ф
21 травня 2025 року
м. Київ
справа №990/31/24
адміністративне провадження №П/990/31/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Дашутіна І. В.,
суддів Васильєвої І.А., Гімона М.М., Хохуляка В.В., Ханової Р.Ф.,
за участі секретаря судового засідання Кліменко Д. І. та учасників справи:
представника позивача - Панченко О.О.,
представника відповідача - Таркаєвої О.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження заяву судді Ханової Раїси Федорівни про самовідвід та заяву представника ОСОБА_1 - Панченко Олександри Олександрівни, про відвід судді Ханової Раїси Федорівни від участі у розгляді справи № 990/31/24 за позовом ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про визнання протиправними дій,
До Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду як суду першої інстанції надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (далі - відповідач, ВККС, Комісія) в якому позивач просить:
- визнати протиправними дії відповідача щодо здійснення кваліфікаційного оцінювання ОСОБА_1 з метою визначення здатності здійснювати правосуддя у відповідному суді без прийняття рішення про відновлення такого кваліфікаційного оцінювання, зупиненого рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України № 193/вс-17 від 17 липня 2017 року, та одночасно з проведенням кваліфікаційного оцінювання з метою визначення відповідності займаній посаді судді ОСОБА_1 , призначеного на підставі рішення Комісії № 133/зп-18 від 07 червня 2018 року і продовженого рішенням Комісії від 11 січня 2024 року №6/зп-24.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01 лютого 2024 року зазначену справу розподілено колегії суддів у складі: суддя-доповідач - Дашутін І.В., судді - Гімон М.М., Хохуляк В.В., Ханова Р.Ф., Пасічник С.С.
Ухвалою Верховного Суду від 15 лютого 2024 року відкрито провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про визнання протиправними дії та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження у судовому засіданні з викликом (повідомленням) сторін на 17 квітня 2024 року.
У зв'язку зі звільненням судді ОСОБА_2 у відставку здійснено повторний розподіл справи та протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03 березня 2024 року визначено наступний склад суду: суддя-доповідач - Дашутін І.В., судді - Гімон М.М., Хохуляк В.В., Ханова Р.Ф., Васильєва І.А.
В процесі розгляду цієї справи відбулося шість судових засідань.
Під час сьомого судового засідання, 21 травня 2025 року, суддя Ханова Р.Ф. заявила самовідвід у справі №П/990/31/24 за позовом ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційної комісії України про визнання протиправними дій.
Заявляючи цей самовідвід, суддя Ханова Р.Ф. звернула увагу на те, що у серпні 2020 року вона була допитана старшим детективом НАБУ Шмітьком В.В. в якості свідка у кримінальному провадженні № 22020120000000019 від 17 липня 2020 року (в подальшому об'єднано з кримінальним провадженням № 52019000000000522 від 21 червня 2019 року), за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених частиною першою статті 255, статей 351-2, 109, 369-2, 369, 343, 344, 190, 375 та іншими статтями Кримінального кодексу України, де підозрюваним був у тому числі і голова ОАСК Вовк П.В., якому 17 липня 2020 року повідомлено про підозру за частиною першою статті 255, частиною третьою статті 27, частиною першою статті 109, частиною другою статті 369-2, частиною другою статті 344 КК України.
17 червня 2022 року Спеціалізованою антикорупційною прокуратурою Офісу Генерального прокурора в порядку статті 291 КПК України направлено до Вищого антикорупційного суду для розгляду по суті обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 52019000000000522 від 21 червня 2019 за обвинуваченням, зокрема, ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною першою статті 255, частиною третьою статті 27, частиною першою статті 109, частиною другою статті 369-2, частиною другою статті 344 КК України. З тих пір та до теперішнього часу вказана судова справа розглядається Вищим антикорупційним судом.
Під час першого судового засідання у цій справі, 17 квітня 2024 року, суддею Хановою Р.Ф. повідомлено учасників справи та колегію суддів про вказані обставини, про що зазначено в протоколі судового засідання від цієї дати.
При цьому суддя Ханова Р.Ф. зазначила, що вказані обставини, на її думку, не могли бути підставами для заявлення самовідводу у цій справі, оскільки предметом розгляду у цій справі є кваліфікаційне оцінювання позивача з метою визначення здатності здійснювати правосуддя у відповідному суді. Спір у цій справі не має жодного відношення до кримінального провадження, у якому вона була допитана як свідок.
У той же час, суддя Ханова Р.Ф. наголосила, що після того, як стороні захисту в зазначеному вище кримінальному провадженні в порядку статті 290 КПК України стали відомі надані нею показання, група осіб вчиняє дії, які вона розцінює як спробу дискредитувати її як свідка та/або примусити її змінити її показання, або змусити її відмовитися давати показання під час судового розгляду зазначеної справи.
Зокрема, особи, яких вона вважає пов'язаними з обвинуваченими у зазначеному вище кримінальному провадженні, намагаються залякати або дискредитувати її шляхом подання значної кількості безпідставних скарг щодо вигаданих дисциплінарних проступків, а також розповсюдженням неправдивої негативної інформації щодо неї та погроз насильством на її адресу.
У зв'язку з вищевказаними обставинами вона була змушена 03 квітня 2025 року звернутися до Вищого антикорупційного суду, Спеціалізованої антикорупційної прокуратури, Національного антикорупційного бюро з проханням врахувати наведену інформацію під час ухвалення процесуальних рішень та вчинення відповідних дій у зазначеному вище кримінальному провадженні та вжити, в межах компетенції кожного з адресатів заяви, заходів реагування щодо зазначених дій, спрямованих на незаконний вплив свідка у кримінальному провадженні у справі.
При цьому суддя Ханова Р.Ф. звернула увагу на те, що вона мала намір розкрити цю інформацію під час судового засідання 09 квітня 2025 року. Неможливість розкриття цієї інформації в цей день зумовлена тим, що представник позивача не прибула в судове засідання цього дня і подала клопотання про відкладення розгляду справи.
З огляду на вказане та враховуючи той факт, що особи, яких суддя Ханова Р.Ф. вважає пов'язаними з обвинуваченими у кримінальному провадженні № 52019000000000522 від 21 червня 2019 року, намагаються залякати або дискредитувати її, у зв'язку з чим нею надіслано відповідний лист до Вищого антикорупційного суду, Спеціалізованої антикорупційної прокуратури, Національного антикорупційного бюро, суддя Ханова Р.Ф. вважає за необхідне заявити самовідвід у цій справі.
Вирішуючи подану суддею Хановою Р.Ф. заяву про самовідвід, колегія суддів виходить з такого.
Відповідно до частини третьої статті 39 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) відвід (самовідвід) повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження. Заявляти відвід (самовідвід) після цього дозволяється лише у виняткових випадках, коли про підставу відводу (самовідводу) заявнику не могло бути відомо до спливу вказаного строку, але не пізніше двох днів з дня, коли заявник дізнався про таку підставу.
Згідно з частиною першою статті 36 Кодексу адміністративного судочинства України суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу): 1) якщо він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав правничу допомогу стороні чи іншим учасникам справи в цій чи іншій справі; 2) якщо він прямо чи опосередковано заінтересований в результаті розгляду справи; 3) якщо він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді; 5) у разі порушення порядку визначення судді для розгляду справи, встановленого статтею 31 цього Кодексу.
Отже, з огляду на нормативний зміст пункту 4 частини першої статті 36 КАС України відвід судді може бути заявлений й з інших підстав, відмінних від перелічених у пунктах 1, 2, 3, 5 частини першої цієї ж статті. У будь-якому разі оцінюватися має саме те, чи викликають певні обставини розумний сумнів у неупередженості або об'єктивності судді у стороннього спостерігача.
Частинами 1-2 статті 40 КАС України визначено, що питання про самовідвід судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі. Питання про самовідвід судді вирішується ухвалою суду, що розглядає справу, яка оформлюється окремим документом.
Як установлено у пункті 2.5 Бангалорських принципів поведінки суддів від 19 травня 2006 року, схвалені резолюцією №2006/23 Економічної і Соціальної Ради ООН від 27 липня 2006 року, суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи в тому випадку, якщо для нього не є можливим винесення об'єктивного рішення у справі, або в тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді.
Головна мета відводу - гарантування безсторонності суду, зокрема, щоб запобігти упередженості судді (суддів) під час розгляду справи, а мета самовідводу - запобігання будь-яким сумнівам щодо безсторонності судді.
Відповідно до статті 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з справ людини, як джерело права.
За змістом пункту 28 рішення Європейського суду з прав людини у справі “Газета “Україна-центр» проти України» від 15 жовтня 2010 року, відповідно до усталеної практики Суду існування безсторонності для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції повинно визначатися на підставі суб'єктивного критерію, в контексті якого слід враховувати особисті переконання та поведінку певного судді, що означає необхідність встановити, чи мав суддя у певній справі будь-яку особисту зацікавленість або упередженість, а також на підставі об'єктивного критерію, в контексті якого необхідно встановити, чи забезпечував суд і, серед інших аспектів, його склад, достатні гарантії аби виключити будь-які обґрунтовані сумніви щодо його безсторонності (див., серед іншого, рішення у справі “Фей проти Австрії» (Fey v. Austria,) від 24.02.1993, пункти 27, 28 і 30, Series A, no. 255, і рішення “Ветштайн проти Швейцарії» (Wettstein v. Switzerland), заява №33958/96, пункт 42, ECHR 2000-XII).
У пунктах 104-106 рішення Європейського суду з прав людини у справі “Олександр Волков проти України» від 9 квітня 2013 року зазначено таке.
Як правило, безсторонність означає відсутність упередженості та необ'єктивності. Згідно з усталеною практикою Суду існування безсторонності для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції повинно встановлюватися згідно з: (і) суб'єктивним критерієм, врахувавши особисті переконання та поведінку конкретного судді, тобто чи мав суддя особисту упередженість або чи був він об'єктивним у цій справі, та (іі) об'єктивним критерієм, іншими словами, шляхом встановлення того, чи забезпечував сам суд та, серед інших аспектів, його склад, достатні гарантії для того, щоб виключити будь-який обґрунтований сумнів у його безсторонності (див., серед інших, рішення у справах «Фей проти Австрії» (Fey v. Austria), від 24 лютого 1993 року, Series А № 255, пп. 28 та 30, та «Веттштайн проти Швейцарії» (Wettstein v. Switzerland), заява № 33958/96, п. 42, ECHR 2000-ХІІ)
Проте між суб'єктивною та об'єктивною безсторонністю не існує беззаперечного розмежування, оскільки поведінка судді не тільки може викликати об'єктивні побоювання щодо його безсторонності з точки зору стороннього спостерігача (об'єктивний критерій), а й може бути пов'язана з питанням його або її особистих переконань (суб'єктивний критерій) (див. рішення у справі «Кіпріану проти Кіпру» (Kyprianou v. Cyprus) [ВП], заява № 73797/01, п. 119, ECHR 2005-ХІІІ). Отже, у деяких випадках, коли докази для спростування презумпції суб'єктивної безсторонності судді отримати складно, додаткову гарантію надасть вимога об'єктивної безсторонності (див. рішення від 10 червня 1996 року у справі «Пуллар проти Сполучного Королівства» (Pullar v. the United Kingdom), п. 32, Reports 1996-III)
У цьому відношенні навіть вигляд має певну важливість - іншими словами, «має не лише здійснюватися правосуддя - ще має бути видно, що воно здійснюється». Адже йдеться про довіру, яку в демократичному суспільстві суди повинні вселяти у громадськість (див. рішення від 26 жовтня 1984 року у справі «Де Куббер проти Бельгії» (De Cubber v. Belgium), Series A, № 86).
Разом з тим, щодо об'єктивного критерію Суд указує на те, що при вирішенні питання, чи є у справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезсторонній, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним же є те, чи можна вважати такі побоювання об'єктивно обґрунтованими.
У даному випадку не встановлено обставин, які б свідчили про необ'єктивність судді Ханової Р.Ф. при розгляді цієї справи і про заінтересованість судді у результаті розгляду справи.
Водночас, ураховуючи той факт, що особи, яких суддя Ханова Р.Ф. вважає пов'язаними з обвинуваченими у кримінальному провадженні № 52019000000000522 від 21 червня 2019 року (де підозрюваним був у тому числі і голова ОАСК Вовк П.В.), намагаються залякати або дискредитувати її, у зв'язку з чим нею надіслано відповідний лист до Вищого антикорупційного суду, Спеціалізованої антикорупційної прокуратури, Національного антикорупційного бюро, з метою гарантування розгляду справи неупередженим та незалежним судом, а також для того, щоб за суб'єктивним критерієм з боку стороннього спостерігача не виникали сумніви у неупередженості судді Ханової Р.Ф. під час розгляду позовної заяви, існують правові підстави для задоволення заяви судді Ханової Р.Ф. про самовідвід.
Крім того, 30 квітня 2025 року, представником ОСОБА_1 - Панченко Олександрою Олександрівною, подано заяву про відвід судді Ханової Р.Ф. від участі у розгляді справи № 990/31/24, адже, на переконання представника позивача, наявні обставини, які викликають сумніви у неупередженості та об'єктивності судді Ханової Р.Ф.
Зокрема у вказаній заяві представник ОСОБА_1 також вказує про завершення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 5201900000000019 від 21 червня 2019 року (об'єднаного із кримінальним провадженням № 22020120000000019 від 17 липня 2020 року), за підозрою, зокрема, судді Окружного адміністративного суду міста Києва ОСОБА_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною першою статті 255, частиною третьою статті 27, частиною першою статті 109, частиною другою статті 369-2, частиною другою статті 344 Кримінального кодексу України. Звертає увагу на те, що 01 серпня 2020 року суддя Ханова Р.Ф. було допитана старшим детективом НАБУ ОСОБА_3 в якості свідка у кримінальному провадженні №22020120000000019 від 17 серпня 2020 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених частиною першою статті 255, статей 351-2, 109, 369-2, 369, 343, 344, 190, 375 та іншими статтями КК України, де підозрюваним був у тому числі суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Вовк П.В., якому 17 липня 2020 року повідомлено про підозру за частиною першою статті 255, частиною третьою статті 27, частиною першою статті 109, частиною другою статті 369-2, частиною другою статті 344 Кримінального кодексу України.
Додатково представник позивача звернув увагу на те, що під час вивчення письмових матеріалів справи представнику позивача стало відомо, що ОСОБА_4 у квітні 2025 року звернулась до Вищого антикорупційного суду, Спеціалізованої прокуратури, Національного антикорупційного бюро із заявою про нібито вчинення відносно неї як свідка у кримінальному провадженні, дій з боку групи осіб, які вона розцінила як спробу дискредитувати її як свідка та/або примусити її змінити показання, або змусити відмовитись давати показання під час судового розгляду кримінального провадження.
Саме вказані обставини, на думку представника позивача, свідчать про наявність підстав для відводу судді Ханової Р.Ф. від участі у розгляді цієї справі, передбачених пунктами 2, 4 частини першої статті 36 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до яких суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу), якщо він прямо чи опосередковано заінтересований в результаті розгляду справи, а також за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді.
Так, відповідно до частини 1 статті 167 КАС України будь-яка письмова заява, клопотання, заперечення повинні містити: 1) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) особи, яка подає заяву чи клопотання або заперечення проти них, її місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету; 2) найменування суду, до якого вона подається; 3) номер справи, прізвище та ініціали судді (суддів), якщо заява (клопотання, заперечення) подається після постановлення ухвали про відкриття провадження у справі; 4) зміст питання, яке має бути розглянуто судом, та прохання заявника; 5) підстави заяви (клопотання, заперечення); 6) перелік документів та інших доказів (за наявності), що додаються до заяви (клопотання, заперечення); 7) інші відомості, які вимагаються цим Кодексом.
Аналізуючи заяву представника ОСОБА_1 - Панченко Олександри Олександрівни, в контексті пункту 4 частини 1 статті 167 КАС України, колегія суддів зазначає, що цією заявою ставилося питання щодо відводу судді Ханової Р.Ф.
Проте, оскільки заява судді Ханової Р.Ф. про самовідвід задоволена, відсутні підстави для розгляду заяви представника ОСОБА_1 - Панченко Олександри Олександрівни про відвід судді Ханової Р.Ф.
Згідно з частиною 2 статті 167 КАС України якщо заяву (клопотання, заперечення) подано без додержання вимог частини першої цієї статті і ці недоліки не дають можливості її розглянути, або якщо вона є очевидно безпідставною та необґрунтованою, суд повертає таку заяву (клопотання, заперечення) заявнику без розгляду.
З огляду на викладене, заява представника ОСОБА_1 - Панченко Олександри Олександрівни, про відвід судді Ханової Р.Ф. від участі у розгляді цієї справи підлягає залишенню без розгляду.
Керуючись статтями 36, 39, 40, 167, 256 КАС України, Суд
Заяву судді Ханової Раїси Федорівни про самовідвід задовольнити.
Відвести суддю Ханову Раїсу Федорівну від участі у розгляді справи № 990/31/24.
Заяву представника ОСОБА_1 - Панченко Олександри Олександрівни, про відвід судді Ханової Раїси Федорівни - залишити без розгляду.
Передати справу № 990/31/24 Секретаріату Касаційного адміністративного суду для визначення складу суду в порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.
Повний текст ухвали складено та підписано 22 травня 2025 року.
Суддя-доповідач І. В. Дашутін
Судді І.А. Васильєва
М.М. Гімон
В.В. Хохуляк
Р. Ф. Ханова