Справа № 493/192/25
Провадження № 2/493/322/25
19 травня 2025 року м. Балта Одеської області
Балтський районний суд Одеської області в складі:
головуючого судді Волошина І.С.
секретаря судового засідання Лисої Н.А.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в судовому засіданні в залі суду в м. Балта в режимі відео конференції цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КЛЛЕКТ ЦЕНТР» (надалі - ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР») до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором,
за участю представника позивача - адвоката Побєдаш Х.М., представника відповідача - Білика В.С.
31 січня 2025 року ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» звернулося до Балтського районного суду Одеської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 26.09.2021 року між ТОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_1 укладено Договір № 3112692. Також, 22.10.2021 року між ТОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_1 укладено Договір № 101736287. Відповідач здійснив дії, спрямовані на укладання договорів шляхом заповнення заяви про надання (отримання) кредиту на сайті, з введенням коду підтвердження, який є одноразовим ідентифікатором на підписання електронного договору, та зазначенням інформації щодо реквізитів банківської картки, на рахунок якої, в подальшому, Кредитодавцем було перераховано грошові кошти у розмірі, встановленому Договорами. Сторони узгодили розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строк та умови кредитування, що свідчить про наявність волі відповідача для укладення таких Договорів, на таких умовах шляхом підписання Договорів за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Позикодавець зі своєї сторони належним чином виконав свої зобов'язання за договорами, надавши позичальнику кредитні кошти, в порядку передбаченому умовами договорів. Станом на день подання позову до суду строк повернення грошових коштів за договорами наступив, але відповідач не виконує свої зобов'язання, грошові кошти не повертає, проценти за користування коштами не сплачує.
13.01.2022 року було укладено договір №13-01/2022-79, відповідно до якого ТОВ «МІЛОАН» відступило на користь ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №3112692. 10.03.2023 року було укладено договір №10-03/2023/01, відповідно до якого ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» відступило на користь ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №3112692.
17.01.2022 року було укладено договір №17-01/2022-54, відповідно до якого ТОВ «МІЛОАН» відступило на користь ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №101736287. 10.01.2023 року було укладено договір №10-01/2023 відповідно до якого ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» відступило на користь ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №101736287.
Таким чином, ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» наділено правом вимоги до відповідача за договором №3112692 та договором №101736287.
Враховуючи викладене, позивач просить суд стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за Договором № 3112692 від 26.09.2021 року та Договором № 101736287 від 22.10.2021 року у розмірі 105720,00 грн., а також понесені судові витрати.
Ухвалою судді від 03.02.2025 року провадження по даній цивільній справі відкрите, постановлено проводити розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження.
05.03.2025 року від представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Білика В.С. на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що відповідач позовні вимоги, а також обставини, викладені у позовній заяві, категорично не визнає. По-перше, у матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази укладення договору №3112692, договору №101736287 та додатків до них, тому такі договори є недійсними (нікчемними) та не створюють для відповідача жодних наслідків. По-друге, позивачем пропущено строк позовної давності, що є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову. По-третє, ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» здійснило донарахування відсотків після закінчення дії договорів, тобто загальна ціна позову мала бути 22600 грн., а не 105720 грн., як зазначено у позовній заяві. Також, відповідач заперечує і не погоджується щодо стягнення з нього на користь позивача судових витрат з огляду на те, що у задоволенні позову слід відмовити повністю. Враховуючи викладене, відповідач просить суд застосувати до позовних вимог строки позовної давності, у задоволенні позову відмовити повністю та стягнути з позивача на свою користь судові витрати з оплати гонорару адвоката за надання правничої (правової) допомоги у розмірі 88000 грн.
24.02.2025 року від представника позивача в електронній формі через електронний кабінет підсистеми «Електронний Суд» надійшла відповідь на відзив, в якій зазначено, що позивачем були надані достатні та допустимі докази щодо укладення договорів та перерахування коштів за ними. Відтак, посилання відповідача є необґрунтованими та є намаганням уникнути відповідальності від виконання зобов'язань. Відповідачем не надано жодного доказу того, що ним оспорювався зазначений вище кредитний договір раніше. Крім того, отримавши позовну заяву відповідач зустрічного позову щодо оспорення зазначеного кредитного договору щодо його не укладення, не подав. Таким чином вбачається, що укладений між сторонами кредитний договір не оспорювався та не визнавався судом недійсним тому є чинним оскільки відповідає формі, передбаченій ст. 207, 208, 1047, 1055 ЦК України. Щодо розрахунку заборгованості представник позивача зазначив, що сторонами погоджено, що строк користування кредитом продовжується у разі наявності непогашеної заборгованості, а таке продовження не потребує додаткових дій ні від Кредитора, ні від Позичальника. Сторони Договору погодили окремий випадок автоматичної пролонгації договору, без необхідності вчинення будь-яких додаткових дій з боку сторін. Підписанням даних договорів відповідач погодився на зазначені умови. Отже, ним було надано згоду на автопролонгацію договорів у разі наявності заборгованості. Таким чином стягувачем було правомірно та у відповідності до домовленостей між Сторонами, що викладені в даних Договорах, нараховано відсотки в межах дії кожного Договору з урахуванням погоджених умов щодо строку договору та його пролонгації. Щодо строку позовної давності представник позивача зазначив, що жодних письмових повідомлень про припинення Договорів від сторін не надходило і такі відсутні, Позичальник продовжував користуватися кредитними коштами, то відповідно термін дії укладених з відповідачем Договорів було пролонговано. Таким чином, термін позовної давності щодо заявлення вимог про стягнення заборгованості за таким Договорами не минув. Крім того, витрати позивача на правничу допомогу були неминучими та є обґрунтованими, що підтверджується наданими суду доказами. Вимоги відповідача про стягнення витрат на правничу допомогу, на думку представника позивача, не підлягають задоволенню, оскільки, сам відзив на позовну заяву є необґрунтованим, а розмір суперечливим, оскільки не надано належних доказів проведеної роботи з детальними актами прийому-передачі виконаних робіт. Враховуючи викладене, представник позивача просить суд позовну заяву задовольнити в повному обсязі.
04.03.2025 року від представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Білика В.С. на адресу суду надійшло заперечення, в якому останній наголошує, що позивачем не доведено укладання між ТОВ «МІЛОАН» та відповідачем кредитних договорів, тому умови таких договорів (зокрема про сплату відсотків та іншого) на відповідача не розповсюджуються. Крім того, матеріали справи не містять доказів надання ТОВ «МІЛОАН» та отримання відповідачем коштів. Також, ТОВ «МІЛОАН» / позивач не мали права нараховувати проценти та інші платежі поза межами дії кредитних договорів / строку кредитування, зважаючи на період дії карантину, встановленого КМУ на всій території України, та згодом воєнного стану. Враховуючи викладене, відповідач просить суд застосувати до позовних вимог строки позовної давності, у задоволенні позову відмовити повністю та стягнути з позивача на свою користь судові витрати з оплати гонорару адвоката за надання правничої (правової) допомоги у розмірі 88000 грн.
17.03.2025 року від представника позивача в електронній формі через електронний кабінет підсистеми «Електронний Суд» надійшли пояснення позивача на заперечення представника відповідача, в якому представник позивача, посилаючись на практику Верховного Суду наголосила, що сторони узгодили розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строк та умови кредитування, що свідчить про наявність волі відповідача для укладення такого Договору, на таких умовах шляхом підписання Договору за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Крім того, так як відповідач заперечує факт укладення договору та отримання кредитних коштів, тому позивачем подано клопотання про витребування в тому числі виписки по рахунку з метою підтвердження отримання коштів відповідачем в банку емітенту картки. Недоцільним є посилання на норми з приводу коронавірусної інфекції та на п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦПК України, так як позивачем нараховано відсотки, а не штраф чи пеню, а також нарахування відсотків проведено до 23.02.2022 року за двома договорами, тобто до введення воєнного стану. Щодо строку позовної давності представник позивача вказує на те, що він міг початись би із 30.06.2023 року, тобто з дня закінчення дії карантину на території України. Також на момент звернення позивача до суду з позовом діяв правовий режим воєнного стану, а відповідно, позовна заява подана в межах строку позовної давності. З приводу витрат на правничу допомогу відповідача, представник позивача зазначив, що представник відповідача зловживає своїм процесуальним правом в частині відшкодування витрат на правничу допомогу в заявленому розмірі 88 000,00 грн. заради збагачення, зокрема, отримання майнової вигоди внаслідок такого завищення суми оплати за надання правничої допомоги. Враховуючи викладене, представник позивача просить суд позовну заяву задовольнити в повному обсязі.
20.03.2025 року від представника відповідача надійшла заява про надання пояснень суду, в якій зазначено, що зі змісту договорів та додатків до них не вбачаються електронних підписів відповідача одноразовими ідентифікаторами, матеріали справи не містять доказів створення відповідачем електронно-цифрового підпису, а також копій документів, що посвідчують особу відповідача. Крім того, зазначений у договорах мобільний номер телефону НОМЕР_1 за відповідачем не зареєстровано. Згідно відповіді ПрАТ «ВФ Україна» від 28.02.2025 року на адвокатський запит до 17.07.2024 року мобільний номер НОМЕР_2 обслуговувався в мережі ПрАТ «ВФ Україна» знеособлено (анонімно), без ідентифікації кінцевого користувача послуг. З 17.07.2024 року зазначений мобільний номер не обслуговується в ПрАТ «ВФ Україна» (деактивований в мережі).
26.03.2025 року від представника позивача надійшло заперечення на дану заяву, в якому зазначено, що до позовної заяви було долучено належні докази видачі кредиту та ідентифікації відповідача. Щодо твердження представника відповідача, що зазначений номер телефону не зареєстрований за відповідачем, є маніпулятивним та безпідставним, оскільки оператор офіційно підтверджує відсутність у нього даних щодо власника мобільного номера у відповідний період. Відповідно, неможливість встановлення кінцевого користувача мобільного номера не свідчить про порушення законодавства з боку ТОВ «МІЛОАН» при укладенні договору в електронному вигляді.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала та просила задовольнити.
В судовому засіданні представник відповідача заперечував проти задоволення позову з підстав викладених у відзиві та запереченні.
Заслухавши думку учасників процесу, дослідивши і об'єктивно оцінивши наявні у справі письмові докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення заяви по суті, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги позовної заяви, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Судом встановлено, що 24.09.2021 року ОСОБА_1 на сайті miloan.ua заповнив анкету-заяву на кредит №3112692, де вказана інформація про позичальника, його контактні дані та обрані умови кредитування, за результатами опрацювання якої було прийнято рішення про погодження умов кредитування.
26.09.2021 року між ТОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_1 було укладено договір про споживчий кредит №3112692 в електронній формі, який був підписаний відповідачем одноразовим ідентифікатором.
Відповідно до п.1.1. Кредитодавець зобов'язується на умовах визначених цим Договором, на строк визначений п.1.3. Договору надати Позичальнику грошові кошти (фінансовий кредит) у сумі визначеній у п.1.2. Договору (далі - кредит), а Позичальник зобов?язується повернути Кредитодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом (далі - плата) у встановлений п.1.4. Договору термін та виконати інші зобов'язання у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, що визначені Договором. Кредит надається з метою задоволення потреб Позичальника не пов'язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю та виконанням обов'язків найманого працівника. Типом кредиту є кредит.
У п.1.2. зазначено, що сума (загальний розмір) кредиту становить 8000.00 грн. у валюті: Українські гривні.
Пунктом 1.3. передбачено, що кредит надається строком на 30 днів з 26.09.2021.
Згідно п.1.4. термін (дата) повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом (дата платежу): 26.10.2021.
Як зазначено у п.1.5. загальні витрати Позичальника за кредитом, що включають загальну суму зборів, платежів та інших витрат Позичальника, пов'язаних з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом та комісії (без врахування суми (тіла) кредиту) складають 5200.00 грн. в грошовому виразі та 44,164.00 відсотків річних у процентному значенні (орієнтовна реальна річна процентна ставка), і включає в себе складові, визначені у п.п. 1.5.1-1.5.2 Договору. Орієнтовна загальна вартість кредиту для Позичальника, що складається з суми загального розміру кредиту та загальних витрат Позичальника за кредитом складає 13200.00 гривень. Загальні витрати Позичальника за кредитом, орієнтовна реальна річна процентна ставка, орієнтовна загальна вартість кредиту для Позичальника, а також строк кредиту розраховані виходячи з припущення, що Позичальник отримає кредитні кошти в день укладення цього договору, а строк кредитування залишиться не змінним та що Кредитодавець і Позичальник виконають свої обов?язки на умовах та у строки, визначені в цьому Договорі, зокрема Позичальник здійснить повне погашення заборгованості в термін, вказаний в п.1.4 Договору. Позичальник розуміє та погоджується, що наведені в цьому пункті показники не підлягають оновленню у випадку продовження Позичальником строку кредитування, часткового дострокового погашення заборгованості чи прострочення виконання ним зобов'язань.
Відповідно до п.1.5.1. комісія за надання кредиту: 1600.00 грн., яка нараховується за ставкою 20.00 відсотків від суми кредиту одноразово.
У п.1.5.2. зазначено, що проценти за користування кредитом: 3600.00 грн., які нараховуються за ставкою 1.50 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом.
Пунктом 1.6. передбачено, що стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5.00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом.
Згідно п.1.7. тип процентної ставки за цим Договором: фіксована.
Як зазначено у п.6.1. цей Кредитний договір укладається в електронній формі в Особистому кабінеті Позичальника, що створений в інформаційно-телекомунікаційній системі Товариства та доступний зокрема через сайт Товариства таабо відповідний мобільний додаток чи інші засоби.
У відповідності до п. 6.3., приймаючи пропозицію Товариства про укладання цього кредитного Договору Позичальник також погоджується з усіма додатками та невід?ємними частинами (у т.ч. Правилами, Паспортом споживчого кредиту та Графіком платежів) Договорув цілому.
Таким чином одночасно з Договором відповідач підписав електронним підписом одноразовим ідентифікатором Графік платежів та Паспорт споживчого кредиту, де зазначена інформація про контактні дані кредитодавця, про основні умови кредитування з урахуванням побажань споживача, про орієнтовну реальну річну процентну ставку та орієнтовну загальну вартість кредиту для споживача, про порядок повернення кредиту, про додаткову інформацію та про інші важливі правові аспекти.
Також в Паспорті зазначено, що відповідач підтверджує отримання та ознайомлення з інформацією про умови кредитування та орієнтовну загальну вартість кредиту, надані виходячи із обраних ним умов кредитування. Підтверджує отримання ним всіх пояснень, необхідних для забезпечення можливості оцінити, чи адаптовано договір до його потреб та фінансової ситуації, зокрема шляхом роз'яснення наведеної інформації, в тому числі суттєвих характеристик запропонованих послуг та певних наслідків, які вони можуть мати для нього, в тому числі в разі невиконання ним зобов'язань за таким договором.
Відповідно до довідки про ідентифікацію, виданої ТОВ «МІЛОАН», клієнт ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , з яким укладено договір №3112692 від 26.09.2021 року, ідентифікований ТОВ «МІЛОАН». Акцепт договору позичальником (підписання аналогом ЕЦП у формі одноразового ідентифікатора): F14613, дата відправки 26.09.2021 року, номер телефону НОМЕР_1 .
22.10.2021 року ОСОБА_1 на сайті tengo.ua заповнив анкету-заяву на кредит №101736287, де вказана інформація про позичальника, його контактні дані та обрані умови кредитування, за результатами опрацювання якої було прийнято рішення про погодження умов кредитування.
22.10.2021 року між ТОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_1 було укладено договір про споживчий кредит №101736287 в електронній формі, який був підписаний відповідачем одноразовим ідентифікатором.
Відповідно до п.1.1. Кредитодавець зобов'язується на умовах визначених цим Договором, на строк визначений п.1.3. Договору надати Позичальнику грошові кошти (фінансовий кредит) у сумі визначеній у п.1.2. Договору (далі - кредит), а Позичальник зобов?язується повернути Кредитодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом (далі - плата) у встановлений п.1.4. Договору термін та виконати інші зобов'язання у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, що визначені Договором. Кредит надається з метою задоволення потреб Позичальника не пов'язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю та виконанням обов'язків найманого працівника. Типом кредиту є кредит.
У п.1.2. зазначено, що сума (загальний розмір) кредиту становить 8000.00 грн. у валюті: Українські гривні.
Пунктом 1.3. передбачено, що кредит надається строком на 15 днів з 22.10.2021.
Згідно п.1.4. термін (дата) повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом (дата платежу): 06.11.2021.
Як зазначено у п.1.5. загальні витрати Позичальника за кредитом, що включають загальну суму зборів, платежів та інших витрат Позичальника, пов'язаних з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом та комісії (без врахування суми (тіла) кредиту) складають 4520.00 грн. в грошовому виразі та 5,409,714.00 відсотків річних у процентному значенні (орієнтовна реальна річна процентна ставка), і включає в себе складові, визначені у п.п. 1.5.1-1.5.2 Договору. Орієнтовна загальна вартість кредиту для Позичальника, що складається з суми загального розміру кредиту та загальних витрат Позичальника за кредитом складає 12520.00 гривень. Загальні витрати Позичальника за кредитом, орієнтовна реальна річна процентна ставка, орієнтовна загальна вартість кредиту для Позичальника, а також строк кредиту розраховані виходячи з припущення, що Позичальник отримає кредитні кошти в день укладення цього договору, а строк кредитування залишиться не змінним та що Кредитодавець і Позичальник виконають свої обов?язки на умовах та у строки, визначені в цьому Договорі, зокрема Позичальник здійснить повне погашення заборгованості в термін, вказаний в п.1.4 Договору. Позичальник розуміє та погоджується, що наведені в цьому пункті показники не підлягають оновленню у випадку продовження Позичальником строку кредитування, часткового дострокового погашення заборгованості чи прострочення виконання ним зобов'язань.
Відповідно до п.1.5.1. комісія за надання кредиту: 1520.00 грн., яка нараховується за ставкою 19.00 відсотків від суми кредиту одноразово.
У п.1.5.2. зазначено, що проценти за користування кредитом: 3000.00 грн., які нараховуються за ставкою 2.50 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом.
Пунктом 1.6. передбачено, що стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5.00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом.
Згідно п.1.7. тип процентної ставки за цим Договором: фіксована.
Як зазначено у п.6.1. цей Кредитний договір укладається в електронній формі в Особистому кабінеті Позичальника, що створений в інформаційно-телекомунікаційній системі Товариства та доступний зокрема через сайт Товариства таабо відповідний мобільний додаток чи інші засоби.
У відповідності до п. 6.3., приймаючи пропозицію Товариства про укладання цього кредитного Договору Позичальник також погоджується з усіма додатками та невід?ємними частинами (у т.ч. Правилами, Паспортом споживчого кредиту та Графіком платежів) Договору в цілому.
Таким чином одночасно з Договором відповідач підписав електронним підписом одноразовим ідентифікатором Графік платежів та Паспорт споживчого кредиту, де зазначена інформація про контактні дані кредитодавця, про основні умови кредитування з урахуванням побажань споживача, про орієнтовну реальну річну процентну ставку та орієнтовну загальну вартість кредиту для споживача, про порядок повернення кредиту, про додаткову інформацію та про інші важливі правові аспекти.
Також в Паспорті зазначено, що відповідач підтверджує отримання та ознайомлення з інформацією про умови кредитування та орієнтовну загальну вартість кредиту, надані виходячи із обраних ним умов кредитування. Підтверджує отримання ним всіх пояснень, необхідних для забезпечення можливості оцінити, чи адаптовано договір до його потреб та фінансової ситуації, зокрема шляхом роз'яснення наведеної інформації, в тому числі суттєвих характеристик запропонованих послуг та певних наслідків, які вони можуть мати для нього, в тому числі в разі невиконання ним зобов'язань за таким договором.
Відповідно до довідки про ідентифікацію, виданої ТОВ «МІЛОАН», клієнт ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , з яким укладено договір №101736287 від 22.10.2021 року, ідентифікований ТОВ «МІЛОАН». Акцепт договору позичальником (підписання аналогом ЕЦП у формі одноразового ідентифікатора): R29877, дата відправки 22.10.2021 року, номер телефону НОМЕР_1 .
Ст. 3 ЗУ «Про електронну комерцію» від 03 вересня 2015 року № 675-VIII визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Згідно ч. 3 ст. 11 ЗУ «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Відповідно до ч. 6 ЗУ «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства (ч. 7 ЗУ «Про електронну комерцію»).
Частиною 12 ст.11 ЗУ «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст.12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
На підставі ч.13 ст.11 ЗУ «Про електронну комерцію» електронні документи (повідомлення), пов'язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи. Докази, подані в електронній формі та/або у формі паперових копій електронних повідомлень, вважаються письмовими доказами згідно із ст. 64 ЦПК України.
Зі змісту абз.3 ч.1 ст.12 ЗУ «Про електронну комерцію» вбачається, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.
Відповідно до п.6 ч.1 ст.3 ЗУ «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (п. 12 ч. 1 ЗУ «Про електронну комерцію»).
Зі змісту ч. 1 ст. 205 ЦК України вбачається, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Положеннями ч. 1 ст. 639 ЦК України передбачено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.
Згідно ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору (ч. 3 цієї статті).
Частиною 1 ст. 628 ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
В абз. 2 ч. 1 ст. 638 ЦК України зазначено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Як передбачено ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Ст. 629 ЦК України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
ТОВ «МІЛОАН» свої зобов'язання за Договорами виконало в повному обсязі, перерахувавши ОСОБА_1 26.09.2021 року 8000 грн. та 22.10.2021 року 8000 грн. на номер картки MONOBANK № НОМЕР_4 , що підтверджується довідками від 12.12.2024 року, виданими ТОВ «ФК «Елаєнс».
17.03.2025 року до суду в електронній формі через електронний кабінет підсистеми «Електронний Суд» від представника позивача надійшло клопотання про витребування доказів, яке хвалою суду було задоволено.
16.04.2025 року на виконання ухвали суду від АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» надійшла інформація про те, що на ім'я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) банком була емітована платіжна картка № НОМЕР_5 . Номер телефону, на який відправлялася інформація про підтвердження здійснення операцій (фінансовий номер телефону) за платіжною карткою № НОМЕР_5 з 26.09.2021 року по 29.10.2021 року - НОМЕР_1 . Відповідно до виписки про рух коштів по рахунку, який був відкритий для обслуговування платіжної картки № НОМЕР_5 за період з 26.09.2021 року по 29.10.2021 року вбачається, що 26.09.2021 року було здійснено зарахування коштів на суму 8000 грн., а 22.10.2021 року було здійснено зарахування коштів на суму 8000 грн.
Таким чином підтверджується належність ОСОБА_1 мобільного номеру телефону НОМЕР_1 , а також банківської картки № НОМЕР_5 , на яку було зараховано кредитні кошти.
13.01.2022 року було укладено договір №13-01/2022-79, відповідно до якого ТОВ «МІЛОАН» відступило на користь ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №3112692.
Відповідно до відомості про щоденні нарахування та погашення ОСОБА_1 за кредитним договором №3112692, виданої ТОВ «МІЛОАН», загальна сума заборгованості за кредитом становить 37200,00 грн., з яких 8000,00 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 27600,00 грн. - заборгованість по процентам, 1600,00 грн. - заборгованість по комісії.
Таким чином, відповідно до Реєстру Боржників за Договором факторингу №13-01/2022-79 від 13.01.2022 року від ТОВ «МІЛОАН» до ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» перейшло право вимоги до Відповідача на загальну суму 37200,00 грн. Даний факт підтверджується Актом приймання-передавання Реєстру Боржників в електронному вигляді за Договором факторингу №13-01/2022-79 від 13.01.2022 року.
10.03.2023 року було укладено договір №10-03/2023/01, відповідно до якого ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» відступило на користь ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №3112692.
Відповідно до розрахунку заборгованості ОСОБА_1 перед ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» за кредитним договором №3112692, виданої ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ», станом на 10.03.2023 року загальна сума заборгованості за кредитом становить 54000,00 грн., з яких 8000,00 грн. - заборгованість по основній сумі кредиту, 27600,00 грн. - заборгованість за відсотками на дату відступлення права вимоги, 1600,00 грн. - заборгованість з комісії, 16800,00 - нараховані відсотки згідно кредитного договору.
Таким чином, відповідно до Реєстру Боржників до Договору №10-03/2023/01 від 10.03.2023 року від ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» до ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» перейшло право вимоги до Відповідача на загальну суму 54000,00 грн. Даний факт підтверджується Актом прийому-передачі Реєстру Боржників за Договором №10-03/2023/01 від 10.03.2023 року.
Враховуючи викладене, ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» наділено правом вимоги до відповідача за договором №3112692.
17.01.2022 року було укладено договір №17-01/2022-54, відповідно до якого ТОВ «МІЛОАН» відступило на користь ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №101736287.
Відповідно до відомості про щоденні нарахування та погашення ОСОБА_1 за кредитним договором №101736287, виданої ТОВ «МІЛОАН», загальна сума заборгованості за кредитом становить 36520,00 грн., з яких 8000,00 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 27000,00 грн. - заборгованість по процентам, 1520,00 грн. - заборгованість по комісії.
Таким чином, відповідно до Реєстру Боржників за Договором факторингу №17-01/2022-54 від 17.01.2022 року від ТОВ «МІЛОАН» до ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» перейшло право вимоги до Відповідача на загальну суму 36520,00 грн. Даний факт підтверджується Актом приймання-передавання Реєстру Боржників в електронному вигляді за Договором факторингу №17-01/2022-54 від 17.01.2022 року.
10.01.2023 було укладено договір №10-01/2023 відповідно до якого ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» відступило на користь ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №101736287.
Відповідно до розрахунку заборгованості ОСОБА_1 перед ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» за кредитним договором №101736287, виданої ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ», станом на 10.01.2023 року загальна сума заборгованості за кредитом становить 51720,00 грн., з яких 8000,00 грн. - заборгованість по основній сумі кредиту, 27000,00 грн. - заборгованість за відсотками на дату відступлення права вимоги, 1520,00 грн. - заборгованість з комісії, 15200,00 - нараховані відсотки згідно кредитного договору.
Таким чином, відповідно до Реєстру Боржників до Договору №10-01/2023 від 10.01.2023 року від ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» до ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» перейшло право вимоги до Відповідача на загальну суму 51720,00 грн. Даний факт підтверджується Актом прийому-передачі Реєстру Боржників за Договором №10-01/2023 від 10.01.2023 року.
Враховуючи викладене, ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» наділено правом вимоги до відповідача за договором №101736287.
Згідно ч.1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 1082 ЦК України боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов'язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов'язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов'язку перед клієнтом.
Як вбачається з розрахунку заборгованості ОСОБА_1 за договором №3112692 від 26.09.2021 року станом на 02.01.2025 року заборгованість не погашена та становить 54000,00 грн, з яких: 8000,00 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 44400,00 грн. - заборгованість за відсотками, 1600,00 грн. - заборгованість за комісією.
Як вбачається з розрахунку заборгованості ОСОБА_1 за договором №101736287 від 22.10.2021 року станом на 02.01.2025 року заборгованість не погашена та становить 51720,00 грн, з яких: 8000,00 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 42200,00 грн. - заборгованість за відсотками, 1520,00 грн. - заборгованість за комісією.
Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості. (ч. ч. 1, 3 ст. 509 ЦК України).
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).
Ст. 525 ЦК України визначено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Надані позивачем докази, суд визнає належними і допустимими, а також достовірними і достатніми, оскільки ці докази містять у собі інформацію щодо предмета позовних вимог, вони пов'язані з тими обставинами, які підтверджують наявність підстав для стягнення з відповідача заборгованості.
Відтак судом встановлено, що первісний кредитор свої зобов'язання за кредитним договором №3112692 від 26.09.2021 року та кредитним договором №101736287 від 22.10.2021 року виконав у повному обсязі, надавши відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах, передбачених зазначеними договорами. В порушення вимог Закону ОСОБА_1 в односторонньому порядку відмовився від виконання договірних зобов'язань, в установлені строки заборговані суми не повернув.
Таким чином, заборгованість відповідача за тілом кредиту в розмірі 16000,00 грн. та комісії за надання кредиту в розмірі 3120,00грн. по вказаних вище договорах є доведеною, а тому вимога позивача у цій частині підлягає задоволенню.
Щодо заборгованості за нараховані відсотки слід зазначити наступне.
Пред'являючи вимоги про стягнення заборгованості, крім заборгованості за основним боргом, позивач просив стягнути заборгованість за процентами за користування кредитними коштами.
Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.
В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Такі висновки викладені, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, від 04 липня 2018 року в справі № 310/11534/13-ц, в постанові Верховного Суду від 15 березня 2023 р по справі № 300/438/18.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 28 березня 2018 року по справі № 444/9519/12, провадження №14-10цс18, вказала, що поняття «строк договору», «строк виконання зобов'язання» та «термін виконання зобов'язання» згідно з приписами ЦК України мають різний зміст.
Поняття «строк виконання зобов'язання» і «термін виконання зобов'язання» охарактеризовані у ст. 530 ЦК України. Згідно з приписами її частини першої, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
З огляду на викладене строк (термін) виконання зобов'язання може збігатися зі строком договору, а може бути відмінним від нього, зокрема коли сторони погодили строк (термін) виконання ними зобов'язання за договором і визначили строк останнього, зазначивши, що він діє до повного виконання вказаного зобов'язання.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05.04.2023 року (справа №910/4518/16) не знайшла підстав для відступу від цього правового висновку. Одночасно Велика Палата Верховного Суду зазначила, що припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України.
У цій же постанові Велика Палата Верховного Суду, уточняючи свій правовий висновок, який викладений у постанові від 18.01.2022 року (справа 910/17048/17), щодо нарахування процентів до дня фактичного повернення кредиту відповідно до умов кредитного договору, незалежно від закінчення строку дії кредитних договорів, вказала на те, що можливість нарахування процентів поза межами строку кредитування чи після пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту та розмір таких процентів залежать від підстави їх нарахування згідно з частиною другою статті 625 ЦК України. У подібних спорах судам необхідно здійснити тлумачення умов відповідних договорів та дійти висновку, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування або після пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, чи у відповідному розділі договору передбачили тільки проценти за правомірну поведінку позичальника (за «користування кредитом»). У разі сумніву слід застосовувати принцип contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem, тобто слова договору тлумачаться проти того, хто їх написав).
Відповідно до ч.4 ст.42 Конституції України держава захищає права споживачів.
В постанові Верховного Суду від 05 жовтня 2022 року у справі № 352/1950/15-ц (провадження № 61-2973св22) зазначено, що договір, як приватноправова категорія, оскільки є універсальним регулятором між учасниками цивільних відносин, має на меті забезпечити регулювання цивільних відносин, та має бути спрямований на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Тлумачення правочину - це з'ясування змісту дійсного одностороннього правочину чи договору (двостороннього або багатостороннього правочину), з тексту якого неможливо встановити справжню волю сторони (сторін). Потреба в тлумаченні виникає в разі різного розуміння змісту правочину його сторонами, зокрема при невизначеності і незрозумілості буквального значення слів, понять і термінів. Згідно з ч. 1 ст. 637 ЦК України тлумачення умов договору здійснюється відповідно до ст. 213 цього Кодексу.
Звертаючись з позовом, ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» посилалося на наявність у відповідача заборгованості за звичайними відсотками, нарахованими за користування кредитами, що підтверджується також наданим, як доказ, розрахунком. Однак, заявлена до стягнення сума відсотків нарахована як за період до прострочення боржника, так і за період після такого прострочення за кредитними договорами.
Отже, при стягненні заявленої позивачем заборгованості за нарахованими процентами необхідно ґрунтуватися на чітко обумовлених між контрагентами кредитних договорів умовах, якими визначено ціну кредиту і строк кредитування саме у 30 днів та 15 днів відповідно, а не завуальованими умовами, які дозволяють кредитодавцю вийти за межі узгодженого строку та нарахувати непропорційно велику суму вартості кредиту. Такий механізм не відповідає засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права.
Як встановлено судом, строк кредитування за Договором про надання споживчого кредиту №3112692 від 26.09.2021 року був погоджений сторонами та становив 30 днів (п.1.3.Договору), а за Договором про надання споживчого кредиту №101736287 від 22.10.2021 року був погоджений сторонами та становив 15 днів (п.1.3.Договору). Доказів того, що позичальник ініціював продовження строку користування кредитом та зміну дати повернення всієї суми кредиту матеріали справи не містять.
Проценти, встановлені ст.625 ЦК України, підлягають стягненню саме при наявності протиправного невиконання (неналежного виконання) грошового зобов'язання.
Тобто, проценти, що стягуються за прострочення виконання грошового зобов'язання за ч.2 ст.625 ЦК України є спеціальним видом відповідальності за таке порушення зобов'язання. На відміну від процентів, які є звичайною платою за користування грошима, зокрема за договором позики, до них застосовуються загальні норми про цивільно-правову відповідальність.
Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до ст. 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов'язання. Подібні висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц.
За неповернення вказаних сум після закінчення строку, на який були видані кредитні кошти, може настати відповідальність, передбачена ст.625 ЦК України, проте регулятивна норма ч.1 ст.1048 ЦК України і охоронна норма ч.2 ст.625 Кодексу не можуть застосовуватись одночасно, оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною.
Аналогічного висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04 лютого 2020 року у справі №912/1120/16.
Тому за період до прострочення боржника підлягають стягненню проценти від суми позики (кредиту) відповідно до умов договору та частини першої ст.1048 ЦК України як плата за надану позику (кредит), а за період після такого прострочення підлягають стягненню річні проценти відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання, тобто як міра відповідальності за порушення грошового зобов'язання.
Враховуючи, що сторонами погоджено вартість кредиту за Договором про споживчий кредит № №3112692 від 26.09.2021 року у розмірі 8000,00 грн. комісія за надання кредиту 1600,00 грн. та відсотки за користування кредитом у розмірі 3600,00 грн., та за Договором про споживчий кредит № №101736287 від 22.10.2021 року у розмірі 8000,00 грн. комісія за надання кредиту 1520,00 грн. та відсотки за користування кредитом у розмірі 3000,00 грн., тому за період до прострочення боржника підлягають стягненню проценти від суми позики (кредиту) відповідно до умов договору та частини першої ст.1048 ЦК України як плата за надану позику (кредит), а за період після такого прострочення підлягають стягненню річні проценти відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання, тобто як міра відповідальності за порушення грошового зобов'язання.
Розрахунки підтверджують існування заборгованості за Договором про споживчий кредит № №3112692 від 26.09.2021 року в розмірі 13200,00 грн, та за Договором про споживчий кредит № №101736287 від 22.10.2021 року у розмірі 12520,00 грн., викладеної в позовних вимогах. Копії договору відступлення права вимоги підтверджують перехід всіх прав грошової вимоги за кредитними договорами, до позивача по справі.
За змістом ч. 1, 3 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Згідно ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
У постанові об'єднаної палати КГС ВС від 02.10.2020 № 911/19/19 зазначено, що суд має з'ясувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується; у разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то суд, з урахуванням конкретних обставин справи, самостійно визначає суми нарахувань, які підлягають стягненню, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання та максимального розміру стягуваних сум нарахувань.
Та обставина, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, не позбавляє позивача обов'язку надати суду належні та допустимі докази щодо розміру заборгованості за відсотками, оскільки саме таким чином діють принципи диспозитивності та змагальності сторін у цивільному процесі.
Тому з підстав, заявлених в позові, з відповідача підлягають стягненню проценти, які є звичайною платою за користування кредитом, нараховані за період до прострочення боржника відповідно до умов договору та частини першої ст. 1048 ЦК України як плата за надану позику (кредит), а саме за період з 26.09.2021 до 26.10.2021 року у розмірі 3 600,00 грн. згідно Договору про надання споживчого кредиту №3112692 від 26.09.2021 року (8 000,00 грн.*1,50%*30) та за період з 22.10.2021 до 06.11.2021 року у розмірі 3 000,00 грн. згідно Договору про надання споживчого кредиту №101736287 від 22.10.2021 року (8 000,00 грн.*2,50%*15).
Враховуючи, що відповідач не виконав свої зобов'язання за Договору про надання споживчого кредиту №3112692 від 26.09.2021 року та Договору про надання споживчого кредиту №101736287 від 22.10.2021 року, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення та з відповідача на користь позивача слід стягнути суму заборгованості за кредитними договорами № 3112692 від 26.09.2021 року, № 101736287 від 22.10.2021 року в розмірі 25720,00 грн. (тіло кредиту - 16000,00 грн., проценти - 6600,00 грн., комісія - 3120,00грн.).
Щодо позовної давності щодо заявлених вимог про стягнення заборгованості слід зазначити наступне.
Пунктом 12 Прикінцевих та Перехідних положень Цивільного кодексу України чітко передбачено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257,258,362,559,681,728,786,1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину (строк дії карантину введеного Урядом України, у зв'язку із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19) становив з 12.03.2020 року по 01.07.2023 року).
У Постанові Верховного Суду від 7 вересня 2022 р. по справі № 679/1136/21 Верховний Суд надав роз'яснення, що у пункті 12 розділ "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України у редакції Закону України від 30 березня 2020 року N 540-IX перелічені всі статті цього Кодексу, які визначають строки позовної давності. І всі ці строки продовжено для всіх суб'єктів цивільних правовідносин на строк дії карантину у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19).
Крім того, відповідно до пункту 19 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259,362,559,681,728,786,1293 Цивільного кодексу України, продовжуються на строк його дії.
Таким чином, враховуючи вимоги ст.ст. 257, 258 ЦК України, п. 12,19 Прикінцевих та Перехідних положень Цивільного кодексу України з урахуванням роз'яснень Верховного Суду, які викладені у Постанові від 07.09.2022 року по справі № 679/1136/21 посилання відповідача на пропущення строку позовної давності щодо будь якої вимоги позивача є безпідставним та необґрунтованим. Отже, строки позовної давності не були пропущені позивачем, а підстави для застосування наслідків спливу строку позовної давності відсутні.
Позивач також у своєму позові просить про стягнення з ОСОБА_1 понесених ним судових витрат на сплату судового збору в сумі 2422,40 грн.
Зі змісту ч.1 ст.133 ЦПК України вбачається, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача (п. 1 ч. 2 ст.141 ЦПК України).
Як вбачається з наданої платіжної інструкції в національній валюті №0489630003 від 20.01.2025 року, за подання даного позову до суду, позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 2422,40 грн.
Оскільки судом задоволено частково позовні вимоги на суму 25720,00 грн. (24,32%) отже з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 589,03 грн. (2422,40 х 24,32% /100%), що пропорційно задоволеним позовним вимогам.
Крім того у позовній заяві представник позивача просить стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» витрати на професійну правову допомогу у розмірі 25000,00 грн.
З огляду на те, що позов задоволено частково (24,32%), а тому суд дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача слід стягнути судові витрати на правову допомогу в розмірі 6080,00 грн. (25000,00 х 24,32% /100%), що пропорційно задоволеним позовним вимогам.
Суд не вбачає підстав для задоволення заяви відповідача про покладення понесених ним судових витрат на правову допомогу на позивача.
Згідно ч.9 ст. 141 ЦПК України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами, або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
Тому суд враховує, що спір між сторонами з приводу стягнення заборгованості за кредитом виник внаслідок неправомірних дій відповідача, який протягом тривалого часу не погашав її, не маючи на те будь-яких поважних причин, внаслідок чого позивач вимушений був вживати заходів для захисту порушених прав, тому суд покладає на відповідача понесені ним витрати незалежно від результатів вирішення спору.
Таким чином в задоволенні вимог відповідача про покладення понесених ним судових витрат на правову допомогу на позивача слід відмовити.
Керуючись ст. ст. 509, 512, 514, 516, 526, 527, 530, 549, 610, 611, 628, 629, 639, 1049, 1054, 1077, 1078 ЦК України, ст. ст. 12, 13, 81, 89, 141, 178, 247, 258, 259, 261, 263-265, 274, 279, 280 ЦПК України, суд
Позовну заяву Т овариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» (код ЄДРПОУ 44276926, юридична адреса: вул. Мечнікова, 3, офіс 306, м. Київ, 01133) заборгованість за договорами № 3112692 від 26.09.2021 року, № 101736287 від 22.10.2021 року в розмірі 25720грн. 00коп., а також судовий збір у розмірі 589,03 грн. та витрати на правову допомогу у розмірі 6080 грн., а всього 32389,03 грн.( тридцять дві тисячі триста вісімдесят дев'ять гривень 03 копійки).
В іншій частині позову відмовити.
У задоволенні заяви представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Білика Віктора Станіславовича про стягнення судових витрат на правову допомогу з позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Відомості про учасників справи:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» (код ЄДРПОУ 44276926, юридична адреса: вул. Мечнікова, 3, офіс 306, м. Київ, 01133);
Відповідач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ).
Повний текст рішення суду складений 23 травня 2025 року.