21 травня 2025 рокуЛьвівСправа № 158/893/25 пров. № А/857/16010/25
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого-судді Курильця А.Р.,
суддів Кузьмича С.М., Мікули О.І.,
секретаря судового засідання Кулабухової М.,
позивача ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Ківерцівського районного суду Волинської області від 10 квітня 2025 року у справі № 158/893/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 про скасування постанови про адміністративне правопорушення,-
суддя в 1-й інстанції - Сіліч Ю.Л.,
час ухвалення рішення - 10.04.2025 року,
місце ухвалення рішення - м. Ківерці,
дата складання повного тексту рішення - 10.04.2025 року.
ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 про скасування постанови про адміністративне правопорушення.
Рішенням Ківерцівського районного суду Волинської області від 10 квітня 2025 року позов ОСОБА_1 залишено без задоволення.
Не погоджуючись з таким рішенням суду, його оскаржив позивач, який із покликанням на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, невстановлення всіх обставин справи, просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилається на відсутність в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП. Крім того, зазначає, що в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, які б свідчили про скоєне ним правопорушення.
Позивач в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав, просить рішення Ківерцівського районного суду Волинської області від 10 квітня 2025 року скасувати та прийняти постанову, якою позов задовольнити.
Інші учасники справи в судове засідання не прибули, хоча належним чином були повідомлені про його дату, час та місце. У відповідності до ч. 3 ст. 268 КАС України неприбуття сторін не перешкоджає апеляційному розгляду справи.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників справи, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи 11.02.2025 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 відносно ОСОБА_1 винесено постанову по справі про адміністративне правопорушення №235ЛРТЦК (а.с.23).
Зі змісту вказаної постанови слідує, що громадянин ОСОБА_1 не прибув до ІНФОРМАЦІЯ_2 24.01.2025 року, відповідно до вимоги повістки № 1647726, чим порушив ч. 1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», ч. 3 ст. 210-1 КУпАП. За наслідком - на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17000 грн.
Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Статтею 246 КУпАП визначений порядок провадження в справах про адміністративні правопорушення в органах (посадовими особами), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, визначається цим Кодексом та іншими законами України. Порядок провадження в справах про адміністративні правопорушення в районних, районних у місті, міських чи міськрайонних судах визначається цим Кодексом та іншими законами України.
Згідно ст. 213 КУпАП справи про адміністративні правопорушення розглядаються, зокрема, органами Національної поліції, органами державних інспекцій та іншими органами (посадовими особами), уповноваженими на те цим Кодексом.
Стаття 217 КУпАП передбачає, що посадові особи, уповноважені розглядати справи про адміністративні правопорушення, можуть накладати адміністративні стягнення, передбачені цим Кодексом, у межах наданих їм повноважень і лише під час виконання службових обов'язків. Перелік посадових осіб, які від імені органів, згаданих у п. 2, 5 ст. 213 цього Кодексу, розглядають справи про адміністративні правопорушення, встановлюється законами України.
Відповідно до ст. 235 КУпАП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).
Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
Отже, керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки при розгляді справи про адміністративне правопорушення діють від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
Тому належним відповідачем, як суб'єктом владних повноважень у адміністративній справі щодо оскарження рішень (дій чи бездіяльності) у справі про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення, повинен бути відповідний орган територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
Разом з тим, даний адміністративний позов заявлено до начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 , тобто до неналежного відповідача.
Відповідно до ст. 48 КАС України, якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до ухвалення рішення у справі за згодою позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі, якщо це не потягне за собою зміни підсудності адміністративної справи. Суд має право за клопотанням позивача до ухвалення рішення у справі залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позивач не згоден на заміну відповідача іншою особою, суд може залучити цю особу як другого відповідача. Після заміни сторони, залучення другого відповідача розгляд адміністративної справи починається спочатку.
Заміна відповідача допускається до ухвалення рішення судом першої інстанції.
З вищенаведеної статті вбачається про можливість заміни неналежного відповідача виключно судом першої інстанції.
Отже, враховуючи що адміністративний позов заявлено до неналежного відповідача та з врахуванням відсутності в суду апеляційної інстанції можливості замінити його належним відповідачем, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову, який заявлений до неналежного відповідача.
Вказане не позбавляє позивача права на звернення до суду за захистом своїх прав із позовною заявою до належного відповідача.
Вірність такої судової практики стверджується постановою Верховного суду від 26 грудня 2019 року в справі № 724/716/16-а (http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/86636182), відповідно до якої належним відповідачем в справах про оскарження дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності є саме відповідний орган, на який, зокрема положеннями КУпАП покладено функціональний обов'язок розглядати справи про адміністративні правопорушення, а не посадова особа такого органу.
Враховуючи викладене, суд вважає, що позов ОСОБА_1 до начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 про скасування постанови про адміністративне правопорушення задоволенню не підлягає.
Разом з тим, інші доводи позовної заяви, які стосуються оскаржуваної постанови, не підлягають оцінці, виходячи з того, що позов пред'явлений до неналежного відповідача, а тому і законність його дій може бути перевірена лише у випадку пред'явлення позову до особи, яка є належним відповідачем у справі.
Решта доводів та заперечень учасників справи, висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, зокрема у рішенні у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відображено принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на викладене колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні не спростовуються і підстав для його скасування немає.
Враховуючи вищевикладене, апеляційну скаргу ОСОБА_1 слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Керуючись ст.ст.308,311,315,316,321,322,325,328,329 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Ківерцівського районного суду Волинської області від 10 квітня 2025 року у справі № 158/893/25 - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя А. Р. Курилець
судді С. М. Кузьмич
О. І. Мікула
Повне судове рішення складено 21 травня 2025 року.