Справа № 180/380/25
2/180/346/25
19 травня 2025 р.
Марганецький міський суд Дніпропетровської області:
у складі: головуючої судді Тананайської Ю.А.
за участю секретаря судового засідання Павлович Н.С.
позивача ОСОБА_1 , представника третьої особи Пархоменко О.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Марганці в загальному позовному провадженні цивільну справу № 180/380/25 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Орган опіки та піклування виконавчого комітету Марганецької міської ради, про позбавлення батьківських прав,
Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав.
В обґрунтування позову посилається на те, що вона є рідною тіткою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Відповідач матір дитини самоусунулася від виховання та утримання неповнолітнього сина, матеріально не утримує, не приймає участі у вихованні дитини. Вона та її матір, якій 86 років, повністю займаються вихованням дитини, матеріально її утримують, забезпечують розвиток духовного стану.
Просить суд позбавити батьківських прав ОСОБА_2 по відношенню дитини ОСОБА_3 , 2012 року народження.
Ухвалою суду від 10 березня 2025 року провадження у справі відкрито, постановлено здійснювати її розгляд за правилами загального позовного провадження.
В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позовні вимоги підтримала, просила задовольнити. Суду пояснила, що відповідач матір дитини, батько дитини, її рідний брат, помер в січні 2025 року, діти проживають з її матір'ю, вони займаються вихованням, утриманням дитини близько 3 років. Відповідач дитину не утримує, не піклується, зловживає алкогольними напоями.
Представник третьої особи Пархоменко О.С. просить позовні вимоги задовольнити, що буде в інтересах дитини.
Відповідач ОСОБА_2 позов не визнала, суду пояснила, що діти не бажають проживати з нею, вона проживає у співмешканця, будинок, який їй належить не жилий, три рази приносила дитині шоколад, напої, на день народження надала гроші. Аліменти на сплачує, вихованням не займається.
Дослідивши матеріали справи та оцінивши їх у сукупності, повно та всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги, допитавши свідків, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи по суті, суд прийшов наступних висновків.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. (ч.1 ст. 13 ЦПК України).
Частина 3 ст. 12 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно ч.1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Частина 1 ст. 81 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, а відповідно до ч.6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.(ч.1 ст. 89 ЦПК України).
Відповідно до статті 165 Сімейного кодексу України, з позовом про позбавлення батьківських прав можуть звернутися: один із батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім'ї якої проживає дитина; заклад охорони здоров'я, навчальний або інший дитячий заклад, у якому вона перебуває; орган опіки та піклування; прокурор; сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.
Як встановлено в судовому засіданні та не заперечується сторонами про справі матір'ю ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є ОСОБА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про народження НОМЕР_1 , виданого 11.10.2012 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Марганецького міського управління юстиції у Дніпропетровській області, актовий запис № 393 від 11 жовтня 2012 року.
Батько дитини ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть НОМЕР_2 , виданого 15.01.2025 року Виконавчим комітетом Марганецької міської ради, актовий запис № 23.
Згідно характеристики на ОСОБА_4 . Марганецького ліцею №1, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 навчається у 6Б класі, матір дитини успішністю сина не цікавилась, з вчителями не спілкується, батьківські збори не відвідує.
Відповідно до Довідки ОСББ «Київська 182» від 27 січня 2025 року в квартирі АДРЕСА_1 проживає родина ОСОБА_6 , ОСОБА_2 фактично з родинною не проживає більше 2 років, не працює, аліменти не сплачує, родині в побуті не допомагає, не цікавиться ні навчанням ні здоров'ям дітей.
Свідок ОСОБА_7 , суду показала, що товаришувала з ОСОБА_8 багато років, ОСОБА_9 зловживає алкогольними напоями, у дітей фактично немає матері, аліменти не сплачує, з дітьми не спілкується, діти більше двох років проживають без матері.
Свідок ОСОБА_10 суду показав, що ОСОБА_8 його матір, ОСОБА_3 його брат, матір їх залишила та пішла до іншого чоловіка, близько трьох років проживали з батьком, після його смерті з ними проживає бабуся, якій 86 років. Матір допомоги їм не надає, не цікавиться, вихованням ОСОБА_11 не займається.
Судом допитаний ОСОБА_3 , який суду показав, що матір з ними не проживає, після смерті батька за ним доглядає брат та бабуся, матір допомоги не надає, навчанням його не займається, він не бажає проживати з матір'ю.
Згідно інформації, наданої державним виконавцем від 19.02.2025 року, з ОСОБА_2 стягнуто аліменти на утримання дитини ОСОБА_3 з 21.09.2023 року, станом на 19.02.2025 року заборгованість становить 59670 грн.22 коп.
В матеріалах справи наявний висновок виконавчого комітету Марганецької міської ради Дніпропетровської області від 26.02.2025 року за № 15/20-336 про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 по відношенню до дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Статтею 12 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки, або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Відповідно до ч. 4 ст. 155 СК України, ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом, в тому числі за ст. 164 Сімейного Кодексу України - підставою позбавлення батьківських прав.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо він, вона ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини.
Чинне законодавство зазначає, що позбавлення батьківських прав - це насамперед спосіб захисту прав і інтересів дитини, направлений на позитивний результат у долі неповнолітньої дитини.
Способи та методи ухилення від обов'язку з виховання та утримання дитини зазначено в постанові Пленуму Верховного Суду України № 3 від 30.03.2007 року в п.16: «Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори як кожен окремо, так і в сукупності, треба розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками".
За змістом роз'яснень, п.п. 15, 17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 20 березня 2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав" (далі - Постанова) позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей. Не можна позбавити батьківських прав особу, яка не виконує своїх батьківських обов'язків унаслідок душевної хвороби, недоумства чи іншого тяжкого захворювання (крім хронічного алкоголізму чи наркоманії) або з інших не залежних від неї причин. Позбавлення батьківських прав є крайнім заходом і може мати місце при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Відповідно до ч. 8 ст. 7 СК України, регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.
Статтею 150 СК України передбачено, що батьки зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний та моральний розвиток.
Судом встановлено, що відповідач протягом тривалого часу, систематично, свідомо, без поважних причин не виконувала належним чином і взагалі не виконує на цей час свої батьківські обов'язки по відношенню до дитини, не цікавиться її долею протягом тривалого періоду часу, участі у їх вихованні та розвитку не приймає, матеріально не допомагає, тобто контакту не підтримує, що стверджується доказами, дослідженими в судовому засіданні.
Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (ст. 166 СК України). Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини в діях батьків.
Під час розгляду даної справи встановлено, що відповідачка жодних спроб на відновлення відносин з дитиною не робила, тобто, вона не тільки ухиляється від виконання своїх батьківських обов'язків, а свідомо не бажає їх виконувати, а тому суд приходить до висновку, що позбавлення батьківських прав - це насамперед спосіб захисту прав і інтересів дитини, направлений на позитивний результат у її долі.
Враховуючи вищезазначене, суд не вбачає підстав для попередження відповідачки про необхідність змінити ставлення до виховання дитини, а лише вважає за доцільне, роз'яснити останній положення ст. 169 СК України, що мати, батько, які були позбавлені батьківських прав, мають право на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав. Поновлення батьківських прав неможливе, якщо дитина була усиновлена і усиновлення не скасоване або не визнане недійсним судом. Поновлення батьківських прав неможливе, якщо на час розгляду справи судом дитина досягла повноліття.
До пояснень відповідача ОСОБА_2 про те , що вона має житловий будинок, суд відноситься критично, оскільки ОСОБА_8 пояснила, що він не жилий та потребує ремонту, а комісію для обстеження умов , не допустила.
Виходячи з усього вищевикладеного, суд, розглянувши справу в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи, приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.
Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Отже, з відповідача на користь позивачки підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1211 грн.20 коп.
Керуючись ст.ст. 4,7,10,81,141, 263-266, 280, 282 ЦПК України, суд -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Орган опіки та піклування виконавчого комітету Марганецької міської ради, про позбавлення батьківських прав задовольнити.
Позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , батьківських прав по відношенню дитини: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , сплачений судовий збір 1211 грн.20 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення постанови апеляційним судом.
Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 19 травня 2025 року.
Позивач - ОСОБА_1 , АДРЕСА_2
Відповідач - ОСОБА_2 , місце реєстрації : АДРЕСА_3
Третя особа - Орган Опіки та піклування Марганецької міської ради Дніпропетровської області, місце знаходження: Дніпропетровська область, місто Марганець, вулиця Єдності, 29-А
Суддя: Ю. А. Тананайська