Справа № 739/389/25
Провадження № 1-кс/739/271/25
про відмову у задоволенні самовідводу
20 травня 2025 року м. Новгород-Сіверський
Новгород-Сіверський районний суд Чернігівської області у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
за участі:
секретаря - ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3 ,
потерпілого - ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву судді ОСОБА_5 про самовідвід від участі в розгляді кримінального провадження №12023270320000656,
09 травня 2025 року суддя ОСОБА_5 , подала заяву про самовідвід від участі у розгляді кримінального провадження №12023270320000656 за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні злочину, передбаченого статтею 128 КК України.
Свою заяву мотивує тим, що вона дуже тривалий час перебуває у дружніх стосунках з матір'ю потерпілого ОСОБА_4 - ОСОБА_7 і тому вважає для себе неможливим розглядати вказане кримінальне провадження по суті.
У судове засідання суддя ОСОБА_5 не з'явилася та пояснень по суті заявленого самовідводу не надала.
Потерпілий ОСОБА_4 у судовому засіданні у вирішенні заявленого самовідводу поклався на розсуд суду, при цьому вказав, що його матір дійсно знайома з суддею ОСОБА_5 , однак він не наполягає на її відведенні від участі у розгляді кримінального провадженням та довіряє всім суддям Новгород-Сіверського районного суду Чернігівської області.
Прокурор у судовому засіданні висловився проти задоволення заявленого суддею ОСОБА_5 самовідводу, оскільки він на його думку є необґрунтованим та вказав, що м. Новгород-Сіверський є невеликим і багато його жителі знайомі один з одним, відповідно дана обставина сама по собі не може бути підставою для відводу судді ОСОБА_5 .
Обвинувачений та його захисник у судове засідання не з'явилися, заяв та клопотань по суті справи не подали.
Заслухавши думку прокурора та потерпілого, дослідивши матеріали додані до заяви та матеріали кримінального провадження, суд приходить до наступних висновків.
Так, згідно частини першої статті 75 Кримінального процесуального кодексу України слідчий суддя, суддя або присяжний не може брати участь у кримінальному провадженні: 1) якщо він є заявником, потерпілим, цивільним позивачем, цивільним відповідачем, близьким родичем чи членом сім'ї слідчого, прокурора, підозрюваного, обвинуваченого, заявника, потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача; 2) якщо він брав участь у цьому провадженні як свідок, експерт, спеціаліст, представник персоналу органу пробації, перекладач, слідчий, прокурор, захисник або представник; 3) якщо він особисто, його близькі родичі чи члени його сім'ї заінтересовані в результатах провадження; 4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у його неупередженості; 5) у випадку порушення встановленого частиною третьою статті 35 цього Кодексу порядку визначення слідчого судді, судді для розгляду справи.
Відповідно до статті 15 Кодексу суддівської етики, прийнятого з врахуванням Бангалорських принципів поведінки суддів від 19 травня 2006 року, неупереджений розгляд справи є основним обов'язком судді. Суддя має право заявити самовідвід у випадках, передбачених процесуальним законодавством, у разі наявності упередженості щодо одного з учасників процесу, а також у випадку, якщо судді з його власних джерел стали відомі докази чи факти, які можуть вплинути на результат розгляду справи. Суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи у разі неможливості ухвалення ним об'єктивного рішення у справі.
Суд звертає увагу на те, що стандарт безсторонності та неупередженості ґрунтується, насамперед, на тому, що судді мають розглядати справи на основі фактів та згідно з законом, без жодних обмежень, неналежного впливу, спонукання, тиску, погроз чи втручань, прямих чи непрямих, з будь-чийого боку або з будь-якої причини. Також неупередженість стосується способу мислення або ставлення суду до питань і сторін у конкретній справі. Тож слово «неупереджений» передбачає виключення (усунення) розумних та обґрунтованих сумнівів щодо упередженості судді, як реальної, так і суб'єктивної.
Варто зауважити, що жодна норма національного права не визначає зміст нормативної конструкції «неупередженість» («безсторонність») судді», а тому під час з'ясування основних критеріїв неупередженості суд вважає за потрібне керуватися джерелами міжнародного права, зокрема принципами, сформульованими у практиці Європейського суду з прав людини.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини обґрунтованість підстав для надання висновку щодо безсторонності суду для мети пункту 1 статті 6 Конвенції має встановлюватися згідно з:
(і) «об'єктивним критерієм», який передбачає, що встановлення наявності упередженості суду (суддів) має бути визначено окремо від поведінки судді, тобто має бути з'ясовано, чи є очевидні факти, що можуть поставити під сумнів його безсторонність. Своєю чергою вирішальне значення має саме наявність відповідних обставин, підтверджених належними та допустимими доказами, які свідчать про обґрунтованість сумніву в неупередженості суду, а позиція зацікавленої сторони є важливою, але не вирішальною;
(іі) «суб'єктивним критерієм», який вимагає оцінки реальних дій окремого судді під час розгляду конкретної справи і тільки після встановлення фактів у поведінці судді, які можна кваліфікувати як прояв упередженості, можливо поставити під сумнів його безсторонність. Тому особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів іншого.
Отже, для підтвердження упередженості судді має бути доведено наявність зазначених вище суб'єктивних та/або об'єктивних елементів стандарту неупередженості (зокрема, але не винятково, йдеться про такі ознаки як особисте переконання та поведінка конкретного судді, що вказують на його безпосередню зацікавленість у результатах розв'язання справи, неналежне забезпечення конкретним судом та його складом, визначеним для розгляду справи, дотримання процесуальних прав і свобод сторін та осіб, які беруть участь у справі тощо).
Як з'ясовано, на розгляді у судді ОСОБА_5 перебуває кримінальне провадження №12023270320000656 за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні злочину, передбаченого статтею 128 КК України.
Згідно доводів судді ОСОБА_5 , наведених нею в заяві про самовідвід, остання перебуває у дружніх стосунках з матір'ю потерпілого ОСОБА_4 - ОСОБА_7 . При цьому сам ОСОБА_4 у судовому засіданні лише підтвердив те, що його матір знайома з суддею ОСОБА_5 , однак не наполягав на відведенні останньої від участі у розгляді вказаного вище кримінального провадження та не висловив жодних заперечень проти подальшого розгляду даного кримінального провадження вказаною суддею. Прокурор висловився проти відведення судді ОСОБА_5 від участі у розгляді кримінального провадження №12023270320000656 та не висловив жодних сумнівів щодо неупередженості судді ОСОБА_5 . Обвинувачений та його захисник жодних заяв щодо наявності в них сумнівів в неупередженості судді ОСОБА_5 не подали.
Суд зазначає, що сам по собі той факт, що суддя, яка здійснює правосуддя в місті, в якому проживає трохи більше 12 тис. жителів, знайома з кимось з рідних одного з учасників кримінального провадження або ж навіть перебуває з ними в дружніх стосунках, не може бути достатньою підставою для відведення такого судді від розгляду відповідного кримінального провадження за відсутності належних доказів упередженості відповідного судді.
За таких обставин суд приходить до висновку, що в ході судового розгляду не встановлено жодних розумних та обґрунтованих сумнівів щодо неупередженості судді ОСОБА_5 відносно учасників кримінального провадження №12023270320000656, зокрема й потерпілого ОСОБА_4 , тому заява судді ОСОБА_5 по самовідвід є необґрунтованою і задоволенню не піддягає.
Керуючись статтями 3, 31, 75, 369-372, 392, 393 Кримінального процесуального кодексу України, суд
У задоволенні заяви судді ОСОБА_5 про самовідвід від участі в розгляді кримінального провадження №12023270320000656 - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з дня її оголошення та окремому оскарженню не підлягає.
Суддя ОСОБА_1
Повний текст ухвали оголошено о 08 год. 00 хв. 23 травня 2025 року.