22 травня 2025 року
м. Київ
справа №480/8590/24
адміністративне провадження № К/990/48119/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Загороднюка А.Г.,
суддів: Єресько Л.О., Соколова В.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Сумської митниці на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 28 листопада 2024 року (колегія у складі суддів Бегунца А.О., Русанової В.Б., Мельнікової Л.Б.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Сумської митниці про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,
До Сумського окружного адміністративного суду звернулася ОСОБА_1 з адміністративним позовом до Сумської митниці, в якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність Сумської митниці щодо невиплати позивачу щомісячної доплати за роботу в нічний час у розмірі 20% від посадового окладу в період з 24 липня 2023 року до 15 липня 2024 року;
- стягнути із Сумської митниці на користь позивачки 23 472 грн недоплаченої щомісячної доплати за роботу у нічний час за період з 24 липня 2023 року до 15 липня 2024 року;
- стягнути із Сумської митниці на користь позивача середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 15 липня 2024 року по день винесення рішення судом;
- зобов'язати Сумську митницю здійснити перерахунок позивачу матеріальної допомоги на оздоровлення та оплату відпустки у 2023 році, а також здійснити перерахунок вихідної допомоги, матеріальної допомоги на оздоровлення, оплату відпустки та компенсацію відпустки у 2024 році, включивши до розрахунку суми середнього заробітку доплати за роботу у нічний час у розмірі 20% від посадового окладу за період з 24 липня 2023 року до 15 липня 2024 року;
- зобов'язати Сумську митницю виплатити позивачу по справі різницю між донарахованими сумами матеріальної допомоги на оздоровлення та оплату відпустки у 2023 році та вже виплаченими сумами матеріальної допомоги на оздоровлення та оплату відпустки у 2023 році;
- зобов'язати виплатити позивачу різницю між донарахованими сумами вихідної допомоги, матеріальної допомоги на оздоровлення, оплату відпустки та компенсацію відпустки у 2024 році та вже виплаченими сумами вихідної допомоги, матеріальної допомоги на оздоровлення, оплату відпустки та компенсацію відпустки у 2024 році.
Сумський окружний адміністративний суд ухвалою від 04 жовтня 2024 року залишив позовну заяву без руху та надав позивачці строк для усунення недоліків позовної заяви протягом 10 днів з дня отримання її копії шляхом направлення до суду:
- заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду з обґрунтуванням поважності причин такого пропуску та наданням відповідних доказів;
- належним чином завірену копію паспорта, всіх сторінок трудової книжки та документа на підтвердження РНОКПП.
Ухвалою Сумського окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2024 року позовну заяву повернуто позивачу в частині позовних вимог про: визнання протиправною бездіяльності Сумської митниці щодо невиплати позивачці щомісячної доплати за роботу в нічний час у розмірі 20% від посадового окладу в період з 24 липня 2023 року до 31 травня 2024 року; стягнення з Сумської митниці на користь позивачки 23472 грн недоплаченої щомісячної доплати за роботу у нічний час за період з 24 липня 2023 року до 31 травня 2024 року; зобов'язання Сумської митниці здійснити перерахунок позивачці матеріальної допомоги на оздоровлення та оплату відпустки у 2023 році, а також здійснити перерахунок матеріальної допомоги на оздоровлення, оплату відпустки, включивши до розрахунку суми середнього заробітку доплати за роботу у нічний час у розмірі 20% від посадового окладу за період з 24 липня 2023 року до 31 травня 2024 року; зобов'язання Сумської митниці виплатити позивачці різницю між донарахованими сумами матеріальної допомоги на оздоровлення та оплату відпустки у 2023 році та вже виплаченими сумами матеріальної допомоги на оздоровлення та оплату відпустки у 2023 році, а також зобов'язання виплатити позивачці різницю між донарахованими сумами матеріальної допомоги на оздоровлення, оплату відпустки у 2024 році та вже виплаченими сумами матеріальної допомоги на оздоровлення та оплату відпустки у 2024 році.
Позивачка оскаржила зазначене судове рішення до апеляційного суду.
Другий апеляційний адміністративний суд постановою від 28 листопада 2024 року задовольнив її апеляційну скаргу, скасував ухвалу Сумського окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2024 року та направив справу №480/8590/24 до цього ж суду для продовження розгляду.
13 грудня 2024 року 2024 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Сумської митниці, в якій скаржник просить скасувати постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 28 листопада 2024 року, залишити в силі ухвалу Сумського окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2024 року про повернення позовної заяви ОСОБА_1 .
Ухвалою Верховного Суду від 19 грудня 2024 року касаційну скаргу Сумської митниці залишено без руху. Надано заявнику касаційної скарги строк у десять днів з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків шляхом надання документу про сплату судового збору. Також, роз'яснено, що у разі невиконання вимог цієї ухвали в установлений судом строк касаційна скарга буде повернута.
25 грудня 2024 року від Сумської митниці на виконання вимог ухвали Верховного Суду від 19 грудня 2024 року надійшов документ про сплату судового збору.
Ухвалою Верховного Суду від 20 січня 2025 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Сумської митниці на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 28 листопада 2024 року у цій справі.
26 січня 2025 року від представниці позивачки надійшов відзив на касаційну скаргу відповідача, в якому вона просить відмовити в задоволенні цієї касаційної скарги та залишити постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 28 листопада 2024 року без змін.
Обговоривши порушені скаржником питання, Верховний Суд зазначає таке.
Перш за все, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що станом на час відкриття касаційного провадження у цій справі, суд касаційної інстанції не мав однозначного підходу до вирішення питання щодо можливості касаційного перегляду постанови суду апеляційної інстанції, якою скасовано ухвалу суду першої інстанції, що перешкоджає подальшому провадженню у справі та направлено справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
На цей час указане питання вирішено об'єднаною палатою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду (далі - Об'єднана палата), яка в постанові від 19 березня 2025 року за результатами перегляду справи №380/970/24 (провадження №К/990/20342/24) висловила такі висновки.
Частина перша статті 55 Конституції України містить загальну норму, якою визначено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Це означає право кожного звернутися до суду, якщо його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод.
Згідно із пунктом 8 частини першої статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Наведеним конституційним положенням кореспондують норми статті 14 Закону України від 02 червня 2016 року №1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (далі - Закон №1402-VIII).
Відповідно до частини першої статті 36 Закону №1402-VIII Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом.
За правилами пункту 1 частини другої статті 36 Закону №1402-VIII Верховний Суд здійснює правосуддя як суд касаційної інстанції в порядку, встановленому процесуальним законом.
Таким процесуальним законом для Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду є КАС України, який визначає його юрисдикцію та повноваження, встановлює порядок здійснення судочинства, у тому числі як суду касаційної інстанції в адміністративних справах, яким відповідно до статті 327 цього Кодексу, є Верховний Суд.
Згідно із частиною першою статті 13 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Отже, право на касаційне оскарження судових рішень закріплено у Конституції України (пункт 8 частини першої статті 129 Основного Закону), у Законі №1402-VIII (частина перша статті 14), у КАС України (зокрема, у частині першій статті 13).
Вирішуючи питання щодо можливості оскарження в касаційному порядку постанови суду апеляційної інстанції, якою було скасовано ухвалу суду першої інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі (зокрема, ухвали про повернення позовної заяви) Об'єднана палата вважала за потрібне звернутися до практики країн Європейського Союзу (далі - ЄС), змістовного тлумачення положень статті 328 КАС України у співвідношенні з положеннями Конституції України та загальними засадами адміністративного судочинства.
Із цього приводу зауважила, що у країнах ЄС вважається цілком виправданою і є загальноприйнятою практикою застосування процесуальних фільтрів. В ЄС переважає підхід, згідно з яким, спір має бути вирішено в суді першої інстанції. Апеляційна інстанція виправляє допущені помилки, а касаційна розглядає лише фундаментальні питання. Відповідно до рекомендації Комітету міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року №R(95)5 (далі - рекомендація №R(95)5) державам-членам рекомендовано вживати заходів щодо визначення кола питань, виключених із права на апеляцію та касацію, для запобігання будь-яким зловживанням системою оскарження. За змістом пункту "с" статті 7 рекомендації №R(95)5 скарги до суду третьої інстанції мають подаватися передусім щодо тих справ, які заслуговують на такий розгляд. Наприклад, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, в яких питання права мають значення для широкого загалу.
Крім цього, послуговуючись висновками Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), викладеними з-поміж іншого у рішенні від 05 квітня 2018 року в справі "Zubac v. Croatia", Об'єднана палата зазначила, що будь-які обмеження у доступі до касаційного перегляду справи є сумісними з вимогами статті 6 Конвенції, якщо вони передбачені національним законодавством та не обмежують реалізацію цього права у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права не було порушено; ці обмеження повинні переслідувати легітимну (законну) мету.
Такі підходи знайшли своє відображення і в національній правовій системі, зокрема, Законом України від 02 червня 2016 року №1401-VIII "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)" (далі - Закон №1401-VIII) викладено в новій редакції статтю 129 Конституції України, якою визначаються основні засади судочинства.
На відміну від попередньої редакції, якою однією із засад судочинства визначалося "забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом", Конституція України в чинній редакції однією з основних засад судочинства визначає "забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення".
Необхідність та мета таких змін розкривається в Пояснювальній записці до проекту Закону України "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)", у якій зазначено, що запропонована нова редакція положення щодо забезпечення права на апеляційний перегляд та касаційне оскарження мінімізує наявні у чинній редакції пункту 8 частини третьої статті 129 Конституції України ризики розширеного тлумачення на рівні закону винятків із цього правила, що у наслідку спричиняє до обмеження конституційного права особи на оскарження судового рішення.
При цьому, встановлення законом виняткових підстав для касаційного оскарження у тих випадках, коли таке оскарження є дійсно необхідним, дасть змогу побудувати ефективну судову систему, що гарантуватиме особі право на остаточне та обов'язкове судове рішення.
Надалі, з метою обмеження можливості оскарження в касаційному порядку окремих процедурних судових рішень законодавець прийняв Закон України від 03 жовтня 2017 року №2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів".
Так, у Пояснювальній записці до проекту Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" зазначено, що законопроектом запроваджуються розумні процесуальні фільтри, зокрема, для касаційного оскарження судових рішень.
Запроваджені Законом №1401-VIII зміни основних засад судочинства знайшли своє відображення у статті 2 КАС України, пунктом 7 частини третьої якої передбачено, що однією з основних засад (принципів) адміністративного судочинства є забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, визначених законом.
Таким чином, законодавцем послідовно унормовано засади адміністративного судочинства, які спрямовані на обмеження можливості касаційного оскарження окремих процедурних судових рішень як суду першої інстанції, так і суду апеляційної інстанції.
При цьому, як зазначила Об'єднана палата, обмеження права на касаційне оскарження відповідають Конституції України та узгоджуються з правовими позиціями ЄСПЛ, викладеними, зокрема, у справах "Levages Prestations Services v. France" та "Brualla Gomez de la Torre v. Spain", в яких зауважено, що умови прийнятності касаційної скарги відповідно до норм законодавства можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. З огляду на особливий статус суду касаційної інстанції процесуальні процедури в ньому можуть бути більш формальними, особливо якщо провадження здійснюється після розгляду справи судом першої, а потім - апеляційної інстанції.
Такі підходи були втілені у статті 328 КАС України, якою регламентовано право на касаційне оскарження, яке доступне певному колу суб'єктів, визначеному частиною першою цієї статті, та щодо чітко окреслених судових рішень з процесуальних питань, які можуть бути оскаржені до суду касаційної інстанції, які визначені в частинах другій і третій цієї норми процесуального закону.
Так, відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
У касаційному порядку можуть бути оскаржені ухвали суду першої інстанції про забезпечення позову, заміну заходу забезпечення позову, ухвали, зазначені у пунктах 3, 4, 12, 13, 17, 20 частини першої статті 294 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку (частина друга статті 328 КАС України).
Відповідно до зазначених пунктів частини першої статті 294 КАС України окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо: повернення заяви позивачеві (заявникові) (пункт 3), відмови у відкритті провадження у справі (пункт 4), залишення позову (заяви) без розгляду (пункт 12), закриття провадження у справі (пункт 13), відмови у відкритті провадження про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, відмови в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами (пункт 17), заміни сторони у справі (процесуальне правонаступництво) або сторони виконавчого провадження (пункт 20).
Водночас частиною третьою статті 328 КАС України обумовлено, що у касаційному порядку можуть бути оскаржені ухвали суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті або закриття апеляційного провадження, про повернення апеляційної скарги, про зупинення провадження, щодо забезпечення позову та заміни заходу забезпечення позову, про відмову ухвалити додаткове рішення, про роз'яснення рішення чи відмову у роз'ясненні рішення, про внесення або відмову у внесенні виправлень у рішення, про повернення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову у відкритті провадження за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про заміну сторони у справі, про накладення штрафу в порядку процесуального примусу, окремі ухвали
Таким чином, частиною першою статті 328 КАС України передбачена можливість касаційного оскарження рішень судів першої інстанції, якими закінчено судовий розгляд (частина третя статті 241 КАС України), після апеляційного перегляду справи, а також постанов суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом. Разом із цим, таке оскарження можливе лише у випадку, якщо суд вирішив питання про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки особи, яка звертається з касаційною скаргою.
Натомість частина друга зазначеної норми процесуального закону встановлює виключний перелік процесуальних рішень суду першої інстанції, які після їх перегляду апеляційним судом, можуть бути переглянуті в касаційному порядку.
Частина третя зазначеної статті передбачає право на касаційне оскарження ухвал суду апеляційної інстанції, перелік яких також є вичерпним та розширеному тлумаченню не підлягає.
Аналіз наведеного вище, за висновком Об'єднаної палати, свідчить про те, що ухвали суду першої інстанції, які відповідно до частини другої статті 328 КАС України підлягають касаційному оскарженню, за своєю суттю є такими, що або мають певний вплив на права та обов'язки учасників процесу, який за своїм характером та природою може прирівнюватися до впливу, який має рішення суду, яким вирішено спір по суті (ухвали про: забезпечення позову, заміну заходу забезпечення позову), або перешкоджають реалізації учасникам процесу фундаментального права на доступ до суду, тобто перешкоджають подальшому провадженню у справі (зокрема, ухвали про: повернення позовної заяви, відмови у відкритті провадження у справі, залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі).
На думку Об'єднаної палати, якщо відповідне втручання чи обмеження щодо прав і свобод учасника адміністративного процесу усунуте судом апеляційної інстанції, а ухвала суду першої інстанції, яка становила таке втручання, скасована, то і відсутній предмет касаційного перегляду.
Суд також зауважив, що за змістом частини першої статті 353 КАС України підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.
Отже, у разі ухвалення судом апеляційної інстанції постанови про скасування ухвали суду першої інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі (зокрема, ухвали про: повернення позовної заяви, відмови у відкритті провадження у справі, залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі) та направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції, усуваються перешкоди для подальшого провадження у справі, тому суд касаційної інстанції в силу положень КАС України не має повноважень для перегляду такої постанови апеляційного суду.
З огляду на зазначене Об'єднана палата дійшла висновку, що постанова суду апеляційної інстанції, прийнята за результатом перегляду ухвали суду першої інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі (зокрема, ухвал про: повернення заяви позивачеві (заявникові), відмови у відкритті провадження у справі, залишення позову (заяви) без розгляду, закриття провадження у справі), якою така ухвала була скасована, а справа направлена до суду першої інстанції для продовження розгляду не може бути предметом касаційного оскарження.
Із цих міркувань Об'єднана палата констатувала відсутність підстав для відступу від правової позиції Верховного Суду, викладеної у судових рішеннях (зокрема, у справі №640/6003/22, у якій ухвалою від 02 липня 2024 року було закрито касаційне провадження за скаргою на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 квітня 2023 року, якою скасовано ухвалу суду першої інстанції про залишення позову без розгляду та направлено справу до суду першої інстанції для продовження розгляду та у справі №380/4008/24, у якій ухвалою від 11 липня 2024 року було відмовлено у відкритті касаційного провадження за скаргою на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 29 травня 2024 року, якою скасовано ухвалу суду першої інстанції про повернення позову та направлено справу до суду першої інстанції для продовження розгляду), згідно з якою постанова суду апеляційної інстанції, якою скасовано ухвалу суду першої інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлено справу для продовження розгляду до суду першої інстанції, якою, до того ж, спір по суті не вирішувався, не може бути предметом касаційного оскарження, та погоджується з таким висновком, викладеним в зазначених судових рішеннях Верховного Суду.
За загальним правилом, відповідно до пункту 1 частини першої статті 333 КАС України, суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
З огляду на викладене, враховуючи наведені вище норми КАС України, Об'єднана палата Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду дійшла висновку, що оскаржуване в названій справі судове рішення не підлягає перегляду в касаційному порядку відповідно до Глави 2 розділу III КАС України, у зв'язку з чим касаційне провадження необхідно закрити.
Послуговуючись наведеними висновками Об'єднаної палати та враховуючи, що предметом касаційного перегляду в цьому випадку є постанова Другого апеляційного адміністративного суду від 28 листопада 2024 року якою скасовано ухвалу Сумського окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2024 року та направлено справу №480/8590/24 до цього ж суду для продовження розгляду, тобто, оскаржується судове рішення апеляційного суду, яке цьому розгляду не перешкоджає, колегія суддів так само вважає за потрібне закрити касаційне провадження з наведених вище мотивів.
Керуючись статтями 339, 345, 355, 359 КАС України, Верховний Суд
Закрити касаційне провадження за касаційною скаргою Сумської митниці на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 28 листопада 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Сумської митниці про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії про зобов'язання вчинити певні дії.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
...........................
...........................
...........................
А.Г. Загороднюк
Л.О. Єресько
В.М. Соколов
Судді Верховного Суду