Справа № 127/38746/24
Провадження № 22-з/801/69/25
Категорія:
Головуючий у суді 1-ї інстанції
Доповідач:Оніщук В. В.
22 травня 2025 рокуСправа № 127/38746/24м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Оніщука В. В. (суддя-доповідач),
суддів: Голоти Л. О., Рибчинського В. П.,
з участю секретаря судового засідання - Кашпрук М. Г.,
учасники справи:
позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Діджи фінанс»,
відповідач - ОСОБА_1 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні заяву адвоката Міньковської Анастасії Володимирівни в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи фінанс» про ухвалення додаткового рішення у справі про стягнення судових витрат,
встановив:
У провадженні Вінницького апеляційного суду перебувала цивільна справа за позовом ТОВ «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення нарахованих 3% відсотків річних за порушення грошового зобов'язання.
Постановою Вінницького апеляційного суду від 08 травня 2025 року апеляційна скарга адвоката Шиманського В. М. в інтересах ОСОБА_1 була залишена без задоволення, рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 19 лютого 2025 року залишено без змін.
14 травня 2025 року до Вінницького апеляційного суду надійшла заява адвоката Міньковської А. В. про ухвалення додаткового рішення у справі та стягнення зі ОСОБА_1 на користь ТОВ «Діджи Фінанс» судових витрат на правничу допомогу у розмірі 20 000 грн, понесених в суді апеляційної інстанції.
У судове засідання учасники справи не з'явилися, про час та місце розгляду заяви повідомлялися належним чином, причин неявки не повідомили, а тому їх неявка не перешкоджає розгляду заяви.
Заслухавши доповідь головуючого судді, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд приходить до таких висновків.
Згідно із ч. 1 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати; 4) суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 430 цього Кодексу.
Відповідно до статті 133 ЦПК України, витрати на професійну правничу допомогу належать до витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно вимог ч. 2 ст. 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
У ч. 3 ст. 137 ЦПК України зазначено, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137 ЦПК України).
Аналогічна позиція висловлена Об'єднаною палатою Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду у постановах: від 03 жовтня 2019 року у справі №922/445/19, від 22 січня 2021 року у справі №925/1137/19, Верховним Судом у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постановах: від 02 грудня 2020 року у справі №317/1209/19 (провадження №61-21442св19), від 03 лютого 2021 року у справі №554/2586/16-ц (провадження №61-21197св19), від 17 лютого 2021 року у справі №753/1203/18 (провадження №61-44217св18).
Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 №23рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб'єктами права.
Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (пункт 28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц; пункт 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі №910/12876/19).
Із матеріалів справи вбачається, що інтереси позивача під час розгляду справи у Вінницькому апеляційному суді представляла адвокат Міньковська А. В. на підставі договору про надання правової допомоги № 01/11 від 12 лютого 2025 року та ордеру.
Про намір стягнення судових витрат на правничу допомогу адвокат заявляла у відзиві на апеляційну скаргу (а. с. 132-133) отже, строк на подання заяви про стягнення витрат на правничу допомогу не пропущений.
На підтвердження понесених позивачем витрат на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції у розмірі 20 000 грн адвокат Міньковська А. В. надала договір про надання правової допомоги № 01/11 від 12 лютого 2025 року, акт про підтвердження факу надання правничої допомоги адвокатом від 12 травня 2025 року, детальний опис виконаних робіт від 12 травня 2025 року, відповідно до яких адвокат Міньковська А. В. надала позивачеві послуги:
- написання відзиву на апеляційну скаргу (включаючи аналіз наданих документів, пошук судової практики у подібних правовідносинах, збір доказів, проведення розрахунку) - 10 000 грн;
- гонорар успіху за позитивне рішення - 10 000 грн.
Загальна вартість наданих послуг становить 20 000 грн.
Також до заяви про стягнення судових витрат було долучено докази її надсилання представнику ОСОБА_1 - адвокату Шиманському В. М.
За змістом частини четвертої статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5, 6 ст. 137 ЦПК України).
У розумінні положень частин п'ятої та шостої статті 137 ЦПК України, зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини четвертої статті 137 ЦПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.
Проте як вбачається із матеріалів справи, правом на заперечення проти заявленого розміру судових витрат ОСОБА_1 не скористалася.
Враховуючи викладене, керуючись у тому числі такими критеріями, як обґрунтованість та пропорційність до предмета спору, а також враховуючи критерій розумності розміру судових витрат на правничу допомогу, враховуючи відсутність заперечень відповідачки проти заявленого розміру витрат на правничу допомогу, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для задоволення заяви про ухвалення додаткового рішення у повному обсязі.
Керуючись ст. ст. 137, 141, 246, 270 ЦПК України, Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів,
постановив:
Заяву адвоката Міньковської Анастасії Володимирівни в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи фінанс» про стягнення судових витрат на правничу допомогу задовольнити.
Стягнути зі ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи фінанс» 20 000 грн понесених ним судових витрат на правничу допомогу у зв'язку із переглядом справи в суді апеляційної інстанції.
Додаткова постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів до Верховного Суду.
Суддя-доповідач В. В. Оніщук
Судді Л. О. Голота
В. П. Рибчинський