23.05.25
22-ц/812/1127/25
Справа № 487/5130/24
Провадження № 22-ц/812/1127/25
23 травня 2025 року м. Миколаїв
Миколаївський апеляційний суд у складі судді Царюк Л.М., розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 15 квітня 2025 року, ухвалене у цивільній справі за позовом Обласного комунального підприємства «Миколаївоблтеплоенерго» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про стягнення боргу,
Обласного комунального підприємства «Миколаївоблтеплоенерго» (далі - ОКП «Миколаївоблтеплоенерго») звернулось до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про стягнення боргу.
Рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 15 квітня 2025 року позов задоволено частково.
Не погодившись з рішення суду, 20 травня 2025 року ОСОБА_1 , оскаржив його в апеляційному порядку.
Відповідно до частини 4 статті 356 ЦПК України до апеляційної скарги додаються, зокрема, документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Скаржник в апеляційній скарзі зазначає, що у даній справі судовий збір за подання ним апеляційної скарги не має сплачуватись, оскільки він є споживачем послуг, які надає позивач, банківських послуг в розумінні Закону України «Про захист прав споживачів» і відповідно до частини 3 статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов'язані з порушенням їх прав.
Проте, з такими доводами погодитись не можна.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Згідно зі статтею 129 Конституції України одними з основних засад судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів та у доведенні перед судом їх переконливості.
Відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт та надавачами послуг різних форм власності регулюються Законом України «Про захист прав споживачів». Цим Законом установлено права споживачів, а також визначено механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.
Преамбулою Закону України «Про захист прав споживачів» встановлено, що цей Закон регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.
Отже, ключовою ознакою, за якою можливо віднести правовідносини, що склались між сторонами до таких, які регулюються вищевказаним Законом є факт надання послуг позивачу.
Згідно з пунктом 22 частини 1 статті 1 Закону України «Про захист прав споживачів» споживач - це фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних із підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.
Згідно із статтею 21 Закону України «Про захист прав споживачів» крім інших випадків порушень прав споживачів, які можуть бути встановлені та доведені виходячи з відповідних положень законодавства у сфері захисту прав споживачів, вважається, що для цілей застосування цього Закону та пов'язаного з ним законодавства про захист прав споживачів права споживача вважаються в будь-якому разі порушеними, якщо: 1) при реалізації продукції будь-яким чином порушується право споживача на свободу вибору продукції; 2) при реалізації продукції будь-яким чином порушується свобода волевиявлення споживача та/або висловлене ним волевиявлення; 3) при наданні послуги, від якої споживач не може відмовитись, а одержати може лише в одного виконавця, виконавець нав'язує такі умови одержання послуги, які ставлять споживача у нерівне становище порівняно з іншими споживачами та/або виконавцями, не надають споживачеві однакових гарантій відшкодування шкоди, завданої невиконанням (неналежним виконанням) сторонами умов договору; 4) порушується принцип рівності сторін договору, учасником якого є споживач; 5) будь-яким чином (крім випадків, передбачених законом) обмежується право споживача на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про відповідну продукцію; 6) споживачу реалізовано продукцію, яка є небезпечною, неналежної якості, фальсифікованою; 7) ціну продукції визначено неналежним чином; 8) документи, які підтверджують виконання договору, учасником якого є споживач, своєчасно не передано (надано) споживачу.
Пленум Верховного Суду України у пункті 6 постанови від 12 квітня 1996 року № 5 «Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів» роз'яснив, що позовна заява про захист прав споживача повинна містити відомості, зокрема, про те, яке право споживача, передбачене Законом України «Про захист прав споживача», порушено; коли і в чому це виявилося; про способи захисту, які належить вжити суду; про розмір сум, щодо яких заявлено вимоги, з відповідними розрахунками і обґрунтуванням; про докази, що підтверджують позов.
Як вбачається з вищевказаного позову, позивачем у даній справі є ОКП «Миколаївоблтеплоенерго», а не ОСОБА_1 .
Крім того, підставою звернення з позовом не є порушення Закону України «Про захист прав споживача» (позов не містить посилання на порушення прав та способи їх захисту, передбачених цим Законом), а є зобов'язання про стягнення боргу.
Крім того суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що стаття 5 Закону України «Про судовий збір» не містить вичерпного переліку осіб, яким надано пільги щодо сплати судового збору, як і не містить позиції про те, що пільги надаються лише за пред'явлення позову.
У спеціальному законі, який звільняє споживачів від сплати судового збору за подання позову, зазначено, що вони звільняються з метою захисту своїх порушених прав (стаття 22 Закону України «Про захист прав споживачів»).
При прийнятті Закону України «Про судовий збір» законодавець передбачив можливість застосування Закону України «Про захист прав споживачів» при визначенні пільг певних категорій осіб щодо сплати судового збору.
Така правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 березня 2018 року у справі №761/24881/16-ц (провадження №14-57цс18).
Отже, споживачі звільняються від сплати судового збору лише у справах за їх позовами за умови, що ці позови стосуються порушення їх прав як споживачів.
Системний аналіз частини 3 статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» з врахуванням наведеного правового висновку Великої Палати Верховного Суду у справі № 761/24881/16-ц дає підстави для висновку, що від сплати судового збору на всіх стадіях судового розгляду справи на підставі Закону України «Про захист прав споживачів» звільненні споживачі, які мають процесуальний статус позивача, тобто особи, які звертаються до суду із позовом, та під час оскарження такими особами судових рішень в судах усіх інстанцій.
Тобто, Закон України «Про захист прав споживачів» визначає право на звільнення від сплати судового збору виключно позивачів, відповідно, відповідачі у такій справі, звертаючись до суду із апеляційними, касаційними скаргами, іншими заявами процесуального характеру, не звільняються від сплати судового збору, крім інших випадків, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Правовий висновок щодо не звільнення споживача від сплати судового збору у випадку його процесуального статусу відповідача викладений в постановах Верховного Суду: від 24 травня 2021 року у справі №361/1219/16, від 10 лютого 2021 року у справі №146/1166/128 та інших, а також в ухвалах Верхового Суду про відмову у відкритті касаційного провадження: від 03 червня 2021 року у справі №531/1673/20, від 29 квітня 2021 року у справі №389/555/20, від 25 березня 2021 року у справі №225/4888/15-ц, від 15 січня 2021 року у справі №522/6218/20 та інших.
Порядок сплати судового збору визначено статтею 6 Закону України «Про судовий збір».
Так, згідно до підпункту 6 пункту 1 частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір за подачу апеляційної скарги на рішення суду складає 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при подачі позовної заяви, іншої заяви і скарги.
В даній справі за подачу позовної заяви підлягав сплату судовий збір в розмірі 3 028 грн.
За такого, судовий збір у даній справі за подачу апеляційної скарги на рішення суду складає 4 542 грн (3 028 грн х 150% = 4 542 грн).Отже на підтвердження сплати судового збору необхідно надати Миколаївському апеляційному суду оригінал квитанції (платіжного доручення), що підтверджує його сплату, або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до Закону.
Вказаний недолік перешкоджає відкриттю апеляційного провадження та є підставою для залишення апеляційної скарги ОСОБА_1 без руху.
Керуючись статтями 185, 357 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 15 квітня 2025 року, залишити без руху.
Надати скаржнику строк для усунення недоліку, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення копії цієї ухвали, а саме для сплати судового збору у розмірі 4 542 грн.
Оригінал квитанції про сплату вказаної суми надати до Миколаївського апеляційного суду.
Реквізити рахунку для сплати судового збору:
Отримувач коштів: Миколаїв.ГУК/тг м. Миколаїв/22030101
Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37992030
Банк отримувача Казначейство України (ел. адм. подат.)
Код банку отримувача (МФО): 899998
Рахунок отримувача: UA318999980313111206080014478
Код класифікації доходів бюджету: 22030101
Призначення платежу: *;101;__________(код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8), реєстраційний номер облікової картки платника податків - фізичної особи (завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорта громадянина України, в разі якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків і має відповідну відмітку у паспорті);Судовий збір, за позовом ___________ (ПІБ чи назва установи, організації позивача), на рішення від ______ (Дата оскаржуваного рішення) по справі _________ (Номер справи), Миколаївський апеляційний суд (назва суду, де розглядається справа)
У випадку не сплати судового збору у зазначений строк апеляційна скарга буде повернута скаржнику.
Суддя Миколаївського
апеляційного суду Л.М. Царюк