Провадження № 33/803/1496/25 Справа № 243/1252/25 Суддя у 1-й інстанції - Соловйова О. О. Суддя у 2-й інстанції - Свіягіна І. М.
22 травня 2025 року м. Кривий Ріг
Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду Свіягіна І.М., розглянувши у відкритому судовому апеляційну скаргу захисника адвоката Нікітіна В.В., діючого в інтересах особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , на постанову Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 16 квітня 2025 року, якою
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який не працює, мешкає за адресою: АДРЕСА_1 ,
визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в дохід держави в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн., з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік. Стягнуто судовий збір у сумі 605.60 гривень, -
постановою Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 16 квітня 2025 року ОСОБА_1 визнано винним у тому, що він 01.02.2025 року о 21-05 год. в м. Слов'янськ, вул. Паркова, біля буд. 7, керував т.з. ЗАЗ Daewoo T13110, н.з. НОМЕР_1 в стані алкогольного сп'яніння. Огляд на стан сп'яніння на місці зупинки т.з. проводився у встановленому законом порядку за допомогою технічного приладу газоаналізатора AlcotestDrager 6820. Тест №738, результат позитивний 1,71 проміле. Від керування т.з. відсторонено. Велась відеофіксація на нагрудний відео реєстратор MotorolaSolutions VB 400 №472565. Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.9а ПДР України, за що передбачена відповідальність ч. 1 ст. 130 КУпАП.
На зазначену постанову захисником адвокатом Нікітіним В.В., діючим в інтересах особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , подана апеляційна скарга, в якій оспорюючи законність, обґрунтованість та підстави притягнення останнього до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП України, просить скасувати постанову судді та закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП щодо ОСОБА_1 у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.
На обґрунтування апеляційних вимог зазначає, що у справі відсутні докази керування ОСОБА_1 транспортним засобом 01.02.2025 року взагалі, зокрема, й відеозапис не підтверджує керування ОСОБА_1 транспортним засобом, отже відсутня обов'язкова ознака об'єктивної сторони правопорушення. Крім того, з відеозапису вбачається, що зупиняється автомобіль, номерний знак якого не ідентифікується, хто знаходиться за кермом не відомо, на іншому відео ОСОБА_1 стоїть на вулиці, біля транспортного засобу.
Зауважує, що судом першої інстанції цілком проігноровано факт порушення прав ОСОБА_1 , що виразилось у не роз'ясненні прав при складанні протоколу щодо нього. На відеозаписі вбачається роз'яснення прав ОСОБА_1 , однак іншим інспектором та за справою про адміністративне правопорушення за ст.126 КУпАП.
Наголошує, що після проведення огляду ОСОБА_1 на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, поліцейський не з'ясував у останнього, чи згоден він з результатами огляду. Поліцейський не роз'яснив ОСОБА_1 його право в разі не згоди з результатами огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, що він має право пройти огляд в медичному закладі, як вимагає положення ст. 266 КУпАП, Інструкція № 1452/735, та Порядок № 1103. Зазначене вказує на порушення порядку проведення огляду, що відповідно до ч. 5 ст. 266 КУпАП має наслідком його недійсність.
Зазначає, що працівниками поліції не задокументовано та не доведено належними та допустимими доказами факту порушення водієм ОСОБА_1 таких положень ПДР, які б відповідно до ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію» давали право працівникам поліції здійснити законну зупинку транспортного засобу під керуванням останнього. Стверджує, що у працівників поліції були відсутні будь-які підстави для зупинки транспортного засобу ЗАЗ-DAEWOO.
Вказує, що працівниками поліції в порушення Інструкції формально зазначені ознаки алкогольного сп'яніння ОСОБА_1 , що ставить під сумнів сам факт наявності у ОСОБА_1 ознак алкогольного сп'яніння. Так, відеозаписом не підтверджені зазначені ознаки алкогольного сп'яніння у ОСОБА_1 .
Наголошує, що в порушення вимог Інструкції, відеозапис поліцейських не є безперервним.
Зауважує, що в своєму рішенні суд першої інстанції вказує, що водій ОСОБА_1 не виконав свій обов'язок, передбачений п. 2.5 ПДР України, хоча згідно протоколу про адміністративне правопорушення, вказано, що ОСОБА_1 порушив п. 2.9 а ПДР України. В зв'язку з чим не зрозуміло, який саме пункт ПДР України порушив ОСОБА_1
ОСОБА_1 та його захисник адвокат Нікітін В.В. у засідання апеляційної інстанції не прибули, при цьому належним чином повідомлені про день, час і місце апеляційного розгляду даної справи, проте не повідомили причин своєї неявки, клопотань про відкладення апеляційного розгляду - не заявили.
Відповідно до вимог ч. 4 ст. 294 КУпАП України, апеляційний перегляд здійснюється суддею апеляційного суду протягом двадцяти днів з дня надходження справи до суду.
До цього ж, відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п. 35 рішення від 07.07.1989 року ЄСПЛ у справі "Юніон ЕліментаріяСандерс проти Іспанії"). Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 зазначеної Конвеції (§66-69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року в справі "Смірнова проти України").
Частиною 6 ст.294 КУпАП встановлено, що неявка в судове засідання особи, яка подала скаргу, інших осіб, які беруть участь у провадженні у справі про адміністративне правопорушення, не перешкоджає розгляду справи.
За таких обстави, керуючись ст. 268 КУпАП України, суд апеляційної інстанції вважає можливим розглянути цю справу за відсутністю ОСОБА_1 та його захисника адвоката Нікітіна В.В. на підставі доказів, що містяться в матеріалах справи.
Вивчивши, перевіривши та оцінивши матеріали адміністративної справи, обміркувавши наведені доводи, захисту, викладених ним у апеляційній скарзі, суд апеляційної інстанції вважає апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню з огляду на таке.
За змістом ст. ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП України, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.
Доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інших обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення.
Ці фактичні дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, речовими доказами, а також іншими документами.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.
При розгляді справи про адміністративне правопорушення необхідно з'ясовувати питання: чи було вчинено таке правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Також при розгляді справ про адміністративні правопорушення необхідно з'ясовувати всі обставини, перелічені у статтях 247, 280 КУпАП України, а зміст постанови судді має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 цього Кодексу. У ній, зокрема, потрібно наводити докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначати мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Відповідно до вимог ч. ч. 1, 2 ст. 7 КУпАП України ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Згідно припису ст. 8 КУпАП України особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону.
Згідно положень ст. 17 Закону України " Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини " від 23.02.2006 року за №3477-ІV рішення ЄСПЛ - є джерелом права в Україні.
Відповідно до положення частини 1 статті 6 Конвенції з прав людини та основоположних свобод та правових позицій, викладених в рішенні Європейського Суду з прав людини в справі «Бендерський проти України" (заява №22150/02, параграф 2), у якому відображений принцип здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Межі такого обов'язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватись в світлі обставин кожної справи. Право може вважатися ефективним, тільки якщо зауваження сторін насправді "заслухані", тобто належним чином вивчені судом.
Ці вимоги закону при розгляді суддею місцевого суду адміністративної справи щодо ОСОБА_1 належно виконані.
Як вбачається з матеріалі справи про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 визнаний винним у вчинені адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП за керування транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння.
Відповідно до п. 2.9а ПДД України водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Судом першої інстанції, встановлено, що факт скоєння ОСОБА_1 інкримінованого адміністративного правопорушення підтверджується безпосередньо дослідженими доказами, зокрема: протоколом про адміністративне правопорушення серії ААД №984266 від 01.02.2025 року;
- результатом тестування Alсotest 6820, прилад №ARНК-0037. Тест №738. Згідно якого, 01.02.2025 о 21-21 год. ОСОБА_1 пройшов огляд на стан сп'яніння, місткість алкоголю в організмі склала 1,71 ‰; З результатом ОСОБА_1 згоден, що підтверджується його підписом;
- актом огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, з якого вбачається, що огляд ОСОБА_1 був проведений у зв'язку з виявленими ознаками: тремтіння пальців рук, різкий запах алкоголю з порожнини рота, поведінка, яка не відповідає обстановці. Огляд на стан алкогольного сп'яніння був проведений за допомогою спеціального технічного приладу Alсotest 6820 №0037, тест №738. Результат огляду на стан сп'яніння: проба позитивна 1,71 ‰;
- рапортом інспектора взводу №2 роти №4 БПП в містах Краматорськ та Слов'янськ УПП в Донецькій області ДПП лейтенанта поліції Коренського С. від 01.02.2025 року, згідно якого вбачається, що 01.02.2025 року приблизно о 21-05 год. за адресою: м. Слов'янськ, вул. Паркова, біля буд. 7 згідно п. 7 ст. 8 ЗУ «Про правовий режим воєнного стану» було зупинено транспортний засіб ЗАЗ Daewoo T13110, н.з. НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . В ході спілкування виявлено ознаки алкогольного сп'яніння: запах алкоголю з порожнини рота, тремтіння пальців рук, порушення координації рухів. Огляд на стан сп'яніння зі згоди водія проводився у встановленому законом порядку із застосуванням технічного приладу газоаналізатора AlcotestDrager 6820, результат позитивний 1,71 проміле, чим порушив п. 2.9а ПДР України. В ході перевірки документів, виявлено відсутність водійського посвідчення відповідної категорії, чим порушив п. 2.1а ПДР України. Відносно водія складено протокол за ч. 1 ст. 130 КУпАП та адміністративну постанову за ч. 1 ст. 126 КУпАП. Водія відсторонено від керування т.з., авто припарковано без порушень ПДР України;
- екзаменаційною карткою водія, згідно якої ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , має посвідчення водія серії НОМЕР_2 , за категорією «А1,А, В1, В, С1, С», видане 26.09.2014 року;
- відеозаписом «signal-2025-02-01-231250_002.mp4» та «export-er6nj.mp4», додані до матеріалів справи. Зі змісту відео «signal-2025-02-01-231250_002.mp4» зафіксовано факт зупинки працівниками поліції т.з. ЗАЗ Daewoo T13110, на задньому склі якого вбачається знак «Водій з інвалідністю». Надалі до т.з. підійшли працівники, водій відкрив передні двері та вимкнув двигун. На відеозаписі «export-er6nj.mp4» вбачається, що водій ОСОБА_1 вже спілкується з працівниками поліції та знаходиться біля т.з. ЗАЗ Daewoo T13110, н.з. НОМЕР_1 , на задньому склі якого вбачається знак «Водій з інвалідністю» за адресою: м. Слов'янськ, вул. Паркова, біля буд. 7. Під час спілкування з водієм, у останнього були виявлені ознаки алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння обличчя. Водію було запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки т.з. за допомогою газоаналізатора AlcotestDrager, на що ОСОБА_1 погодився. Водію було надана можливість вибрати мундштук. Працівник поліції показав, що мундштук герметично запакований. Надалі поліцейський зробив пробний забір повітря та ОСОБА_1 продув у алкотерстер «Драгер». Також водія повідомлено, що допустимою нормою є 0,2 проміле, а якщо цей показник є вищим, то відповідно буде складено адмін. протокол. Результат позитивний - 1,71 ‰. При перевірці документів було встановлено, що ОСОБА_1 не має при собі посвідчення водія та це є порушенням п. 2.1а ПДР України, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 126 КУпАП. Водію ОСОБА_1 роз'яснено його права, передбачені ст. 63 Конституції України, ст. 268 КУпАП. На питання працівника поліції стосовно того, чи бажає водій скористатися своїми правами, останній відповів відмовою. Згідно змісту відеозапису дослідженого в судовому засіданні, вбачається як водій ОСОБА_1 поставив підпис на результаті тесту, заперечень чи клопотань з його боку не надходило. Надалі працівник поліції пішов складати протокол за ч. 1 ст. 130 КУпАП відносно ОСОБА_1 . Після чого працівником поліції було ознайомлено водія ОСОБА_1 зі змістом протоколу, останній зі змістом складеного протоколу стосовно нього був згоден, заперечень чи клопотань з його боку не надходило. Протокол підписаний ОСОБА_1 .
Відеозапис поліцейських, відповідає критеріям допустимих доказів, має логічний та послідовний перебіг подій, відповідно до якого можливо відтворити фактичні обставини за участю ОСОБА_1 . У апеляційного суду відсутні сумніви щодо належності вказаного відеозапису. Як вбачається із відеозаписів, процедура проведення огляду, складання протоколу про адміністративне правопорушення, зафіксовано на відеореєстратори, відповідно до вимог ст. 40 ЗУ «Про національну поліцію», оскільки на них міститься відповідні критерії із зазначенням початку та кінця запису, дати та часу фіксації, автоматично присвоєній назві файлів та вказівкою ID реєстраторів, про які зазначено у протоколі про адміністративне правопорушення.
На вказаному відеозаписі поліцейських послідовно, логічно та зрозуміло зафіксовані усі фактичні обставини, яких достатньо для встановлення істини у справі. Відсутність фіксування деякого проміжку часу не впливає на доведеність вини ОСОБА_1 , оскільки на відеозаписі зафіксований факт виявлення ознак сп'яніння у останнього, факт вимоги поліцейського пройти огляд на стан сп'яніння, факт проходження такого огляду та складання проколу за результатами виявленого правопорушення.
На думку апеляційного суду, досліджені матеріали справи є належними та допустимими доказами, якими беззаперечно підтверджено наявність обов'язкових ознак інкримінованого ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, зокрема факт керування транспортним засобом, та факт перебування його в стані алкогольного сп'яніння, який не заперечується стороною захисту.
Разом з цим, факт керування транспортним засобом, підтверджується відеозаписом поліцейських, відповідно до якого, автомобіль патрульної поліції, слідує за автомобілем марки ЗАЗ Daewoo, після зупинки працівники поліції підійшли до водійського місця. Під час спілкування із ОСОБА_1 та проходження ним огляду на стан сп'яніння, інших осіб у його транспортному засобі не було, сам ОСОБА_1 , жодного разу не зазначив, що не він керував транспортним засобом. Крім того, його притягнуто до адміністративної відповідальності за керування транспортним засобом без права керування, що відповідає правовій кваліфікації ст. 126 КУпАП. Матеріали справи не містять даних щодо оскарження вказаного рішення поліцейського та до апеляційної скарги їх також не надано.
Апеляційний суд зазначає, що вимоги діючого КУпАП не зобов'язують саме відеофіксування керування особою транспортним засобом, факт такого керування може бути підтверджений будь-якими доказами або сукупністю доказів. В даному випадку, факт керування транспортним засобом підтверджений поведінкою самого ОСОБА_1 , який не вербально та пасивно підтвердив, що керував транспортним засобом, відсутністю інших осіб, які б на думку сторони захисту могли керувати транспортним засобом, до якого підійшли поліцейські одразу після зупинки та фактом притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за порушення ПДР України, саме в зазначений період часу.
Доводи захисника, що ОСОБА_1 не мав ознак сп'яніння, які наведені поліцейським, не заслуговують на увагу, оскільки встановлення ознак сп'яніння є оціночним суб'єктивним судженням поліцейського під час спілкування із водієм, вимоги КУпАП та Інструкції щодо огляду водіїв на стан сп'яніння, не вимагають проведення окремого огляду для встановлення таких ознак. Встановлення таких ознак можливе під час спілкування із водієм за особистим судженням поліцейського, що в подальшому є підставою для проходження огляду задля підтвердження або спростування перебування водія в стані алкогольного сп'яніння. В даному випадку, проведеним оглядом підтверджено стан сп'яніння водія ОСОБА_1 , отже, виявлені поліцейським ознаки є обґрунтованими.
Водночас, відповідно до вимог ст. 266 КУпАП, поліцейські пропонують пройти огляд у закладі охорони здоров'я водію, лише у разі відмови від проходження огляду на місці зупинки транспортного засобу або не погодження з результатами проведеного огляду, в даному випадку ОСОБА_1 пройшов огляд на місці зупинки транспортного засобу, не виявив незгоди із результатами огляду на стан сп'яніння, не заперечив перебування його в стані алкогольного сп'яніння в цілому, а тому у працівників поліції були відсутні підстави пропонувати водію пройти огляд у медичному закладі, у зв'язку із цим, доводи захисника в цій частині є надуманими. Норми КУпАП та відповідної Інструкції не вимагають додаткового роз'яснення поліцейським можливості проходження огляду водія у закладі охорони здоров'я, за відсутності даних щодо незгоди водія із проведеним оглядом, в даному випадку, водій ОСОБА_1 жодним чином не висловив та не показав, незгоди із виявленим результатом, який склав 1,71 ‰.
Не можуть бути задоволеними і посилання в апеляційній скарзі про безпідставність зупинки транспортного засобу з огляду на наступне.
Так, ОСОБА_1 , зупинений в період дії комендантської години у м. Слов'янськ Донецької області.
Відповідно до п. 5 частини першої статті 8 Закону України "Про правовий режим воєнного стану", комендантська година - це заборона перебування у певний період доби на вулицях та в інших громадських місцях без спеціально виданих перепусток і посвідчень.
Відповідно до ч. 4 ст. 8 Закону України «Про Національну поліцію» під час дії воєнного стану поліція діє згідно із призначенням та специфікою діяльності з урахуванням тих обмежень прав і свобод громадян, а також прав і законних інтересів юридичних осіб, що визначаються відповідно до Конституції України та Закону України «Про правовий режим воєнного стану».
24 лютого 2022 року у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України Указом Президента України № 64/2022 введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, дія якого неодноразово продовжувався та діяв на час зупинки транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 .
Відповідно до п.7 ч.1 ст.8 ЗУ «Про правовий режим воєнного стану» від 12 травня 2015 року № 389-VIII, в Україні або в окремих її місцевостях, де введено воєнний стан, військове командування разом із військовими адміністраціями (у разі їх утворення) можуть самостійно або із залученням органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати в межах тимчасових обмежень конституційних прав і свобод людини і громадянина, а також прав і законних інтересів юридичних осіб, передбачених указом Президента України про введення воєнного стану, такі заходи правового режиму воєнного стану, як перевіряти у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, документи у осіб, а в разі потреби проводити огляд речей, транспортних засобів, багажу та вантажів, службових приміщень і житла громадян, за винятком обмежень, встановлених Конституцією України.
Відповідно до Порядку перевірки документів в осіб, огляду речей, транспортних засобів, багажу та вантажів, службових приміщень і житла громадян під час забезпечення заходів правового режиму воєнного стану, затвердженого постановою Кабінету Міністрів від 29.12.2021 року, № 1456 правовою основою перевірки документів в осіб, огляду речей, транспортних засобів, багажу та вантажів, службових приміщень і житла громадян є Конституція України, Кримінальний процесуальний кодекс України, Кодекс України про адміністративні правопорушення, Закони України «Про основи національного спротиву», «Про правовий режим воєнного стану», «Про оборону України», «Про національну безпеку України», «Про Національну поліцію», «Про Військову службу правопорядку у Збройних Силах України», указ Президента України «Про введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях», затверджений Верховною Радою України, та інші нормативно-правові акти.
Отже, перевірка документів у осіб здійснюється після введення військового стану в межах території та у строки, зазначені в указі Президента України про введення воєнного стану.
На підставі викладеного, апеляційний суд зауважує, що інспектор поліції діяв в межах наданих йому повноважень під час дії воєнного стану в країні, а тому підстави зупинки транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 в період дії комендантського часу, є законними та не спростовують наявності в його діях складу адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Апеляційний суд наголошує, що ОСОБА_1 роз'яснені відповідні права під час початку слухання справи за ст. 126 КУпАП, що відбувалась паралельно з фіксуванням правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а тому водій був беззаперечно обізнаний про свої права, в тому числі право на правову допомогу.
Посилання захисника на невідповідність у оскаржуваній постанові пункту ПДР України, який порушений ОСОБА_1 , не заслуговують на увагу, оскільки відповідно до протоколу про адміністративне правопорушенням та оскаржуваної постанови, ОСОБА_1 інкриміновано та визнано його винним саме за порушення п.2,9а ПДР України.
Разом з цим, місцевий суд в мотивувальній частині постанови зазначив, що суддею достовірно встановлено, що поліцейський виконав всі вимоги чинного законодавства і вжив всі можливі дії в межах закону, порушень з його боку встановлено не було, у свою чергу водій ОСОБА_1 не виконав свій обов'язок, передбачений п. 2.5 ПДР України.
Посилання суду на вказану норму, в мотивувальній частині, не є таким порушенням, що тягне за собою скасування судового рішення, адже обставини встановлені судом, за якими ОСОБА_1 визнано винним передбачені саме п.2.9 а ПДР України, про що й зазначено у оскаржуваній постанові суду.
На підставі викладеного, апеляційним судом не встановлено порушень порядку проходження огляду на стан сп'яніння ОСОБА_1 відповідно до ст. 266 КУпАП та Інструкції «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» від 11 листопада 2015 року.
Відповідно до положень частини 7 Кодексу України про адміністративні правопорушення статті 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги, будь яких інших доводів щодо відсутності вини ОСОБА_1 вчиненні інкримінованого йому адміністративного правопорушення, апеляційному суду не надано.
Переконливих доводів, які б вказували на істотні порушення, які могли вплинути на правильність, і обґрунтованість постановленого по справі судового рішення, які є безумовною підставою для його скасування, та які б спростовували висновки суду про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 КУпАП, апеляційний суд не вбачає.
Таким чином, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд доходить висновку, що судом першої інстанції постанови винесена з дотримання вимог ст.ст. 245, 251, 252, 280, 283 КУпАП, а тому апеляційна скарга захисника задоволенню не підлягає.
На підставі викладеного та керуючись статтями 293, 294 КУпАП, апеляційний суд,-
апеляційну скаргу захисника адвоката Нікітіна В.В., діючого в інтересах особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , - залишити без задоволення.
Постанову Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 16 квітня 2025 року, щодо ОСОБА_1 у справі про адміністративне правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Дніпровського Апеляційного суду Ірина Свіягіна