Провадження № 22-ц/803/1025/25 Справа № 932/5555/23 Суддя у 1-й інстанції - Цитульський В. І. Суддя у 2-й інстанції - Космачевська Т. В.
14 травня 2025 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд у складі:
головуючого судді Космачевської Т.В.,
суддів: Агєєва О.В., Халаджи О.В.,
за участю секретаря судового засідання Паромової О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпро апеляційні скарги ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Костюченко Наталія Олександрівна, та Дніпровської міської ради на рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 29 серпня 2024 року в цивільній справі номер 932/5555/23 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Дніпровська міська рада, Виконавчий комітет Дніпровської міської ради, про спростування недостовірної інформації,
В червні 2023 року до Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська звернувся ОСОБА_1 з позовом до ОСОБА_2 , треті особи: Дніпровська міська рада, Виконавчий комітет Дніпровської міської ради, про спростування недостовірної інформації, з урахуванням уточненої позовної заяви обґрунтовував свої вимоги тим, що відповідач на своїй персональній сторінці Facebook розмістив негативну інформацію, яка також була викладена в телеграм-каналах, доведена до відома необмеженого кола осіб, а саме, щодо придбання позивачем транспортного засобу Porsche Cayenne E-Hybrid Coupe Platinum Edition, 2023 року, за ціною - 5152686,00 грн.
Позивач зазначає, що така інформація є неправдивою, містить конкретні факти й відомості, отже вона не є власним судженням, а є твердженнями про купівлю позивачем автівки преміум-класу. Усі ці відомості, в тому числі у їх сукупності підтверджують те, що оспорювана інформація містить не оціночні судження, а фактичні твердження.
Позивач просив суд: 1) визнати недостовірною інформацію, розповсюджену ОСОБА_2 у соціальній мережі Facebook ІНФОРМАЦІЯ_1 наступного змісту:
«ОСОБА_1 (міський голова Дніпра) 2 дні тому купив новенький Porsche Cayenne E-Hybrid Coupe Platinum Edition, 2023 року, за ціною 5152686,00 грн (5,15 млн). Усі бажаючі можуть порадіти, що під час війни ОСОБА_1 знайшов гроші і час щоб особисто приїхати та купити таку класну автівку зі скляною стелею»;
2) зобов'язати ОСОБА_2 спростувати поширену відносно ОСОБА_1 недостовірну інформацію у той саме спосіб, яким було розміщено та поширено недостовірну інформацію, а саме після набрання судовим рішенням в даній справі опублікувати пост наступного змісту:
«У пості ІНФОРМАЦІЯ_1 було вказано, що « ОСОБА_1 (міський голова Дніпра) два дні тому купив новенький Porsche Cayenne E-Hybrid Coupe Platinum Edition, 2023 року, за ціною 5152686 грн (5,15 млн). Усі бажаючі можуть порадіти, що під час війни ОСОБА_1 знайшов гроші і час щоб особисто приїхати та купити таку класну автівку зі скляною стелею». Зазначена інформація є
неправдивою.
3) стягнути з відповідача судовий збір.
Рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 29 серпня 2024 року в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Дніпровська міська рада, Виконавчий комітет Дніпровської міської ради, про спростування недостовірної інформації - відмовлено.
Із вказаним рішенням не погодився позивач ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Костюченко Н.О., подав апеляційну скаргу, просив апеляційний суд скасувати рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 29 серпня 2024 року по справі №932/5555/23 та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов у повному обсязі.
Доводами апеляційної скарги наведено, що оскаржуване рішення суду першої інстанції винесено з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, судом неповно встановлено обставини, які мають значення для справи, не надано їм належну правову оцінку, що призвело до ухвалення неправильного рішення.
Надані до суду стороною позивача роздруківки скріншотів є однією з форм, у якій учасник справи має право подати до суду докази, які, в свою чергу, є засобом встановлення даних, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин та фактів, що обґрунтовують вимоги позивача, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Подання роздруківок скріншотів саме по собі не робить такий доказ недопустимим.
Отже, стороною позивача доведено належними та допустимими доказами, які підтверджують про розміщення відповідачем в соціальній мережі Facebook негативної інформації, чим порушуються немайнові права позивача. Також, доводи та вимоги позивача підтримали та підтвердили представники третіх осіб за даною справою.
Окрім того, факт поширення недостовірної інформації не оспорювався відповідачем, а представник відповідача на запитання про факт поширення оспорюваної інформації не надав чіткої відповіді, більш того не надав належних та допустимих доказів, що спростовують розміщення відповідачем в соціальній мережі Facebook негативної інформації.
Судова практика не містить єдиного підходу щодо прийняття доказів, якими зафіксовано поширення інформації у мережі Інтернет. Способами фіксації недостовірної інформації може бути, у тому числі, скріншот (фото) веб-сторінки або безпосередньо веб-сторінка.
Висновок суду першої інстанції про відсутність у наданих позивачем документах дати засвідчення копій на відповідність оригіналу є незаконним, оскільки у разі відсутності у документах дати засвідчення копій на відповідність оригіналу суд має залишити позов без руху та надати позивачу часу для усунення недоліків, а не відмовляти у позові з цих підстав.
Від відповідача ОСОБА_2 , в інтересах якого діє адвокат адвоката Білокінь С.С., надійшов відзив на апеляційну скаргу позивача, в якому він просив апеляційний суд залишити судове рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Апелянт неодноразово зазначав про те, що, на його думку, докази, які були долучені стороною позивача є належними, достатніми та достовірними і повністю підтверджують позицію позивача. Вказане твердження не відповідає дійсності та повністю спростовується матеріалами справи. А саме, під час судового засідання, яке відбулося 29.08.2024 року, представник позивача адвокат Костюченко Н.О. повідомила, що їй невідомо хто зробив вказані роздруківки. Отже, сам позивач (в особі представника), який подав та посилається на ці докази для підтвердження власної позиції, не був здатен повідомити суду інформацію про їх походження - ким, де, коли та за яких обставин були зроблені вказані скріншоти. Нездатність ідентифікувати джерело доказів навіть самому позивачу вочевидь робить неможливим їх використання для обґрунтування позовних вимог.
ОСОБА_1 долучив до позовної заяви скріншоти, однак, скріншот - не є оригіналом документу, це лише форма фіксування електронного доказу. Долучені позивачем скріншоти: не містять дати засвідчення, не дозволяють ідентифікувати особу, яка є автором публікації, з них не вбачається можливим стверджувати, що їх було зроблено саме зі сторінки відповідача у соціальній мережі Facebook.
Із вказаним рішенням також не погодилась Дніпровська міська рада, подала апеляційну скаргу, просила апеляційний суд скасувати рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 29 серпня 2024 року по справі №932/5555/23 та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов у повному обсязі, стягнути з відповідача на корить позивача судові витрати.
Поширена відповідачем інформація не пов'язана з виконанням позивачем посадових обов'язків та з політичною діяльністю, носить стверджувальний характер, має на меті формування негативного образу ОСОБА_1 , тобто порушує його особисті немайнові інтереси. Така інформація не є оціночним судженням, оскільки містить точну назву, суму та дату купівлі авто, тобто є впевнено викладеною обставиною. Спірна інформація складається виключно з тверджень про факти, достовірність яких відповідачем не доведена, а тому така інформація підлягає визнанню недостовірною. Вищевикладену недостовірну та неправдиву інформацію було доведено до відома невизначеного та необмеженого кола осіб, оскільки оприлюднене у загальнодоступній мережі Інтернет та на декількох Telegram-каналах із кількістю понад 1 млн користувачів.
Висновок суду першої інстанції про те, що позивачем не надано жодного доказу на підтвердження того факту, що сторінка «ОСОБА_2» належить саме відповідачу не відповідає дійсності, оскільки ОСОБА_2 в соціальній мережі Facebook створено саме особисту сторінку, що, зокрема, підтверджується інформацією, яку він зазначає.
Подальші публікації інтернет-видань підтверджують, що публікація ОСОБА_2 в мережі Facebook існувала, скріни цієї публікації зроблені різними виданнями в різний час - через 6 хвилин, 14 хвилин та 17 хвилин після моменту публікації.
Судом першої інстанції проігноровано всі скріншоти з мережі Facebook, які містяться у матеріалах справи, та проігноровано всі пояснення учасників справи, які підтвердили в судовому засіданні, що бачили поширену неправдиву інформацію на власні очі.
Судом першої інстанції також не було прийнято до уваги пояснення представника Дніпровської міської ради Олександра Санжари, який вказував, що аккаунт ОСОБА_2 y мережі Facebook, з якого було поширено неправдиву інформацію про купівлю автомобіля, належить ОСОБА_2 , оскільки додаток Facebook Messenger пов'язаний та дає посилання саме на сторінку, з якої було здійснено публікацію.
Від відповідача ОСОБА_2 , в інтересах якого діє адвокат адвоката Білокінь С.С., надійшов відзив на апеляційну скаргу Дніпровської міської ради, в якому він просив апеляційний суд залишити судове рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Апелянт посилається на правові висновки Великої Палати Верховного Суду та Верховного Суду, які не є релевантними до відносин, що виникли у цій справі.
Дніпровська міська рада стверджує, що репости (поширення) передрукування були здійснені саме зі сторінки відповідача, однак при цьому чомусь не надавала до суду першої інстанції жодного доказу на підтвердження цього.
Апелянт (третя особа по справі) стверджує, що телеграм-канали вказану інформацію розповсюдили саме зі сторінки відповідача, однак така позиція прямо суперечить твердженням позивача у цій справі, адже уповноважений представник у суді першої інстанції зазначила про те, що їй не відомо хто зробив роздруківки, які долучені до позову. В той же час третя особа жодних доказів не надала.
Дніпровською міською радою до суду першої інстанції не надано жодного доказу, який би підтверджував, що вказану інформацію було дійсно оприлюднено з особистої сторінки відповідача, а також не надано жодного доказу на підтвердження того, що сторінка, з якої було зроблено скріншоти з інформацією, яку позивач просить визнати недостовірною та спростувати, дійсно належить відповідачу.
У судовому засіданні апеляційного суду представник позивача ОСОБА_1 адвокат Костюченко Н.О. доводи апеляційної скарги позивача та третьої особи підтримала, просила рішення суду першої інстанції скасувати та задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
У судовому засіданні апеляційного суду представник третьої особи Дніпровської міської ради Санжара О.О. доводи апеляційної скарги третьої особи та позивача підтримав, просив рішення суду першої інстанції скасувати та задовольнити позовні вимоги позивача в повному обсязі.
У судовому засіданні апеляційного суду представник відповідача ОСОБА_2 адвокат Білокінь С.С. апеляційні скарги не визнав, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін, апеляційні скарги - без задоволення.
У судовому засіданні апеляційного суду представники третьої особи Виконавчого комітету Дніпровської міської ради ОСОБА_3 та ОСОБА_4 апеляційні скарги підтримали, просили рішення суду першої інстанції скасувати та задовольнити позовні вимоги позивача в повному обсязі.
Заслухавши суддю - доповідача, представників сторін та третіх осіб, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до вимог ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Судом встановлено і це вбачається з матеріалів цивільної справи, що на підтвердження факту поширення відповідачем інформації, зазначеної у позовній заяві, позивачем долучено:
- скріншот з екрану мобільного телефону, на якому зазначено, що « ОСОБА_1 (міський голова Дніпра) два дні тому купив новенький Porsche Cayenne E-Hybrid Coupe Platinum Edition, 2023 року, за ціною 5152686 грн (5,15 млн). Усі бажаючі можуть порадіти, що під час війни ОСОБА_1 знайшов гроші і час щоб особисто приїхати та купити таку класну автівку зі скляною стелею.» та зверху вказано «ОСОБА_2 6 млн» (а.с. 13, том 1);
- скріншот з екрану мобільного телефону, де відображено, що «ОСОБА_2 18 мин» вказує що прибрав минулий пост через помилки, неточності та суб'єктивне розуміння джерела інформації (а.с. 14, том 1);
- скріншоти з екрану мобільного телефону з телеграм-каналів із відображенням спірної інформації та інформації про її видалення (а.с. 15,16, 17, 18, том 1).
- вимогу про спростування недостовірної інформації від представника Дніпровського міського голови ОСОБА_1 ОСОБА_3 до ОСОБА_2 - голови ГО «Платформа громадський контроль» від ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 19-22, том 1).
Файл формату «PDF» із назвою вимога з додатками надсилався із сайту Дніпровської міської ради на сайт ІНФОРМАЦІЯ_2 ІНФОРМАЦІЯ_5, цього ж дня файл формату «PDF» із назвою вимога розміщено на сайті Дніпровської міської ради (а.с. 23, 24, том 1).
Долучено до справи звіти за результатами проведеної фіксації і дослідження змісту веб-сторінок у мережі інтернет, а саме сторінки на «Facebook» під назвою «ОСОБА_1» (а.с. 92-108, 109-141, 142-176, том 1).
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з недоведеності заявлених позовних вимог.
Апеляційний суд не може погодитись з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Положеннями ст. 34 Конституції України визначено, що кожному гарантується право на свободу думки й слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань, свободу інформації.
Зокрема, у ч. 2 ст. 34 Конституції України закріплене право кожного вільно збирати, зберігати, використовувати й поширювати інформацію усно, письмово або іншим способом - на свій вибір. Цей комплекс прав утворює основу правового інституту свободи інформації. Ці права можуть здійснюватися окремо, але без правових гарантій реалізації одного з них інші права, які входять у даний комплекс прав, реалізовувати неможливо.
Важливою гарантією свободи слова є заборона цензури (ст. 15 Конституції України; ст. 2 Закону України «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні», ст. 24 Закону України
«Про інформацію», ст. 5 Закону України «Про телебачення і радіомовлення»).
Разом з тим, до нормативно-правових гарантій свободи слова можна віднести законодавче закріплення таких принципів інформаційних відносин як: гарантованість права на інформацію; відкритість, доступність інформації, свобода обміну інформацією; достовірність і повнота інформації; свобода вираження поглядів і переконань; правомірність одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації; захищеність особи від втручання в її особисте та
сімейне життя (ст. 2 Закону України «Про інформацію») та ін.
Згідно з ч. 3 ст. 32 Конституції України кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім'ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди.
За приписами частин 1, 4, 6, 7 ст. 277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім'ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації. Спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка поширила інформацію. Фізична особа, особисті немайнові права якої порушено у друкованих або інших медіа, має право на відповідь, а також на спростування недостовірної інформації у тому ж медіа в порядку, встановленому законом. Спростування недостовірної інформації здійснюється у такий же спосіб, у який вона була поширена.
Вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з'ясовувати, чи вона є фактичним твердженням чи оціночним судженням.
За загальним розумінням оціночним судженням є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Lingens v. Austria» зазначено, що суду необхідно розрізняти факти та оціночні судження. Існування фактів можна довести, а правдивість критичного висловлювання ні. Вимога доводити правдивість критичного висловлювання є неможливою для виконання і порушує свободу на власну точку зору, що є фундаментальною частиною права, захищеного статтею 10 Конвенції. У даній справі ЄСПЛ вказав, що «суд повинен нагадати, що свобода вираження поглядів гарантована пунктом 1 статті 10, становить одну з основних підвалин демократичного суспільства й одну з принципових умов його розвитку та умов самореалізації кожної особи. За умови додержання пункту 2 свобода вираження стосується не лише тієї «інформації» або тих «ідей», які отримані належним чином або розглядаються як необразливі чи незначні, а й тих, що викликають образу, обурення або неспокій. Такими є вимоги плюралізму, терпимості і широти поглядів, без яких «демократичне суспільство» неможливе».
Так, фактичне твердження - це логічна побудова та викладення певного факту чи групи фактів. Факт - це явище об'єктивної дійсності, конкретні життєві обставини, які склалися у певному місці та часі за певних умов. Враховуючи те, що факт сам по собі є категорією об'єктивною, незалежною від думок та поглядів сторонніх осіб, то його відповідність дійсності може бути перевірена та встановлена судом.
Яскравим прикладом фактичного твердження є така конструкція: « ІНФОРМАЦІЯ_6» - це твердження про факт (фактичне твердження); «ІНФОРМАЦІЯ_7» - оціночне судження.
У пункті 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року №1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» судам роз'яснено, що при розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.
Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).
Пунктом 19 вказаної вище постанови Пленуму Верховного Суду України судам роз'яснено, що фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім'ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.
За висновками, наведеними у п. 6.32 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.11.2019 у справі №904/4494/18, при розгляді справ зазначеної категорії (поширення недостовірної інформації) суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, що не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 червня 2023 року в справі №916/3027/21 (провадження №12-8гс23) зроблено висновок, що:
«35. З наведених норм права вбачається, що процесуальний закон чітко регламентує можливість та порядок використання інформації в електронній формі (у тому числі текстових документів, фотографій тощо, які зберігаються на мобільних телефонах або на серверах, в мережі Інтернет) як доказу у судовій справі. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом, однак є однією з форм, у якій учасник справи має право подати електронний доказ (частина третя статті 96 ГПК України), який, у свою чергу, є засобом встановлення даних, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (пункт 1 частини другої статті 73 ГПК України).
36. Отже, подання електронного доказу в паперовій копії саме по собі не робить такий доказ недопустимим. Суд може не взяти до уваги копію (паперову копію) електронного доказу, у випадку якщо оригінал електронного доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (паперової копії) оригіналу. Наведений висновок є усталеним у судовій практиці (наприклад, його наведено у постановах Верховного Суду від 29 січня 2021 року у справі №922/51/20, від 15 липня 2022 року у справі №914/1003/21), і Велика Палата Верховного Суду не вбачає підстав для того, щоб його змінювати.
37. Поняття електронного доказу є ширшим за поняття електронного документа. Електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа, в тому числі електронний підпис. Натомість електронний доказ - це будь-яка інформація в цифровій формі, що має значення для справи. Повідомлення (з додатками), відправлені електронною поштою чи через застосунки-месенджери, є електронним доказом, який розглядається та оцінюється судом відповідно до статті 86 ГПК України за своїм внутрішнім переконанням у сукупності з іншими наявними у матеріалах справи доказами.».
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).
Судом встановлено, що на підтвердження факту поширення відповідачем ОСОБА_2 інформації надано:
- скріншот з екрану мобільного телефону на якому зазначено, що « ОСОБА_1 (міський
голова Дніпра) два дні тому купив новенький Porsche Cayenne E-Hybrid Coupe Platinum Edition, 2023 року, за ціною 5152686 грн (5,15 млн). Усі бажаючі можуть порадіти, що під час війни ОСОБА_1 знайшов гроші і час щоб особисто приїхати та купити таку класну автівку зі скляною стелею та фото транспортного засобу, з дописом: сподіваюся, що ОСОБА_1 наразі не буде якось тупо виправдовуватись та казати, що це маячня, або напускати на мене ботів.» та зверху вказано «ОСОБА_2 6 мин.»;
- скріншот з екрану мобільного телефону, де відображено, що «ОСОБА_2 18 мин.» вказує що прибрав минулий пост через помилки, неточності та суб'єктивне розуміння джерела інформації;
- скріншоти з екрану мобільного телефону з телеграм-каналів із відображенням спірної інформації та інформації про її видалення;
- вимогу про спростування недостовірної інформації від представника Дніпровського міського голови ОСОБА_1 ОСОБА_3 до ОСОБА_2 - голови ГО «Платформа громадський контроль» від ІНФОРМАЦІЯ_1.
Оскільки представник відповідача не погодився з тим, що сторінка належить відповідачу, в судовому засіданні апеляційного суду було оглянуто особисту сторінку ОСОБА_2 в соціальній мережі Facebook за адресою ІНФОРМАЦІЯ_3 з зображенням користувача, оформлення якої збігається з поданими позивачем до суду копіями.
Відповідно до статей 13 і 81 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Доказів на підтвердження того, що вказана сторінка відповідачу не належить представником останнього надано не було.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі №129/1033/13-ц наведено, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони.
За таких обставин, виходячи з наведеного, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції, дійшов помилкового висновку про недоведення позивачем факту поширення про нього неправдивої інформації.
Отже, керуючись викладеним, апеляційний суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог ОСОБА_1 щодо спростування ОСОБА_2 недостовірної інформації, яка була розповсюджена з його сторінки у соціальній мережі Facebook.
Наведені в апеляційних скаргах доводи заслуговують на увагу.
За таких обставин, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції, ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову про спростування недостовірної інформації, не виконав вимоги ст. 263 ЦПК України щодо його законності та обґрунтованості.
Відтак, апеляційна скарга підлягає задоволенню, рішення суду першої інстанції - підлягає скасуванню, з ухваленням судового рішення про задоволення позовних вимог про спростування недостовірної інформації.
Згідно з частиною 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи, що апеляційні скарги задоволено та позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню, за подання позовної заяви ним сплачено судовий збір в розмір 2147,20 грн (а.с. 11, том 1), тому з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача підлягає стягненню судовий збір за подання позовної заяви.
Керуючись статтями 367, 374, 376, 381, 382 ЦПК України,
Апеляційні скарги ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Костюченко Наталія Олександрівна, та Дніпровської міської ради задовольнити.
Рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 29 серпня 2024 року скасувати.
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Дніпровська міська рада, Виконавчий комітет Дніпровської міської ради, про спростування недостовірної інформації - задовольнити.
Визнати недостовірною інформацію, розповсюджену ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_2 у соціальній мережі Facebook наступного змісту:
« ОСОБА_1 (міський голова Дніпра) 2 дні тому купив новенький Porsche Cayenne E-Hybrid Coupe Platinum Edition, 2023 року, за ціною 5152686,00 грн (5,15 млн). Усі бажаючі можуть порадіти, що під час війни ОСОБА_1 знайшов гроші і час щоб особисто приїхати та купити таку класну автівку зі скляною стелею...».
Зобов'язати ОСОБА_2 протягом п'яти днів з дня набрання судовим рішенням законної сили спростувати поширену відносно ОСОБА_1 недостовірну інформацію шляхом розміщення тексту спростування на власній сторінці ОСОБА_2 в соціальній мережі Facebook за адресою ІНФОРМАЦІЯ_3 наступного змісту:
«У пості ІНФОРМАЦІЯ_1 було вказано, що " ОСОБА_1 (міський голова Дніпра) два дні тому купив новенький Porsche Cayenne E-Hybrid Coupe Platinum Edition, 2023 року, за ціною 5152686 грн (5,15 млн). Усі бажаючі можуть порадіти, що під час війни ОСОБА_1 знайшов гроші і час щоб особисто приїхати та купити таку класну автівку зі скляною стелею... Зазначена інформація є неправдивою.».
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 2147,20 грн.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 21 травня 2025 року.
Судді: