Справа № 199/4279/25
(3/199/2466/25)
іменем України
23.05.2025 року м. Дніпро
Суддя Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпра Воробйов В.Л. за участю:
- захисника особи, відносно якої було складено протокол про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 - адвоката Морозова В.Ю. (в режимі відеоконференції)
розглянувши справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП невідомо, не працюючого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , у скоєні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, -
Відповідно рішення Вищої ради правосуддя від 24.09.2024 № 2797/0/15-24 змінена з 7 жовтня 2024 року територіальна підсудність судових справ Добропільського міськрайонного суду Донецької області шляхом її передачі до Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпра.
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД №821206 від 19.03.2025 року слідує, що «19.03.2025 року приблизно о 11-40 годині, за адресою: Донецька область, м. Добропілля вул. Залізняна, 4-Д, ОСОБА_1 керував транспортним засобом HONDA CR-V державний номерний знак НОМЕР_1 , з явними ознаками наркотичного сп'яніння (звужені зіниці ока, що не реагують на світло, почервоніння обличчя). Від проходження медичного огляду на стан наркотичного сп'яніння в медичному закладі відмовився під час застосування технічних засобів відеозапису, чим порушив п.2.5 ПДР України, за що передбачена відповідальність за ч.1 ст.130 КУпАП».
ОСОБА_1 у судове засіданні не з'явився. Був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи у судових засіданнях на: 16.04.2025, 30.04.2025, 05.05.2025, 20.05.2025, 23.05.2025 судовими повістками про виклик, які він завчасно отримав, що є законною та обґрунтованою підставою для судового розгляду справи за його відсутності.
Захисник ОСОБА_1 - адвокат Морозов В.Ю. у судовому засіданні заявив клопотання про визнання огляду ОСОБА_1 на стан наркотичного сп'яніння недійсним, та просив закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення у зв'язку із відсутністю події і складу адміністративного правопорушення відповідно до п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП.
Відповідно до ст.ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП, суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний повно, всебічно та об'єктивно з'ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну оцінку і в залежності від встановленого, прийняти мотивоване, законне рішення.
З постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» убачається, що при розгляді справ зазначеної категорії необхідно з'ясовувати всі обставини, перелічені у ст.ст. 247, 280 КУпАП. Зміст постанови судді має відповідати вимогам, передбаченим ст.ст. 283, 284 КУпАП. У постанові, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
В протоколі серії ААД №821206 від 19.03.2025 року по справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 працівниками поліції було зазначено, що ОСОБА_1 було порушено п. 2.5 ПДР, а саме: водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
За таких обставин дії ОСОБА_1 правильно кваліфіковані за ч. 1 ст. 130 КУпАП, як керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Дослідивши наявні докази, вважаю, що ОСОБА_1 винний в скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, як відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Винуватість ОСОБА_1 у скоєнні адміністративного правопорушення підтверджуються наданими та дослідженими доказами:
- протоколом про адміністративне правопорушення серії ААД №821206 від 19.03.2025 року, де викладені обставини скоєння правопорушником ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та в якому зазначено пояснення останнього, що (мовою оригіналу) «до лікарні не поїде, поспішає»;
- безперервним відеозаписом з нагрудних камер патрульних поліцейських, переглянутими судом, де зафіксований факт вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП;
- актом огляну на стан наркотичного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів відносно ОСОБА_1 , з якого слідує, що останній відмовився їхати у лікарню;
- направленням ОСОБА_1 на проходження огляду водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного сп'яніння, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, з якого слідує, що ОСОБА_1 відмовився від огляду;
- довідкою відносно ОСОБА_1 про те, що він має відповідне посвідчення водія.
В матеріалах справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , уповноваженою особою було надано один диск із відеозаписом з нагрудних камер патрульних поліцейських.
Дослідивши вищезазначений відеозапис, суд дійшов висновку, що відеозйомка працівниками поліції проводилась на законних підставах у відповідності до вимог ст. 40 Закону України "Про Національну поліцію".
Відеозаписом зафіксовані реальні обставини, які не можуть бути спотворені та мають істотне значення для розгляду справи, оскільки дозволяють встановити суб'єктивну сторону правопорушення, яке скоєне ОСОБА_1 , об'єктивні обставини, які прямо вказують на нього, як на особу, яка керувала транспортним засобом у стані наркотичного сп'яніння.
Окрім цьому, суд зазначає, що відеозапис є об'єктивним, належним та допустимим доказом у справі, незалежним від суб'єктивного сприйняття будь-якої особи та на якому зафіксовано достовірну, повну та переконливу фіксацію відповідних подій. У виконання вимог ст. 266 КУпАП та ст. ст. 31, 40 ЗУ Про Національну поліцію України, поліцейський використав технічні засоби з метою відеофіксації подій та долучив відеозапис як доказ до протоколу про адміністративне правопорушення, про що зроблений відповідний запис в протоколі.
Так, відповідно до відеофайлу, який міститься на дисковому носії, працівником поліції було вірно встановлено анкетні дані ОСОБА_1 , який в подальшому підтвердив факт керування транспортним засобом HONDA CR-V державний номерний знак НОМЕР_1 . При цьому, останній не заперечував щодо керування вищезазначеним транспортним засобом та не зазначав інших осіб, які керували автомобілем.
Окрім цього, на пряме питання працівника поліції щодо проходження огляду у встановленому законом порядку у медичному закладі, ОСОБА_1 відповів, що «до лікарні не поїде, поспішає», у зв'язку із чим відмовляється проходити огляд на стан наркотичного сп'яніння.
При цьому, на відеозаписі, судом не вбачається, що ОСОБА_1 заперечував проти факту незаконної зупинки, щодо порушення процедури огляду його на стан наркотичного сп'яніння, його законних прав та інтересів.
Також, суд зазначає. що відповідно до вищезазначеного відеозапису, ОСОБА_1 не надав жодних запереч щодо встановлених ознак у останнього наркотичного сп'яніння працівником поліції.
Тобто на вищезазначеному відеозаписі відсутні будь-які підстави вважати, що ОСОБА_1 хоча б якимось чином не був згоден із інкримінованим йому адміністративним правопорушенням.
Водночас, відеофайл, який містяться в матеріалах вищезазначеної справи про адміністративне правопорушення, не містять будь-яких підтверджень того, що своїми діями, працівники поліції вчиняли тиск на ОСОБА_1 щодо того, щоб спонукати його до вчинення адміністративного правопорушення, та стороною захисту не було надано відповідного доказу щодо можливих дій такого характеру працівниками поліції.
Суд вважає, що подія зафіксована на відеозапису повністю узгоджується з доказами та з обставинами, викладеними в протоколі про адміністративне правопорушення.
На дослідженому судом відеозаписі зафіксовані всі події щодо обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення. Отже, зафіксована на відеозаписі інформація є достатньою та такою, що підтверджує обставини, які мають значення для справи та узгоджуються з іншими наявними в матеріалах справи доказами.
Посилання ОСОБА_1 та захисника що ОСОБА_1 не скоєно адміністративного правопорушення та недійсності окремих доказів, відхиляються, оскільки вони зводяться до особистого, суб'єктивного тлумачення норм матеріального та процесуального закону і хибній оцінці одиничних доказів. При цьому, ОСОБА_1 та захисник, оцінюють і тлумачать такі докази на свій лад, вибірково, спотворюючи їх зміст та відособлено від інших доказів, ігноруючи всю їх сукупність та системність.
Водночас, доводи сторони захисту про невинуватість ОСОБА_1 викладені у судовому засіданні не спростовують досліджені судом докази під час судового засідання.
Так, стороною захисту вказує, що факт керування транспортним засобом ОСОБА_1 та зупинки транспортного засобу під його керуванням на ньому не зафіксовано.
Суд відхиляє дане ствердження сторони захисту, як таке, що було спростоване відеозаписом, на якому ОСОБА_1 ,,підтвердив факт керування транспортним засобом HONDA CR-V державний номерний знак НОМЕР_1 , іншого не було підтверджено ні захисником, ні відеозаписом.
Крім того, ОСОБА_1 ,,не посилався, що не він, а інша особа керувала транспортним засобом до моменту зупинки працівником поліції. Відсутні такі твердження, як в матеріалах справи, в протоколі про адміністративне правопорушення,так і на відеозапису.
Тобто, стороною захисту не було подано жодного доказу щодо невинуватості ОСОБА_1 ,,у інкримінованому йому адміністративному правопорушенні за ч.1 ст. 130 КУпАП, та факти, які були зазначені у клопотанні, що подано суду, були спростовані на відеозаписі.
Окрім цього, суд зазначає, що у справах про адміністративне правопорушення за ч.1 ст. 130 КУпАП, де є відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого законом порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, важливе значення має сам факт відмови особи від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння, який було зафіксовано на відеозапис працівником поліції, так і суб'єктивна сторона правопорушення і мотив особи до відмови від продуву за допомогою спеціального технічного засобу та у медичному закладі.
Так, відповідно до матеріалів справи, ОСОБА_1 усвідомлено керував транспортним засобом, перебуваючи у стані наркотичного сп'яніння, тобто, із зміненим психічним станом, у зв'язку із чим, під мотивом відмови проходження огляду - є метою уникнення адміністративної відповідальності по факту, або в подальшому, у судовому розгляді.
Таким чином, ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду водія в закладі охорони здоров'я оскільки свідомо утримався від здачі біологічного матеріалу для проведення лабораторного дослідження.
Окрім цього, відповідно до Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, а саме главі І, ст.4 зазначено, що ознаками наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, є: наявність однієї чи декількох ознак стану алкогольного сп'яніння (крім запаху алкоголю з порожнини рота); звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло; сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови; почервоніння обличчя або неприродна блідість.
За правилами пункту 12 Розділу ІІ, пунктів 7, 8 Розділу ІІІ Інструкції у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4 розділу I цієї Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров'я.
Відповідно до ч.1 ст. 256 КУпАП, у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, прізвище викривача (за його письмовою згодою), якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.
Зокрема, вказаний протокол відповідає вимогам ст.256 КУпАП, який складений повноважною особою згідно вимог КУпАП, вказана правова кваліфікація адміністративного правопорушення з посиланням на положення закону і статті закону України про адміністративну відповідальність, та відповідний пункт Правил дорожнього руху, сформульовано звинувачення, викладені фактичні обставини адміністративного правопорушення, які є достатніми для повного розуміння стороною захисту суті висунутого проти ОСОБА_1 звинувачення.
Вимоги щодо оформлення протоколів про адміністративні правопорушення органами поліції встановлено Інструкцією з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.11.2015 №1376.
Інструкцією № 1376 встановлено порядок оформлення в органах Національної поліції України, у тому числі в їх структурних (відокремлених) підрозділах, матеріалів про адміністративні правопорушення, порядок розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також визначено порядок контролю за дотриманням законодавства під час оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення.
Тобто, вищевказані положення КУпАП та Інструкції № 1376 визначають правила допустимості і відповідності доказів, що є гарантом їх достовірності та істинності.
При цьому, відповідно до положень ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
У рішеннях ЄСПЛ, зокрема по справах «Коробов проти України» від 21.07.2011, «Кобець проти України» від 14.02.2008, «Берктай проти Туреччини» від 08.02.2001, «Лавенте проти Латвії» від 07.11.2002 зазначив, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Проте така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту.
Згідно зі ст.251 КУпАП суду надані об'єктивні та інші безперечні докази провини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а саме: відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Окрім цього, суд зазначає, що на теперішній час є великою проблемою зріст кількості водіїв, які знаходяться у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, які керують транспортними засобами, що призводить до негативних наслідків, таких як дорожньо-транспортні пригоди, при цьому слід зазначити, що такі справи про адміністративне правопорушення за ст.130 КУпАП набули систематичного характеру та призводить до обговоренню у суспільстві.
Крім того, особи, яких притягують до адміністративної відповідальності можуть зухвало ставитись до рішень суду щодо накладення на них адміністративного стягнення у вигляді штрафу, позбавлення права керування транспортними засобами, що може напряму впливати на повторність таких дій і створення легковажного ставлення до рішення суду щодо притягнення них до адміністративної відповідальності.
Стан сп'яніння, як узагальнене правове поняття - це психічний стан особи в момент вчинення правопорушення, викликаний вживанням алкогольних напоїв, наркотичних засобів або інших одурманюючих речовин, який характеризується послабленням інтелектуальної і вольової сфери психічної діяльності людини. При цьому знижуються передбачливість і обережність, зростають відхилення від нормальної поведінки та проявляються в більш широкому діапазоні небезпечна поведінка, неправильного сприйняття навколишнього та реагування на обстановку, яка склалась, втрачається реальне уявлення про те, що відбувається.
Слід зазначити, що перебуваючи в стані наркотичного сп'яніння, ОСОБА_1 свідомо сів за кермо автомобіля, розуміючи, що знаходиться в стані наркотичного сп'яніння, тобто скоїв дане правопорушення, не замислюючись при цьому, що вживання наркотичних засобів та керування транспортним засобом може призвести до тяжких наслідків.
Виходячи з вищенаведеного, суд вважає, що наданими документами та відеозаписом можливо довести той факт, що в діях ОСОБА_1 є об'єктивна сторона інкримінованого порушення, оскільки працівниками поліції було надано суду належні та допустимі докази, які б поза розумним сумнівом доводити винуватість останнього.
Відповідно дост. 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права (правовладдя).
Згідно з приписами статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Відповідно до рішення Європейського суду з людських прав у справі «Бочаров проти України» (остаточне рішення від 17.06.2011), суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Проте таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростовних презумпцій щодо фактів.
З огляду на вищевказане, суд прийшов до висновку, що наявна в адміністративному провадженні сукупність наведених вище прямих і непрямих доказів вчинення адміністративного правопорушення, які за змістом є чіткими, зрозумілими і послідовними, такими, що в достатній мірі повно викривають правопорушника у вчиненні інкримінованого йому адміністративному правопорушенні надала суду можливість постановити рішення за наслідками розгляду адміністративного провадження.
Судом встановлено, що вказані у постанові та досліджені в ході судового розгляду докази є належними, допустимими та достовірними, а з огляду на системну оцінку і достатніми для обґрунтованого висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу інкримінованого йому адміністративного правопорушення, доведеність вини у його вчинені та для прийняття законного та обґрунтованого рішення в адміністративному провадженні, що дало змогу суду прийти до висновку про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, який зроблено з дотриманням вимог вищевказаного Закону на підставі об'єктивного з'ясування всіх обставин, підтверджених доказами, які були досліджені та перевірені під час судового розгляду, а також оцінені відповідно до вимог КУпАП.
Відповідно до ч. 1 ст. 284 КУпАП по справі про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить одну з таких постанов:
1) про накладення адміністративного стягнення;
2) про застосування заходів впливу, передбачених статтею 24-1 цього Кодексу;
3) про закриття справи.
Оскільки під час розгляду справи встановлена вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення і останній підлягає адміністративній відповідальності, по справі необхідно винести постанову, передбачену п. 1) ч. 1 ст. 284 КУпАП, а саме: про накладення адміністративного стягнення.
За таких обставин слід враховувати роз'яснення, яке міститься в п. 28 Постанови Пленуму Верховного суду України № 14 від 23.12.2005 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», зі змісту якого слідує, що суди не вправі застосовувати таке стягнення, як позбавлення права керувати транспортними засобами, тоді, коли винна особа взагалі його не має.
Таким чином, у відношенні ОСОБА_1 можливо застосувати такий вид стягнення, визначений ч. 1 ст. 130 КУпАП, як позбавлення права керування транспортним засобом, оскільки ОСОБА_1 не позбавлявся права керування всіма видами транспортних засобів.
Враховуючи характер вчиненого правопорушення, дані про особу ОСОБА_1 , ступінь його вини, приймаючи до уваги, відсутність в матеріалах справи відомостей про настання негативних або тяжких наслідків для інших фізичних чи юридичних осіб не настало, беручи до уваги, що у минулому останній не притягався до адміністративної відповідальності, в тому числі і за аналогічні правопорушення, вважаю за необхідне накласти йому адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.
Такий вид адміністративного стягнення буде відповідати завданню КУпАП щодо охорони прав і свобод громадян, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків та відповідальності перед суспільством.
Відповідно до ст. 4 Закону України «Про судовий збір» у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення справляється судовий збір у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 605 (шістсот п'ять) гривень 60 (шістдесят) копійок.
На підставі ст. 40-1 КУпАП із ОСОБА_1 належить стягнути на користь держави судовий збір за ставкою 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
ОСОБА_1 визнати винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Піддати ОСОБА_1 адміністративному стягненню у вигляді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 17000 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування всіма видами транспортних засобів строком на 1 (один) рік.
Стягнути на підставі ст. 40-1 КУпАП ОСОБА_1 на користь держави судовий збір за ставкою 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто в сумі 605 (шістсот п'ять) гривень 60 (шістдесят) копійок.
Роз'яснити ОСОБА_1 вимоги ч. 1 ст. 307 КУпАП про те, що штраф має бути сплачений не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження постанови - не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.
Попередити ОСОБА_1 що у разі несплати ним штрафу у строк, установлений частиною першою статті 307 КУпАП, постанова про накладення штрафу в порядку ст. 308 КУпАП буде надіслана для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.
У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується:
- подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті цього Кодексу та зазначеного у постанові про стягнення штрафу;
- витрати на облік зазначених правопорушень. Розмір витрат на облік правопорушень визначається Кабінетом Міністрів України.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених ч. 5 ст. 7 та ч. 1 ст. 287 КУпАП.
Апеляційна скарга подається до Дніпровського апеляційного суду через Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра.
Строк пред'явлення постанови до виконання 3 місяці з дня її винесення. В разі оскарження постанови перебіг строку давності зупиняється до розгляду скарги. У разі відстрочки виконання постанови відповідно до статті 301 КУпАП перебіг строку давності зупиняється до закінчення строку відстрочки.
Суддя: Воробйов В.Л.
23.05.2025