о/522/82/25
08 травня 2025 року м. Одеса
Приморський районний суд м. Одеси, у складі:
головуючого - судді Науменко А.В.,
за участю секретаря судового засідання - Зелінська К.Ю.,
розглянувши в порядку окремого провадження заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа: Пенсійний фонд України про встановлення факту, що має юридичне значення
ОСОБА_1 звернулася до Приморського районного суду м.Одеси із заявою, в якій просить суд встановити факт перебування ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на утриманні ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Встановлення даного факту заявник обґрунтовує бажанням реалізувати право на перехід на пенсію у зв'язку із втратою годувальника.
Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 22.01.2025 року провадження по справі відкрито.
До суду від ГУ ПФУ в Одеській області надійшло клопотання про розгляд справи без їх участі, проти задоволення заяви не заперечують, заяви та клопотання зі сторони ГУ ПФУ в Одеській області відсутні.
Учасники справи в судове засідання не з'явились, про день, місце та час розгляду справи повідомлялись належним чином.
У судове засідання призначене на 08.05.2025 року з'явилисб заявник ОСОБА_1 .
Під час судового засідання були допитані ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 які підтвердили обставини викладені у заяві.
Згідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що заява підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що Заявниця, ОСОБА_1 , звернулася до суду із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, а саме факту перебування на утриманні померлого чоловіка, ОСОБА_2 .
Заявниця стверджує, що вона та її чоловік проживали разом спочатку за адресою: АДРЕСА_1 , а потім спільно евакуювалися до м. Одеси, де проживали разом до смерті чоловіка ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Як доказ того, що пенсія покійного чоловіка була для неї постійним і основним джерелом засобів до існування, заявниця посилається на те, що 18 листопада 2024 року вона звернулася до Пенсійного фонду України щодо перерахунку пенсії у зв'язку з втратою годувальника. Однак, отримала відмову через відсутність документів, що засвідчують факт її перебування на утриманні померлого годувальника.
Заявниця пояснює відмову в перерахунку пенсії тим, що, незважаючи на спільне проживання з чоловіком до його смерті, вони були зареєстровані за різними адресами.
На підтвердження факту перебування на утриманні суду надані пояснення у якості свідків друзів сім'ї, ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , які мешкають за адресою: АДРЕСА_2 , та їх знайомої ОСОБА_5
Акт про спільне проживання від 16 листопада 2024 року, складений сусідами за місцем проживання в АДРЕСА_1 . Заявниця пояснила відсутність підпису та печатки квартальної тим, що на момент складання акту вона вже покинула місто у зв'язку з бойовими діями.
Крім того, суд враховує, що відповідно до Свідоцтва про смерть ОСОБА_2 від 07.11.2024 року вбачається, що місцем смерті визначено м. Одеса.
Суд враховує аргумент заявниці про те, що отримати документ, який підтверджує факт її перебування на утриманні чоловіка, іншим способом, окрім як через суд, наразі неможливо.
Згідно ч. 1 ст. 315 ЦПК України суд, зокрема, розглядає справи про встановлення факту перебування фізичної особи на утриманні.
Відповідно до ч. 2 ст. 315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Положеннями ст. 3 СК України визначено, що сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.
Згідно ст. 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім'ї померлого годувальника, які були на його утриманні. До членів сім'ї, які вважаються такими, що були на утриманні померлого годувальника, відносяться особи, які були на повному утриманні померлого годувальника; одержували від померлого годувальника допомогу, що була для них постійним і основним джерелом засобів до існування. Члени сім'ї померлого годувальника, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які й самі одержували пенсію, мають право, за бажанням, перейти на пенсію у зв'язку з втратою годувальника.
Відповідно до ст. 38 Закону України «Про пенсійне забезпечення», члени сім'ї померлого вважаються такими, що були на його утриманні, якщо вони були на його повному утриманні або одержували від нього допомогу, яка була для них постійним і основним джерелом засобів до існування. Члени сім'ї померлого, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які й самі одержували яку-небудь пенсію, мають право перейти на нову пенсію.
Отже, факт перебування фізичної особи на утриманні померлого та спільного проживання має значення для переходу на пенсію у зв'язку із втратою годувальника, яку може бути призначено за умови, що утримання було повним або допомога, яка надавалась утриманцю, була постійним і основним джерелом засобів до існування навіть, коли утриманець (заявник) мав заробіток, одержував пенсію, стипендію тощо.
Повне утримання означає відсутність у члена сім'ї інших джерел доходів, окрім допомоги померлого. Якщо крім допомоги, що надавалася померлим, особа мала інші джерела доходів, то необхідно встановити, чи була допомога годувальника постійним і основним джерелом засобів до існування.
Постійний характер допомоги означає, що вона була не одноразовою, а надавалася систематично, протягом певного періоду часу і що померлий виконував обов'язок щодо утримання цього члена сім'ї. Основне значення допомоги необхідно з'ясовувати шляхом порівняння розміру допомоги з боку померлого та інших доходів. Вирішення питання залежить від співвідношення розмірів допомоги та інших одержуваних доходів.
Відповідно до ч.1 ст.38 Закону України «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування» пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається за весь період, протягом якого член сім'ї померлого годувальника вважається непрацездатним згідно із частиною другою статті 36 цього Закону, а членам сім'ї, які досягли пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону,- довічно.
Відповідно до п.7 Постанови Пленуму Верховного суду України № 5 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», суд вправі розглядати справи про встановлення родинних відносин, коли цей факт безпосередньо породжує юридичні наслідки, наприклад, якщо підтвердження такого факту необхідно заявникові для одержання в органах, що вчиняють нотаріальні дії, Свідоцтва про право на спадщину, для оформлення права на пенсію в зв'язку із втратою годувальника.
Пленум Верховного Суду України в п. 8 Постанови «Про судову практику у справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» від 31 березня 1995 року № 5, роз'яснив, що встановлення факту перебування особи на утриманні померлого має значення для одержання спадщини, призначення пенсії або відшкодування шкоди, якщо допомога, яка надавалась, була для заявника постійним і основним джерелом засобів до існування. Одержання заявником заробітку, пенсії, стипендії, інших доходів не є підставою для відмови у встановленні факту перебування на утриманні, коли суд встановить, що основним і постійним джерелом засобів до існування була для заявника допомога з боку особи, яка надавала йому утримання.
Згідно із роз'ясненнями, які містяться в п. 8 Постанови Пленуму ВСУ № 5 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», судам необхідно мати на увазі, що встановлення факту перебування особи на утриманні померлого має значення для одержання спадщини, призначення пенсії або відшкодування шкоди (п.2ст.273 ЦПК( 1502-06)) , якщо допомога, яка надавалась, була для заявника постійним і основним джерелом засобів до існування.
Одержання заявником заробітку, пенсії, стипендії, інших доходів не є підставою для відмови у встановленні факту перебування на утриманні, коли суд встановить, що основним і постійним джерелом засобів до існування була для заявника допомога з боку особи, яка надавала йому утримання. Видана відповідним органом довідка про те, що за його даними особа не перебувала на утриманні померлого, не виключає можливості встановлення у судовому порядку факту перебування на утриманні. Така довідка оцінюється судом за правилами ст. 62 ЦПК України.
При вирішенні заяв про встановлення факту перебування на утриманні необхідно враховувати, що за загальним правилом право на пенсію в разі смерті годувальника мають непрацездатні члени сім'ї годувальника, які були на його утриманні (ст. 37 Закону України «Про пенсійне забезпечення»).
Утримання може полягати у систематичній грошовій допомозі у виді грошових переказів, продуктових чи речових посилок тощо. А ні отримання непрацездатною особою пенсії, а ні її окреме проживання від годувальника не можуть бути перешкодою для визнання факту перебування на утриманні.
Відповідно до п. 2.11 Постанови Правління Пенсійного фонду України «Про затвердження Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» за документ, що засвідчує факт перебування на утриманні непрацездатних членів сім'ї, приймається документ про реєстрацію місця проживання (разом з годувальником за однією адресою), виданий згідно із вимогами статті 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», або інші документи, видані відповідно до чинного законодавства за місцем проживання (реєстрації) особи, зокрема органом місцевого самоврядування, що підтверджують такий факт.
У разі неможливості надати такі документи факт перебування на утриманні померлого годувальника встановлюється у судовому порядку.
Згідно ст. 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім'ї померлого годувальника, які були на його утриманні. До членів сім'ї, які вважаються такими, що були на утриманні померлого годувальника, відносяться особи, які були на повному утриманні померлого годувальника; одержували від померлого годувальника допомогу, що була для них постійним і основним джерелом засобів до існування. Члени сім'ї померлого годувальника, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які й самі одержували пенсію, мають право, за бажанням, перейти на пенсію у зв'язку з втратою годувальника.
Відповідно до ст. 38 Закону України «Про пенсійне забезпечення», члени сім'ї померлого вважаються такими, що були на його утриманні, якщо вони були на його повному утриманні або одержували від нього допомогу, яка була для них постійним і основним джерелом засобів до існування. Члени сім'ї померлого, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які й самі одержували яку-небудь пенсію, мають право перейти на нову пенсію.
Частиною 2 ст.256 ЦПК України передбачено, що в судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, крім тих, що передбачені ч. 1 зазначеної статті, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб.
Отже, факт перебування фізичної особи на утриманні померлого, має значення для переходу на пенсію в разі втрати годувальника, яку може бути призначено за умови, що утримання було повним або допомога, яка надавалась утриманцю, була постійним і основним джерелом засобів до існування навіть, коли утриманець (заявник) мав заробіток, одержував пенсію, стипендію тощо.
Повне утримання означає відсутність у члена сім'ї інших джерел доходів, окрім допомоги померлого. Якщо крім допомоги, що надавалася померлим, особа мала інші джерела доходів, то необхідно встановити, чи була допомога годувальника постійним і основним джерелом засобів до існування. Постійний характер допомоги означає, що вона була не одноразовою, а надавалася систематично, протягом певного періоду часу і що померлий виконував обов'язок щодо утримання цього члена сім'ї. Основне значення допомоги необхідно з'ясовувати шляхом порівняння розміру допомоги з боку померлого та інших доходів. Вирішення питання залежить від співвідношення розмірів допомоги та інших одержуваних доходів.
З огляду на зазначене, встановивши, що допомога, яка надавалась померлому чоловіку заявниці постійним і основним джерелом засобів до існування, суд дійшов обґрунтованого висновку про можливість задоволення заяви.
Така ж позиція викладена в постановах Верховного Суду від 13 січня 2021 року № 592/17552/18, від 22 жовтня 2020 року у справі №210/343/19, від 22 травня 2019 року у справі № 520/6518/17.
При таких обставинах, суд вважає, що заяву про встановлення факту перебування на утриманні слід задовольнити, що надасть можливість заявниці реалізувати право на перехід на пенсію у зв'язку із втратою годувальника.
Керуючись ст. ст. 5, 76, 141, 258, 259, 263, 265, 268, 293, 315, 319 ЦПК України, суд
Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа: Пенсійний фонд України про встановлення факту, що має юридичне значення- задовольнити.
Встановити факт, що має юридичне значення, а саме факт перебування ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на утриманні ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення, згідно ч.1 ст. 354 ЦПК України.
Суддя А.В. Науменко
У зв'язку з перебуванням головуючого судді у відрядженні повний текст рішення виготовлений 22.05.2025 року.
Суддя А.В. Науменко
08.05.25