Дата документу 23.05.2025
Справа № 334/3976/25
Провадження № 1-кс/334/1336/25
про арешт майна
23 травня 2025 року слідчий суддя Дніпровського районного суду міста Запоріжжя ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду клопотання слідчого СВ Запорізького РУП ГУНП в Запорізькій області ОСОБА_3 про арешт майна у кримінальному провадженні № 12025082050000971, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 14.05.2025 за частиною першою статті 436-1 КК України,
встановив:
слідчому судді надійшло клопотання слідчого ОСОБА_3 , погоджене прокурором Дніпровської окружної прокуратури міста Запоріжжя ОСОБА_4 , в якому слідчий просить накласти арешт на майно, вилучене слідчим, а саме: 13.05.2025 в період часу з 15:36 по 16:09 під час проведення огляду місця події за адресою: АДРЕСА_1 , за місцем мешкання ОСОБА_5 - фрагмент червоної тканини з написом білою фарбою та символами серпа та молота жовтого кольору, також на майно, вилучене слідчим під час огляду предметів 14.05.2025, а саме мобільний телефон «Nokia С22» у корпусі синього кольору, моделі «ТА-1533», ІМЕІ1: НОМЕР_1 , ІМЕІ2: НОМЕР_2 .
Слідчий ОСОБА_3 в судове засідання не з'явилась. Подала заяву про розгляд клопотання за її відсутності.
Власник майна ОСОБА_5 у судове засідання не з'явилась. Повідомлялась належним чином про дату, час і місце розгляду клопотання.
Відповідно до частини першої статті 172 КПК України неприбуття учасників провадження в судове засідання не перешкоджає розгляду клопотання.
У зв'язку з неявкою в судове засідання учасників провадження відповідно до частини першої статті 107 КПК України фіксування кримінального провадження за допомогою технічних засобів не здійснюється. Відповідно до вимог статті 108 КПК України ведеться журнал судового засідання.
Слідчий суддя, розглянувши клопотання, дослідивши документи, додані до клопотання, дійшов наступних висновків.
Слідчий суддя, розглянувши клопотання, дослідивши документи, додані до клопотання, дійшов наступних висновків.
Відповідно до положення статті 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Арешт майна допускається з метою забезпечення: збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди..
У випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна. Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.
Речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення, що передбачено в частині першій статті 98 КПК України.
Слідчим здійснюється досудове розслідування кримінального провадження № 12025082050000971, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 14.05.2025 за частиною першою статті 436-1 КК України. Процесуальне керівництво у вказаному кримінальному провадженні здійснюють прокурори Дніпровської окружної прокуратури міста Запоріжжя.
Досудовим розслідування встановлено, що 13.05.2025 до Запорізького РУП ГУНП в Запорізькій області надійшло повідомлення про те, що проживаюча у будинку за адресою: АДРЕСА_1 , невідома особа на господарчому приміщенні, що знаходиться на території вказаного домоволодіння вивісила флагшток з прапором « ОСОБА_6 », що являє собою прямокутне червоне полотнище з символікою п'ятикутної зірки, серпа та молота, що відповідно до пункту 4 статті 1 Закону України «Про заборону використання та пропаганди символіки комуністичного та націонал соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону їх символіки» є символікою комуністичного тоталітарного режиму.
13.05.2025 у період часу з 15.36 години до 16.09 години слідчим проведено огляд місця події за адресою: АДРЕСА_1 , за місцем проживання ОСОБА_5 , в ході якого виявлено та вилучено фрагмент червоної тканини з написом білою фарбою та символами серпа та молота жовтого кольору. Огляд проведений на підставі письмового дозволу ОСОБА_7 від 13.05.2025.
Свідок ОСОБА_7 пояснила, що даний будинок був у власності її померлого чоловіка. Вона безоплатно здає в оренду будинок ОСОБА_5 , яка назвалась їй як ОСОБА_8 .
Відповідно до інформації з Державного реєстру актів цивільного стану громадян, встановлено, що від 19 грудня 1998 року було складено актовий запис про шлюб №09 відповідно до якого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 одружилася з ОСОБА_9 , при укладанні шлюбу кожним із подружжя прийнято рішення залишити своє прізвище. Тобто, після укладання шлюбу ОСОБА_5 продовжила носити дівоче прізвище « ОСОБА_10 ». Крім того шлюб між ОСОБА_9 та ОСОБА_5 було розірвано.
Таким чином органом досудового розслідування встановлено, що прізвище « ОСОБА_11 » ОСОБА_5 ніколи не належало.
ОСОБА_5 пояснила, що до свята 9 травня вирішила власноруч виготовити «Знамя Победы над рейхстагом», для цього придбала тканину, білу та золотисту фарбу з пензлями та повісила його жердину, розташовану на фасаді приміщення гаражного типу, яке знаходиться на території вищевказаного будинку. Також пояснила, що серп та молот, зображені на виготовленому прпорі є символом трудового народу, робочих та селян, на честь пам'яті про велику перемогу Червоної Армії.
14.05.2025 слідчим оглянутий належний їй телефону «Nokia С22» у корпусі синього кольору, моделі «ТА-1533», ІМЕІ1: НОМЕР_1 , ІМЕІ2: НОМЕР_2 . У ході огляду телефону встановлено, що у ньому встановлений мобільний додаток - месенджер «Telegram». Серед збережених контактів із наявною перепискою є контакт, збережений як « ОСОБА_12 » без номеру, серед переписки з яким маються зображення комуністичної символіки. Аналогічні зображення маються в переписні з контактом, збереженим як « ОСОБА_13 » з номером НОМЕР_3 . Крім цього, користувач у вказаному месенджері перебуває у групах, зокрема, з назвою « ІНФОРМАЦІЯ_2 » за посиланням: « ІНФОРМАЦІЯ_3 », в якій використовується комуністична символіка.
Постановою про визнання речовими доказами від 14.05.2025 фрагмент червоної тканини з написом білою фарбою та символами серпа та молота жовтого кольору, а також мобільний телефон «Nokia С22» у корпусі синього кольору, моделі «ТА-1533», ІМЕІ1: НОМЕР_1 , ІМЕІ2: НОМЕР_2 , визнані речовими доказами у кримінальному провадженні № 12025082050000971.
Згідно з рішенням ОСОБА_14 Ради депутатів трудящих від 20.05.1963, договором дарування від 03.06.1969, співвласниками домоволодіння АДРЕСА_1 є ОСОБА_15 та ОСОБА_16 .
На стадії досудового розслідування у слідчого виникла необхідність в арешті фрагмента червоної тканини з написом білою фарбою та символами серпа та молота жовтого кольору, а також мобільного телефону «Nokia С22» у корпусі синього кольору, моделі «ТА-1533», ІМЕІ1: НОМЕР_1 , ІМЕІ2: НОМЕР_2 , з метою запобігання зникненню, втрати або його пошкодження або настання інших наслідків, які можуть перешкодити кримінальному провадженню.
Слідчий суддя встановив, що фрагмент червоної тканини з написом білою фарбою та символами серпа та молота жовтого кольору, відповідає критеріям, визначеним частиною першою статті 98 КПК України, оскільки є знаряддям вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 436-1 КК України.
При вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя враховує, що правовою підставою арешту майна є збереження речового доказу - фрагмента червоної тканини з написом білою фарбою та символами серпа та молота жовтого кольору, який може бути використаний як доказ у кримінальному провадженні, а також розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження та наслідки арешту майна для його власника та володільця.
Відповідно до статті 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.
Відповідно до усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень, володіння майном повинно бути законним (рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» [ВП], заява № 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року, Series А № 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії», заява № 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», пп. 69 і 73, Series A № 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», n. 50, Series A № 98).
У кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону. При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов'язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на цій стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред'явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість у тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.
На даному етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна ОСОБА_5 , оскільки невжиття даних заходів забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту майна може призвести до його втрати, перетворення або іншої передачі майна, а слідчий суддя на даній стадії не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у фізичної особи за вчинення злочину, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити можливість застосування заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких і є накладення арешту на майно.
Слідчий суддя дійшов висновку, що клопотання слідчого в частину арешту фрагмента червоної тканини з написом білою фарбою та символами серпа та молота жовтого кольору є обґрунтованим, оскільки вказане майно є речовим доказом у кримінальному провадженні. У разі його повернення власник майна може знищіти, зіпсувати, приховати або відчужити майно, як має важливе значення для встановлення об'єктивних обставин під час проведення досудового розслідування кримінального провадження, оскільки є речовим доказом.
Щодо арешту мобільного телефону слідчий суддя дійшов наступних висновків.
У частині третій статті 168 КПК України зазначено, що слідчий, прокурор, інша уповноважена службова особа під час затримання або обшуку і тимчасового вилучення майна або негайно після їх здійснення зобов'язана скласти відповідний протокол, копія якого надається особі, у якої вилучено майно, або її представнику.
Крім цього відповідно до частин першої та другої статті 100 КПК України речовий доказ, який був наданий стороні кримінального провадження або нею вилучений, повинен бути якнайшвидше повернутий володільцю, крім випадків, передбачених статтями 160-166, 170-174 цього Кодексу. Речовий доказ або документ, наданий добровільно або на підставі судового рішення, зберігається у сторони кримінального провадження, якій він наданий. Сторона кримінального провадження, якій наданий речовий доказ або документ, зобов'язана зберігати їх у стані, придатному для використання у кримінальному провадженні. Речові докази, які отримані або вилучені слідчим, прокурором, оглядаються, фотографуються та докладно описуються в протоколі огляду. Зберігання речових доказів стороною обвинувачення здійснюється в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Слідчий суддя встановив, що до клопотання про арешт майна не доданий відповідний протокол про тимчасове вилучення майна - мобільного телефону, що не дає підстав для висновку про те, що під час тимчасового вилучення майна слідчим дотримана належна процедура його вилучення. При цьому у протоколі огляду речі від 14.05.2025 питання про тимчасове вилучення мобільного телефону слідчим не вирішене.
Крім цього відповідно до частин першої та другої статті 264 КПК України пошук, виявлення і фіксація відомостей, що містяться в електронній інформаційній системі або їх частин, доступ до електронної інформаційної системи або її частини, а також отримання таких відомостей без відома її власника, володільця або утримувача може здійснюватися на підставі ухвали слідчого судді, якщо є відомості про наявність інформації в електронній інформаційній системі або її частині, що має значення для певного досудового розслідування. Не потребує дозволу слідчого судді здобуття відомостей з електронних інформаційних систем або її частини, доступ до яких не обмежується її власником, володільцем або утримувачем або не пов'язаний з подоланням системи логічного захисту.
Однак до клопотання про арешт майна не додані докази того, що ОСОБА_5 не обмежувався доступ до її мобільного телефону (зокрема її заява про дозвіл на огляд мобільного телефону).
Також відсутні докази того, що слідчий звертався до слідчого суддів з клопотанням про тимчасовий доступ до речей і документів в порядку, передбаченому статтями 159 - 160 КПК України або з клопотанням про зняття інформації з електронних інформаційних систем у порядку, визначеному статтею 264 КПК України.
Крім цього частина першої статті 436-1 КК України передбачає кримінальну відповідальність за виготовлення, поширення, а також публічне використання символіки комуністичного, націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів, у тому числі у вигляді сувенірної продукції, публічне виконання гімнів СРСР, УРСР (УСРР), інших союзних та автономних радянських республік або їх фрагментів на всій території України, крім випадків, передбачених частинами другою і третьою статті 4 Закону України «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їх символіки».
Таким чином мобільний телефон не відповідає критеріям, визначеним частиною першою статті 98 КПК України, у даному кримінальному провадженні, оскільки не є знаряддям вчинення кримінального правопорушення, не зберіг на собі його сліди, не містить інших відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.
Відповідно до частини першої статті 173 КПК України слідчий суддя відмовляє у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.
Слідчим не доведена необхідність в арешті мобільного телефону, що є підставою для відмови у задоволенні клопотання в цій частині.
Згідно з частиною третьою статті 173 КПК України відмова у задоволенні або часткове задоволення клопотання про арешт майна тягне за собою негайне повернення особі відповідно всього або частини тимчасово вилученого майна.
Керуючись статтями 132, 167, 168, 170-173, 175, 372, 376 КПК України, слідчий суддя
постановив:
клопотання задовольнити частково.
Накласти арешт на фрагмент червоної тканини з написом білою фарбою та символами серпа та молота жовтого кольору, вилучений 13.05.2025 в період часу з 15.36 години до 16.09 години під час проведення огляду місця події за адресою: АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_5 .
У задоволенні клопотання в іншій частині відмовити.
Копію ухвали вручити слідчому та власнику майна.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Запорізького апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1