Справа № 761/17628/25
Провадження № 2-з/761/168/2025
05 травня 2025 року суддя Шевченківського районного суду м. Києва Фролова І.В., розглянувши матеріали заяви приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Артемчука Тараса Володимировича в інтересах ОСОБА_1 про забезпечення позову до подачі позовної заяви до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання договору дарування недійсним, скасування державної реєстрації права власності,
До Шевченківського районного суду м. Києва надійшла заява приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Артемчука Тараса Володимировича в інтересах ОСОБА_1 про забезпечення позову до подачі позовної заяви до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання договору дарування недійсним, скасування державної реєстрації права власності.
У своїй заяві приватний виконавець просить суд забезпечити майбутній позов шляхом накладення арешту на квартиру номер АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 6530280000), що належить ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ).
Заява вмотивована тим, що приватний виконавець звернеться з позовом в інтересах стягувача у виконавчому провадженні щодо оспорення фраудаторних правочинів, вчинених боржником на його шкоду.
Предметом позову, що буде поданий в майбутньому, є:
- визнати недійсним Договір про виділ майна із спільної сумісної власності подружжя, посвідчений 21.10.2022 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Якушевою Є.А. за реєстровим №204, укладений боржником ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_3 ) та його дружиною ОСОБА_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_3 ), відповідно до якого виділено ОСОБА_5 нерухоме майно: квартира номер АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 6530280000);
- визнати недійсним Договір дарування квартири, посвідчений 15.06.2023 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Якушевою Є.А. за реєстровим №438, відповідно до якого дружина боржника ОСОБА_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_3 ) відчужила (подарувала) безоплатно своїй матері ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 6530280000);
- скасувати право власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , за ОСОБА_5 , яке зареєстровано приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Якушевою Є.А. 21.10.2022 за номером 48212430 та за ОСОБА_4 , яке зареєстровано приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Якушевою Є.А. 15.06.2023 за номером 50640059.
Приватний виконавець повідомляє, що в ході здійснення визначених Законом України «Про виконавче провадження» заходів, направлених на встановлення майнового стану боржника ОСОБА_2 та виконання рішення судів у справі № 755/7216/21, приватним виконавцем встановлено відсутність у боржника грошових коштів та майна, на яке можливо звернути стягнення для задоволення вимог стягувача, що обумовлено відчуження боржником ОСОБА_2 усього належного йому майна.
Так, після відкриття Дніпровським районним судом м.Києва провадження у справі № 755/7216/21 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу (ухвала від 18.06.2021) боржником укладено низку цивільно-правових договорів щодо належного йому нерухомого майна.
На переконання приватного викоанвця, вказані договори мають ознаки фраудаторних (вчинених на шкоду кредитору), оскільки укладені після відкриття Дніпровським районним судом м.Києва провадження у справі № 755/7216/21 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу (ухвала від 18.06.2021), сторонами цих договорів є близькі особи боржника ОСОБА_2 , договори є безоплатними, а після відчуження майна у ОСОБА_2 відсутнє інше майно, за рахунок якого він може відповідати за своїми зобов'язаннями перед стягувачем ОСОБА_1 .
Крім того, на даний час вказана квартира виставлена на продаж, саме тому приватний виконавець просить забезпечити позов у цій справі шляхом накладення арешту на нерухоме майно, що є предметом цивільно-правового договору, який оскаржується.
Накладення арешту на нерухоме майно забезпечить неможливість його відчуження/ обтяження, що сприятиме можливості розгляду справи у розумні строки, та у разі задоволення або часткового задоволення позову забезпечить можливість виконання рішення суду та ефективний захист прав стягувача, оскільки за умови зміни власника або застосування обтяження відповідне утруднить виконання рішення суду та породить необхідність подальших звернень позивача до суду за захистом своїх прав, отже в такому випадку захист порушених прав не буде ефективним (у разі якщо судом буде встановлено порушення прав позивача та необхідність їх захисту).
Згідно положень ч. 1 ст. 153 ЦПК України розгляд заяви про забезпечення позову розглядається судом без повідомлення учасників справи.
Суд, дослідивши матеріали заяви та додані до неї матеріали, матеріали цивільної справи, дійшов до наступного висновку.
Згідно положень ч. 1 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Відповідно до ч. 1,2 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
З точки зору закону, значення цих заходів полягає в тому, що ними захищаються законні інтереси (права) позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли неприйняття заходів може призвести до невиконання судового рішення.
Частиною 1 ст. 150 ЦПК України визначено перелік видів забезпечення позову, зокрема, позов забезпечується шляхом накладення арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.
Суд зауважує, що метою забезпечення позову, є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Так, відповідно до ч.1 ст.153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду).
Допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Згідно ч. 1 ст. 150 ЦПК України, позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною вчиняти певні дії; 3) встановленням обов'язку вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов'язання; 5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; 6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; 7) передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам, які не мають інтересу в результаті вирішення спору; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини.
Згідно ч. 10 ст. 150 ЦПК України, не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.
При цьому, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду, наприклад, реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Такої позиції притримується Верховний Суд у своїй Постанові 17 жовтня 2018 року, справа № 183/5864/17-ц (провадження № 61-38692св18).
Вказана норма імперативно встановлює, що види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позовними вимогами.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам (п.3-4 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22 грудня 2006 року N 9).
Разом з тим, наявність самого по собі наміру подати позов не є підставою для задоволення заяви про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно.
При цьому, саме лише посилання в заяві на потенційну можливість вчинення відповідачем недобросовісних дій без наведення відповідного обґрунтування та надання доказів на підтвердження зазначених обставин також не свідчить про необхідності вжиття відповідних заходів забезпечення позову.
Одночасно з цим, доказів, які підтверджують обґрунтований ризик того, що майно буде згодом відчужене відповідачем матеріали справи також не містять.
Обґрунтовуючи своє рішення, суд приймає до уваги вимоги ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини, зазначені в рішенні у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 2958. Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Відтак, заявник не обґрунтував належним чином необхідність вжиття вказаного заходу забезпечення позову і не зазначив причини, що можуть утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду у разі задоволення позову.
Аналізуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що заява про забезпечення позову є необґрунтованою, а тому задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. 81, 149-153 ЦПК України, суддя,
В задоволенні заяви приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Артемчука Тараса Володимировича в інтересах ОСОБА_1 про забезпечення позову до подачі позовної заяви до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання договору дарування недійсним, скасування державної реєстрації права власності - відмовити.
Ухвалу може бути оскаржено до Київського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення, шляхом подання апеляційної скарги через Шевченківський районний суд м. Києва. У разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя: