Справа № 211/5134/25
Провадження № 2-о/211/120/25
іменем України
22 травня 2025 року Довгинцівський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді - Грубника О.М.,
за участю секретаря судового засідання - Бордухіної Є.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі цивільну справу в порядку окремого провадження за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Відділ державної реєстрації актів цивільного стану по Довгинцівському та Саксаганському районах у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), заінтересована особа: Міністерство оборони України, заінтересована особа: Військова частина НОМЕР_1 про встановлення факту смерті, -
встановив:
заявник ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якої діє адвокат Луконіна Н.В., звернулася до суду із заявою про встановлення факту смерті, в якій просить встановити факт смерті його племінника - ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , під час виконання бойового завдання в Серебрянському лісництві Луганської області (неподалік від населеного пункту Григорівка Донецької області та населеного пункту Шипилівка Луганської області). На підтвердження своїх вимог представник заявника зазначила, що ОСОБА_1 є рідним племінником ОСОБА_2 ., який за інформацією військової частини НОМЕР_2 , залишаючись вірним присязі, загинув ІНФОРМАЦІЯ_1 під час виконання бойового завдання в Серебрянському лісництві Луганської області (неподалік від населеного пункту Григорівка Донецької області та населеного пункту Шипилівка Луганської області) внаслідок скиду з ворожого дрону. Внаслідок інтенсивних бойових дій евакуювати тіло ОСОБА_2 не вбачається можливим. За фактом загибелі молодшого сержанта ОСОБА_2 у військовій частині НОМЕР_2 проведено службове розслідування. Розслідування проведено відповідно до вимог керівних документів Міністерства оборони України. У подальшому наказом командира військової частини НОМЕР_2 від 09.12.2024 №8378 «Про призначення службового розслідування», наказом командира військової частини НОМЕР_2 від 20.12.2024 №8705 «Про призупинення терміну проведення службового розслідування», наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 19.1.2025 №306 «Про поновлення терміну проведення службового розслідування». На даний час місцезнаходження тіла молодшого сержанта ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 невідоме На даний час заявник не має змоги зареєструвати смерть племінника ОСОБА_2 , оскільки вона настала в районі проведення активних бойових дій, про місцезнаходження тіла на даний час відомості відсутні, тому отримати лікарське свідоцтво про смерть неможливо. Іншого способу встановити смерть ОСОБА_2 , тому він змушена звернутись до суду з вказаною заявою.
Ухвалою Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 15 травня 2025 року після усунення недоліків заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи ухвалено проводити за правилами окремого провадження, призначено судове засідання.
У судове засідання сторони у справі не з'явилися.
Представник заявника ОСОБА_1 адвокат Луконіна Н.В. звернувся до суду з заявою про розгляд справи за її відсутності та відсутності заявника, заяву підтримала та просила її задовольнити.
Представник зацікавленої особи - Відділу державної реєстрації актів цивільного по Довгинцівському та Саксаганському районах у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), у судове засідання не з'явився, про час та місце слухання справи повідомлений.
Представник зацікавленої особи - Військової частини НОМЕР_1 , у судове засідання не з'явився, про час та місце слухання справи повідомлений.
Представник зацікавленої особи - Міністерства оборони України, у судове засідання не з'явився, про час та місце слухання справи повідомлений.
Дослідивши всебічно матеріали справи, суд дійшов висновку, що заява підлягає задоволенню з таких підстав.
Судом встановлено, що заявник ОСОБА_1 приходиться рідним дядьком ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 21, 22, 23, 24, 25-27, 28, 29).
Сповіщенням від 11.12.2024 №834, складеним Військової частиною НОМЕР_2 Міністерства оборони України на ім'я начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_1 було повідомлено, що його племінник молодший сержант ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , командир 3 інженерно-саперного відділення 2 інженерно-саперного взводу інженерно-саперної роти групи інженерного забезпечення, військової частини НОМЕР_2 , відданий Військовій присязі на вірність Українському народу, виконуючи військовий обов'язок, в бою за України, її свободу і незалежність, зник безвісти 16.11.2024 р., поблизу н.п. Шипилівка, Сєвєродонецький район, Луганської області (а.с. - 30).
Відповідно до витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 05.12.2019 №356, зараховано до списків особового складу військової частини НОМЕР_2 відповідно до статетй 19,20 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу», частини ІІ пункту 18, частини ІІІ пункту 42, частини IV пункту 81, Положення про проходження громадянами України військової служби в ЗСУ, затвердженого Указом Президента України від 10.12.08 №1153/2008 та на підставі наказу командира військової частини НОМЕР_2 №330-РС від 05.11.2019, з старшим солдатом ОСОБА_4 , який прибув з ІНФОРМАЦІЯ_4 , АДРЕСА_1 та добровільно вступає на військову службу за контрактом, укладено контракт про проходження військової служби за контрактом на 3 (три) роки (а.с. -17).
Відповідно до витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 08.12.2024 за №353, молодшого сержанта ОСОБА_2 , який знаходиться у розпорядженні командира військової частини НОМЕР_2 , у зв'язку з загибеллю (смертю), відповідно до підпункту 14 пункту 116 Положення про проходження громадянами України військової частини у Збройних Силах України, ВВАЖАТИ таким який, з 17.11.2024 знаходиться у розпорядженні командира як безвісно відсутній, відповідно до підпункту 14 пункту 116 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України (а.с. - 19).
Згідно наданих заявником документів, 09.12.2024 наказом командира військової частини НОМЕР_2 було призначено службове розслідування (а.с. 6).
Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 08.02.2025 №605 «Про результати проведення службового розслідування», наказано вважати факт зникнення безвісти 16.11.2024 року біля н.п. Григорівка Донецької області та н.п. Шипилівка Луганської області командира 3 інженерно-саперного відділення 2 інженерно-саперного взводу інженерно-саперної роти групи інженерного забезпечення військової частини НОМЕР_2 молодшого сержанта ОСОБА_5 підтвердився. Факт зникнення безвісти командира 3 інженерно-саперного відділення 2 інженерно-саперного взводу інженерно-саперної роти групи інженерного забезпечення військової частини НОМЕР_2 молодшого сержанта ОСОБА_5 , згідно з вимогами ч.4 ст.24 Закону України «Про військовий обов'язок» стався під час проходження служби за контрактом в Збройних Силах України та пов'язаний з виконанням військового обов'язку військової служби в Збройних Силах України, не пов'язаний з вчиненням ним кримінального чи адміністративного правопорушення і не є наслідком вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження. Зникнення безвісти сталося під час бойових дій із забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони Батьківщини та територіальної цілісності, відсічі і стримування збройної агресії з боку збройних сил російської федерації на території Донецької області (а.с. - 15-16).
Частиною першою статті 4 ЦПК України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до частини першої статті 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України).
Статтею 49 ЦК України передбачено, що актами цивільного стану є події та дії, які нерозривно пов'язані з фізичною особою і започатковують, змінюють, доповнюють або припиняють її можливість бути суб'єктом цивільних прав та обов'язків. Державній реєстрації підлягають народження фізичної особи та її походження, громадянство, шлюб, розірвання шлюбу у випадках, передбачених законом, зміна імені, смерть. Реєстрація актів цивільного стану провадиться відповідно до закону. Народження фізичної особи та її походження, усиновлення, позбавлення та поновлення батьківських прав, шлюб, розірвання шлюбу, зміна імені, смерть підлягають обов'язковому внесенню до Державного реєстру актів цивільного стану громадян в органах юстиції в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Згідно зі статтею 3 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» державна реєстрація актів цивільного стану у встановлених законом випадках є обов'язковою.
Відповідно до статті 17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» підставою для проведення державної реєстрації смерті є документ встановленої форми про смерть, виданий закладом охорони здоров'я або судово-медичною установою; рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час або про оголошення її померлою.
Згідно з вимогами частини першої статті 5 розділу ІІІ Правил реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 18 жовтня 2000 року № 52/5, підставою для державної реєстрації смерті є: а) лікарське свідоцтво про смерть (форма № 106/о), форма якого затверджена наказом Міністерства охорони здоров'я України від 08 серпня 2006 року № 545, зареєстрована у Міністерстві юстиції України 25 жовтня 2006 року за № 1150/13024 (далі - лікарське свідоцтво про смерть); б) фельдшерська довідка про смерть (форма № 106-1/о), форма якої затверджена наказом Міністерства охорони здоров'я України від 08 серпня 2006 року № 545, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 25 жовтня 2006 року за № 1150/13024 (далі - фельдшерська довідка про смерть); в) лікарське свідоцтво про перинатальну смерть; г) рішення суду про оголошення особи померлою; ґ) рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час; д) повідомлення державного архіву або органів Служби безпеки України у разі реєстрації смерті осіб, репресованих за рішенням не судових та судових органів; е) повідомлення установи виконання покарань або слідчого ізолятора, надіслане разом з лікарським свідоцтвом про смерть.
Відповідно до частини першої статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Згідно із пунктом 5 частини другої статті 293 ЦПК України встановлення фактів, що мають юридичне значення, здійснюється в порядку окремого провадження. Особливістю окремого провадження є те, що воно спрямоване на з'ясування необхідних фактів за відсутності правового спору.
Чинний ЦПК України містить чотири процедури, наслідком яких є ухвалення судового рішення, на підставі якого органи державної реєстрації актів цивільного стану можуть видати свідоцтво про смерть, зокрема: 1) встановлення факту смерті особи в певний час в разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті (пункт 8 частини першої статті 315 ЦПК України); 2) встановлення факту смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру (пункт 9 частини першої статті 315 ЦПК України); 3) встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України або на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан (стаття 317 ЦПК України); 4) визнання фізичної особи померлою (статті 305-309 ЦПК України).
Пунктом 9 частини першої статті 315 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи про встановлення факту смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.
Таким чином, встановлення факту смерті особи на підставі пункту 9 частини першої статті 315 ЦПК України можливе лише за наявності беззаперечних доказів встановлення обставини, які свідчать про смерть особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.
Відповідно до частини другої статті 46 ЦК України фізична особа, яка пропала безвісти у зв'язку з воєнними діями, збройним конфліктом, може бути оголошена судом померлою після спливу двох років після закінчення воєнних дій. З урахуванням конкретних обставин справи суд може оголосити фізичну особу померлою і до спливу цього строку, але не раніше спливу шести місяців.
Згідно із частиною третьою статті 46 ЦК України фізична особа оголошується померлою від дня набрання законної сили рішенням суду про це. Фізична особа, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави припустити її загибель від певного нещасного випадку або у зв'язку з воєнними діями, збройним конфліктом, може бути оголошена померлою від дня її вірогідної смерті.
Порядок оголошення фізичної особи померлою встановлюється ЦПК України (частина четверта статті 46 ЦК України).
Відповідно до статті 305 ЦПК України заява про визнання фізичної особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою подається до суду за місцем проживання заявника або за останнім відомим місцем проживання (перебування) фізичної особи, місцеперебування якої невідоме, або за місцезнаходженням її майна.
Згідно із частиною першою статті 306 ЦПК України у заяві про визнання фізичної особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою повинно бути зазначено: для якої мети необхідно заявникові визнати фізичну особу безвісно відсутньою або оголосити її померлою: обставини, що підтверджують безвісну відсутність фізичної особи, або обставини, що загрожували смертю фізичній особі, яка пропала безвісти, або обставини, що дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку.
Таким чином, оголошення фізичної особи померлою - це ствердження судовим рішенням припущення про смерть цієї особи, тобто констатація високого ступеня ймовірності смерті.
Підставою для оголошення особи померлою є не факти (докази), які напевне свідчать про її загибель, а обставини, що дають підставу припускати смерть такої особи.
З огляду на викладене, виходячи зі змісту статей 43, 46 ЦК України, статей 305, 306 ЦПК України, за наявності припущень про факт смерті фізичної особи, у тому числі у зв'язку з воєнними діями, без достовірних доказів, які свідчать про цей факт, правильним буде звернення до суду із заявою про оголошення судом особи померлою (частина друга статті 46 ЦК України), а не із заявою про встановлення факту смерті цієї фізичної особи (пункт 9 частини першої статті 315 ЦПК України).
Подібні висновки зроблені у постановах Верховного Суду від 28 лютого 2024 року у справі № 506/358/22 (провадження № 61-7094св23), від 13 березня 2024 року у справі № 204/724/23 (провадження № 61-16728св23), від 22 травня 2024 року у справі № 337/2489/23 (провадження № 61-13752св23) та від 02 квітня 2025 року у справі № 753/11685/24 (провадження № 61-16778св24).
Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року в справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19)).
Згідно із положеннями статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності.
З матеріалів справи встановлено, що на обґрунтування заявлених вимог ОСОБА_1 посилається на витяг із наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 08.02.2025 року №605 про результати службового розслідування.
Водночас, з вказаних доказів вбачається факт зникнення безвісті військовослужбовця ОСОБА_2 та відсутність беззаперечних доказів загибелі останнього. З витягу із наказу про результати службового розслідування вбачається саме про припущення загибелі солдата, яке ґрунтується на суб'єктивному сприйнятті ситуації іншими солдатами, що перебували у складі підрозділу. Відомостей про огляд трупа та констатації смерті ОСОБА_2 не зазначено, так само і відсутні відомості про місцезнаходження його тіла. Посилання на факт отримання солдатом поранень несумісних з життям внаслідок скиду з ворожого дрону не може бути свідченням безумовної загибелі останнього.
Надані суду та досліджені докази у їх сукупності лише дають підстави для обґрунтованого припущення смерті молодшого сержанта ОСОБА_2 за обставин, що підтверджені цими доказами, тобто свідчать про припущення загибелі останнього, а тому, підстави для задоволення заяви ОСОБА_1 , відсутні.
Разом з тим, за наявності у заявника вірогідного припущення про смерть молодшого сержанта ОСОБА_2 , останній не позбавлений можливості звернутися до суду із заявою про оголошення судом ОСОБА_2 померлим на підставі частини другої статті 46 ЦК України.
Керуючись статтями 43, 46, 49 ЦК України, Законом України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану», Правилами державної реєстрації актів цивільного стану в Україні, затвердженими наказом Міністерства юстиції України від 18 жовтня 2000 року № 52/5, Постановою Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», статтями 2-7, 12, 13, 81, 265-268, 293, 294, 305, 306, 315-319, 353 ЦПК України, суд -
ухвалив:
У задоволенні заяви ОСОБА_1 , заінтересована особа: Відділ державної реєстрації актів цивільного стану по Довгинцівському та Саксаганському районах у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), заінтересована особа: Міністерство оборони України, заінтересована особа: Військова частина НОМЕР_1 про встановлення факту смерті, - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя О.М.Грубник