23.05.25
33/812/210/25
Справа № 490/3015/25
Провадження № 33/812/210/25
Категорія: ч.1 ст.130 КУпАП
Іменем України
23 травня 2025 року м. Миколаїв
Миколаївський апеляційний суд у складі:
головуючого судді Базовкіної Т.М.,
із секретарем судового засідання Біляєвою В.М.,
за участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 , та його захисника - адвоката Ляшенка М.Д.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 на постанову, яку ухвалив суддя Центрального районного суду міста Миколаєва Демінська О.І. у приміщенні цього ж суду 01 травня 2025 року, якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживає за адресою: АДРЕСА_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на один рік,
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №302875 від 17 квітня 2025 р. водій ОСОБА_1 17 квітня 2025 р. о 00 год. 00 хв. в районі буд. № 1-А по вул. Очаківській в м. Миколаєві керував транспортним засобом «ГАЗ 3307», державний номерний знак НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп'яніння. На місці зупинки транспортного засобу пройшов медичний огляд на стан алкогольного сп'яніння із застосуванням приладу DRAGER «ALKOTEST» №0019, результат якого встановив 0,58 проміле, тест №333. Вказаними діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.9-А Правил дорожнього руху.
Дії ОСОБА_1 кваліфіковані працівником поліції за ч.1 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП).
Вказаний протокол разом з іншими документами був скерований органами поліції на розгляд до Центрального районного суду міста Миколаєва.
В судове засідання ОСОБА_1 не з'явився, надав до суду заяву, в який просив про розгляд справи без його участі, вину визнав.
Постановою судді Центрального районного суду міста Миколаєва від 01 травня 2025 р. ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.
Також стягнуто із ОСОБА_1 судовий збір в дохід держави в розмірі 605 грн. 60 коп.
Не погоджуючись із постановою суду, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду першої інстанції скасувати, провадження у справі - закрити за відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Апеляційна скарга мотивована тим, що судове зсідання проводилось без його участі, хоча він був у приміщенні суду, проте секретар судового засідання не ознайомила його із правами, та, на його думку, увела в оману, надавши підписати папірець, який він, не читаючи, підписав. Крім того, ОСОБА_1 зазначає, що під час огляду на стан алкогольного сп'яніння поліцейськими використовувався мобільний телефон, а не планшет. Апелянт зауважує, що газоаналізатор «Драгер - 0019» не визначає наявність алкоголю в крові, а визначає наявність алкоголю у повітрі на один літр. До того ж, в обґрунтування постанови суду відсутня інформація щодо спеціального технічного приладу «Drager», які використовує патрульна поліція для огляду водіїв на стан алкогольного сп'яніння та мають допустиму похибку приладу що становить 0,042 проміле, а відтак можуть показувати наявність алкогольного сп'яніння за фактичної відсутності стану сп'яніння може вказувати результат з певною похибкою, яка не взята до уваги судом. ОСОБА_1 вказує, що в більшості країн Європи допустимий рівень алкоголю в організмі становить 0,5% проміле та в інших країнах ця межа ще вища. В США та Великобританії такий показник становить 0,8 проміле. Тобто, в країнах Європи чи США водій з 0,3 проміле має право їздити за кермом, а в Україні такий водій може отримати штраф до 51000 грн. з позбавленням права керування. Отже, законодавство в цій частині наразі не приведено у відповідність до Європейського законодавства, існують такі колізії. Одночасно, апелянт наголошує, що статтею 8 пунктом 5 Віденської конференції про дорожній рух 08 листопада 1968 р., яка ратифікована ще Українською СРС 25 квітня 1974 р. визначено, що у національному законодавстві повинні бути передбачені спеціальні положення, які стосуються керування під впливом алкоголю, а також має бути передбачений законом доступний рівень алкоголю в крові та у відповідних випадках - у повітрі, що видихається, перевищення якого є несумісним з керуванням транспортним засобу. У всіх випадках максимальний рівень алкоголю в крові відповідно національного законодавства, на думку ОСОБА_1 , не повинен перевищувати 0,50 грама алкоголю на літр крові, або 0,25 грам на літр повітря, що видихається. Таким чином, мінімальна межа вмісту алкоголю для визначення стану алкогольного сп'яніння, згідно нормами міжнародного права, повинна становити 0,5 проміле. Цей рівень вважається природнім до міжнародного законодавства, Тобто, не є нормальним застосовувати санкції у вигляді штрафу в сумі 17000 грн. з позбавленням на 1 рік права керування транспортним засобом, який близький до допустимого вмісту по законодавству України та не перевищує допустимого вмісту алкоголю відповідного до Віденської конференції про дорожній рух.
Заслухавши особу, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 , його захисника, які підтримали доводи та вимоги апеляційної скарги, вивчивши та дослідивши матеріали адміністративної справи в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню із таких підстав.
Приймаючи оскаржувану постанову, суд першої інстанції дійшов висновку про доведеність факту вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП, оскільки він керував транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння.
Апеляційний суд погоджується з таким висновком суду першої інстанції, вважає, що він ґрунтується на повному та всебічному дослідженні обставин адміністративної справи, а також вимогах закону.
Відповідно до пункту «б» частини 2 статті 16 Закону України «Про дорожній рух» водій транспортного засобу зобов'язаний не допускати випадків керування транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.
Згідно пункту 2.9 «а» Правил дорожнього руху, що затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 № 1306 (далі - Правила), водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Невиконання вказаних вимог утворюють склад правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Згідно ч. 1 ст. 130 КУпАП адміністративним правопорушенням є, зокрема, керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.
Ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом (частини 1-3 ст. 7 КУпАП).
Згідно із статтею 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинене правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, чи підлягає вона відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують чи обтяжують відповідальність, чи заподіяно матеріальну шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно зі ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, відомостями та інформацією з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, а також іншими документами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Підстави та порядок виявлення у водіїв транспортних засобів, в тому числі алкогольного сп'яніння, передбачені статтею 266 КУпАП, Порядком направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного,наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008року N1103 (далі Порядок), Інструкцією «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженою наказом МВС України, МОЗ України від 9 листопада 2015 року № 1452/735 (далі Інструкція №1452).
Згідно частин 1 статті 266 КУпАП особи, які керують транспортними засобами, морськими, річковими, малими, спортивними суднами або водними мотоциклами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами, морськими, річковими, малими, спортивними суднами або водними мотоциклами та оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.
Відповідно до пунктів 2, 4 Розділу І Інструкції № 1452/735 огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану. Ознаками алкогольного сп'яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці
Отже, наявність у водія хоча б однієї вищевказаної ознаки сп'яніння є підставою для проведення огляду водія на стан алкогольного сп'яніння.
Висновок суду першої інстанції щодо винуватості ОСОБА_1 у скоєнні правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП, а саме - керування транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння, підтверджений сукупністю проаналізованих судом першої інстанції зібраних органом поліції доказів, які є взаємопов'язаними та узгоджуються між собою:
- змістом протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №302875 від 17 квітня 2025 р., в якому зазначено, що водій ОСОБА_1 17 квітня 2025 р. о 00 год. 00 хв. в районі буд. № 1-А по вул. Очаківській в м. Миколаєві, керував транспортним засобом «ГАЗ 3307», державний номерний знак НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп'яніння. На місці зупинки транспортного засобу пройшов медичний огляд на стан алкогольного сп'яніння із застосуванням приладу DRAGER «ALKOTEST» №0019, результат якого встановив 0,58 проміле, тест №333. Протокол підписаний ОСОБА_1 без зауважень та застережень. В графі пояснення зазначено «на окремому аркуші»;
- роздруківкою результату проходження ОСОБА_1 алкотеста на місці зупинки транспортного засобу, який проведений поліцейським, від 04 жовтня 2024 р. за допомогою газоаналізатору ALCOTEST 6820, який показав 0,58‰, який підписаний ОСОБА_1 ;
- актом огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів ОСОБА_1 , де зафіксовані ознаки алкогольного сп'яніння, а саме: різкий запах алкоголю з порожнини рота й результат огляду, що становив 0,58‰;
- долученими до протоколу поясненнями свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , в яких зазначено, що 17 квітня 2025 р. близько 09:00 год. вони були залучені в якості свідків під час того, як працівники поліції проводили огляд на стан сп'яніння громадянина ОСОБА_1 . При проведенні огляду результат становив 0,58‰, з чим водій погодився та від проходження огляду у медичному закладі відмовився. З протоколом, складеним відносно нього був згодний та визнав свою провину;
- долученими до протоколу поясненнями ОСОБА_1 , в яких він зазначив, що «17.04.2025 року близько 09:00 год я керував т/з ГАЗ3007 н/з НОМЕР_1 рухався з В.Корениха до м. Миколаїв, на мобільному блок посту був зупинений працівниками патрульної поліції для перевірки документів. Працівники поліції виявили в мене ознаки алкогольного сп'яніння, а саме - різкий запах алкоголю з порожнини рота, так як на передодні я випивав пиво алкогольне. Мені було запропоновано пройти огляд на місці або в найближчому медичному закладі. Я виявив пройти на місці зупинки за допомогою газоаналізатора, результат огляду становив 0,58‰ проміле алкоголю в крові, з чим я і згоден. Свою вину визнаю»; поясненнями ОСОБА_1 в апеляційному суді проте, що напередодні проведення огляду 17 квітня 2025 року його син прийшов у відпустку (він мобілізований), тому вони разом вечері і ОСОБА_1 , випив грамів 200 горілки, думав, що вранці його хтось замінить на роботі, але оскільки заміни не було він вимушений був вранці їхати розвозити воду;
- змістом відеозапису, долученого до протоколу про адміністративне правопорушення, яким зафіксовано обставини вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення. На відеозапису поліцейські роз'яснюють водію транспортного засобу «ГАЗ 3307», державний номерний знак НОМЕР_1 , яким виявився ОСОБА_1 , що в нього після зупинки транспортного засобу були виявлені ознаки алкогольного сп'яніння, тому йому запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки або в медичному закладі, на що водій відповів «давайте на місці». Далі водій проходить огляд на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки у присутності свідків за допомогою спеціального технічного приладу. Під час очікування результату тесту поліцейський запитав у ОСОБА_1 , чи вживав той на передодні алкоголь, водій відповів, що «ні». Проте після оголошення результату огляду, який становив 0,58‰, водій зізнався, що напередодні вживав пиво, з результатом огляду погоджується, від пропозиції поліцейського пройти огляд у медичному закладі ОСОБА_1 відмовився. Після цього поліцейські оформлюють матеріали про адміністративні правопорушення за участю ОСОБА_1 .
Підстав для сумнівів у достовірності зазначених доказів судом не встановлено.
Істотних порушень вимог закону в діях поліцейських, що можуть мати наслідком недопустимість зібраних доказів, судом також не встановлено.
Під час проведення огляду на стан алкогольного сп'яніння поліцейськими застосовано технічні засоби відеозапису, а також залучені два свідка, що відповідає вимогам частини 2 ст. 266 КУпАП.
Як протокол про адміністративне правопорушення від 17 квітня 2025 року, так і роздруківка огляду ОСОБА_1 на стан алкогольного сп'яніння з використанням газоаналізатору ALCOTEST, а також акт огляду водія на стан сп'яніння підписані, ним, що свідчить про згоду із результатами проведеного поліцейським огляду на стан алкогольного сп'яніння.
В сукупності перелічені докази свідчать, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння, чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 130 КУпАП.
Таким чином, проаналізованими та належним чином оціненими в їх сукупності та взаємозв'язку судом першої інстанції доказами підтверджено, що ОСОБА_1 було порушено п. 2.9 «а» Правил, тобто скоєно адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Всі докази, покладені судом в обґрунтування винуватості ОСОБА_1 визнаються апеляційним судом належними, допустимими і достовірними, оскільки отримані з передбачених законом джерел, у передбачений законом спосіб, зафіксовані у належній процесуальній формі, узгоджуються між собою як в цілому, так і в деталях, та доповнюють один одного, а також, поза розумним сумнівом свідчать про беззастережну винність останнього у вчиненні інкримінованого йому адміністративного правопорушення та узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (див. рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. the United Kingdom), п. 161, Series A заява № 25), який застосовується при оцінці доказів, а такі докази можуть «випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту» (рішення Європейського суду з прав людини, справа «Коробов проти України» № 39598/03 від 21 липня 2011 року).
Доказів, які спростовують правильність висновків суду першої інстанції, апелянтом не надано, не встановлено їх і при апеляційному перегляді.
Апеляційний суд відхиляє доводи апеляційної скарги як безпідставні.
Щодо порушення судом першої інстанції прав ОСОБА_1 через те, що справу розглянуто за його відсутності, апеляційний суд виходить з того, що в матеріалах справи є підписана ОСОБА_1 заява від 01 травня 2025 року до Центрального районного суду м. Миколаєва про розгляд справи без його участі, а тому суд першої інстанції не порушив приписи ст. 268 КУпАП, розглянувши справу за його відсутності.
Не заслуговують на увагу посилання апелянта на те, що при проведенні його огляду поліцейськими було використано мобільний телефон, оскільки долучений до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №302875 від 17 квітня 2025 р. відповідно до ст. 251, ч. 2 ст. 266 КУпАП є належним доказом у справі. Крім того при проведенні огляду ОСОБА_1 на стан алкогольного сп'яніння були залучені два свідка, які підписали протокол про адміністративне правопорушення, а тому поліцейським дотримано вимоги ч. 2 ст. 266 КУпАП щодо фіксації проведення огляду водія на стан сп'яніння.
Також апеляційний суд відхиляє аргументи апеляційної скарги про те, що у протоколі, складеному 17 квітня 2025 року, зафіксовано результат 0,58‰ алкоголю в повітрі, а не у крові, як то передбачено українським законодавством. І цей показник з урахуванням максимально допустимої міжнародними нормами права норми алкоголю (0,5 ‰ у крові в країнах Європи та 0,8 ‰ в США та Великобританії) не перевищує ці норми.
Згідно із пунктом 7 Розділу II Інструкції № 1452/735 установлення стану алкогольного сп'яніння здійснюється на підставі огляду, який проводиться згідно з вимогами цієї Інструкції поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів, показники яких після проведення тесту мають цифровий показник більше 0,2 проміле алкоголю в крові.
Як вбачається з матеріалів справи, яка розглядається, огляд водія ОСОБА_1 на стан алкогольного сп'яніння проводився поліцейським за допомогою спеціального технічного засобу - портативного алкотестеру Drager Alcotest 6820, прилад ARNE 0019.
Так, алкометр (алкотестер) - це прилад для визначення кількості алкоголю в крові (без аналізу крові безпосередньо) шляхом вимірювання концентрації парів спирту у видихуваному повітрі та застосування коефіцієнтів перерахунку, що визначаються експериментально. При вдиху повітря надходить у легені і збагачує кровоносні судини киснем, «відбираючи» з кровоносних судин вуглекислий газ і насичуючись парами спирту. Алкотестери «пропускають» верхній шар повітря, що видихається, і вимірюють виключно «глибинний» шар, який реально контактував з кровоносними судинами легенів і несе в собі інформацію про концентрації спирту в крові людини.
Проміле (‰) - це одна тисячна частина, або 1/10 відсотка. Це одиниця вимірювання вмісту алкоголю в крові, яка показує кількість грамів алкоголю на літр крові. Наприклад, 1 проміле означає, що в 1 літрі крові міститься 1 грам алкоголю.
Згідно роздруківки результату проходження ОСОБА_1 алкотеста від 17 квітня 2025 р. за допомогою газоаналізатору ALCOTEST 6820, його показник становив 0,58 ‰, що свідчить про вимірювання саме показника алкоголю у крові, що перевищує максимально допустимий згідно наведених вимог Інструкції показник. Такі результати огляду на стан сп'яніння ОСОБА_1 не заперечував, з ними погодився, пройти огляд у закладі охорони здоров'я бажання не виявив.
Щодо врахування допустимої згідно технічних характеристик приладу вимірювання - газоаналізатору ALCOTEST 6820, то апеляційний суд також не приймає такий аргумент. Так, навіть з урахуванням допустимої для приладу, як стверджує апелянт, похибки, що становить 0,042 ‰, результат його тесту склав би 0,538‰, що також перевищує допустиму концентрацію алкоголю у крові водія.
При цьому апеляційний суд звертає увагу на те, що відповідно до наведених положень законодавчих актів водій самостійно вирішує, чи погоджується він з результатом, який отримано при проведенні огляду щодо стану сп'яніння поліцейським за допомогою спеціального технічного приладу, або не погоджується з отриманим результатом.
У тому разі, якщо водій не погоджується з результатом огляду поліцейським за допомогою спеціального технічного засобу, то огляд на стан сп'яніння повинен бути проведений у закладі охорони здоров'я (частина 3 ст. 266 КУпАП, п. 6 Порядку, п. 7 Розділу І Інструкції № 1452/735).
Разом з тим, підтвердження стану сп'яніння в результаті огляду та згода водія транспортного засобу з результатами такого огляду є підставою для його притягнення згідно із законом до відповідальності (пункт 5 Порядку).
Оскільки ОСОБА_1 не заперечував щодо результату огляду на стан сп'яніння, який провів поліцейський на місці зупинки транспортного засобу, відмовився від проведення огляду в медичному закладі після проведення огляду поліцейським, що підтверджено відеозаписом з нагрудних камер поліцейських, підписом ОСОБА_1 під результатом тестування та у протоколі про адміністративне правопорушення, заперечень результатів огляду у протоколі ОСОБА_1 не виклав, тому у суду відсутні підстави для обґрунтованих сумнівів щодо отриманих працівником поліції результатів огляду ОСОБА_1 на стан алкогольного сп'яніння.
Доводи апеляційної скарги про необхідність застосування Віденської Конвенції щодо показника алкоголю, його перерахунку не можуть бути прийняті до уваги, оскільки за результатами огляду у ОСОБА_1 виявлено 0,58 ‰ алкоголю у крові, а пунктом 7 розділу 2 Інструкції № 1452/735 визначено, що установлення стану алкогольного сп'яніння здійснюється на підставі огляду, який проводиться згідно з вимогами цієї Інструкції поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів, показники яких після проведення тесту мають цифровий показник більше 0,2 проміле алкоголю в крові.
У статті 8 Віденської Конвенції про дорожній рух від 8 листопада 1968 року, з доповненнями, внесеними Європейською угодою від 01 травня 1971 року (конвенція ратифікована Указом Президії Верховної Ради Української РСР від 25 квітня 1974 року), міститься норма про те, що у національному законодавстві повинні бути передбачені спеціальні положення, що стосуються керування транспортними засобами під дією алкоголю, а також допустимий законом рівень вмісту алкоголю у крові, а у відповідних випадках - в повітрі, що видихається, перевищення якого є не сумісним із керуванням транспортним засобом. У будь-якому випадку максимальний рівень вмісту алкоголю у крові у відповідності із національним законодавством не повинен перевищувати 0,50 г чистого алкоголю на літр крові чи 0,25 мг на літр повітря, що видихається. Водій транспортного засобу повинен уникати будь-яких дій, що не пов'язані з водінням.
Вказана норма Конвенції не встановлює мінімального допустимого за національним законодавством рівня алкоголю в крові або у повітрі, що видихається водієм, а навпаки, встановлює його максимальний рівень. При цьому, Конвенція про дорожній рух не забороняє національним органам влади встановлювати інші показники рівня алкоголю, що й має місце в Україні, де встановлено дозволений показник рівня алкоголю у крові - 0,2 проміле.
Відповідно до частини 7 ст. 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
У справі, яка переглядається, не встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права при ухваленні оскаржуваної постанови, натомість апеляційний суд вважає за необхідне зауважити про неприйнятність викладених у клопотанні доводів.
Апеляційний суд звертає увагу на те, що у рішенні по справі «О'Галлоран та Франціє проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2007 року Європейський суд з прав людини постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Апеляційний суд наголошує, що користування джерелом підвищеної небезпеки покладає на водія транспортного засобу певні додаткові обов'язки, які пов'язані із необхідністю забезпечення безпечного використання транспортних засобів і таке обмеження прав конкретної особи повністю відповідає інтересам суспільства щодо забезпечення безпеки дорожнього руху.
Тобто належними та допустимими доказами доведено, що ОСОБА_1 перебував у стані алкогольного сп'яніння під час керування транспортним засобом за обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №302875 від 17 квітня 2025 р.
Апеляційний суд вважає, що у справі, яка переглядається, дотримано судом стандарт доведення висунутого ОСОБА_1 обвинувачення у скоєнні передбаченого ч. 1 статті 130 КУпАП правопорушення поза розумним сумнівом. В цьому разі стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, які є предметом судового розгляду, крім того, що інкриміноване правопорушення було учинено і особа, яка притягнута до адміністративної відповідальності, або відносно якої закрито адміністративне провадження з нереабілітуючих підстав, є винною у вчиненні цього правопорушення. Між тим, у справі, яка переглядається, належними та допустимими доказами доведено факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння, який підтверджений правомірно проведеним оглядом на стан сп'яніння, а доказів протилежного матеріали справи не містять.
Порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які б могли вплинути на правильність прийнятого судом першої інстанції рішення, апеляційним судом не встановлено.
З огляду на викладене, приймаючи до уваги, що суд першої інстанції дійшов до законного висновку про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, підстав для скасування постанови суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції не знаходить, тому апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
При цьому, апеляційний суд також враховує, що адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП, є небезпечним як для самого правопорушника так і для інших учасників дорожнього руху.
Керуючись статтею 294 КУпАП, апеляційний суд
Апеляційну скаргу особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову судді Центрального районного суду м. Миколаєва від 01 травня 2025 року, якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на один рік, залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Миколаївського апеляційного суду Т.М. Базовкіна