Іменем України
22 травня 2025 року
м. Київ
справа №990/106/25
адміністративне провадження № П/990/106/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючий - Стародуб О.П.,
судді - Єзеров А.А., Коваленко Н.В., Кравчук В.М., Чиркін С.М.,
секретар судового засідання - Присяжнюк А.Г.
за участю представника позивача Варес М.О., представника відповідача Леошко Д.Д., представника третьої особи Нарольської Т.С.
розглянув у відкритому судовому засіданні справу №990/106/25 за позовом ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, за участі третьої особи - Вищої ради правосуддя, про визнання протиправним та скасування рішення,
24.03.2025 ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду як суду першої інстанції з позовом, в якому просить визнати протиправним та скасувати рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 24.02.2025 №25/ко-25 про визнання судді Приморського районного суду міста Одеси ОСОБА_1 таким, що не відповідає займаній посаді та внесення подання до Вищої ради правосуддя про звільнення судді Приморського районного суду міста Одеси ОСОБА_1 із займаної посади.
Указом Президента України від 17.01.2014 №13/2014 позивача призначено на посаду судді Кіровського районного суду міста Кіровограда строком на п'ять років.
Указом Президента України від 16.12.2015 № 707/2015 позивача переведено на посаду судді Приморського районного суду міста Одеси у межах п'ятирічного строку.
Рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (далі - ВККС України, Комісії) від 01.02.2018 №8/зп-18 призначено кваліфікаційне оцінювання суддів місцевих та апеляційних судів на відповідність займаній посаді, зокрема позивача.
Рішенням Комісії від 07.06.2018 №130/зп-18 визначено результати першого етапу «Іспит» кваліфікаційного оцінювання суддів на відповідність займаній посаді. Відповідно до цього рішення позивача допущено до другого етапу кваліфікаційного оцінювання на відповідність займаній посаді - «Дослідження досьє та проведення співбесіди».
Позивач пройшов тестування особистих морально-психологічних якостей та загальних здібностей, за результатами якого складено висновок та визначено рівні показників критеріїв особистої, соціальної компетентності, професійної етики та доброчесності.
30.05.2019 до Комісії надійшов висновок Громадської ради доброчесності від 29.05.2019 про невідповідність позивача критеріям доброчесності та професійної етики.
Рішенням Комісії у складі колегії від 04.07.2019 № 566/ко-19 визначено, що позивач за результатами кваліфікаційного оцінювання суддів місцевих та апеляційних судів на відповідність займаній посаді набрав 709 балів, визнано його таким, що відповідає займаній посаді. У рішенні (із врахуванням рішення від 07.08.2019 №566/ко-19 про виправлення описки) вказано, що воно набирає чинності відповідно до абзацу 3 підпункту 4.10.5 пункту 4.10 розділу IV Регламенту Вищої кваліфікаційної комісії суддів України.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 24.01.2020 у справі № 640/22961/19 визнано протиправним та скасовано висновок ГРД про невідповідність позивача критеріям доброчесності та професійної етики від 29.05.2019.
01.10.2020 Комісія надіслала до Вищої ради правосуддя копії рішень колегії Комісії про визнання 46 суддів, в т.ч. позивача, повноваження яких припинилися у зв'язку із закінченням строку, на який їх було призначено, такими, що відповідають займаним посадам.
Ухвалою Вищої ради правосуддя від 18.07.2023 №727/0/15-23 матеріали щодо внесення Президентові України подання про призначення позивача на посаду судді Приморського районного суду міста Одеси залишено без розгляду та повернуто до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України.
13.01.2025 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України надійшов висновок ГРД від 10.01.2025 у новій редакції про невідповідність судді ОСОБА_1 критеріям доброчесності та професійної етики, затверджений 10.01.2025.
Рішенням Комісії у пленарному складі № 25/ко-25 від 24.02.2025 позивача визнано таким, що не відповідає займаній посаді та вирішено внести подання до Вищої ради правосуддя про звільнення його із займаної посади судді.
Не погоджуючись з рішенням Комісії від 24.02.2025 №25/ко-25 позивач звернувся до суду.
Доводи позивача
В обґрунтування позовних вимог позивач покликається на висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 13.06.2024 у справі № 9901/198/20.
Зокрема, покликається на те, що оскільки його було обрано на посаду судді строком на п'ять років Указом Президента України від 17.01.2014, тобто до набрання чинності Законом №1401-VIII, остаточне рішення про відповідність чи невідповідність його займаній посаді повинна була ухвалювати саме колегія ВККС України.
Як на підставу оскарження рішення ВККС України від 24.02.2025 №25/ко-25 позивач покликається на пункт 1 частини 3 статті 88 Закону № 1402-VIII, відповідно до якого рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, ухвалене за результатами проведення кваліфікаційного оцінювання, може бути оскаржене та скасоване з тих підстав, що склад членів Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, який провів кваліфікаційне оцінювання, не мав повноважень його проводити.
Крім того, покликається на наявність п'яти окремих думок висловлених членами ВККС України щодо оскаржуваного рішення від 24.02.2025 №25/ко-25.
Також покликається на те, що оскільки рішенням колегії Комісії від 04.07.2019 №566/ко-19 його визнано таким, що відповідає займаній посаді, чинність якого пов'язана саме з подоланням негативного висновку ГРД від 29.05.2019 Комісії у пленарному складі, то цей, а не інший висновок ГРД, повинен бути предметом дослідження Комісії.
Доводи відповідача
Представник Комісії позов не визнав з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву. Просить відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.
Покликається на те, що Комісією повною мірою обґрунтовано невідповідність позивача критеріям професійної етики та доброчесності та на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та Законом, з використанням повноважень з метою проведення кваліфікаційного оцінювання позивача, Комісією визнано Позивача таким, що не відповідає займаній посаді
Покликається на те, що Законом № 1402-VIII, Регламентом Вищої кваліфікаційної комісії суддів України та Положенням про порядок та методологію кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення, унормовано порядок підтримання рішення Комісії про відповідність судді займаній посаді за наявності висновку ГРД про те, що суддя не відповідає критеріям професійної стики та доброчесності.
При цьому Комісія покликається на те, що питання щодо підтримки вказаного рішення розглядається Комісією саме у пленарному складі.
Стосовно посилання позивача на постанову Великої Палати Верховного Суду від 13.06.2024 у справі № 9901/198/20, Комісія покликається на те, що в зазначеному судовому рішенні йдеться про «зміну раніше застосованого підходу до вирішення справ щодо оскарження рішень» в окремо взятому випадку, а не про формування висновків про застосування норм права, а саме глави 1 «Кваліфікаційне оцінювання» розділу V «Кваліфікаційний рівень судді» та пунктів 20, 21 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» № 1402-VIII (в редакції, чинній на момент призначення кваліфікаційного оцінювання судді) в їх системному взаємозв'язку.
До того ж у правовій ситуації, що склалась, Комісія покликається на рішення ВРП як конституційного органу суддівського від 10.10.2024 №2993/0/15-24.
Як наслідок, відповідач покликається на необґрунтованість тверджень позивача щодо перевищення Комісією наданих Законом повноважень.
Також покликається на безпідставність тверджень позивача щодо помилкової повторної оцінки обставин, викладених у висновках ГРД від 10.01.2025 на пленарному засіданні Комісії з огляду на частину 4 статті 19 розділу 4 Регламенту ГРД, відповідно до якої, за наявності важливої інформації, Рада у подальшому може окремим рішенням змінити або скасувати висновок, або затвердити новий висновок.
Покликається на те, що при здійсненні повноважень щодо проведення кваліфікаційного оцінювання на відповідність займаній посаді судді, Комісія послідовно дотримувалась правової позиції щодо застосування положень абзацу 2 частини 1 статті 88 Закону № 1402-VIII у межах кваліфікаційного оцінювання на відповідність займаній посаді судді, що відображено і в локальних нормативно-правових актах Комісії.
В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити позов у повному обсязі.
Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, просив відмовити в задоволенні позову.
Представник третьої особи просив за наслідками розгляду справи постановити законне та обґрунтоване рішення.
Законом України від 02.06.2016 № 1401-VIII «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)» (Закон №1401) Перехідні положення Конституції України, серед іншого, доповнено пунктом 16-1.
Відповідно до підпункту 4 пункту 16-1 розділу XV «Перехідні положення» відповідність займаній посаді судді, якого призначено на посаду строком на п'ять років або обрано суддею безстроково до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)», має бути оцінена в порядку, визначеному законом. Виявлення за результатами такого оцінювання невідповідності судді займаній посаді за критеріями компетентності, професійної етики або доброчесності чи відмова судді від такого оцінювання є підставою для звільнення судді з посади. Порядок та вичерпні підстави оскарження рішення про звільнення судді за результатами оцінювання встановлюються законом;
Також 02.06.2016 прийнято Закон України № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» (Закон № 1402-VIII).
Відповідно до пункту 20 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402-VIII, в редакції станом на час прийняття цього Закону, відповідність займаній посаді судді, якого призначено на посаду строком на п'ять років або обрано суддею безстроково до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)», оцінюється колегіями Вищої кваліфікаційної комісії суддів України в порядку, визначеному цим Законом.
Виявлення за результатами такого оцінювання невідповідності судді займаній посаді за критеріями компетентності, професійної етики або доброчесності чи відмова судді від такого оцінювання є підставою для звільнення судді з посади за рішенням Вищої ради правосуддя на підставі подання відповідної колегії Вищої кваліфікаційної комісії суддів України.
В подальшому, Законом України від 09.12.2023 № 3511-IX «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та деяких законодавчих актів України щодо удосконалення процедур суддівської кар'єри» (Закон № 3511-IX), серед іншого, пункт 20 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402-VIII викладено в новій редакції.
Так, відповідно до пункту 20 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402-VIII, в редакції Закону № 3511-IX відповідність займаній посаді судді, якого призначено на посаду строком на п'ять років або обрано суддею безстроково до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)», оцінюється колегіями Вищої кваліфікаційної комісії суддів України в порядку, визначеному цим Законом, за правилами, які діяли до дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та деяких законодавчих актів України щодо удосконалення процедур суддівської кар'єри», та з урахуванням особливостей, передбачених цим розділом.
За результатами такого оцінювання колегія Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, а у випадках, передбачених цим Законом, - пленарний склад Комісії, ухвалює рішення про відповідність або невідповідність судді займаній посаді. Таке рішення ухвалюється за правилами, передбаченими цим Законом для ухвалення рішення про підтвердження або про непідтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді.
Виявлення за результатами такого оцінювання невідповідності судді займаній посаді за критеріями компетентності, професійної етики або доброчесності чи відмова судді від такого оцінювання є підставою для звільнення судді з посади за рішенням Вищої ради правосуддя на підставі подання відповідної колегії або пленарного складу Вищої кваліфікаційної комісії суддів України. Відмовою від проходження оцінювання судді на відповідність займаній посаді вважається систематична (тричі) неявка судді на будь-який з етапів такого оцінювання за відсутності для цього поважних причин або за відсутності інформації про причини неявки.
Відповідно до частини першої статті 98 Закону № 1402-VIII, в редакції, чинній станом на час виникнення спірних у цій справі правовідносин, організаційними формами діяльності Вищої кваліфікаційної комісії суддів України є засідання у пленарному складі Комісії, у складі її палат та колегій залежно від питань, визначених цим Законом та Регламентом Вищої кваліфікаційної комісії суддів України.
Відповідно до частини першої статті 101 Закону № 1402-VIII рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України у пленарному складі ухвалюється більшістю від установленого цим Законом складу Комісії. Голосування проводиться за відсутності особи, щодо якої вирішується питання, та інших осіб, які не є членами Комісії.
Відповідно до частини першої статті 88 Закону № 1402-VIII Вища кваліфікаційна комісія суддів України ухвалює мотивоване рішення про підтвердження або непідтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді.
Якщо Громадська рада доброчесності у своєму висновку встановила, що суддя (кандидат на посаду судді) не відповідає критеріям професійної етики та доброчесності, Вища кваліфікаційна комісія суддів України може ухвалити вмотивоване рішення про підтвердження здатності такого судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді лише у разі, якщо таке рішення підтримане двома третинами голосів призначених членів Комісії, але не менше ніж дев'ятьма голосами.
1.
Відповідно до статті 88 Закону № 1402-VIII Вища кваліфікаційна комісія суддів України ухвалює мотивоване рішення про підтвердження або непідтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді.
Якщо Громадська рада доброчесності у своєму висновку встановила, що суддя (кандидат на посаду судді) не відповідає критеріям професійної етики та доброчесності, Вища кваліфікаційна комісія суддів України може ухвалити вмотивоване рішення про підтвердження здатності такого судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді лише у разі, якщо таке рішення підтримане двома третинами голосів призначених членів Комісії, але не менше ніж дев'ятьма голосами.
Суддя (кандидат на посаду судді), який не згодний із рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України щодо його кваліфікаційного оцінювання, може оскаржити це рішення в порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України.
Рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, ухвалене за результатами проведення кваліфікаційного оцінювання, може бути оскаржене та скасоване виключно з таких підстав:
1) склад членів Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, який провів кваліфікаційне оцінювання, не мав повноважень його проводити;
2) рішення не підписано будь-ким із складу членів Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, який провів кваліфікаційне оцінювання;
3) суддя (кандидат на посаду судді) не був належним чином повідомлений про проведення кваліфікаційного оцінювання - якщо було ухвалено рішення про непідтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді з підстав неявки для проходження кваліфікаційного оцінювання;
4) рішення не містить посилання на визначені законом підстави його ухвалення або мотивів, з яких Комісія дійшла відповідних висновків.
Спірні, у справі яка розглядається, правовідносини виникли у зв?язку з ухваленням відповідачем рішення № 25/ко-25 від 24.02.2025, яким позивача визнано таким, що не відповідає займаній посаді судді та вирішено внести подання до Вищої ради правосуддя про його звільнення.
Позивач, вважає, що приймаючи оскаржуване рішення відповідач діяв протиправно, оскільки таке рішення могла ухвалити лише колегія ВККС, а не її пленарний склад.
Водночас, оскаржуване рішення ухвалене відповідачем на підставі частини першої статті 88 та пункту 20 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402-VIII (в редакції Закону № 3511-IX), якими передбачено, що за наявності висновку Громадської ради доброчесності про невідповідність судді критеріям професійної етики та доброчесності, рішення про відповідність судді займаній посаді ВККС ухвалює саме в пленарному складі.
За таких обставин доводи позивача щодо неповноважності складу ВКСС України, який ухвалив оскаржуване рішення та наявності передбачених пунктом 1 частини третьої статті 88 Закону № 1402-VIII підстав для його скасування, є безпідставними.
2.
Свої доводи позивач головним чином обґрунтовує висновками Великої Палати Верховного Суду у постанові від 13.06.2024 у справі № 9901/198/20 (справа судді Усатого В.О.).
Водночас, предметом оскарження у справі № 9901/198/20 було прийняте до набрання чинності Законом № 3511-ІХ рішення колегії ВККС України від 03.06.2019 № 356/ко-19, яким визначено порядок набрання ним чинності шляхом розгляду питання в пленарному складі ВККС України.
У справі ж яка розглядається, судом встановлено, що позивач не оскаржував прийняте до набрання чинності Законом № 3511-ІХ рішення колегії ВККС України від 04.07.2019 № 566/ко-19, яким також визначено порядок набрання ним чинності шляхом розгляду питання в пленарному складі ВККС.
Натомість, у справі яка розглядається, позивач оскаржує рішення ВККС України від 24.02.2025, прийняте в пленарному складі, після набрання чинності Законом № 3511-ІХ, яким змінено редакцію частини першої статті 88 та пункту 20 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402-VIII.
До ухвалення зазначеного рішення, жодних спорів щодо рішень дії чи бездіяльності відповідача чи третьої особи, пов?язаних з проходженням позивачем відповідно до пункту 20 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402-VIII оцінювання та його призначення на посаду судді, не було.
Таким чином, предметом оскарження у справі, яка розглядається, та справі № 9901/198/20 є різні рішення, які ухвалені в рамках процедури оцінювання судді на предмет відповідності займаній посаді.
Крім того, пункт 20 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402-VIII в редакції до набрання чинності Законом № 3511-ІХ дійсно передбачав, що відповідність судді займаній посаді оцінюється виключно колегіями ВККС України.
Головний висновок Великої Палати Верховного Суду у справі № 9901/198/20 полягає в тому, що до набрання чинності Законом № 3511-ІХ оцінювання судді на відповідність займаній посаді та ухвалення остаточного рішення із цього питання належало до виключних повноважень колегії ВККС України.
Натомість, станом на час прийняття оскаржуваного у цій справі рішення, набрав чинності Закон №3511-ІХ, яким передбачено прийняття рішення за наслідками оцінювання судді на предмет відповідності займаній посаді також і пленарним складом Комісії.
Таким чином, висновки у справі № 9901/198/20 Верховний Суд зробив щодо інших правовідносин, які мали місце за іншого правового регулювання, тому такі не можуть бути безумовно застосовані під час вирішення справи, яка розглядається.
3.
Покликання позивача в обґрунтування своїх доводів на те, що висновок ГРД від 10.01.2025 не міг бути предметом розгляду ВККС в рамках процедури його оцінювання на предмет відповідності займаній посаді також є безпідставним, оскільки такі доводи не стосуються безпосередньо підстав оскарження рішення ВККС України, передбачених пунктом 1 частини третьої статті 88 Закону № 1402-VIII, які визначені позивачем як підстави позову.
Натомість, таким обставинам буде надано оцінку під час розгляду Вищою радою правосуддя подання, внесеного на підставі оскаржуваного у цій справі рішення ВКСС.
Покликання позивача в обґрунтування своїх доводів на наявність щодо оскаржуваного рішення окремих думок п?яти членів ВККС також є безпідставним, оскільки наявність окремих думок не змінює правового регулювання спірних правовідносин та не впливає на висновки суду у цій справі щодо повноважності складу ВККС.
Відповідно до частини 1 статті 245 КАС України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.
Враховуючи викладене вище, доводи позивача щодо протиправності рішення відповідача від 24.02.2025 №25/ко-25 не знайшли свого підтвердження, а тому, підстави для задоволення позовних вимог відсутні.
Керуючись статтями 2, 22, 139, 241-246, 250, 255, 266, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд
В задоволенні позову ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, за участі третьої особи - Вищої ради правосуддя, про визнання протиправними та скасування рішення відмовити.
Рішення Верховного Суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду може бути подана до Великої Палати Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Судді:
О.П. Стародуб
А.А. Єзеров
Н.В. Коваленко
В.М. Кравчук
С.М. Чиркін