22 травня 2025 року
м. Київ
справа №260/5674/22
провадження № К/990/22633/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Жука А.В.,
суддів: Мельник-Томенко Ж.М., Мартинюк Н.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції справу
за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді, провадження в якій відкрито
за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Ільчука Іллі Михайловича на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 16 квітня 2024 року (в складі колегії суддів: головуючого судді - Носа С. П., суддів: Гуляка В. В., Коваля Р. Й.) у справі № 260/5674/22,
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
1. 29 грудня 2022 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області Національної поліції України (далі - відповідач, ГУНП у Хмельницькій області), в якому, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просив:
скасувати наказ ГУНП в Хмельницькій області №1854 від 21.12.2022 про застосування дисциплінарного стягнення до начальника відділу поліції № 2 (м. Волочиськ) Хмельницького РУП ГУНП в Хмельницькій області підполковника поліції ОСОБА_1 у виді звільнення із служби в поліції;
скасувати наказ начальника ГУНП в Хмельницькій області №358 о/с від 21.12.2022 про звільнення у зв'язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби підполковника поліції ОСОБА_1 , начальника відділу поліції №2 Хмельницького районного управління поліції ГУНП, з 21 грудня 2022 року;
скасувати наказ №358 о/с від 21.12.2022 ГУНП в Хмельницькій області, в редакції наказу №289 о/с «Про особовий склад» від 19.09.2023, яким 19.09.2023 внесено зміни в наказ №358 о/с від 21.12.2022, змінивши дату звільнення;
зобов'язати ГУНП в Хмельницькій області поновити підполковника поліції ОСОБА_1 , на посаді начальника відділу поліції №2 Хмельницького районного управління поліції ГУНП.
2. Позивач вважав оспорювані накази протиправними, а звільнення незаконним, оскільки порушення, вказані у висновку №1183/121/56/01-2022 від 19.12.2022 про службове розслідування, він не вчиняв, а службове розслідування проведено з порушенням норм Закону.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
3. Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 11.11.2023 позов задоволено.
Визнано протиправним та скасовано наказ ГУНП в Хмельницькій області «Про застосування дисциплінарного стягнення» №1854 від 21.12.2022, яким було застосовано дисциплінарне стягнення у виді звільнення із служби в поліції начальника відділу поліції №2 (м. Волочиськ) Хмельницького РУП ГУНП в Хмельницькій області підполковника поліції ОСОБА_1 .
Визнано протиправним та скасовано наказ ГУНП в Хмельницькій області «Про особовий склад» №358 о/с від 21.12.2022, про звільнення підполковника поліції ОСОБА_1 , начальника відділу поліції №2 (м. Волочиськ) Хмельницького РУП ГУНП в Хмельницькій області.
Визнано протиправним та скасовано наказ ГУНП в Хмельницькій області «Про особовий склад» №289 о/с від 19.09.2023, яким було внесено зміни до наказу ГУНП в Хмельницькій області від 21.12.23 №358 о/с.
Поновлено підполковника поліції ОСОБА_1 на службі в ГУНП в Хмельницькій області на посаді начальника відділу поліції №2 (м. Волочиськ) Хмельницького РУП ГУНП в Хмельницькій області з 10 січня 2023 року.
Стягнуто з ГУНП в Хмельницькій області на користь ОСОБА_1 середньомісячний заробіток за час вимушеного прогулу за період з 10.01.2023 по 11.10.2023 року у розмірі 233 974,08 грн.
Рішення в частині поновлення позивача на посаді та стягнення заробітної плати за один місяць у розмірі 26 044,56 грн. звернуто до негайного виконання.
4. Суд першої інстанції виходив з того, що підставою для звільнення позивача зі служби в поліції стало затвердження висновку службового розслідування 19.12.2022 під час перебування позивача в лікарні та із порушеннями норм Інструкції «Про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України», відсутності Акту про встановлення факту перебування працівника на робочому місці у стані сп'яніння, в якому має бути зазначено ряд реквізитів, відсутності свідків (осіб, які були з позивачем на реєстрації селекторної наради та інші працівники відділу поліції), а підстава перевірки позивача «особиста вказівка начальника ГУНП» не може розцінюватися судом як законна та нормативно передбачена.
5. Суд першої інстанції також дійшов висновків, що освідування позивача за допомогою приладу «Драгер» було проведено без дотримання вимог Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, яка затверджена Наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров'я України від 09.11.2015 №1452/27858 (далі - Інструкція №1452/27858).
6. Окрім цього, аналізуючи наявні у справі відеофайли, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивач «хотів здавати кров» чи в інший спосіб встановити відсутність алкогольного спяніння, а не «повторно продувати «драгер». При цьому, при перегляді відео матеріалів судом встановлено, що зовнішній вигляд позивача (відсутність порушення координації, відсутності почервоніння, відсутності тремтіння рук, відсутності порушення мови, відсутності поведінки, що не відповідає обстановці та інших ознак типового сп'яніння) був допустимий та дозволяв виконувати обов'язки, а відсутність будь-яких свідків за місцем роботи, які б могли підтвердити позицію відповідача, свідчить про неповноту дослідження питання, щодо огляду на стан спяніння та можливого порушення трудової дисципліни позивачем.
7. Також суд першої інстанції зауважив, що висновок службового розслідування був затверджений без письмових пояснень позивача, відібраних під час службового розслідування, оскільки позивач знаходився на стаціонарному лікуванні в період з 05.12.2022 по 09.01.2023.
8. Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 16.04.2024 апеляційну скаргу ГУНП в Хмельницькій області задоволено, рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 11.10.2023 скасовано та прийнято постанову, якою відмовлено у задоволенні позову.
9. Суд апеляційної інстанції виходив з того, що відповідачем правильно кваліфіковано дії позивача як вчинення дисциплінарного проступку, а судом першої інстанції було неповно з'ясовано обставини, які мають значення, що стало підставою для неправильного вирішення справи.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву (заперечень) на неї.
10. Адвокат Ільчук Ілля Михайлович - представник Банка В.В. (далі - представник позивача) звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій, з урахуванням уточнених касаційних скарг, просить скасувати повністю постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 16.04.2024 у справі №260/5674/22, залишивши в силі рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 11.11.2023 у даній справі.
11. Підставами касаційного оскарження представник позивача вказує пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України, зазначаючи про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах, зокрема, щодо того, що законодавством не визначено характеру та обсягу доказів, якими може підтверджуватися факт перебування особи на службі (на роботі) в стані алкогольного сп'яніння; також у частині порядку медичного освідчення особи, яка знаходиться у стані алкогольного сп'яніння на публічній службі, а також можливості документування цього дисциплінарного правопорушення за допомогою технічного засобу «Драгер».
12. Окрім цього, скаржник зазначає пункт 2 частини четвертої статті 328 КАС України в якості підстави для касаційного оскарження та вказує на наявність підстав для відступу від висновків Верховного Суду, застосованих судом апеляційної інстанції, викладених у постановах від 04.10.2018 в справі №806/2272/16 та від 07.11.2019 у справі №826/1610/18. Представник позивача, як підставу для відступу від правових висновків Верховного Суду, вказує неподібність правовідносин у наведених справах зі спірними, оскільки в них мова йде не лише про встановлення факту перебування особи на роботі у нетверезому стані, але й про відмову працівника поліції пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння під час керування позивачем транспортного засобу.
13. На переконання сторони позивача, відповідач незаконно застосував до ОСОБА_1 технічний засіб «Драгер», використання якого чітко регламентовано лише для фіксування керування водіями транспортними засобами у стані алкогольного сп'яніння, а не для встановлення факту перебування особи на роботі чи на публічній службі у нетверезому стані.
14. Також скаржник указує про порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права та скасування рішення суду першої інстанції, яке відповідало закону (не обґрунтовуючи підставами касаційного оскарження), зазначаючи що:
- судом апеляційної інстанції не спростовані висновки суду першої інстанції про недоведеність перебування позивача на публічній службі у нетверезому стані; в порушення вимог статей 90, 322 КАС України, оцінюючи наявні у справі докази, суд апеляційної інстанції надав перевагу лише доводам відповідача, у той же час, не мотивував відхилення доказів, наданих позивачем; суд апеляційної інстанції не описав у постанові свої мотиви, за якими погодився або не погодився з висновками суду першої інстанції;
- суд апеляційної інстанції не врахував, що дії відповідача щодо нього були викликані на фоні неприязних стосунків з керівництвом ГУНП в Хмельницькій області;
- суд апеляційної інстанції не надав оцінки тому, що стороною відповідача в суд першої інстанції не надано жодного доказу, який би свідчив про те, що працівники Головної інспекції наділені були правом здійснювати перевірку, зокрема, щодо позивача; разом з тим, судом апеляційної інстанції, в порушення вимог статті 79 КАС України 28.03.2023, було зроблено перерву у розгляді справи та зобов'язано відповідача надати до справи наказ про затвердження Положення про вказане управління Головної інспекції та саме положення про цю Інспекцію, у той час, як вказані документи повинні були бути додані до суду першої інстанції; матеріали справи не містять жодного документу, який би свідчив що технічний засіб «Драгер» закріплений саме за цією службою і який би підтверджував правомірність його використання;
- на відео, наданому суду першої інстанції та який, на переконання скаржника, не досліджувався судом апеляційної інстанції, відсутня інформація, хто саме відкривав упаковку з мундштуком, а також відсутня інформація хто зробив контрольний тест «Драгера».
15. У відзиві на касаційну скаргу відповідач просить залишити касаційну скаргу представника позивача без задоволення, а оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції - без змін.
ІІ. РУХ АДМІНІСТРАТИВНОЇ СПРАВИ В СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ
16. Касаційна скарга представника позивача до Суду надійшла 12 червня 2024 року.
17. Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.06.2024 визначено склад колегії суддів: головуючий суддя - Жук А.В, судді: Мельник-Томенко Ж.М., Мартинюк Н.М.
18. Ухвалою Верховного Суду від 29.08.2024 відкрито касаційне провадження за скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Ільчука Іллі Михайловича на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 16.04.2024 у справі № 260/5674/22.
19. Ухвалою Верховного Суду від 14.05.2025 справу призначено до розгляду у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
ІІІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ
20. Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 проходив службу в органах внутрішніх справ з 25.08.1998, в Національній поліції України - з 07.11.2015 та з 08.02.2021 перебував на посаді начальника відділу поліції №2 Хмельницького районного управління поліції ГУНП в Хмельницькій області.
21. Будучи начальником відділу поліції №2, з метою організації роботи, позивач прибув на робоче місце 05.12.2022 о 07 год 45 хв. та о 8 год 00 хв. провів інструктаж добового наряду, о 8 год 30 хв. провів нараду з особовим складом з визначенням робочих завдань на цілий день. В подальшому позивач відвідав окружну прокуратуру та повернувся до відділу поліції для підготовки до селекторної наради, яка мала розпочатися об 10 год. 00 хв.
22. 05 грудня 2022 року о 10:05 під час виїзду працівників Управління головної інспекції ГУНП в Хмельницькій області до відділу поліції № 2 (м. Волочиськ) Хмельницького РУН ГУНП в Хмельницькій області з метою перевірки службової діяльності вказаного підрозділу, у начальника відділу поліції № 2 (м. Волочиськ) Хмельницького РУП ГУНП в Хмельницькій області підполковника поліції Банка В.В. було виявлено явні ознаки алкогольного сп'яніння, а саме порушення мови та координації рухів, запах алкоголю з ротової порожнини.
23. У зв'язку з вказаним, позивачу було запропоновано пройти обстеження на встановлення стану сп'яніння за допомогою технічного приладу «Драгер», на що останній погодився (результат освідування становив 1.78 проміле, тест - № 611 від 05.12.2022, що підтверджено особистим підписом ОСОБА_1 у роздруківці результату тесту технічного приладу «Драгер»).
24. Надалі, позивач виявив бажання пройти огляд на встановлення стану алкогольного сп'яніння у медичному закладі, однак по прибутті до КНП «Хмельницький обласний заклад з надання психіатричної допомоги» Хмельницької обласної ради, відмовився від обстеження (довідка від 05.12.2022 № 1720). Факт відмови від проходження медичного освідування зафіксовано на портативний нагрудний відеореєстратор (боді-камери) відповідних працівників поліції.
25. Наказом ГУНП в Хмельницькій області від 05.12.2022 № 1770 за фактом можливого порушення службової дисципліни начальником відділу поліції №2 Хмельницького РУП ГУНП в Хмельницькій області підполковником поліції ОСОБА_1 та окремими працівниками поліції Хмельницького РУП ГУНП в Хмельницькій області призначено службове розслідування.
26. Наказом начальника Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області №1772 від 05.12.2022 відсторонено від виконання службових обов'язків начальника відділу поліції №2 Хмельницького РУП ГУНП в Хмельницькій області підполковника поліції ОСОБА_1 з 06.12.2022 з метою запобіганню впливу позивача на результати проведення службового розслідування призначеного наказом ГУНП в Хмельницькій області №1770 від 05.12.2022.
27. 19 грудня 2022 року начальником Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області затверджено Висновок службового розслідування за фактом перебування на робочому місці в стані алкогольного сп'яніння начальника відділу поліції №2 Хмельницького РУП ГУНП в Хмельницькій області підполковника поліції ОСОБА_1 №1183/121/56/01/2022.
28. Наказом ГУНП в Хмельницькій області № 1854 від 21.12.2022 за скоєння дисциплінарного проступку, що виразився у порушенні вимог п. 1 ч. 1 ст. статті 18 Закону України «Про Національну поліцію» (далі Закон № 580-VIII), п. 1, 4, 6, 14 ч. 3 ст. 1, п. 1 ст. 5 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15.09.2018 №2337-VII, пп. 2 п. 1 наказу НПУ від 19.07.2022 №507 «Про заходи щодо зміцнення службової дисципліни та дотримання законності в діяльності поліції» та пп. 2 п. 1 наказу ГУНП від 21.07.2022 №1030 «Про заходи щодо зміцнення службової дисципліни та дотримання законності в діяльності ГУНП в Хмельницькій області», а також п. 1.7, п. 1.8 наказу ГУНП в Хмельницькій області від 06.09.2022 №1282 «Про додаткові заходи щодо зміцнення службової дисципліни та дотримання законності під час прийняття та реєстрації заяв і повідомлень, посилення контролю за правомірністю застосування поліцейських заходів примусу, належної організації пропуску режиму, профілактики та недопущення надзвичайних подій серед особового складу ГУНП в Хмельницькій області», що полягає у перебуванні на службі в стані алкогольного сп'яніння, застосовано до начальника відділу поліції №2 (м. Волочиськ) Хмельницького РУП ГУНП в Хмельницькій області підполковника поліції ОСОБА_1 (0071969) дисциплінарне стягнення у виді звільнення із служби в поліції.
29. Наказом ГУНП в Хмельницькій області «Про особовий склад» № 358 о/с від 21.12.2022 відповідно до Закону №580-VIII за пунктом 6 частини першої статті 77 (у зв'язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України) підполковника поліції ОСОБА_1 (0071969), начальника відділу поліції №2 (м. Волочиськ) Хмельницького РУП ГУНП в Хмельницькій області звільнено зі служби з поліції з 21 грудня 2022 року.
30. Дата звільнення позивача була перенесена на дату, що є наступною після закінчення лікування - 09.01.2023, про що відображено в Наказі ГУНП в Хмельницькій області №289 о/с від 19.09.2023. «По особовому складу»
IV. РЕЛЕВАНТНІ ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ ТА ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
31. Відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
32. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 341 КАС України).
33. Відповідно до частини третьої статті 341 КАС України суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 4-7 частини третьої статті 353, абзацом другим частини першої статті 354 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
34. Перевіривши за матеріалами справи доводи касаційної скарги, які стали підставами для відкриття даного касаційного провадження та правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів зазначає наступне.
35. Частиною другою статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Статтею 43 Конституції України громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.
36. Спірні правовідносини регулюються Законом України «Про Національну поліцію» (далі - Закон №580-VIII), Дисциплінарним статутом Національної поліції України, затвердженим Законом України від 15.03.2018 №2337-VIII «Про Дисциплінарний статут Національної поліції України» (далі - Дисциплінарний статут), Порядком проведення службових розслідувань у Національній поліції України, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07 листопада 2018 року №893 (далі - Порядок №893), Правилами етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС від 09.11.2016 №1179 (далі - Правила етичної поведінки), тощо.
37. Частиною першою статті 18 Закону №580-VIII передбачено, що поліцейський зобов'язаний: 1) неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; 2) професійно виконувати свої службові обов'язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов'язків, наказів керівництва; 3) поважати і не порушувати прав і свобод людини; 4) надавати невідкладну, зокрема домедичну і медичну, допомогу особам, які постраждали внаслідок правопорушень, нещасних випадків, а також особам, які опинилися в безпорадному стані або стані, небезпечному для їхнього життя чи здоров'я; 5) зберігати інформацію з обмеженим доступом, яка стала йому відома у зв'язку з виконанням службових обов'язків; 6) інформувати безпосереднього керівника про обставини, що унеможливлюють його подальшу службу в поліції або перебування на займаній посаді.
38. Відповідно до частини другої статті 19 Закону №580-VIII підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.
39. Відповідно до преамбули Дисциплінарного статуту, цей Статут визначає сутність службової дисципліни в Національній поліції України, повноваження поліцейських та їхніх керівників з її додержання, види заохочень і дисциплінарних стягнень, а також порядок їх застосування та оскарження. Дія цього Статуту поширюється на поліцейських, осіб, які мають спеціальні звання Бюро економічної безпеки України, співробітників Служби судової охорони та осіб рядового і начальницького складу Державного бюро розслідувань, які повинні неухильно додержуватися його вимог.
40. Згідно із частинами першою-третьою статті 1 Дисциплінарного статуту службова дисципліна - це дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників.
Службова дисципліна ґрунтується на створенні необхідних організаційних та соціально-економічних умов для чесного, неупередженого і гідного виконання обов'язків поліцейського, повазі до честі і гідності поліцейського, вихованні сумлінного ставлення до виконання обов'язків поліцейського шляхом зваженого застосування методів переконання, заохочення та примусу.
Службова дисципліна, крім основних обов'язків поліцейського, визначених статтею 18 Закону України «Про Національну поліцію», зобов'язує поліцейського: 1) бути вірним Присязі поліцейського, мужньо і вправно служити народу України; 2) знати закони, інші нормативно-правові акти, що визначають повноваження поліції, а також свої посадові (функціональні) обов'язки; 3) поважати права, честь і гідність людини, надавати допомогу та запобігати вчиненню правопорушень; 4) безумовно виконувати накази керівників, віддані (видані) в межах наданих їм повноважень та відповідно до закону; 5) вживати заходів до негайного усунення причин та умов, що ускладнюють виконання обов'язків поліцейського, та негайно інформувати про це безпосереднього керівника; 6) утримуватися від дій, що перешкоджають іншим поліцейським виконувати їхні обов'язки, а також які підривають авторитет Національної поліції України; 7) утримуватися від висловлювань та дій, що порушують права людини або принижують честь і гідність людини; 8) знати і виконувати заходи безпеки під час несення служби, дотримуватися правил внутрішнього розпорядку; 9) підтримувати рівень своєї підготовки (кваліфікації), необхідний для виконання службових повноважень; 10) берегти службове майно, забезпечувати належний стан зброї та спеціальних засобів; 11) поважати честь і гідність інших поліцейських і працівників поліції, надавати їм допомогу та стримувати їх від вчинення правопорушень; 12) дотримуватися правил носіння однострою та знаків розрізнення; 13) сприяти керівникові в організації дотримання службової дисципліни, інформувати його про виявлені порушення, у тому числі вчинені іншими працівниками поліції; 14) під час несення служби поліцейському заборонено перебувати у стані алкогольного, наркотичного та/або іншого сп'яніння.
41. Розділ III Дисциплінарного статуту (статті 11-24) врегульовує питання щодо дисциплінарних стягнень поліцейських.
42. Так, відповідно до частин першої і третьої статті 11 Дисциплінарного статуту за порушення службової дисципліни поліцейські незалежно від займаної посади та спеціального звання несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом. Поліцейських, яких в установленому порядку притягнуто до адміністративної, кримінальної або цивільно-правової відповідальності, одночасно може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності згідно з цим Статутом.
43. Дисциплінарним проступком визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов'язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції (стаття 12 Дисциплінарного статуту).
44. Відповідно до частин першої, другої статті 13 Дисциплінарного статуту дисциплінарне стягнення є засобом підтримання службової дисципліни, що застосовується за вчинення дисциплінарного проступку з метою виховання поліцейського, який його вчинив, для безумовного дотримання службової дисципліни, а також з метою запобігання вчиненню нових дисциплінарних проступків. Дисциплінарне стягнення має індивідуальний характер та не застосовується до поліцейського, вина якого у вчиненні дисциплінарного проступку не встановлена у визначеному порядку або який діяв у стані крайньої необхідності чи необхідної оборони.
45. До поліцейських, як визначено частиною третьою статті 13 Дисциплінарного статуту, можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень: 1) зауваження; 2) догана; 3) сувора догана; 4) попередження про неповну службову відповідність; 5) пониження у спеціальному званні на один ступінь; 6) звільнення з посади; 7) звільнення із служби в поліції.
46. Відповідно до частин першої-четвертої статті 14 Дисциплінарного статуту службове розслідування - це діяльність із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського.
Службове розслідування проводиться з метою своєчасного, повного та об'єктивного з'ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків.
Службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення.
Підставою для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації (далі - повідомлення), рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції, за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку.
47. Порядок проведення службових розслідувань у Національній поліції України встановлюється Міністерством внутрішніх справ України (частина десята статті 14 Дисциплінарного статуту).
48. Процедуру проведення службового розслідування стосовно поліцейського, права учасників службового розслідування, порядок оформлення його результатів, прийняття та реалізації рішень за результатами службового розслідування визначено Порядком №893 відповідно до пункту 1 Розділу ІІ якого службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення. Підставами для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації, рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку.
49. Відповідно до пункту 1 розділу V Порядку №893 проведення службового розслідування полягає в діяльності дисциплінарної комісії із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського з метою своєчасного, повного та об'єктивного з'ясування всіх обставин його вчинення, установлення причин і умов учинення дисциплінарного проступку, вини поліцейського, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин учинення дисциплінарних проступків.
50. Згідно з пунктом 4 розділу V Порядку №893 службове розслідування має встановити: наявність чи відсутність складу дисциплінарного проступку в діянні (дії чи бездіяльності) поліцейського, з приводу якого (якої) було призначено службове розслідування; наявність чи відсутність порушень положень законів України чи інших нормативно-правових актів, організаційно-розпорядчих документів або посадових інструкцій; ступінь вини кожної з осіб, що вчинили дисциплінарний проступок; обставини, що пом'якшують або обтяжують ступінь і характер відповідальності поліцейського чи знімають безпідставні звинувачення з нього; відомості, що характеризують поліцейського, а також дані про наявність або відсутність у нього дисциплінарних стягнень; вид і розмір заподіяної шкоди; причини та умови, що призвели до вчинення дисциплінарного проступку.
51. Системний аналіз наведених законодавчих норм дозволяє дійти висновку, що метою проведення службового розслідування є установлення, на підставі зібраних матеріалів і відомостей, фактичних даних вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, зокрема з'ясування обставин, причин та умов, що його зумовили, а також ступінь вини поліцейського, за наслідками чого начальник вирішує питання щодо наявності чи відсутності у діянні поліцейського складу дисциплінарного проступку, та, відповідно, вирішує питання щодо наявності чи відсутності підстав для притягнення його до дисциплінарної відповідальності, обґрунтовуючи при цьому своє рішення у відповідному наказі. При цьому, обставини подій, що стали підставою для призначення службового розслідування, мають бути підтверджені й оцінені в сукупності з іншими зібраними під час службового розслідування поясненнями та документами.
52. Суд першої інстанції зазначав, що єдиним нормативним документом, що передбачає можливість працівникам поліції застосовувати спеціальні технічні засоби, в тому числі «Драгер», є Інструкція №1452/27858.
53. Так, указаний нормативно-правовий акт був затверджений відповідно до Кодексу України про адміністративні правопорушення, Законів України «Про Національну поліцію», «Про дорожній рух» та «Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та зловживанню ними», постанови Кабінету Міністрів України від 17.12.2008 №1103 «Про затвердження Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду», з метою створення нормативно-правового підґрунтя діяльності патрульної поліції та закладів охорони здоров'я щодо виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
54. Відповідно до пункту 1 розділу І Інструкції №1452/27858, ця Інструкція визначає процедуру проведення огляду водіїв транспортних засобів на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (далі - стан сп'яніння), та оформлення результатів такого огляду.
55. Натомість, як вірно зазначав суд апеляційної інстанції, чинним законодавством не визначено характеру та обсягу доказів, якими може підтверджуватися факт перебування особи на службі (на роботі) в стані алкогольного сп'яніння, а тому під час підтвердження або спростування таких обставин необхідно застосовувати загальні положення КАС України, що регулюють порядок надання доказів і розкривають поняття їхньої належності, достатності, допустимості.
56. Верховний Суд у постановах від 04.10.2018 у справі №806/2272/16 та від 03.06.2020 у справі №806/2014/16 дійшов висновків, що за своєю специфікою стан алкогольного сп'яніння супроводжується лише тимчасовою зміною свідомості, викликаною дією етилового спирту на центральну нервову систему, з огляду на що як науковці, так законодавець дотримуються єдиної думки (позиції) та вказують, що з метою забезпечення достовірності результатів медичного обстеження на стан алкогольного сп'яніння, огляд особи повинен бути проведений не пізніше двох годин з моменту виявлення підстав для його проведення. В іншому випадку результати такого огляду слід вважати недійсними.
57. В свою чергу, відповідно до пункту 10 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками при розгляді справ нетверезий стан працівника» може бути підтверджено як медичним висновком, так і іншими видами доказів (актами та іншими документами, поясненням сторін і третіх осіб, показаннями свідків), які мають бути відповідно оцінені судом.
Аналогічна позиція висловлена також в абзаці другому пункту 25 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів».
58. У постанові Верховного Суду від 07.11.2019 у справі №826/1610/18 Верховний Суд також дійшов висновку, що нетверезий стан працівника може бути підтверджено як медичним висновком, так і іншими видами доказів (актами та іншими документами, поясненням сторін і третіх осіб, показаннями свідків), які мають бути відповідно оцінені судом.
59. Окрім цього, правомірність встановлення роботодавцем стану алкогольного сп'яніння працівника за допомогою приладу «Драгер» та визнання результатів освідування доказом перебування працівника в стані алкогольного сп'яніння була підтверджена у справі №822/1584/16, у якій Верховний Суд (постанова від 24.09.2020) дійшов таких висновків:
«…07.05.2016 працівниками управління внутрішньої безпеки в Хмельницькій області ДВБ НПУ здійснено перевірку несення служби добовим нарядом та слідчо-оперативною групою Хмельницького районного відділення Хмельницького ВП ГУНП в Хмельницькій області, під час проведення якої виявлено факт перебування в добовому наряді старшого інспектора-чергового Хмельницького РВП майора поліції ОСОБА_2 та помічника оперативного чергового того ж відділення старшого сержанта поліції ОСОБА_3 з явними ознаками алкогольного сп'яніння.
Добровільною перевіркою ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на приладі «Драгер» встановлено вміст алкоголю 1,4 проміле та 1,17 проміле відповідно.
Допитані в судовому засіданні судом першої інстанції свідки підтвердили перебування позивача у стані алкогольного сп'яніння за явними зовнішніми ознаками. Крім того, вказані свідки також вказали, що від медичного освідування позивач відмовився.
Тому, Суд критично ставиться до посилань суду апеляційної інстанції щодо необхідності огляду позивача в найближчому закладі охорони здоров'я за наявної відмови ОСОБА_2 від такого освідування, факт якої останнім не спростовується.
Крім того, Суд підкреслює, що позивач, як старший інспектор - черговий, знаходячись в добовому наряді з помічником чергового ОСОБА_3 , факт перебування якого в стані алкогольного сп'яніння також підтверджено показаннями приладу «Драгер» та свідків, не вжив заходів щодо припинення цих порушень та не доповів про це безпосередньому або старшому прямому начальникові, чим порушив приписи частини другої статті 7 Дисциплінарного статуту.
Тому, Суд вважає правильними висновки суду першої інстанції щодо обґрунтованості наказів відповідача накази №462 від 11.05.2016 та №210 від 15.07.2016 та, відповідно, відсутність підстав для поновлення позивача…».
60. Відповідно до встановлених у цій справі обставин, перебування позивача у стані алкогольного сп'яніння встановлено на підставі проведення алкотесту (на який позивач добровільно погодився) за допомогою газоаналізатора «Драгер» (DRAGER ALKOTEST 6820 ARLG - 0574). Результат освідування (1.78 проміле) підполковник поліції ОСОБА_1 підтвердив особистим підписом у роздруківці результату тесту технічного приладу «Драгер».
61. Крім того, судовим розглядом в суді апеляційної інстанції встановлено, що позивач самостійно виявив бажання пройти огляд на встановлення стану алкогольного сп'яніння у медичному закладі, однак по прибутті до КНП «Хмельницький обласний заклад з надання психіатричної допомоги» Хмельницької обласної ради, відмовився від обстеження (довідка від 05.12.2022 № 1720).
62. Факт відмови від проходження медичного освідування, як встановив суд апеляційної інстанції, зафіксовано на портативний нагрудний відеореєстратор (боді-камери) відповідних працівників поліції.
63. При цьому, судом апеляційної інстанції встановлено, що позивач жодним чином не заперечував факт перебування на службі в нетверезому стані, а в ході службового розслідування відмовився від надання пояснення згідно статті 63 Конституції України.
64. Надаючи за матеріалами цієї справи оцінку доводам касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, виходячи із пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України, Верховний Суд доходить висновку, що нетверезий стан працівника або особи, яка проходить публічну службу, під час несення такої служби (роботи), може бути підтверджено як медичним висновком, так і іншими видами доказів, в тому числі роздруківкою результату тесту технічного приладу «Драгер».
65. А тому, суд апеляційної інстанції дійшов вірних висновків про те, що відповідачем правильно кваліфіковано дії позивача як вчинення дисциплінарного проступку та про відсутність підстав для задоволення даного адміністративного позову.
66. Висновки суду першої інстанції спростовуються наявними у справі матеріалами та встановленими судом апеляційної інстанції обставинами.
67. При цьому, судом касаційної інстанції відхиляються доводи касаційної інстанції про необхідність відступу від правових висновків Верховного Суду, застосованих судом апеляційної інстанції (у справах №806/2272/16, №826/1610/18), оскільки неподібність тих чи інших правовідносин не може бути підставою для вирішення Верховним Судом питання відступу від відповідних правових висновків. Водночас, висновки Верховного Суду у наведених справах підлягають врахуванню під час вирішення цієї справи.
68. Надаючи оцінку доводам касаційної скарги про порушення судом апеляційної норм процесуального права, колегія суддів бере до уваги вимоги статті 322 КАС України, відповідно до пункту 3 частини першої якої постанова суду апеляційної інстанції складається із мотивувальної частини із зазначенням: а) встановлених судом першої інстанції та неоспорених обставин, а також обставин, встановлених судом апеляційної інстанції, і визначених відповідно до них правовідносин; б) доводів, за якими суд апеляційної інстанції погодився або не погодився з висновками суду першої інстанції; в) мотивів прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного учасниками справи в апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу; г) чи були і ким порушені, невизнані або оспорені права, свободи та (або) інтереси, за захистом яких особа звернулася до суду; ґ) висновків за результатами розгляду апеляційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції тощо.
69. Визначальним при виконанні вимог процесуального закону в частині встановлення фактичних обставин у справі та дослідженні зібраних у справі доказів є те, що важливими для встановлення обставинами та фактами є ті, які необхідні для правильного вирішення публічно-правового спору.
70. Колегія суддів звертає увагу, що неповне відображення у змісті оскаржуваної постанови доводів, за якими суд апеляційної інстанції не погодився з висновками суду першої інстанції та мотивів прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного учасниками справи в апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу, не тягне за собою необхідність скасування такого судового рішення. Такі порушення норм процесуального права судом апеляційної інстанції не призвели до ухвалення незаконного рішення чи неправильного вирішення справи.
71. Витребування ж судом апеляційної інстанції додаткових доказів у сторони відповідача, які не були оцінені судом першої інстанції, не у всіх випадках свідчать про порушення норм процесуального права. Натомість, такі процесуальні дії можуть бути спрямовані на забезпечення повного з'ясування обставин у справі на основі поєднання принципів змагальності та офіційного з'ясування обставин (стаття 9 КАС України).
72. В контексті обставин у цій справі, зобов'язавши відповідача протокольною ухвалою від 28.03.2024 надати до суду документи, які б підтверджували наявність повноважень працівників Управління головної інспекції здійснювати перевірки службової діяльності структурних підрозділів ГУНП в Хмельницькій області та надати довідку з інформацією, чи відноситься некомерційне підприємство «Хмельницький обласний заклад з надання психіатричної допомоги» Хмельницької обласної ради до закладів охорони здоров'я, якому надано право проведення огляду громадян на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння, суд апеляційної інстанції не допустив порушення норм процесуального права.
73. Інші доводи касаційної скарги є необґрунтованими та на правомірність ухвалення оскаржуваної постанови не впливають.
74. Відповідно до частин першої-четвертої статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
75. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина 5 статті 242 КАС України).
76. Відповідно до статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті і законне судове рішення з мотивів порушення судом норм процесуального права, якщо це не призвело і не могло призвести до неправильного вирішення справи.
77. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення (частина друга статті 351 КАС України).
78. Переглянувши за матеріалами справи доводи касаційної скарги, які стали підставами для відкриття касаційного оскарження, Верховний Суд констатує, що рішення суду апеляційної інстанції ґрунтується на правильно встановлених фактичних обставинах справи, яким дана належна юридична оцінка з додержанням норм матеріального і процесуального права.
79. Таким чином, касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.
80. Колегія суддів вважає, що Судом надано відповідь на всі доводи, які можуть вплинути на правильність розгляду цієї справи на стадії касаційного оскарження.
81. З огляду на результат касаційного розгляду судові витрати не розподіляються
Керуючись статтями 2, 242, 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, Верховний Суд,
1. Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Ільчука Іллі Михайловича залишити без задоволення.
2. Постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 16 квітня 2024 року у справі №260/5674/22 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення, є остаточною та не оскаржується.
...........................
...........................
...........................
А.В. Жук
Ж.М. Мельник-Томенко
Н.М. Мартинюк
Судді Верховного Суду