Справа № 947/3187/25
Провадження № 3/947/694/25
15.05.2025 року м. Одеса
суддя Київського районного суду м.Одеси Прохоров П.А., розглянувши справу про адміністративне правопорушення, що надійшла з Управління патрульної поліції в Одеській області про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого: АДРЕСА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч.2 ст.130 КУпАП, протокол ЕПР1 №210305,
01.01.2025 року о 15.05 годин по вул.Фонтанська дорога, 58 в м. Одесі водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом електросамокатом, без н/з з ознаками наркотичного сп'яніння, а саме: наприродна блідість шкірного покриву обличчя, зіниці очей не реагують на зміну світла, тремтіння пальців рук. Від проходження огляду на стан сп'яніння у медичному закладі у встановленому законом порядку відмовився, чим порушив вимоги п.2.5 «Правил дорожнього руху України», тобто вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.2 ст.130 КУпАП.
В судові засідання адвокат Коюда М.А. та ОСОБА_1 будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце судового розгляду, не з'явилися, про причини своєї неявки до суду не повідомили та з клопотанням про відкладення судового засідання до суду не звернулися.
Захисник Коюда М.А. подав до суду письмові пояснення, відповідно до яких просив провадження по справі закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, зазначивши, що відсутня причина зупинки транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 , відсутні докази керування ОСОБА_1 транспортним засобом. Крім того, працівниками поліції не було складено направлення на огляд водія, не роз'яснено права та обов'язки, не відсторонено від керування транспортним засобом, а електросамокат не являється механічним транспортним засобом.
Відповідно до вимог ст.280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають істотне значення для правильного вирішення справи.
Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Згідно ч.ч. 2, 3, 6 ст.266 КУпАП, під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення. У разі незгоди особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я. Направлення особи для огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду здійснюються в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Так, постановою Кабінету Міністрів України від 17.12.2008 №1103 затверджено Порядок направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду.
Згідно з п.7 вказаного Порядку, поліцейський забезпечує проведення огляду водія транспортного засобу в закладі охорони здоров'я не пізніше, ніж протягом двох годин з моменту виявлення відповідних підстав.
Пунктом 10 Порядку визначено, що огляд водія транспортного засобу в закладі охорони здоров'я проводиться в будь-який час доби за методикою та із застосуванням приладів, дозволених для використання МОЗ України.
Також, процедура виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння і їхнього подальшого направлення на медичний огляд до відповідного закладу охорони здоров'я регламентована Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, яка затверджена спільним Наказом МВС та МОЗ України від 09.11.2015 року №1452/735.
Згідно з вимогами п.15 розділу ІІІ Інструкції, за результатами огляду на стан сп'яніння та лабораторними дослідженнями встановлюється діагноз, який вноситься до акта медичного огляду.
У свою чергу, відповідно до п.16 розділу ІІІ Інструкції, висновок щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, видається на підставі акта медичного огляду.
Диспозиція ч.1 ст. 130 КУпАП передбачає керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Частиною 2 ст.130 КУпАП передбачена відповідальність за повторне протягом року вчинення будь-якого з порушень, передбачених частиною першою цієї статті.
На підставі досліджених судом доказів, враховуючи встановлені у судовому засіданні обставини, суд дійшов висновку про доведеність вчинення ОСОБА_1 інкримінованого йому адміністративного правопорушення, що об'єктивно підтверджується належним чином дослідженими судом доказами в їх сукупності, що містяться в матеріалах справи, а саме: дослідженим протоколом про адміністративне правопорушення, направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, до КМП «ООНЦПЗ» ООР від 01.01.2025 року, відеозаписом.
Дослідженим у судовому засіданні відеозаписом зафіксовано, факт керування ОСОБА_1 електросамокатом, його відмову від проходження огляду на стан сп'яніння.
Також суд вважає, що доводи про відсутність причини зупинки транспортного засобу під керуванням водія ОСОБА_1 є безпідставними з урахуванням правового режиму в період дії в України воєнного стану та правомірність дій поліцейських щодо зупинки транспортного засобу не знаходиться у причинному зв'язку з обов'язком водія транспортного засобу пройти відповідний медичний огляд з метою встановлення стану наркотичного сп'яніння.
Право органів Національної поліції вимагати пройти у встановленому порядку медичний огляду відповідності до п.2.5 ПДР України кореспондується із обов'язком водія не керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин.
Враховуючи викладене, голослівним є твердження захисника Коюди М.А. про те, що підстава для зупинки працівниками поліції є необґрунтованою, оскільки причини та обставини зупинки транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 , не підлягають встановленню, оскільки предметом доказування в межах даної справи є саме фактичні дані щодо керування особою транспортним засобом з ознаками наркотичного сп'яніння та відмова від проходження огляду на стан сп'яніння у медичному закладі в порушення п.2.5 ПДД.
Суд приймає до уваги доводи захисника про те, що водій ОСОБА_1 не відсторонений від керування транспортним засобом, проте зазначає, що примусове відсторонення від керування транспортним засобом є правом, а не обов'язком працівників поліції, натомість з яких причин вони не застосували цей засіб примусу відносно ОСОБА_1 не відомо та зазначена обставина не впливає на кваліфікацію його дій та не є предметом розгляду.
Із правами, встановленими ст.63 Конституції України, зокрема з правом на захист і ст.268 КУпАП ОСОБА_1 ознайомлений, що підтверджено його підписами у протоколі про адміністративне правопорушення від 01.01.2025 року серія ЕПР1 №210305.
Сукупність вищевказаних доказів підтверджують те, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом з ознаками алкогольного сп'яніння та на вимогу поліцейського відмовився від проходження огляду на стан сп'яніння у встановленому законом порядку, чим порушив п.2.5 Правил дорожнього руху України, що утворює склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Відповідно до положень ст. 16 Закону України «Про дорожній рух» водій, серед іншого, зобов'язаний не допускати випадків керування транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також не передавати керування транспортним засобом особі, яка перебуває в такому стані або під впливом таких препаратів.
У постанові Верховного Суду від 15 березня 2023 року у справі № 127/5920/22 вказано, що використання електросамоката чи іншого подібного засобу (моноколеса, сегвея тощо) для переміщення особи як учасника дорожнього руху є джерелом підвищеної небезпеки в розумінні статті 1187 ЦК України, якщо в конкретному випадку такий засіб приводився в рух за допомогою встановленого на ньому електричного двигуна; для кваліфікації діяльності, пов'язаної з таким використанням електричного самоката, характеристика електросамоката як механічного транспортного засобу з урахуванням потужності електродвигуна, встановленого на ньому, значення не має.
Розглянувши протокол про адміністративне правопорушення, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що ОСОБА_1 своїми діями вчинив адміністративне правопорушення передбачене ч.2 ст. 130 КУпАП.
Обставини відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння, викладені у протоколі, повністю підтверджуються дослідженим відеозаписом з місця події.
Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до переконання, що в діях водія ОСОБА_1 встановлений склад адміністративного правопорушення, передбачений ч.2 ст.130 КУпАП, оскільки він керував транспортним засобом з явними ознаками наркотичного сп'яніння та відмовився від проходження огляду на стан сп?яніння.
Згідно довідки інформаційного порталу Національної поліції ОСОБА_1 притягувався до відповідальності за ст.130 КУпАП протягом року, посвідчення водія не отримував.
Проаналізувавши вищевказані документи, суд доходить переконання, що вони є доказами в розумінні ст.251 КУпАП, які підтверджують існування обставин, що викладені у протоколі про адміністративне правопорушення, отримані у порядку, передбаченому законом, уповноваженою посадовою особою, відтак відповідають критеріям належності і допустимості. У своїй сукупності ці докази є достатніми. Доказів, які б спростовували наведені в протоколі обставини або породжували обґрунтовані сумніви у достовірності цих обставин, суду не надано.
Відповідно до Постанови Пленуму Верховного суду України № 14 від 23.12.2005, а саме третього абзацу пункту 28 позбавити права керувати транспортними засобами можна застосовувати тільки як основне адміністративне стягнення за вчинення правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 121, ч. 4 ст. 122, ст. 122-2, ч. 3 ст. 123, статтями 124 і 130 КУпАП. Можливості накладати на винну особу таке стягнення як додаткове цей Кодекс не надає. Суди не вправі застосовувати його й тоді, коли винна особа вже позбавлена такого права або взагалі його не мала. Відповідно до четвертого абзацу пункту 28 цієї ж Постанови оплатне вилучення транспортного засобу може бути є допустимим тільки як додаткове адміністративне стягнення за вчинення правопорушень, за які встановлена відповідальність ч. 6 ст. 121, ч. 2 та 3 ст. 130 КУпАП. Застосування його як основного стягнення законом не передбачено. Не можна накладати це стягнення й на особу, яка вчинила відповідне правопорушення, керуючи транспортним засобом, що належить іншій особі.
За таких обставин, суд приходить до висновку про застосування до ОСОБА_1 санкції відповідно до частини зазначеної статті у вигляді двох тисяч неоподаткованих мінімумів доходів громадян, без позбавлення права керування транспортними засобами та без оплатного вилучення транспортного засобу.
Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення, сплачується судовий збір у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Керуючись ст.ст. 268, 279, 280, 283, 284, 317-1, ст. 130 КУпАП,
Визнати ОСОБА_1 винним у скоєнні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП.
Накласти на ОСОБА_1 адміністративне стягнення у вигляді штрафу на користь держави в розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян в сумі 34 000 гривень без позбавлення права керування транспортними засобами та без оплатного вилучення транспортного засобу.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в сумі 605 гривень 60 копійок.
Роз'яснити, що згідно ст.307 КУпАП штраф має бути сплачений не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження або опротестування такої постанови не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги або протесту без задоволення.
У разі несплати штрафу в установлений законом строк постанова про адміністративне стягнення згідно із ст.308 КУпАП буде надіслана для примусового виконання до відділу Державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцем знаходження його майна в порядку, встановленому законом.
У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується: подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті цього Кодексу; витрати на облік зазначених правопорушень. Розмір витрат на облік правопорушень визначається Кабінетом Міністрів України.
Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду шляхом подання до Київського районного суду м. Одеси апеляційної скарги протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Суддя Прохоров П. А.