22 травня 2025 рокуЛьвівСправа № 500/7575/24 пров. № А/857/13015/25
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді: Гудима Л.Я.,
суддів: Качмара В.Я., Онишкевича Т.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження у м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2025 року, головуючий суддя - Подлісна І.М., ухвалене у м. Тернопіль, у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання протиправними дій,-
Позивач - ОСОБА_1 , звернувся в суд з позовом до ГУПФУ в Тернопільській області, в якому просив визнати дії Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області щодо перерахунку розміру пенсії ОСОБА_1 із 01.10.2024 року протиправними; зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області відновити пенсійне забезпечення позивача, яке існувало до 01.10.2024 року на підставі довідок про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця №081-34/437-24 та №081-34/436-24 від 07.03.2024 року, та виплатити різницю недоотриманої пенсії.
В обґрунтування своїх позовних вимог посилався на те, що ОСОБА_1 , перебуває на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України в Тернопільській області та з 26.02.2022 року отримував пенсію за віком відповідно до ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». 07.03.2024 року ОСОБА_1 звернувся із заявою до відповідача про перерахунок пенсії, тобто перевід на пенсію за віком згідно ЗУ «Про державну службу». Дану заяву було розглянуто та задоволено. З березня 2024 року позивач отримував пенсію за віком згідно із ЗУ «Про державну службу» з врахуванням поданої довідки про заробітну плату, пенсія становила 10 135.16 грн. У вересні 2024 року позивач одержав лист відповідача, згідно змісту якого дізнався про те, що з 01.10.2024 року розмір його пенсії за віком буде зменшено на підставі Постанови КМУ №823 від 12.07.2024 року, яка набрала чинності із 20.07.2024 року та застосовується із 01.01.2024 року і якою внесено змін до Порядку призначення пенсій деяким категоріям осіб, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №622 від 14.09.2016 року. Крім того, в березні 2024 року позивач до заяви про перехід на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу" надав довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця за лютий 2024 року № 08.1-34/436-24 та № 08.1-347437-24, які відповідають змісту та формі, встановленій постановою правління Пенсійного фонду України від 17.01.2017 року №1-3. З 01 жовтня 2024 року відповідач протиправно зменшив позивачу розмір пенсії за віком із 10 135,16 грн до 7339, 72 грн призначеної відповідно до Закону України "Про державну службу" в результаті проведеного з 01.10.2024 року перерахунку на підставі постанови Кабінету Міністрів України №823 від 12.07.2024 року в порушення статті 22 Конституції України, що призвело до звуження пенсійних прав позивача та стало підставою для звернення до суду.
Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2025 року адміністративний позов задоволено; визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області щодо перерахунку розміру пенсії ОСОБА_1 із 01.10.2024 року; зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області відновити пенсійне забезпечення ОСОБА_1 , яке існувало до 01.10.2024 року на підставі довідок про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця №081-34/437-24 та №081-34/436-24 від 07.03.2024 року, та виплатити різницю недоотриманої пенсії.
Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням суду першої інстанції, ГУПФУ в Тернопільській області оскаржило його в апеляційному порядку, яке, покликаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, не надано належної правової оцінки наявним доказам, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовити.
Свою апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що 12.07.2024 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №823 "Про внесення змін до Порядку призначення пенсій деяким категоріям осіб" (далі - Постанова №823), якою внесені зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 14.09.2016 року №622 "Деякі питання пенсійного забезпечення окремих категорій осіб" (далі також - Постанова №622). Отже, у зв'язку з набранням Постановою №823 чинності 20.07.2024, дія якої застосовується з 01.01.2024 року, всі призначені пенсії відповідно до Закону України "Про державну службу", а також звернення, які надійшли після 01.01.2024 року та по яких прийнято рішення про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії відповідно до цього Закону, будуть переглянуті відповідними територіальними управліннями Пенсійного фонду України.
На підставі пункту 1 частини 1 статті 311 КАС України розгляд справи проводиться в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів дійшла переконання, що подана апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_1 є пенсіонером, перебуває на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України в Тернопільській області та з 26.02.2022 року отримував пенсію за віком відповідно до ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», дані обставини відповідачем визнаються та не заперечуються. 07.03.2024 року ОСОБА_1 звернувся із заявою до відповідача про перерахунок пенсії, тобто перевід на пенсію за віком згідно ЗУ «Про державну службу». Дану заяву було розглянуто та задоволено. З березня 2024 року позивач отримував пенсію за віком згідно із ЗУ «Про державну службу» з врахуванням поданої довідки про заробітну плату, пенсія становила 10 135.16 грн. У вересні 2024 року позивач одержав лист відповідача, згідно змісту якого дізнався про те, що з 01.10.2024 року розмір його пенсії за віком буде зменшено на підставі Постанови КМУ №823 від 12.07.2024 року, яка набрала чинності із 20.07.2024 року та застосовується із 01.01.2024 року і якою внесено змін до Порядку призначення пенсій деяким категоріям осіб, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №622 від 14.09.2016 року.
Позивач звернув увагу суду, що в березні 2024 року до заяви про перехід на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу" надав довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця лютий 2024 рік № 08.1-34/436-24 та № 08.1-347437-24, які відповідають змісту та формі, встановленій постановою правління Пенсійного фонду України від 17.01.2017 року №1-3.
З 01 жовтня 2024 року відповідач протиправно зменшив позивачу розмір пенсії за віком із 10 135,16 грн до 7339,72 грн призначеної відповідно до Закону України "Про державну службу" в результаті проведеного з 01.10.2024 року перерахунку на підставі постанови Кабінету Міністрів України №823 від 12.07.2024 року в порушення статті 22 Конституції України, що призвело до звуження пенсійних прав позивача.
Не погоджуючись з такими діями органу Пенсійного фонду України позивач звернувся до суду за захистом своїх пенсійних прав.
Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що положення постанови Кабінету Міністрів України від 12.07.2024 року №823 можуть стосуватися призначення пенсій, а не перерахунку раніше призначених пенсій з врахуванням статті 58 Конституції України. Крім того, відповідно до частини третьої статті 22 Конституції України при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх вірними та такими, що відповідають нормам матеріального та процесуального права, а також фактичним обставинам справи з огляду на наступне.
Згідно приписів статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
З 01.05.2016 року набрав чинності Закон України від 10.12.2015 року № 889-VIII "Про державну службу", підпунктом 1 пункту 2 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" якого визнано таким, що втратив чинність, Закон України "Про державну службу" від 16.12.1993 року № 3723-XII, крім ст. 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу.
Відповідно до ст. 90 Закону № 889-VIII пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Згідно з пп. 10-12 розділу XI «;Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 889-VIII державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу»(від 16.12.1993 року № 3723-XII) та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» № 3723-XIIу порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Перелік посад державної служби, які займали особи з числа колишніх державних службовців, що належать до певної категорії посад, передбачених цим Законом, визначається Кабінетом Міністрів України.
Для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» (від 16.12.1993 року № 3723-XII) та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Відповідно до ст. 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 року № 3723-XII на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року № 1058-IV, за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.
Таким чином, підставами для призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 року № 3723-ХІІ є досягнення встановленого віку та наявність не менше як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорії посад державної служби, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.
Постановою Кабінету Міністрів України від 14.09.2016 року № 622 затверджено Порядок призначення пенсій деяким категоріям осіб (далі - Порядок № 622).
Пунктом 2 Порядку № 622 (у редакції, яка діяла до внесення змін постановою Кабінету Міністрів України від 12.07.2024 року № 823) передбачено, що згідно з пунктами 10 і 12 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 10.12.2015 року № 889-VIII «Про державну службу» на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону України від 16.12.1993 року № 3723- XII «Про державну службу» мають право особи, які на день набрання чинності Законом України від 10.12.2015 року № 889-VIII «Про державну службу», зокрема, мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону та актами Кабінету Міністрів України.
Відповідно до п. 3-1 Порядку №622 (у редакції, яка діяла до внесення змін постановою Кабінету Міністрів України від 12.07.2024 року № 823) державні службовці, які на день набрання чинності Законом України від 10.12.2015 року № 889-VIII Про державну службу займали посади державної служби та які пенсію, призначену відповідно до Закону, не отримували з дати призначення до дня набрання чинності Законом України від 10.12.2015 року № 889-VIII Про державну службу, мають право на обчислення пенсії на умовах цього Порядку після звільнення з посади державної служби.
Згідно з п. 4 Порядку № 622 (у редакції, яка діяла до внесення змін постановою Кабінету Міністрів України від 12.07.2024 № 823) пенсія державним службовцям призначається з дати звернення, але не раніше дати виникнення права, в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та відповідного рангу за останнім місцем роботи на державній службі, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Як передбачено п. 5 Порядку № 622 (у редакції, яка діяла до внесення змін постановою Кабінету Міністрів України від 12.07.2024 року № 823) форма довідки про заробітну плату, що подається для призначення пенсії державним службовцям, затверджується правлінням Пенсійного фонду України за погодженням із Мінсоцполітики.
Відповідно до п. 7 Порядку № 622 (у редакції, яка діяла до внесення змін постановою Кабінету Міністрів України від 12.07.2024 року № 823) у всіх випадках заробітна плата для призначення пенсії державного службовця враховується в межах установленоїзакономна день призначення пенсії максимальної величини бази нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
20.07.2024 року набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України від 12.07.2024 року №823 (далі Постанова № 823), якою затверджені зміни до Порядку призначення пенсій деяким категоріям осіб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.09.2016 року № 622.
Пунктом 3 вказаної постанови Кабінету Міністрів України від 12.07.2024 року№823 передбачено, що ця постанова набирає чинності з дня її опублікування та застосовується з 1 січня 2024 року.
Пунктом 5 Порядку № 622 в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 12.07.2024 року №823 передбачено, що довідки про заробітну плату державних службовців, визначені за формами згідно з додатками 1-6, видаються виключно для призначення згідно з пунктами 10 і 12 розділу Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 10 грудня 2015 року № 889-VIII "Про державну службу" пенсії відповідно до статті 37 Закону України від 16 грудня 1993 року № 3723-XII "Про державну службу" та не є підставою для перегляду раніше призначеної пенсії державного службовця.
З матеріалів справи слідує, що в березні 2024 року до заяви про перехід на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу" позивач надав довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця лютий 2024 рік № 08.1-34/436-24 та № 08.1-347437-24, які відповідають змісту та формі, встановленій постановою правління Пенсійного фонду України від 17.01.2017 року №1-3 та містить відображення складових заробітної плати, а тому мали бути враховані відповідачем. Окрім того, позивач станом на момент набрання чинності Законом №889-VIII мав необхідний стаж роботи на посадах, віднесених до категорій державної служби, що відповідачем не заперечувалось.
Так, постановою Кабінету Міністрів України від 12.07.2024 року №823 внесено зміни до Порядку призначення пенсій деяким категоріям осіб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 вересня 2016 року №622 «Деякі питання пенсійного забезпечення окремих категорій осіб». Вказана Постанова набрала чинності з дня її опублікування - 20.07.2024 року.
Однак, колегія суддів відхиляє доводи відповідача про набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України від 12.07.2024 року №823, якою внесено зміни до Порядку призначення пенсій деяким категоріям осіб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.09.2016 року №622 «Деякі питання пенсійного забезпечення окремих категорій осіб», оскільки вказана постанова набрала чинності 20.07.2024 року, в той час, як позивач звернувся із заявою до відповідача 07.03.2024 року та з довідками від 07.03.2024.
Суд апеляційної інстанції наголошує, що відповідно до статті 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Конституційний Суд України у рішенні від 05.04.2001 року № 3-рп/2001 вказав на те, що дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом.
Закріплення принципу незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів є гарантією безпеки людини і громадянина, довіри до держави. Винятки з цього конституційного принципу, тобто надання закону або іншому нормативно-правовому акту зворотної сили, передбачено частиною першою статті 58 Конституції України, а саме: коли закони або інші нормативно-правові акти пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Відповідно до ч. 3 ст. 22 Конституції Українипри прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Конституційний Суд України у рішенні від 05.04.2001 року № 3-рп/2001 зазначив, що діязакону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цимз аконом або іншим нормативно-правовим актом.
У мотивувальній частині Рішення Конституційного Суду України від 11.10.2015 року №8-рп/2005 вказано, що звуження обсягу прав і свобод - це зменшення кола суб'єктів, розміру території, часу, розміру або кількості благ чи будь-яких інших кількісно вимірювальних показників використання прав і свобод, тобто їх кількісної характеристики.
Верховний Суд у постанові від 08.04.2024 року № 580/6509/23 зазначив, що зміна порядку розрахунку пенсії, як періодичної виплати фізичній особі, шляхом прийняття відповідного закону, який відповідає критерію якості закону та легітимній меті, за загальним правилом, не суперечить положенням статті 22 (щодо недопущення при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод) та статті 58 (щодо відсутності у законів та інших нормативно-правових актів зворотної дії в часі)Конституції України, за умови, що такі зміни не передбачають зменшення розміру пенсії, яку особа отримує на момент прийняття таких законодавчих змін.
Натомість, після прийняття Кабінетом Міністрів України постанови від 12.07.2024 року № 823 "Про внесення змін до Порядку призначення пенсій деяким категоріям осіб" розмір пенсії позивачка з 01.10.2024 року відповідачем був протиправно зменшений з 10135,16 грн до 7339,72 грн.
Аналізуючи вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновком суду попередньої інстанції про те, що порушене право позивача підлягає захисту у спосіб зобов'язання відповідача відновити пенсійне забезпечення позивача, яке існувало до 01.10.2024 року на підставі довідок про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця №081-34/437-24 та №081-34/436-24 від 07.03.2024 року, та виплатити різницю недоотриманої пенсії
Враховуючи наведене, колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позовні вимоги є підставними та обґрунтованими, відтак підлягають задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В частині решти доводів апеляційної скарги колегія суддів враховує, що, оцінюючи наведені сторонами доводи, апеляційний суд виходить з того, що всі конкретні, доречні та важливі доводи, наведені сторонами, були перевірені та проаналізовані судом першої інстанції, та їм було надано належну правову оцінку.
Право на вмотивованість судового рішення є складовою права на справедливий суд, гарантованого ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», параграфи 29 - 30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.
У рішенні «Петриченко проти України» (параграф 13) Європейський суд з прав людини вказував на те, що національні суди не надали достатнього обґрунтування своїх рішень, та не розглянули відповідні доводи заявника, навіть коли ці доводи були конкретними, доречними та важливими.
Наведене дає підстави для висновку, що доводи сторін у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.
Інші зазначені в апеляційній скарзі обставини, окрім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді.
З огляду на наведене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, а тому підстав для скасування рішення колегія суддів не знаходить і вважає, що апеляційну скаргу на нього слід залишити без задоволення.
Керуючись ст.ст. 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області залишити без задоволення, а рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2025 року у справі №500/7575/24 - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п'ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя Л. Я. Гудим
судді В. Я. Качмар
Т. В. Онишкевич