Номер провадження: 22-ц/813/3756/25
Справа № 492/1159/24
Головуючий у першій інстанції Черевата В. І.
Доповідач Назарова М. В.
20.05.2025 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого Назарової М.В.,
суддів: Коновалової В.А., Карташова О.Ю.,
за участю секретаря Соболєвої Р.М.,
учасники справи: позивач - ОСОБА_1 , відповідач - ОСОБА_2 , треті особи: Виконавчий комітет Городненської сільської ради Болградського району Одеської області як орган опіки та піклування, Виконавчий комітет Арцизької міської ради Одеської області як орган опіки та піклування,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в порядку спрощеного позовного провадження
апеляційну скаргу ОСОБА_3
на заочне рішення Арцизького районного суду Одеської області від 16 грудня 2024 року, ухвалене Арцизьким районним судом Одеської області у складі: судді Череватої В.І. в приміщенні того ж суду,
у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , треті особи - Виконавчий комітет Городненської сільської ради Болградського району Одеської області як орган опіки та піклування, Виконавчий комітет Арцизької міської ради Одеської області як орган опіки та піклування про позбавлення батьківських прав,
23 серпня 2024 року позивачка ОСОБА_1 звернулась з вказаним позовом, який мотивувала тим, що сторони перебували в зареєстрованому шлюбі з 21 серпня 2020 року, який рішенням Болградського районного суду Одеської області від 29 грудня 2021 року розірваний.
За час шлюбу у сторін народився син - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Рішенням Болградського районного суду Одеської області від 07 лютого 2023 року з ОСОБА_2 стягуються аліменти на користь позивача на утримання малолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в твердій грошовій сумі в розмірі 3000 гривень щомісячно, до досягнення дитиною повноліття, а також аліменти на утримання ОСОБА_5 в твердій грошовій сумі в розмірі 2000 гривень, до досягнення дитиною трирічного віку, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 . Але, з січня 2021 року аліменти за виконавчим листом ОСОБА_2 не сплачує та має заборгованість, не приділяє увагу дитині, не спілкується з нею, не цікавиться її долею, не цікавиться життям та здоров'ям дитини.
Відповідно висновку органу опіку та піклування Городненської сільської ради Болградського району Одеської області від 17 липня 2024 року, в якому зазначено про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 відносно дитини ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , посилаючись на те, що ОСОБА_2 повністю ухилився від виконання батьківських обов'язків щодо виховання та утримання ОСОБА_6 , ніяких відносин з сином не підтримує, вихованням не займається.
На думку позивача вищезазначені обставини свідчать про невиконання відповідачем своїх батьківських обов'язків, що стало підставою для звернення до суду.
Тому позивачка просила суд позбавити батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженця с. Главані Болградського району Одеської області відносно його малолітньої дитини - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Заочним рішенням Арцизького районного суду Одеської області від 16 грудня 2024 року у задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , треті особи: виконавчий комітет Городненської сільської ради Болградського району Одеської області, як орган опіки та піклування, виконавчий комітет Арцизької міської ради Одеської області, як орган опіки та піклування про позбавлення батьківських прав відмовлено повністю.
Попереджено ОСОБА_2 про необхідність належного виконання батьківських обов'язків та зміни ставлення до виховання малолітньої дитини - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Покладено на виконавчий комітет Городненської сільської ради Болградського району Одеської області, як орган опіки та піклування, обов'язок контролю стосовно виконання ОСОБА_2 своїх батьківських обов'язків стосовно малолітньої дитини - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . У разі неналежного виконання батьківських обов'язків вживати заходи реагування відповідно до законодавства України з поданням належних та допустимих доказів.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати заочне рішення Арцизького районного суду Одеської області від 16 грудня 2024 року та прийняти нове, яким позовні вимоги позивачки задовольнити, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує, що суд першої інстанції не прийняв висновок органу опіки та піклування Городненської сільської ради Болградського району Одеської області від 17 липня 2024 року у зв'язку з тим, що висновок недостатньо обґрунтований, не містить відомостей щодо наявності обставин, які свідчили про свідоме нехтування відповідачем своїми обов'язками.
Вказує, що суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позовних вимог, посилався на ряд постанов Верховного Суду, але вказані справи не є аналогічними у справі, що розглядалась судом першої інстанції за позовом позивачки, оскільки у всіх цих справах відповідачі приймали участь в розгляді справи, заперечували щодо задоволення позовів про позбавлення батьківських прав, подавали відзиви, зустрічні позовні заяви, тощо.
Зазначає, що відповідач з січня 2021 року ніякої участі в житті дитини не приймає, дитину взагалі не бачив з січня 2021 року, незважаючи, що позивач ніяких перешкод йому щодо участі у вихованні та спілкуванні з дитиною не чинила, не телефонував, не вітав із святами та днями народження; в період розгляду справи та після ухвалення судового рішення відповідач не виявив бажання зустрічатися з дитиною, відзиву на позовну заяву не надавав, участі не приймав в судових засіданнях, що свідчить про умисне ухилення відповідачем від виконання своїх обов'язків по вихованню сина та не відповідає принципам Конвенції ООН про права дитини та вимогам ст. 12,15 Закону України «Про охорону дитинства».
Посилання суду першої інстанції на постанову Верховного Суду від 16 січня 2018 року у справі № 204/1199/16-ц є помилковим, оскільки суд повинен оцінювати докази у сукупності з іншими доказами та обставинами по справі.
Своїм рішенням суд першої інстанції попередив відповідача про необхідність належного виконання батьківських обов'язків та зміни ставлення до виховання малолітнього сина, але це попередження є формальним, оскільки відповідач на засідання органу опіки та піклування не з'явився, в судові засідання також жодного разу не з'явився, тобто він своїми діями продемонстрував своє відношення до дитини.
Відсутність протягом тривалого часу піклування про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя; незабезпечення необхідним харчуванням, медичним доглядом, лікуванням дитини, що надалі може негативно вплинути на її фізичний розвиток як складову частину виховання; недостатнє спілкування з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; ненадання дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; несприяння засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі є підставами для позбавлення батьків/одного з батьків батьківських прав, що узгоджується з висновком Верховного у Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду в постанови від 26 січня 2022 року у справі № 203/3505/19 (провадження № 61-14351св21).
Відзив на апеляційну скаргу не надійшов.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції перевіряє справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4 ст. 367 ЦПК України).
Позивачка ОСОБА_1 належним чином повідомлена про дату, час та місце розгляду справи, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 144), надала заяву про розгляд справи у її відсутності; відповідач ОСОБА_2 про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином у відповідності до вимог п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України в установленому законом порядку, оскільки поштове повідомлення повернулося з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою» (а.с. 145-146).
Треті особи - Виконавчий комітет Городненської сільської ради Болградського району Одеської області як орган опіки та піклування, Виконавчий комітет Арцизької міської ради Одеської області як орган опіки та піклування повідомлені належним чином і в установленому законом порядку, повістку отримали 02.04.2025 16:43:12 в особистому кабінеті підсистеми (модуля) ЄСІТС Електронний суд, що підтверджується довідками (а.с. 143, 143 зв), до судового засідання не з'явилися, що відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права і з дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 21 серпня 2020 року, який було розірвано заочним рішенням Болградського районного суду Одеської області від 29 грудня 2021 року (а.с. 11).
ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є батьками неповнолітньої дитини - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується відповідною копією свідоцтва про народження дитини серії НОМЕР_1 , виданим 18 листопада 2020 року Арцизьким районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), на підставі актового запису № 321, в графі батько зазначено - ОСОБА_2 , в графі мати - ОСОБА_7 (а.с. 9).
Заочним рішенням Болградського районного суду від 07 лютого 2023 року з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженця с. Главані Болградського (колишнього - Арцизького) району Одеської області, зареєстрованого за адресою АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , на користь ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , аліменти на утримання малолітнього сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в твердий грошовій сумі в розмірі 3 000 (трьох тисяч) гривень, щомісячно, до досягнення сином повноліття, тобто з 07.11.2022 року до ІНФОРМАЦІЯ_5 ;
Стягнуто з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженця с.Главані Болградського (колишнього - Арцизького) району Одеської області, зареєстрованого за адресою АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , на користь ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , аліменти на її утримання, в твердий грошовій сумі в розмірі 2 000 (двох тисяч) гривень, щомісяця, починаючи з 07 листопада 2022 року і до досягнення дитиною ОСОБА_6 , трирічного віку, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 .
На підставі виконавчого листа, виданого Болградським районним судом Одеської області від 23 березня 2023 року, постановою начальника відділу Арцизького відділу державної виконавчої служби у Болградському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Райновою В.Л. від 10.04.2023 року відкрито виконавче провадження ВП № 71521221 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_5 аліментів на її утримання, в твердій грошовій сумі в розмірі 2000,00 грн, щомісяця, починаючи з 07.11.2022 р. і до досягнення дитиною ОСОБА_6 , трирічного віку, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_5 (а.с. 15).
На підставі виконавчого листа, виданого Болградським районним судом Одеської області від 23.03.2023 року, постановою начальника відділу Арцизького відділу державної виконавчої служби у Болградському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Райновою В.Л. від 10.04.2023 року відкрито виконавче провадження ВП № 71520568 щодо стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_5 аліментів на утримання малолітнього сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , в твердій грошовій сумі в розмірі 3000,00 грн щомісячно, до досягнення сином повноліття, тобто з 07.11.2022 року до ІНФОРМАЦІЯ_5 (а.с. 17).
Станом на 23 травня 2024 року ОСОБА_2 має заборгованість зі сплати аліментів у розмірі 56 400,00 грн, що підтверджується відповідним розрахунком заборгованості зі сплати аліментів (а.с. 18).
Як вбачається з характеристик, виданих виконавчим комітетом Городненської сільської ради від 14.08.2024 року № 408, 409, 410, 411, ОСОБА_7 за місцем проживання характеризується позитивно. Порушень громадського порядку не допускає. У побуті і громадських місцях поводиться гідно. Зауважень з боку виконкому сільської ради та інших громадських організацій не має. Батьки позивачки - ОСОБА_8 , ОСОБА_9 за місцем проживання характеризуються позитивно. Вся сім'я піклується про дитину. Хлопчик доглянутий, охайний.
Позивач звертаючись до суду з позовом, посилалася на те, що відповідач ухиляється від виконання своїх обов'язків, що виражається, зокрема, у тому, що ОСОБА_2 з січня 2021 року аліменти на утримання дитини та на утримання позивачки не сплачує, має заборгованість зі сплати аліментів.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд виходив з невстановлення під час розгляду справи, що відповідач ухиляється від виконання батьківських обов'язків свідомо, тобто що він систематично, незважаючи на всі вжиті заходи попередження та впливу, продовжує не виконувати свої батьківські обов'язки, оскільки такі обставини не підтверджені належними та допустимими доказами.
Переглядаючи справу за доводами апеляційної скарги, колегія суддів погоджує такі висновки.
Відповідно до статті 51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Стаття 9 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року (далі - Конвенція про права дитини), ратифікованої Україною згідно з постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-ХІІ, зобов'язує держави-учасниці забезпечувати, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
Відповідно до частин першої, другої статті 12 Закону України «Про охорону дитинства» виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.
Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов'язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини (частина друга статті 15 Закону України «Про охорону дитинства»).
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона/він ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини.
Тлумачення наведених положень статті 164 СК України свідчить, що ухилення від виконання обов'язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.
Зазначені фактори як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов'язків.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року (заява № 31111/04) наголошував на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (параграфи 57, 58).
ЄСПЛ зауважив, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв'язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам'ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (пункт 100 рішення ЄСПЛ від 16 липня 2015 року у справі «Мамчур проти України», заява № 10383/09, рішення ЄСПЛ від 11 липня 2017 року у справі «М. С. проти України», заява № 2091/13).
ЄСПЛ наголошував на тому, що позбавлення особи її/його батьківських прав є особливо кардинальним заходом, який позбавляє батька/матір сімейного життя з дитиною, та не відповідає меті їх возз'єднання, зазначивши при цьому, що наявність сімейних зв'язків між подружжям та дитиною, про які вони дійсно піклуються, мають бути захищені відповідно до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (рішення ЄСПЛ від 30 червня 2020 року у справі «Ілля Ляпін проти росії», заява № 70879/11)
Рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання. Попри це в першу чергу повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об'єктивних обставин спору, а вже тільки потім - права батьків.
Наведене узгоджується з висновками щодо врахування найкращих інтересів дитини при розгляді справ, які стосуються прав дітей, сформульованими Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 17 жовтня 2018 року у справі № 402/428/16-ц та Верховним Судом у постановах від 02 грудня 2020 року у справі № 180/1954/19, від 13 листопада 2020 року у справі № 760/6835/18, від 09 листопада 2020 року у справі № 753/9433/17, від 02 листопада 2020 року у справі № 552/2947/19, від 13 березня 2019 року у справі № 631/2406/15-ц та у постанові від 24 квітня 2019 року у справі № 300/908/17.
Судова практика у цій категорії справ є сталою і підстави для відступлення від вказаних висновків відсутні, відмінність стосується лише фактичних обставин конкретної справи й доказування.
Колегія суддів зауважує, що в оцінці обставин справи керується тим, що суд на перше місце має ставити як найкращі інтереси дитини, оцінка яких включає знаходження балансу між усіма елементами, що потрібні для ухвалення рішення. Позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є винятковим заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування потрібно вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.
Суд апеляційної інстанції доходить висновку про правильність висновків щодо відсутності підстав для доцільності позбавлення батьківських прав відповідача, оскільки судом враховано, що позбавлення таких прав є виключною мірою і допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків в кращу сторону неможливо.
У частинах п'ятій, шостій статті 19 СК України встановлено, що орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.
Згідно висновку Городненської сільської ради Болградського району Одеської області від 17.07.2024 року № 5 виснувано про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 відносно дитини ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 19).
У вказаному висновку зазначено, що з січня 2021 року сторони разом не проживають, спільне господарство не ведуть. Дитина залишилась з мамою, яка виконує усі обов'язки щодо її утримання та виховання, створює для неї належні умови, піклується про здоров'я, забезпечує розумний розвиток. Батько дитини ОСОБА_2 з січня 2021 року проживає окремо, зі слів матері самоусунувся від виконання батьківських обов'язків щодо утримання та виховання дитини, не підтримує зв'язок з сім'єю, матеріально не допомагає, не піклується про стан її утримання та виховання. Дитина залишилась на утриманні та вихованні матері. ОСОБА_2 має заборгованість зі сплати аліментів станом на 23.05.2024 року у розмірі 56 400,00 гривень.
Суд першої інстанції правильно не погодився, і доводи апеляційної скарги наведеного не спростували, з висновком Городненської сільської ради Болградського району Одеської області від 17.07.2024 року № 5 про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 відносно дитини ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , оскільки такий є недостатньо обґрунтованим, складений зі слів матері.
Зокрема, у висновку не наведено мотивів про причини усунення відповідача від утримання та виховання дитини.
Крім того, такий висновок є доказом у справі, якій підлягає дослідженню та оцінці судом разом з іншими доказами у сукупності.
Посилання скаржника на те, що батько ніякої участі в житті дитини не приймає, не телефонував, не вітав із святами та днями народження; в період розгляду справи та після ухвалення судового рішення відповідач не виявив бажання зустрічатися з дитиною, відзиву на позовну заяву не надавав, участі не приймав в судових засіданнях, не є безумовною підставою для позбавлення його батьківських прав.
Судом першої інстанції правильно зазначено, що доведення обставин свідомого, умисного ухилення відповідача від виконання батьківських обов'язків, які можуть бути підставою позбавлення останнього батьківських прав, покладено на позивача.
Щодо тягаря доказування, суд звертає увагу на позицію, висловлену в постанові КЦС ВС від 29 травня 2020 року у справі № 739/2159/18, вона полягає в тому, що доведення обставин свідомого, умисного ухилення відповідача від виконання батьківських обов'язків, які можуть бути підставою позбавлення останнього батьківських прав, покладено на позивача.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша - третя статті 89 ЦПК України).
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем не доведено, що поведінка відповідача є свідомим нехтуванням ним своїми батьківськими обов'язками, а не збіг життєвих обставин, які склалися навколо нього наприклад: необізнаність, відсутність матеріальних коштів для утримання дитини, відсутність інформації щодо місця знаходження дитини, відсутні жодні докази застосування до відповідача будь-яких заходів впливу з боку органів внутрішніх справ, накладення адміністративної відповідальності, бесіди, попередження з боку органу опіки та піклування, органів місцевого самоврядування.
Також, не надано жодного доказу щодо обставин, які негативно характеризують відповідача, зокрема, притягнення до адміністративної або кримінальної відповідальності, перебування на обліку у зв'язку із вживанням алкогольних або наркотичних засобів, ведення аморального способу життя та інше.
У спірних правовідносинах, які стосуються вкрай чутливої сфери та долі дитини, інтереси якої превалюють над формальним тлумаченням норм права, питання про застосування крайнього заходу впливу на батьків - позбавлення батьківських прав - слід вирішувати у контексті кожної конкретної справи без формального та уніфікованого підходу лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, що мають значення для вирішення спору, та вивчення і дослідження усіх доказів як у сукупності, так і кожного доказу окремо.
Всупереч доводу апеляційної скарги щодо попередження, яке зробив суд першої інстанції, колегія суддів вважає його доцільним і застосування такого сприятиме зміні ставлення відповідача до виховання дитини, а також свідченням використання судом всіх належних в даному випадку засобів впливу на відповідача.
Отже, доводи апеляційної скарги, які фактично зводяться до незгодою із судовим рішенням, проте не містять змістовних та переконливих мотивів для задоволення позову та позбавлення батька батьківських прав, не заслуговують на увагу та є безпідставними.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням вимог матеріального та процесуального права.
З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, тому відповідно до ст. 375 ЦПК України апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Керуючись ст. 367, 374, 375 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення.
Заочне рішення Арцизького районного суду Одеської області від 16 грудня 2024 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.
Дата складення повного тексту постанови - 20 травня 2025 року
Головуючий М.В. Назарова
Судді: В.А. Коновалова
О.Ю. Карташов