Провадження № 33/803/13/25 Справа № 243/3007/23 Суддя у 1-й інстанції - Хаустова Т. А. Суддя у 2-й інстанції - Свіягіна І. М.
22 травня 2025 року м. Кривий Ріг
Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду Свіягіна І.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника адвоката Жегестовської К.Г., діючої в інтересах особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 на постанову Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 26 липня 2023 року, якою
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Верба Дубенського району Рівненської області, громадянина України, який проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 на посаді начальника штабу - заступника командира 3 механізованого батальйону у військовому званні майор, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-15 та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу на користь держави в розмірі 1000 (однієї тисячі) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000,00 гривень (сімнадцять тисяч гривень) 00 коп., стягнуто судовий збір у сумі 536,80 гривень-
постановою Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 26 липня 2023 року визнано винним у тому, що Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX був затверджений Указ Президента України від 23 лютого 2022 року № 64/2022 “ Про введення воєнного стану в Україні », який набрав чинності з дня його опублікування. Таким чином, з 24 лютого 2022 року по теперішній час в Україні діє воєнний стан.
Будучи військовослужбовцем Збройних Сил України, відповідно до вимог ст. ст. 9, 11, 16, 49 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, майор ОСОБА_1 був зобов'язаний свято та непорушно додержуватися Конституції України та законів України, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок, вивчати військову справу, зразково виконувати свої службові обов'язки, не допускати негідних вчинків і стримувати від них інших військовослужбовців.
27 червня 2023 року, в районі виконання бойових завдань військової частини НОМЕР_1 , за адресою: АДРЕСА_2 , в діях майора ОСОБА_1 були встановлені ознаки військового адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 172-15 ч. 2 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
27 червня 2023 року майор ОСОБА_1 , зарахований до особового складу Військової частини НОМЕР_1 відповідно до Наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 03 квітня 2023 року № 93, не зміг своєчасно підготувати та надіслати до штабу бригади Військової частини НОМЕР_1 відповідне донесення в умовах воєнного стану в районі виконання бойових завдань частини.
Своїми діями майор ОСОБА_1 міг підірвати боєздатність підрозділу, що в свою чергу могло негативно відобразитися на зміні оперативної обстановки на займаній лінії оборони Військової частини НОМЕР_1 .
Таким чином, за викладених вище обставин, майор ОСОБА_1 , будучи військовослужбовцем військової служби за контрактом, займаючи посаду начальника штабу - заступника командира 3 механізованого батальйону Військової частини НОМЕР_1 , діючи протиправно, всупереч інтересам служби, в порушення своїх статутних обов'язків, вчинив недбале ставлення до військової служби в умовах воєнного стану, чим вчинив адміністративне правопорушення передбачене ч. 2 ст. 172-15 КУпАП.
На зазначену постанову захисник адвокат Жегестовська К.Г., діюча в інтересах особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , подала апеляційну скаргу із пропуском строку на апеляційне оскарження.
В клопотанні про поновлення строку вказує, що 26.10.2023 року нею в строк передбачений ст. 294 КУпАП подано апеляційну скаргу, 20.12.2023 року нею отримано постанову Дніпровського апеляційного суду від 08.12.2023 року про повернення апеляційної скарги через не підтвердження повноважень.
Вивчивши доводи клопотання про поновлення строку, апеляційний суд дійшов наступного висновку.
Відповідно до вимог ст. 285 КУпАП постанова по справі про адміністративне правопорушення оголошується негайно після розгляду справи, а копія постанови протягом трьох днів вручається або висилається особі, щодо якої її винесено. Копія постанови суду в той же строк вручається або висилається особі, яка притягується до адміністративної відповідальності.
Як вбачається з матеріалів справи, захисником адвокатом Жегестовською К.Г., діючою в інтересах особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 подано апеляційну скаргу в строки, передбачені ст. 294 КУпАП. Постановою Дніпровського апеляційного суду від 08.12.2023 року апеляційну скаргу захисника повернуто через невідповідність вимогам ст. 271 КУпАП, вдруге захисник адвокат Жегестовська К.Г. подала апеляційну скаргу 21.12.2023 року.
На підставі викладеного, вважаю за можливе визнати причину пропуску строку поважною та поновити строк апеляційного оскарження постанови Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 26 липня 2023 року щодо ОСОБА_1 .
В апеляційній скарзі захисник адвокат Жегестовська К.Г., діюча в інтересах ОСОБА_1 , просить постанову суду скасувати, а провадження у справі закрити у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення. Вказує, що матеріали справи, окрім самого протоколу про адміністративне правопорушення не містять жодного доказу вини ОСОБА_1 , однак один лише протокол не може розглядатися як доказ.
Зауважує, що в протоколі про адміністративне правопорушення не розкрита об'єктивна сторона, не вказано яке саме недбале ставлення до військової служби чи інші дії вчинені ОСОБА_1 . Не конкретизовано суть порушення, яке ставиться у провину. Фабула обвинувачення викладена не належним чином, оскільки не зазначено, яке саме порушення та при яких обставинах вчинене ОСОБА_1 . Також не зазначені будь-які шкідливі наслідки.
Наголошує, що норма закону за ст. 172-15 КУпАП є бланкетною, однак в протоколі про адміністративне правопорушення та постанові суду не наведено, яку саме спеціальну норму закону порушено ОСОБА_1 . Також не зазначено час вчинення правопорушення, а також його дату.
Звертає увагу, що як на доказ вини суд послався на протокол про адміністративне правопорушення та інші матеріали справи, однак не навів, якими саме доказами підтверджується вина ОСОБА_1 .
Зазначає, що ОСОБА_1 належним чином не повідомлено про час та місце розгляду справи, в протоколі також не зазначено дату судового засідання.
ОСОБА_1 у засідання апеляційної інстанції не прибув, при цьому належним чином повідомлений про день, час і місце апеляційного розгляду даної справи, клопотань про відкладення не надходило.
Відповідно до вимог ч. 4 ст. 294 КУпАП України, апеляційний перегляд здійснюється суддею апеляційного суду протягом двадцяти днів з дня надходження справи до суду.
До цього ж, відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п. 35 рішення від 07.07.1989 року ЄСПЛ у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії").
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 зазначеної Конвеції (§66-69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року в справі "Смірнова проти України").
Частиною 6 ст. 294 КУпАП встановлено, що неявка в судове засідання особи, яка подала скаргу, інших осіб, які беруть участь у провадженні у справі про адміністративне правопорушення, не перешкоджає розгляду справи.
За таких обстави, керуючись ст. 268 КУпАП України, суд апеляційної інстанції вважає можливим розглянути цю справу за відсутністю особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 на підставі доказів, що містяться в матеріалах справи.
Вивчивши, перевіривши та оцінивши матеріали адміністративної справи, обміркувавши наведені доводи, захисту, викладених ним у апеляційній скарзі, суд апеляційної інстанції вважає апеляційну скаргу такою, що підлягає задоволенню з огляду на таке.
Згідно приписів статті 1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, завданням цього Кодексу, зокрема є охорона прав і свобод громадян, власності, встановленого правопорядку, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Відповідно до вимог ст. 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.
Відповідно ст.ст.245, 251, 252, 280, 283 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, а також іншими документами. При цьому орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Судом першої інстанції зазначено, що провина ОСОБА_1 доведена матеріалами справи, а саме протоколом про адміністративне правопорушення № 191 від 27 червня 2023 року, іншими матеріалами справи.
Розглядаючи справу про адміністративне правопорушення суд, відповідно до вимог ст. 280 КУпАП, повинен з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші факти, що мають значення для правильного вирішення справи.
Частиною другою статті 172-15 КУпАП встановлено адміністративну відповідальність за недбале ставлення військової службової особи до військової служби, вчинене в умовах особливого періоду.
Об'єктивною стороною недбалості, тобто недбале ставлення до служби передбачає невиконання або неналежне виконання службових обов'язків через недбале чи несумлінне ставлення до них. При цьому, якщо особа не мала реальної можливості взагалі проявити ставлення до своїх службових обов'язків, то не можна говорити про те, що воно було недбалим чи несумлінним (хвороба, відсутність досвіду, нетривалість служби). Недбале ставлення військової службової особи до своїх службових обов'язків характеризує, перш за все, об'єктивну сторону вчиненого і виявляється в тому, що за наявності в особи реальної можливості діяти так, як того вимагають інтереси служби, винний або взагалі не діє, не виконує службові обов'язки, або хоча і діє, але виконує ці обов'язки неналежним чином, не відповідно до закону або відповідно до нього, проте неякісно, неточно, неповно, несвоєчасно, поверхово, у протиріччя з установленим порядком і тією обстановкою, що склалася, тощо.
Верховний Суд України у своїй постанові від 21.05.2021 року справі № 185/12161/15-к вказав, що, при встановленні недбалого ставлення до військової служби у формі невиконання службових (посадових) обов'язків необхідно встановити, що винний зобов'язаний був вчинити ті дії, невиконання яких ставиться йому за вину. Військова службова особа може відповідати за недбале ставлення до військової служби лише у тому випадку, коли вона не тільки повинна була через свій службовий обов'язок виконати ті чи інші дії, але й могла, тобто мала реальну можливість виконати їх належним чином. Якщо військова службова особа перебувала у таких умовах, за яких не мала фактичної можливості належно виконати свої службові (посадові) обов'язки, то відповідальність за недбале ставлення до військової служби виключається..
Згідно зі статтею 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Отже, відповідно до стаття 251 КУпАП одним із джерел доказів та документом, що офіційно засвідчує подію адміністративного правопорушення, є протокол про адміністративне правопорушення.
Вимоги до змісту протоколу про адміністративне правопорушення містить стаття 256 КУпАП, якою, поряд з іншим, передбачені викладення суті адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих та інше. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.
Норма ч. 2 ст. 172-15 КУпАП носить бланкетний характер, оскільки у наведеній диспозиції відсилає до закону, що регулює певні види діяльності і передбачає відповідальність за вчинення ряду окремих протиправних діянь, які врегульовані законом.
Апеляційним судом встановлено, що у протоколі про військове адміністративне правопорушення № 191 від 27 червня 2023 року, складеного щодо ОСОБА_1 , суть адміністративного правопорушення належним чином не сформульована, з відображенням обов'язкової кваліфікуючої ознаки інкримінованого правопорушення, яка б відповідала диспозиції ч. 2 ст. 172-15 КУпАП, не наведено спеціальної норми закону або нормативно-правового акту, підзаконного акту, який порушив ОСОБА_1 .
Викладене свідчить про невідповідність складеного протоколу вимогам ст. 256 КУпАП на що місцевий суд не звернув увагу.
Крім того, як на доказ вини, до протоколу додано витяг з наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 03.04.2023 року №93 про зарахування до списків військової частини майора ОСОБА_1 та фотокопія особистих документів ОСОБА_1 .
Апеляційний суд зазначає, що наведені документи підтверджують лише факт проходження ОСОБА_1 військової служби у в/ч НОМЕР_1 , що само по собі не утворює склад адміністративного правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 172-15 КУпАП.
При цьому, матеріали справи взагалі не містять даних або посилання на них, щодо покладених конкретних обов'язків на ОСОБА_1 , як на військовослужбовця, до виконання яких, він недбало поставився, як військова службова особа. Також відсутні докази про порушення ОСОБА_1 спеціальної норми закону, невиконання якої утворювало б недбале ставлення до військової служби.
При цьому, орган, що розглядає справу, не наділений повноваженнями на збирання доказів та розглядає справу в межах тих доказів, що зібрані та надані на розгляд суду разом із протоколом про адміністративне правопорушення, а тому, предмет судового розгляду обмежений даними, які вказані в протоколі про адміністративне правопорушення та які визначають його суть.
В той же час, тягар доказування події адміністративного правопорушення покладено на посадову особу яка складає протокол про адміністративне правопорушення, що слідує з положень ст. 251 КУпАП, та суд не вправі самостійно віднаходити докази та здійснювати інші дії на встановлення винуватості особи.
Статтею 62 Конституції України визначено, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Отже, з точки зору достатності доказів, матеріали справи про адміністративне правопорушення не містять тієї сукупності доказів, яка б усунула обґрунтований сумнів щодо доведеності наявності в діянні ОСОБА_1 складу правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-15 КУпАП за викладених у протоколах про адміністративне правопорушення обставин, а тому всі сумніви та припущення стосовно наявності в діях останнього складу адміністративного правопорушення повинні тлумачитися на його користь.
Враховуючи все вищевикладене, апеляційний суд доходить висновку про те, що суд місцевий суд, не забезпечивши повноту, всебічність та об'єктивність судового розгляду, проігнорувавши відсутність вагомих доказів у справі, дійшов безпідставного та помилкового висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-15 КУпАП.
Інших будь-яких доказів на підтвердження вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-15 КУпАП, не надано.
Через відсутність в протоколі та доданих до нього матеріалах відомостей, які б беззаперечно вказували на вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-15 КУпАП, вважаю недоведеним факт події та складу зазначеного правопорушення.
На підставі викладеного, постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню із закриттям провадження у справі про адміністративне правопорушення відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП за відсутності складу адміністративного правопорушення.
На підставі викладеного та керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд, -
клопотання захисника адвоката Жегестовської К.Г., діючої в інтересах особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 26 липня 2023 року щодо ОСОБА_1 , - задовольнити.
Апеляційну скаргу захисника адвоката Жегестовської К.Г., діючої в інтересах особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , - задовольнити.
Постанову Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 26 липня 2023 року, щодо ОСОБА_1 , скасувати та провадження по справі закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв'язку з відсутністю в його діях події та складу адміністративного правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 172-15 КУпАП.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Свіягіна І.М.