21 травня 2025 року
м. Київ
справа № 380/13330/23
адміністративне провадження № К/990/44593/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Мельник-Томенко Ж.М.,
суддів - Мартинюк Н.М.,
Мацедонської В.Е.,
за участі:
секретаря судового засідання Ключник А.Ю.,
представника позивача - Гевяка П.І.,
представника відповідача - Клімова Д.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції адміністративну справу
касаційною скаргою Державної податкової служби України
на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 28.08.2023 (головуючий суддя - Мартинюк В.Я.)
та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 23.11.2023 (головуючий суддя - Глушко І.В., судді - Довга О.І., Запотічний І.І.)
у справі № 380/13330/23
за позовом ОСОБА_1
до Державної податкової служби України
про визнання протиправним та скасування наказу,
Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування
1. ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державної податкової служби України, в якому просив визнати протиправним та скасувати наказ Державної податкової служби України від 09.06.2022 № 13-дс «Про накладення дисциплінарного стягнення», яким до заступника начальника Головного управління ДПС у Львівській області ОСОБА_1 застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення з займаної посади державної служби за вчинення дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 1 частини другої статті 65 Закону України «Про державну службу».
2. На обґрунтування позовних вимог позивач вказує на протиправність оскаржуваного наказу, оскільки прийняття рішення про притягнення позивача до такого виду дисциплінарної відповідальності є безпідставним, необґрунтованим, несправедливим. За доводами позивача, його дії не можуть кваліфікуватися як дисциплінарний проступок, оскільки Дисциплінарна комісія не визначила і не встановила у чому полягає протиправність дій позивача, в чому полягає суб'єктивна сторона дисциплінарного проступку, в чому шкідливість наслідків відповідних дій. Також позивач вказує на неправомірне притягнення його дисциплінарної відповідальності за прийняття рішень, які були ухвалені колегіальним органом. Крім того, позивач посилається на порушення порядку проведення дисциплінарного провадження, а саме в частині позбавлення позивача права на подання письмових пояснень.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
3. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 28.08.2023, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 23.11.2023, позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано наказ Державної податкової служби України від 09.06.2023 № 13-дс «Про накладення дисциплінарного стягнення».
4. При ухваленні рішення суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що відповідачем ані у поданні дисциплінарної комісії від 31.05.2023, ані в наказі від 09.06.2023 № 13-дс не обґрунтовано та не викладено мотивів, з яких він дійшов висновку, що характер допущених позивачем порушень службової дисципліни та спричинені цим наслідки призвели до підриву довіри як носія влади, приниження державного органу, підриву його авторитету і були несумісними з продовженням служби. Крім того, суди дійшли висновку про порушення відповідачем процедури здійснення дисциплінарного провадження.
Короткий зміст касаційної скарги та її обґрунтування
5. Не погодившись із рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідачем подано до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, скаржник просить рішення судів попередніх інстанцій скасувати, прийняти нове рішення, яким залишити адміністративний позов без розгляду або відмовити у задоволенні позову.
6. На обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник зазначає, що з висновку, на підставі якого відповідач прийняв оскаржуваний наказ, випливає, що як порушення Присяги Дисциплінарною комісією були кваліфіковані діяння, що полягали у незабезпеченні належної організації роботи, здійсненні керівництва, належного контролю, координації та спрямування діяльності Головного управління ДПС у Львівській області, що призвели до негативних наслідків. За позицією відповідача, суди попередніх інстанцій неправильно встановили фактичні обставини справи та не дослідили зібрані у справі докази, що призвело до неправильного вирішення справи.
Позиція інших учасників справи
7. У відзиві на касаційну скаргу позивач з доводами та вимогами скаржника не погоджується, просить касаційну скаргу залишити без задоволення, рішення судів попередніх інстанцій - без змін.
Рух касаційних скарг
8. Ухвалою Верховного Суду від 24.01.2024 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Державної податкової служби України.
9. Ухвалою Верховного Суду від 16.04.2025 підготовчі дії по справі закінчено, призначено справу до касаційного розгляду у судовому засіданні на 06.05.2025 о 12 год 00 хв.
10. 06.05.2025 у судовому засіданні оголошено перерву до 15.05.2025 до 14 год 00 хв.
11. Ухвалою від 14.05.2025 Верховний Суд повідомив сторін, що розгляд справи, призначеної на 15.05.2025 не відбудеться, у зв'язку із перебуванням судді-доповідача Мельник-Томенко Ж.М. у відрядженні та призначив справу до касаційного розгляду у судовому засіданні на 21.05.2025 о 15 год 30 хв.
12. У судовому засіданні 21.05.2025 представник відповідача підтримав вимоги касаційної скарги, просив рішення судів попередніх інстанцій скасувати, прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
13. Представник позивача в судовому засіданні заперечував проти задоволення касаційної скарги з підстав, викладених у відзиві на касаційну скаргу.
Установлені судами попередніх інстанцій обставини справи
14. Наказом Державної податкової служби України від 05.05.2023 № 329 відповідно до статей 17, 64-69, 72, 73 Закону України «Про державну службу», підпункту 1.2 пункту 1 доручення в.о. Голови Державної податкової служби України від 05.05.2023 № 86-д(02) до доповідної записки Департаменту забезпечення відомчого контролю від 05.05.2023 № 472/99-00-02-03-01-13 порушено дисциплінарне провадження стосовно заступника начальника Головного управління ДПС у Львівській області ОСОБА_2 з метою визначення ступеня вини, характеру і тяжкості вчиненого дисциплінарного проступку.
15. Згідно резолютивної частини подання Дисциплінарної комісії з розгляду дисциплінарних справ Державної податкової служби України про результати розгляду дисциплінарної справи заступника начальника Головного управління ДПС у Львівській області ОСОБА_1 від 31.05.2023, за результатами розгляду матеріалів дисциплінарної справи у діях заступника начальника Головного управління ДПС у Львівській області ОСОБА_1 вбачаються ознаки вчинення дисциплінарного проступку, передбаченого підпунктом 1 пункту 2 статті 65 Закону, що полягає у порушенні Присяги державного службовця. Дисциплінарною комісією ДПС вирішено рекомендувати на підставі статей 65, 66, 69 та 77 Закону застосувати до заступника начальника Головного управління ДПС у Львівській області ОСОБА_1 дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення із займаної посади за незабезпечення належного контролю, координації та спрямування діяльності Головного управління ДПС у Львівській області, ефективного контролю за роботою підлеглих, що призвело до негативних наслідків та порушення Присяги державного службовця.
16. Дисциплінарною комісією встановлено недотримання позивачем пунктів 1, 2, 4 та 6 розділу 3 посадової інструкції в частині виконання основних посадових обов'язків, а саме: організація роботи та здійснення керівництва діяльності Головного управління ДПС у Львівській області у межах повноважень відповідно до розподілу обов'язків між керівним складом Головного управління ДПС у Львівській області та Положення про Головне управління ДПС у Львівській області, персональна відповідальність за організацію та результати його діяльності; організація та забезпечення у межах компетенції виконання в Головному управлінні ДПС у Львівській області Конституції та законів України, актів Президента України та Кабінету Міністрів України, наказів Міністерства фінансів України та інших міністерств з питань, що належать до компетенції ДПС та Головного управління ДПС у Львівській області, доручень ДПС, судових рішень; організація та координація роботи структурних підрозділів Головного управління ДПС у Львівській області, організація їх взаємодії з державними органами й органами місцевого самоврядування відповідно до розподілу обов'язків між керівним складом Головного управління ДПС у Львівській області.
17. Наказом Державної податкової служби України від 09.06.2023 № 13-дс «Про накладення дисциплінарного стягнення» застосовано до заступника начальника Головного управління ДПС у Львівській області ОСОБА_1 дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення з займаної посади державної служби за вчинення ним дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 1 частини другої статті 65 Закону України «Про державну службу». Підставою прийняття наказу визначено подання Дисциплінарної комісії від 31.05.2023 № 558/99-00-ДК, акт про ненадання пояснень від 08.06.2023.
18. Прийняття вказаного наказу зумовило звернення позивача до суду з цим позовом.
Релевантні джерела права й акти їх застосування
19. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
20. Принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях визначає Закон України «Про державну службу» (у редакції чинній станом на момент виникнення правовідносин).
21. Частиною першою статті 64 Закону України «Про державну службу» передбачено, що за невиконання або неналежне виконання посадових обов'язків, визначених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами у сфері державної служби, посадовою інструкцією, а також порушення правил етичної поведінки та інше порушення службової дисципліни державний службовець притягається до дисциплінарної відповідальності у порядку, встановленому цим Законом.
22. Згідно з частиною першою статті 65 Закону України «Про державну службу» підставою для притягнення державного службовця до дисциплінарної відповідальності є вчинення ним дисциплінарного проступку, тобто протиправної винної дії або бездіяльності чи прийняття рішення, що полягає у невиконанні або неналежному виконанні державним службовцем своїх посадових обов'язків та інших вимог, встановлених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами, за яке до нього може бути застосоване дисциплінарне стягнення.
23. За приписами частини другої статті 65 Закону України «Про державну службу» дисциплінарними проступками є: 1) порушення Присяги державного службовця; 2) порушення правил етичної поведінки державних службовців; 3) вияв неповаги до держави, державних символів України, Українського народу; 4) дії, що шкодять авторитету державної служби; 5) невиконання або неналежне виконання посадових обов'язків, актів органів державної влади, наказів (розпоряджень) та доручень керівників, прийнятих у межах їхніх повноважень; 6) недотримання правил внутрішнього службового розпорядку; 7) перевищення службових повноважень, якщо воно не містить складу кримінального або адміністративного правопорушення; 8) невиконання вимог щодо політичної неупередженості державного службовця; 9) використання повноважень в особистих (приватних) інтересах або в неправомірних особистих інтересах інших осіб; 9-1) порушення вимог Закону України «Про запобігання загрозам національній безпеці, пов'язаним із надмірним впливом осіб, які мають значну економічну та політичну вагу в суспільному житті (олігархів)» у частині подання, дотримання строків подання декларації про контакти державним службовцем, який займає посаду державної служби категорії «А» або «Б»; 10) подання під час вступу на державну службу недостовірної інформації про обставини, що перешкоджають реалізації права на державну службу, а також неподання необхідної інформації про такі обставини, що виникли під час проходження служби; 11) неповідомлення керівнику державної служби про виникнення відносин прямої підпорядкованості між державним службовцем та близькими особами у 15-денний строк з дня їх виникнення; 12) прогул державного службовця (у тому числі відсутність на службі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин; 13) поява державного службовця на службі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп'яніння; 14) прийняття державним службовцем необґрунтованого рішення, що спричинило порушення цілісності державного або комунального майна, незаконне їх використання або інше заподіяння шкоди державному чи комунальному майну, якщо такі дії не містять складу кримінального або адміністративного правопорушення; 15) прийняття державним службовцем рішення, що суперечить закону або висновкам щодо застосування відповідної норми права, викладеним у постановах Верховного Суду, щодо якого судом винесено окрему ухвалу.
24. Відповідно до частини першої статті 66 Закону України «Про державну службу» до державних службовців застосовується один із таких видів дисциплінарного стягнення: 1) зауваження; 2) догана; 3) попередження про неповну службову відповідність; 4) звільнення з посади державної служби.
25. Звільнення з посади державної служби є винятковим видом дисциплінарного стягнення і може бути застосоване лише у разі вчинення дисциплінарних проступків, передбачених пунктами 1, 3, 7, 9-11, 13, 14 частини другої статті 65 цього Закону, а також вчинення систематично (повторно протягом року) дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 12 частини другої статті 65 цього Закону (частина п'ята статті 66 Закону України «Про державну службу»).
26. Відповідно до частини першої статті 67 Закону України «Про державну службу» дисциплінарне стягнення має відповідати характеру і тяжкості вчиненого дисциплінарного проступку та ступеню вини державного службовця. Під час визначення виду дисциплінарного стягнення необхідно враховувати характер дисциплінарного проступку, обставини, за яких він був вчинений, настання тяжких наслідків, добровільне відшкодування заподіяної шкоди, попередню поведінку державного службовця та його ставлення до виконання посадових обов'язків.
27. Згідно з частинами першою, десятою, одинадцятою статті 69 Закону України «Про державну службу» для здійснення дисциплінарного провадження з метою визначення ступеня вини, характеру і тяжкості вчиненого дисциплінарного проступку утворюється дисциплінарна комісія з розгляду дисциплінарних справ (далі - дисциплінарна комісія).
Результатом розгляду дисциплінарної справи є пропозиція Комісії або подання дисциплінарної комісії, які мають рекомендаційний характер для суб'єкта призначення.
Суб'єкт призначення протягом 10 календарних днів зобов'язаний прийняти рішення на підставі пропозиції Комісії або подання дисциплінарної комісії або надати вмотивовану відмову протягом цього строку.
28. За правилами частин першої, другої статті 73 Закону України «Про державну службу» з метою збору інформації про обставини, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження, для визначення дисциплінарною комісією ступеня вини, характеру і тяжкості цього дисциплінарного проступку Комісією, дисциплінарною комісією формується дисциплінарна справа.
Дисциплінарна справа повинна містити: 1) дату і місце її формування; 2) підстави для відкриття дисциплінарного провадження; 3) характеристику державного службовця, складену його безпосереднім керівником, та інші відомості, що характеризують державного службовця; 4) відомості щодо наявності чи відсутності дисциплінарних стягнень; 6) пояснення державного службовця щодо обставин, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження та/або акт про відмову від надання таких пояснень; 7) пояснення безпосереднього керівника державного службовця з приводу обставин, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження; 8) пояснення інших осіб, яким відомі обставини, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження (за наявності); 9) належним чином завірені копії документів і матеріалів, що підтверджують та/або спростовують факт вчинення дисциплінарного проступку; 12) пропозиції Комісії або подання дисциплінарної комісії у державному органі з висновком про наявність чи відсутність у діях державного службовця дисциплінарного проступку та підстав для його притягнення до дисциплінарної відповідальності; 13) опис матеріалів, які містяться в дисциплінарній справі.
29. Приписами частин першої, другої статті 74 Закону України «Про державну службу» передбачено, що дисциплінарне стягнення має відповідати ступеню тяжкості вчиненого проступку та вини державного службовця. Під час визначення виду стягнення необхідно враховувати характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, обставини, що пом'якшують чи обтяжують відповідальність, результати оцінювання службової діяльності державного службовця, наявність заохочень, стягнень та його ставлення до служби.
Дисциплінарне стягнення може бути накладено тільки у разі встановлення факту вчинення дисциплінарного проступку та вини державного службовця. Вчинення державним службовцем діянь у стані крайньої потреби або необхідної оборони виключають можливість застосування дисциплінарного стягнення.
Оцінка висновків судів, рішення яких переглядаються, та аргументів учасників справи
30. Відповідно до частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
31. За правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
32. Надаючи оцінку оскаржуваним судовим рішенням у межах доводів касаційної інстанції, за правилами статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд виходить із такого.
33. Спір у цій справі виник у зв'язку із застосуванням до позивача дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення з займаної посади державної служби за вчинення дисциплінарного проступку - порушення Присяги державного службовця.
34. Так, Верховний Суд неодноразово у своїх постановах зазначав, що порушення Присяги слід розуміти як скоєння державним службовцем проступку (вчинку) проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов'язкам, підриває довіру до нього як до носія влади, що призводить до приниження авторитету державного органу та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов'язків.
35. Присяга державного службовця передбачає зобов'язання виконувати обов'язки сумлінно.
36. Тобто порушення Присяги - це несумлінне, недобросовісне виконання обов'язків державного службовця. Про несумлінність дій (бездіяльності) державного службовця свідчить невиконання обов'язків умисно або внаслідок недбалого ставлення до них.
37. Отже, звільнення за порушення Присяги має застосовуватися за конкретні надзвичайно тяжкі проступки, як за фактом їх вчинення, так і за наслідками, до яких вони призводять.
38. Державний службовець, який вчинив дисциплінарний проступок не може бути звільнений за порушення Присяги якщо цей проступок не можна кваліфікувати як порушення Присяги.
39. Подібні за змістом висновки викладені у постановах Верховного Суду від 11.06.2020 у справі № 826/7299/15, від 05.06.2019 у справі № 826/13803/16, від 14.04.2020 у справі № 815/6549/16, від 27.04.2020 № 826/10854/17, від 13.02.2019 у справі № 803/1303/16.
40. Наведені вище висновки були враховані судами попередніх інстанцій, при прийняті оскаржуваних рішень та є подібними і до тих висновків, які викладені у постанові Верховного Суду від 17.04.2020 у справі № 826/8164/16, на яку посилається скаржник у касаційній скарзі.
41. Так, за обставинами цієї справи, дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення за порушення Присяги до позивача було застосовано за недотримання ним пунктів 1, 2, 4 та 6 розділу 3 Посадової інструкції в частині виконання основних посадових обов'язків.
42. Судами попередніх інстанцій встановлено, що до позивача застосовано дисциплінарне стягнення за його роботу як голови у складі Комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, яка полягала у неприйнятті рішень про відповідність критеріям ризиковості стосовно платників податків, які здійснюють ризикові операції; безпідставне включення до переліку ризикових платника податків; прийняття рішення про неврахування таблиці даних платника податків за наявності таких підстав; прийняття рішення про реєстрацію податкових накладних за відсутності всіх документів.
43. Разом з тим, судами враховано, що жодних доказів на підтвердження обставин зловживань зі сторони голови Комісії, допущення головою Комісії порушення процедури прийняття рішень, відповідачем не надано.
44. Фактично суть дисциплінарного проступку в спірних правовідносинах зводиться до невиконання (неналежного виконання) покладених на позивача, як Голови Комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних Головного управління ДПС у Львівській області, посадових обов'язків.
45. Такі дії позивача кваліфіковано відповідачем як вчинення дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 1 частини другої статті 65 Закону України «Про державну службу».
46. Водночас, Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що, кваліфікуючи вказані дії позивача як порушення Присяги державного службовця, відповідач ані у поданні дисциплінарної комісії від 31.05.2023, ані у наказі Державної податкової служби України від 09.06.2023 не виклав мотивів, з яких він дійшов висновку, що характер допущених позивачем порушень та спричинені цим наслідки призвели до підриву довіри як носія влади, приниження державного органу, підриву його авторитету і були несумісними з продовженням служби.
47. Тому Верховний Суд поділяє думку судів попередніх інстанцій про невідповідність оскаржуваного наказу критеріям, визначеним у частині другій статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.
48. Фактично всі доводи та аргументи відповідача, наведені у касаційній скарзі, зводяться до переоцінки доказів і свідчать про незгоду заявника із правовою оцінкою судами обставин справи, встановлених у процесі її розгляду.
49. Верховний Суд наголошує, що відповідно до статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції не має права вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, а, як вже зазначено, переглядає судові рішення на підставі встановлених судами фактичних обставин справи.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
50. Таким чином, Верховний Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень.
51. Відповідно до частини першої статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
52. Таким чином, зважаючи на приписи статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
Висновки щодо розподілу судових витрат
53. З огляду на результат касаційного розгляду судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись статтями 327, 341, 344, 349, 350, 355, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд
1. Касаційну скаргу Державної податкової служби України залишити без задоволення.
2. Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 28.08.2023 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 23.11.2023 у справі № 380/13330/23 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Ж.М. Мельник-Томенко
Судді Н.М. Мартинюк
В.Е. Мацедонська