Справа № 439/398/25
(провадження № 2/439/281/25)
19 травня 2025 року м. Броди
Бродівський районний суд Львівської області у складі:
головуючого судді Рахімової О.В.,
за участі секретаря судового засідання Скорик І.Б.,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в м. Броди за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - Франківська районна адміністрація Львівської міської ради (як орган опіки та піклування) про позбавлення батьківських прав, -
встановив:
позивач ОСОБА_1 звернулася до Бродівського районного суду Львівської області з позовом в якому просить позбавити батьківських прав ОСОБА_2 відносно неповнолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Вимоги мотивовані тим, що ОСОБА_2 після розірвання шлюбу проживає окремо. З народження дитини ОСОБА_2 участь у вихованні та догляді за сином не брав, жодного разу не спілкувався із останнім та не бачив його. Малолітній перебуває на утриманні та забезпеченні матері, виховується в повній сім'ї, оточений любов'ю та турботою. А тому дані обставини змусили ОСОБА_1 звернутись до суду з позовом про позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 .
Ухвалою Бродівського районного суду Львівської області від 26.02.2025 року відкрито провадження по справі та призначено до підготовчого засідання в порядку загального позовного провадження.
Ухвалою Бродівського районного суду Львівської області від 17.03.2025 року витребувано у Органу опіки та піклування Франківської районної адміністрації Львівської міської ради (м. Львів, вул. Генерала Чупринки, 85) висновок про доцільність або не доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , відносно неповнолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Позивач ОСОБА_1 та представник позивача ОСОБА_4 в судове засідання не з'явились, просили позов розглянути у їх відсутність та задовольнити на підставі поданих доказів.
Представник відповідача ОСОБА_5 подав заяву в якій зазначив, що ОСОБА_2 прийняв рішення, що в інтересах дитини, за для того, щоб відкрити законний шлях для усиновлення ОСОБА_3 чоловіком ОСОБА_1 , діючи саме в інтересах свого сина ОСОБА_3 , якому він з об'єктивних причин не може надати достатньої уваги і в повній мірі виконувати батьківські функції, ОСОБА_2 визнає позовні вимоги заявлені ОСОБА_1 до нього, про позбавлення його батьківських прав відносно ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Представник Франківської районна адміністрація Львівської міської ради (як орган опіки та піклування) в судове засідання не з'явився, подав заяву про розгляду справи у його відсутності. Також зазначив, що підтримують свій висновок щодо доцільності позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно ОСОБА_3 .
За змістом нормативних положень частини 3 статті 211 Цивільного процесуального кодексу України, підготовче засідання проведено у відсутності сторін на підставі наявних у суду доказів та без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, що відповідає положенням частини 2 статті 247 Цивільного процесуального кодексу України.
За правилами частини 3 статті 200 Цивільного процесуального кодексу України визначено, що за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.
Відповідно до частини 4 статті 206 Цивільного процесуального кодексу України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.
Суд, вивчивши та дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Згідно статті 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.
Відповідно до приписів ст. 12, ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, а суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ст. 13 ЦПК України).
Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів, показаннями свідків.
Згідно частини першої та другої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Доказами у справі встановлено, що відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 22 грудня 2016 року, батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , значаться ОСОБА_6 та ОСОБА_7 (а.с. 8).
Рішенням Івано - Франківського суду Івано - Франківської області шлюб між шлюб між ОСОБА_7 та ОСОБА_2 розірвано (а.с. 22).
Відповідно свідоцтва про шлюбу Серії НОМЕР_2 від 02 жовтня 2021 року ОСОБА_7 зареєструвала шлюб з ОСОБА_4 (а.с. 9).
Згідно довідки № 37 від 18.02.2025 року класного керівника учня 2-А класу Ліцею «Європейський» Львівської міської ради, навчанням та вихованням ОСОБА_3 займається мати. Батько навчанням дитини не цікавиться (а.с. 11).
Відповідно до довідки ФОП « ОСОБА_8 » № 0105/01 віж 09.11.2023 року, ОСОБА_9 протягом 2022- 2023 року отримував освітні послуги з дошкільного навчання. За час навчання вихованням та навчанням дитини займалась мати. Батько не цікавився вихованням та навчанням дитини (а.с. 12).
Згідно з пояснювальною запискою ОСОБА_10 , яка є хрещеною мамою ОСОБА_3 , підтверджується той факт, що ОСОБА_11 жодного разу з народження сина не бачив та не спілкувався з ним. З листопада 2023 року по теперішній час, ОСОБА_11 сина не відвідував, не спілкувався з ним та батьківством не займається (а.с. 13).
Згідно з пояснювальною запискою ОСОБА_12 , який є хрещеним батьком ОСОБА_3 , підтверджується той факт, що вихованням, навчанням, фізичним та моральним розвитком дитини, забезпеченням дитини усіма необхідними благами займається мати ОСОБА_1 . Батько, ОСОБА_3 жодного разу не відвідував дитину та не бере участі у його вихованні. З моменту звернення до суду із позовом про позбавлення батьківських прав (листопад 2023 року) і по теперішній час, ОСОБА_11 не змінив своє ставлення до дитини. Вихованням дитини не займається (а.с. 15).
Згідно пояснювальної записки ОСОБА_13 , підтверджується, що вихованням, матеріальним забезпеченням та розвитком дитини ОСОБА_3 займається мати ОСОБА_1 та її чоловік ОСОБА_4 . Незважаючи на те, що судом попереджено ОСОБА_14 про необхідність змінити ставлення до виконання батьківських обов'язків, останній свого ставлення не змінив та дитиною не займається (а.с. 16).
Згідно пояснювальної записки ОСОБА_15 , підтверджується той факт, що ОСОБА_11 жодного разу дитину ОСОБА_16 від народження не бачив. Після подання позову про позбавлення батьківських прав (листопад 2023 року) наміру побачитись з сином не висловлював та не виконував свої батьківські обов'язки (а.с. 17).
Відповідно до виписки із амбулаторної карти сімейного лікаря дитини ОСОБА_3 - ОСОБА_17 остання підтверджує що батько не цікавився здоров'ям дитини. Профілактичним здоров'ям і лікуванням дитини займається мати (а.с. 21).
Відповідно висновку № 260001 вих 54641 від 14.004.2025 року Орган опіки та піклування Франківської районної адміністрації Львівської міської ради, вважає за доцільне позбавити батьківських прав ОСОБА_2 відносно його малолітнього сина ОСОБА_3 .
У статті 8 Конституції України закріплено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права, а норми Конституції України є нормами прямої дії.
Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Згідно із частиною сьомою статті 7 Сімейного кодексу України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року, передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.
За правилами статті 9 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року держави - учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
Відповідно до статті 18 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Згідно зі статтею 141 Сімейного кодексу України мати і батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини.
Статтею 150 Сімейного кодексу України передбачений обов'язок батьків щодо виховання та розвитку дитини.
Вимогами частинами 2-4 статті 155 Сімейного кодексу України визначається, що батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.
Відповідно до статті 15 Закону України «Про охорону дитинства» дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів. Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов'язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини.
Статтею 164 Сімейного кодексу України передбачено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він:
-не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров'я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування;
-ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини;
-жорстоко поводяться з дитиною;
-є хронічними алкоголіками або наркоманами;
-вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва;
-засуджені за вчинення умисного злочину щодо дитини.
Тобто, перелік підстав позбавлення батьківських прав є вичерпним.
Тлумачення пункту 2 частини першої статті 164 Сімейного кодексу України дозволяє зробити висновок, що ухилення від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
У свою чергу позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування доцільно вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.
Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.
Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
При цьому суд зобов'язаний дотримуватися вимог статті 8 Конвенції про захист прав та основоположних свобод у частині права заявників на повагу до сімейного життя, зокрема судове рішення має бути побудоване на з'ясованих обставинах: чи були мотиви для позбавлення батьківських прав доречними і достатніми, чи здатне рішення про позбавлення батьківських прав забезпечити належний захист дитини, чи було проведено ретельний аналіз можливих наслідків пропонованого заходу з опіки для батьків і дитини, чи ґрунтується висновок органу опіки на достатній доказовій базі, чи мали батьки достатні можливості брати участь у вирішенні такого питання.
Всебічно та повно дослідивши обставини справи на основі достатніх, допустимих, достовірних та належних доказів, суд приходить до висновку, що ОСОБА_2 безвідповідально ставиться до питання виховання та навчання малолітньої дитини - сина ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 . Відповідач свідомо ухиляється від виконання своїх батьківських обов'язків, що встановлено судом.
Відповідач не піклується про фізичний і духовний розвиток дитини навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема не забезпечує необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток, як складову виховання; не спілкується з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надає дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяє засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляє інтересу до її внутрішнього світу; не створює умов для отримання нею освіти.
Відповідач уникає зустрічей із дитиною. Виховання малолітньої дитини фактично покладено на матір ОСОБА_1 , яка забезпечує усі необхідні потреби малолітньої дитини.
Враховуючи наведене, суд приходить до переконання про необхідність позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав відносно малолітньої дитини ОСОБА_18 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Досліджені докази підтверджують посилання позивача на те, що відповідач ухиляється від своїх батьківських обов'язків та не бере участі в житті дитини. Протягом розгляду справи відповідач власну поведінку по відношенню до дитини не змінив, реальних кроків щодо виховання та утримання дитини не вчиняв. Жодних об'єктивних даних, які б вказували на наявність перешкод у вихованні дитини, немає.
Також судом встановлено, що відповідач жодним чином не намагається виконувати батьківські обов'язки відносно власної дитини. Від батьківських прав щодо дитини фактично самоусувається. Відтак, на переконання суду, позбавлення батьківських прав відповідача не зашкодить інтересам дитини, її подальшому вихованню та утриманню.
При вирішенні спору по суті, суд також враховує висновок органу опіки та піклування щодо доцільності позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав відносно малолітньої дитини ОСОБА_3 . Такий висновок безпосередньо відповідає встановленим обставинам справи та не суперечить інтересам малолітньої дитини.
З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що встановлені судом обставини справи міститься достатньо доказів, які свідчать про умисне ухилення відповідачем: ОСОБА_2 від виконання своїх обов'язків щодо виховання сина: ОСОБА_3 , його свідоме нехтування своїми обов'язками, як батька, та небажання брати участь у фізичному і духовному розвитку дитини. Тому суд вважає позовні вимоги підставними та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.
Керуючись ст. ст. 164, 166 , 180-183 СК України, ст. ст. 10, 12, 13, 81, 259, 263-265, 268, 273, 352, 354 ЦПК України суд ,-
позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Франківська районна адміністрація Львівської міської ради (як орган опіки та піклування) про позбавлення батьківських прав - задовольнити.
Позбавити ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 РНОКПП невідомий, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ) батьківських прав відносно сина: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя О.В. Рахімова