Справа № 146/277/25
"13" травня 2025 р. Томашпільський районний суд Вінницької області
в складі: головуючого-судді Мороза І.С.
за участю секретаря судового засідання Баранецької О.І.,
розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду в селищі Томашпіль цивільну справу
ім'я (найменування) сторін та інших учасників справи:
позивач: ОСОБА_1
відповідач: ОСОБА_2
третя особа: служба у справах дітей Ямпільської міської ради Вінницької області
вимоги позивача: про позбавлення батьківських прав
Виклад позиції позивача та заперечень відповідача.
7 лютого 2025 року до суду з цією позовною заявою, посилаючись на ст. 164, 165, 166, 181 СК України, звернулася ОСОБА_1 яка проживає по АДРЕСА_1 до ОСОБА_2 , який проживає по АДРЕСА_2 , третя особа - служба у справах дітей Ямпільської міської ради Вінницької області, що знаходиться за адресою: вул. Замкова, 94/2, м. Ямпіль, Вінницька область про позбавлення батьківських прав.
Позов обґрунтований наступним.
Позивачка ОСОБА_1 та ОСОБА_3 перебували у фактичних шлюбних відносинах. У сторін народилась спільна дитина - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Вiдповiдач ніяким чином не піклується про дитину, не проявляв заінтересованості в її подальшій долі, не цікавиться успіхами в школі, станом здоров'я, не піклується про фізичний i духовний розвиток дитини, зокрема - не забезпечує необхідного харчування, медичного догляду, не спілкується з дитиною в обсязі, необхідному для ii нормального самоусвідомлення та не створює умов для отримання нею освіти.
Вiдповiдач, покладених законом на батьків обов'язків, не виконує, не бере педагогічної, матеріальної або будь-якої іншої участi у вихованні спільної дитини сторін. Bci питання щодо виховання дитини вирішуються позивачем в чому також допомагає бабуся дитини, ОСОБА_5 та дiдусь, ОСОБА_6 , без ОСОБА_7 та підтримки з боку відповідача.
Дитина разом з позивачкою, бабусею i дідусем проживають за адресою: АДРЕСА_1 .
Зазначені факти, можна розцінювати як ухилення вiд виховання дитини батьком, свідомого нехтування ним своїми обов'язками, що підтверджує відсутність серйозного ставлення відповідача до своїx батькiвських обов'язкiв.
Заяви, клопотання, процесуальні дії у справі.
Ухвалою Томашпільського районного суду від 21 лютого 2025 року відкрито загальне позовне провадження у справі, підготовче засідання призначено на 18 березня 2025 року.
Ухвалою Томашпільського районного суду від 18 березня 2025 року підготовчий розгляд справи відкладено на 8 квітня 2025 року.
Ухвалою Томашпільського районного суду від 8 квітня 2025 року підготовчий розгляд справи відкладено на 29 квітня 2025 року.
Ухвалою Томашпільського районного суду від 29 квітня 2025 року підготовчий розгляд справи відкладено на 13 травня 2025 року.
Доводи учасників процесу.
В підготовче засідання позивачка та її представник адвокат Крушинська А.А. не з'явилися, однак остання направила на адресу суду заяву, в якій просить справу розглянути без участі позивачки та її участі, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, позов просить задоволити.
Відповідач ОСОБА_2 у підготовче засідання не з'явився, однак надіслав до суду заяву, згідно якої позовні вимоги визнає в повному обсязі, справу просить розглянути без його участі.
Представник служби у справах дітей Ямпільської міської ради в підготовче засідання не з'явився, однак направив на адресу суду заяву згідно якої просить судове засідання провести без його участі, позовні вимоги підтримують в повному обсязі.
Фактичні обставини, встановлені судом, норми права, які застосовував суд, мотиви суду.
Суд, розглянувши подані заяви учасників процесу, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність і достовірність показань сторін по справі, сприяючи всебічному й повному з'ясуванню обставин справи, що має істотне значення для правильного вирішення спору, прийшов до наступного.
Відповідно до ст. 129 Конституції України судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону. Основними засадами судочинства є: законність; рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; забезпечення доведеності вини; змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості; підтримання державного обвинувачення в суді прокурором; забезпечення обвинуваченому права на захист; гласність судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом; обов'язковість рішень суду.
Відповідно до ч. 1 ст.2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно ч. 3 ст. 3 ЦПК України, провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно ч. 1, 2 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.
Відповідно ч. 1-4 ст. 10 ЦПК України, суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Згідно ч.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Відповідно ч.1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно ч.1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно ч.1-4 ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Відповідно ч.1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно ч.6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно ч.1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Згідно ст. 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці зобов'язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.
Згідно ст. 150 СК України, батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов'язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Батьки зобов'язані поважати дитину. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов'язку батьківського піклування щодо неї. Забороняються будь-які види експлуатації батьками своєї дитини. Забороняються фізичні покарання дитини батьками, а також застосування ними інших видів покарань, які принижують людську гідність дитини.
У статті 164 СК України вказано, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: 1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров'я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; 2) ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини; 3) жорстоко поводяться з дитиною; 4) є хронічними алкоголіками або наркоманами; 5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; 6) засуджені за вчинення умисного злочину щодо дитини. Мати, батько можуть бути позбавлені батьківських прав з підстав, встановлених пунктами 2, 4 і 5 частини першої цієї статті, лише у разі досягнення ними повноліття. Мати, батько можуть бути позбавлені батьківських прав щодо усіх своїх дітей або когось із них. Якщо суд при розгляді справи про позбавлення батьківських прав виявить у діях батьків або одного з них ознаки злочину, він порушує кримінальну справу. Рішення суду про позбавлення батьківських прав після набрання ним законної сили суд надсилає органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем реєстрації народження дитини.
Згідно ст. 165 СК України право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім'ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров'я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 в смт. Томашпіль Томашпільського району Вінницької області, народилася ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 виданим Томашпільським районним відділом ДРАЦС Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області. В її свідоцтві про народження матір'ю записано ОСОБА_1 , батьком - ОСОБА_2 .
Згідно довідки № 13 від 22 січня 2025 року виданої директором Великокісницького ліцею Ямпільської міської ради, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , навчається у 2 класі Великокісницького ліцею Ямпільської міської ради Вінницької області, Великокісницький ліцей Дарина відвідує в супроводі дідуся чи бабусі, батько дитини ОСОБА_2 не бере участі у батьківських зборах.
Відповідно до висновку органу опіки та піклування Ямпільської міської ради Вінницької області «Про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 відносно малолітньої доньки ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_3 », орган опіки та піклування вважає за доцільне позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 батьківських прав відносно малолітньої доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
З висновку встановлено, що відповідно до акту обстеження умов проживання за адресою: АДРЕСА_1 проживають малолітня ОСОБА_4 разом із бабусею ОСОБА_5 та дідусем ОСОБА_6 . Також в період відпустки разом з дитиною проживає матір ОСОБА_1 . Було встановлено, що матеріально-побутові умови задовільні. Дитина ОСОБА_4 в ході проведення бесіди з психологом, на поставлене запитання про батька ОСОБА_2 , вказала, що батько не спілкується з нею, причиною переїзду від батька до бабусі та дідуся стало зловживання батьком алкоголю, та часті суперечки з матір'ю в ході яких батько міг вдарити матір. Зі слів дитини батько не спілкується з нею, не цікавиться її навчанням та байдуже ставиться до неї.
Рішенням Ямпільської міської ради Могилів-Подільського району Вінницької області № 76 від 14 березня 2025 року, затверджено висновок органу опіки та піклування про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 відносно малолітньої доньки ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Відповідно до ст. 3 Закону України «Про охорону дитинства» всі діти на території України, незалежно від раси, кольору шкіри, статі, мови, релігії, політичних або інших переконань, національного, етнічного або соціального походження, майнового стану, стану здоров'я та народження дітей і їх батьків (чи осіб, які їх замінюють) або будь-яких інших обставин, мають рівні права і свободи, визначені цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Згідно зі ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. При цьому батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
У відповідності до ч. 2 ст. 150, ст. 180 Сімейного кодексу України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний та моральний розвиток. Розірвання шлюбу між батьками, окреме проживання їх від дитини не впливає на обсяг їхніх прав та не звільняє від обов'язків щодо дитини (ч. 2 ст. 141 СК України). Ухилення кого-небудь із батьків від виконання батьківських обов'язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом (ч. 4 ст. 155 СК України).
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини.
При цьому відповідно до п. 15 постанови Пленуму Верховного суду України від 30 березня 2007 р. № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.
Відповідно до п. 15 постанови Пленуму Верховного суду України від 30 березня 2007 р. № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Перелічені факти встановлені в судовому засіданні свідчать про те, що ОСОБА_2 не виконує батьківських обов'язків відносно своєї малолітньої дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , не виявляє щодо неї батьківської турботи, не бере участі у її житті, не приділяє увагу розвитку та утриманню дитини, що є підставою для позбавлення його батьківських прав.
Таку бездіяльність суд розцінює як ухилення відповідачем від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини, а саме щодо піклування про здоров'я дитини, її фізичного, духовного та морального розвитку.
Відповідно до ч. 8 ст. 7 СК України, регулювання сімейних відносин має здійснюватись з максимально можливим врахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім'ї.
Крім того, статтею 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці зобов'язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.
Відповідно до статті 27 Конвенції про права дитини від 20.11.1989 року, батько (-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Статтею 8 Закону України «Про охорону дитинства» визначено, що кожна дитина має право на рівень життя достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного та соціального розвитку.
Згідно ч. 1 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства», на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини.
Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 51 Конституції України, батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Згідно ст. 206 ЦПК України, відповідач може визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.
У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судових розгляд.
Відповідно до п. 24 ч.3 Постанови Пленуму Верховного Суду України №2 від 12 червня 2009 року «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції», у разі визнання відповідачем позову, яке має бути безумовним, і якщо таке визнання не суперечить закону і не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб (не відповідача), суд ухвалює рішення про задоволення позову, обмежившись у мотивувальній частині рішення посиланням на визнання позову без з'ясовування і дослідження інших обставин справи.
При вирішенні питання щодо позбавлення батьківських прав необхідно впевнитися не лише в невиконанні батьком обов'язків по вихованню, а також встановити, що батько ухиляється від їх виконання свідомо, тобто, що він систематично, незважаючи на всі заходи попередження та впливу, продовжує не виконувати свої батьківські обов'язки.
Позбавлення батьківських прав відноситься до крайньої міри відповідальності, а це означає, що застосовується ця міра судом тоді, коли всі інші засоби впливу виявилися безрезультатними.
Відповідно ч.ч.1-5 ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Суд приймає до уваги визнання позову відповідачем, який не заперечив проти позбавлення його батьківських прав відносно свої малолітньої дитини, визнання відповідачем позову не суперечить закону, не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб.
Згода батька на позбавлення його батьківських прав і свідоме ухилення від виконання батьківських обов'язків щодо малолітньої дочки є достатніми підставами для позбавлення батьківських прав, до такого висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 19 лютого 2025 року у справі № 146/277/25.
Враховуючи, що відповідач ухиляється від виконання своїх обов'язків по вихованню та утриманню свої малолітньої дитини, що підтверджується матеріалами справи, позовні вимоги визнав, не заперечив проти позбавлення його батьківських прав відносно своєї малолітньої дитини, визнання відповідачем позову не суперечить закону, не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, тому суд вважає за доцільне позовні вимоги задовольнити та позбавити відповідача ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 батьківських прав щодо його малолітньої дитини ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Відповідно до ч.5 ст.265 ЦПК України, у резолютивній частині рішення зазначається розподіл судових витрат.
Відповідно до положень ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Як вбачається із матеріалів справи, позивачкою ОСОБА_1 при подачі позову до суду сплачено судовий збір в розмірі 1211,20 гривень, а тому враховуючи вимоги ст. 141 ЦПК України, позивачу необхідно повернути з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, що становить 605,60 гривень, а з відповідача стягнути на користь позивача 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, що становить 605,60 гривень.
На підставі викладеного, керуючись ст. 2, 4, 10, 12, 13, 76, 77, 81, 83, 89, 141, 263-265, 268, 273, 352 ЦПК України, суд
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: служба у справах дітей Ямпільської міської ради Вінницької області про позбавлення батьківських прав задовольнити.
Позбавити батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 щодо його малолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 605,60 грн. (шістсот п'ять гривень шістдесят копійок), що складаються із 50 % сплаченого судового збору.
Повернути ОСОБА_1 50 відсотків сплаченого за квитанцією ІD 4369-6997-5924-7178 від 18.02.2025 року судового збору, а саме в розмірі 605,60 грн. (шістсот п'ять гривень шістдесят копійок).
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч. 2 ст. 358 ЦПК України.
Повне найменування (ім'я) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження:
позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , паспорт № НОМЕР_2 , виданий 18.09.2019, орган, що видав - 0541, РНОКПП: НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_1 ;
відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_4 , адреса: АДРЕСА_2 ;
третя особа: служба у справах дітей Ямпільської міської ради Вінницької області, адреса: м. Ямпіль, вул. Замкова, 94/2, Вінницька область, код ЄДРПОУ 44245065.
Повний текст рішення складено 21 травня 2025 року
Суддя: І. С. Мороз