22 травня 2025 рокуЛьвівСправа № 300/6436/24 пров. № А/857/13355/25
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді: Гудима Л.Я.,
суддів: Качмара В.Я., Онишкевича Т.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження у м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 07 березня 2025, головуючий суддя - Микитин Н.М., ухвалене у м. Івано-Франківськ, у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -
Позивач - ОСОБА_1 звернулась в суд з позовом до ГУПФУ в Івано-Франківській області, ГУПФУ в Одеській області, в якому просила визнати протиправним та скасувати рішення №092250006366 від 29.03.2024 року; зобов'язати зарахувати період навчання з 01.09.1986 року по 13.07.1988 року у Львівському технічному училищі №58 та період роботи з 18.07.1988 року по 17.01.1997 року па посаді складача машинного набору редакції газети "Верховинські вісті" до пільгового стажу за Списком №2 та призначити пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 відповідно до пункту "б" частини першої статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" та частини другої статті 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", з 21.03.2024 року.
В обґрунтування своїх позовних вимог посилався на те, рішенням ГУПФУ в Одеській області від 29.03.2024 року №09225000366 позивачу відмовлено в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2, у зв'язку з відсутністю необхідного пільгового стажу, у зв'язку з не зарахуванням до пільгового стажу періоду роботи з 01.09.1986 року по 17.01.1997 року на посаді складача машинного набору, оскільки у пільговій довідці №34 від 21.03.2024 року відсутній підпис начальника кадрів. Після проведення перевірки в ПП «Редакція газети «Верховинські вісті» документів про стаж роботи за період з 18.07.1988 року по 17.01.1997 року для призначення пенсії за віком (Список 2) ОСОБА_1 згідно довідки від 21.03.2024 року №34 (Акт №0900-1104-1/3004 від 09.04.2024 року) ГУПФУ в Одеській області рішенням №092250006366 від 20.06.2024 року повторно відмовило позивачці у призначенні пенсії. Так, згідно цього рішення до пільгового стажу позивача вже зараховано 05 років 11 місяців 18 днів, в тому числі період навчання в Львівському технічному училищі №58 поліграфістів по спеціальності складач машинного набору з 01.09.1986 року по 13.07.1988 року. Однак не зараховано період роботи з 22.08.1992 року по 17.01.1997 року згідно довідки від 27.05.2024 року №50, яка повторно видана ПП «Редакція газети «Верховинські вісті», оскільки відсутній наказ по підприємству про результати атестації робочих місць, перелік атестованих посад та атестаційні листи, хоча такий наказ №16 від 28.06.1993 року є і про це зазначено в рішенні відповідача. Відтак, таке рішення відповідача є неправомірними, оскільки порушені конституційні права позивача щодо пільгового пенсійного забезпечення, гарантовані статтею 46 Конституції України.
Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 07 березня 2025 року адміністративний позов задоволено частково; визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області №092250006366 від 29.03.2024 року та від 20.06.2024 року про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах по Списку №2 відповідно до пункту "б" частини першої статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" та частини другої статті 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування"; зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області зарахувати ОСОБА_1 період навчання з 01.09.1986 року по 13.07.1988 року у Львівському технічному училищі №58 та період роботи з 18.07.1988 року по 17.01.1997 року па посаді складача машинного набору редакції газети "Верховинські вісті" до пільгового стажу за Списком №2; зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 відповідно частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з 21.03.2024 року; в задоволені решти позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням суду першої інстанції, ГУПФУ в Одеській області оскаржило його в апеляційному порядку, яке, покликаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, не надано належної правової оцінки наявним доказам, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовити.
Свою апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що до пільгового стажу позивача не зараховано період роботи з 01.09.1986 року по 17.01.1997 року, згідно пільгової довідки №34 від 21.03.2024 року, оскільки в довідці відсутній підпис начальника відділу кадрів. Зарахування зазначеного періоду можливе лише після підтвердження актом перевірки. На підставі проведеної перевірки Головним управлінням 20.06.2024 року винесено рішення №092250006366 від 29.03.2024 року, яким відмовлено позивачу в призначені пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у зв'язку з не підтвердженням пільгового стажу роботи, пільговий стаж роботи позивач становить 05 років 11 місяців 18 днів. До пільгового стажу не зараховано період роботи з 22.08.1992 року по 17.01.1997 року згідно довідки №50, яка видана ПП «Редакція газети «Верховинські Вісті», оскільки відсутній наказ по підприємству про результати атестації робочих місць та перелік атестованих посад (заявницею надано завірену копію наказу №16 від 28.06.1993 року та Витяг з наказу №16 від 28.06.1993 року про встановлення робочих місць, працюючи на яких мають пільгове пенсійне забезпечення). Також згідно акту перевірки від 09.04.2024 року №0900-1101-1/3004 зазначено, що атестаційні листи для перевірки не надано (відсутні). Відтак, спеціальний стаж позивача належним чином не підтверджено. Пільговий стаж роботи не підтверджується записами у трудовій книжці, оскільки у трудовій книжці відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах, характер виконуваної роботи з особливо шкідливими умовами праці протягом повного робочого дня відсутні. Назва професії має чітко відповідати відповідній назві професії, яка затверджена Списком та зазначена у трудовій книжці. Тобто, спеціальний стаж підтверджується виключно на підставі первинних документів підприємства у визначений Законом спосіб шляхом надання довідок форми визначеної порядком №637.
На підставі пункту 1 частини 1 статті 311 КАС України розгляд справи проводиться в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів дійшла переконання, що подана апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 21.03.2024 року звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2.
Після реєстрації заяви та сканування копій наданих документів засобами програмного забезпечення, органом, що розглядає заяву, згідно принципу екстериторіальності було визначено Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області.
Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області рішенням від 29.03.2024 року №09225000366 позивачу відмовило у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2, вказавши, що пенсійний вік визначений пунктом 2 частини 2 статті 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" становить 54 роки 6 місяців, вік заявниці на час звернення - 54 роки 6 місяців, необхідний страховий стаж визначений пунктом 2 частини 2 статті 114 цього Закону становить 25 років, необхідний пільговий стаж 10 років, страховий стаж позивача становить 37 рік 1 місяць 2 дні. Не зараховано до пільгового стажу періоду роботи з 01.09.1986 року по 17.01.1997 року на посаді складача машинного набору, оскільки у пільговій довідці №34 від 21.03.2024 року відсутній підпис начальника кадрів. Зарахування зазначеного періоду можливе лише після підтвердження актом перевірки
Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області проведено відповідну перевірку, за результатами якої складено акт від 09.04.2024 року №0900-1104-1/3004.
На підставі проведеної перевірки Головним управлінням ПФУ в Одеській області 20.06.2024 року винесено рішення №092250006366, яким відмовлено позивачу в призначені пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у зв'язку з не підтвердженням пільгового стажу роботи. Пільговий стаж роботи позивача становить 05 років 11 місяців 18 днів. До пільгового стажу не зараховано період роботи з 22.08.1992 року по 17.01.1997 року згідно довідки №50, яка видана ПП «Редакція газети «Верховинські Вісті», оскільки відсутній наказ по підприємству про результати атестації робочих місць та перелік атестованих посад (заявницею надано завірену копію наказу №16 від 28.06.1993 року та Витяг з наказу №16 від 28.06.1993 року про встановлення робочих місць, працюючи на яких мають пільгове пенсійне забезпечення). Також згідно акту перевірки від 09.04.2024 року №0900-1101-1/3004 зазначено, що атестаційні листи для перевірки не надано (відсутні).
Вважаючи вищенаведені відмови Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області протиправними позивач звернулася до суду з відповідними позовними вимогами.
Задовольняючи частково адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що наявна в позивача трудова книжка, містить записи про спірні періоди навчання та роботи, які відповідають вимогам законодавства на підтвердження права на пенсію, відповідно до чинного Законодавства України. Крім того, непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємства не може бути підставою для відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах. Відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць покладається на власника підприємства, а не працівника. При цьому контролюючу функцію у відносинах щодо проведення атестації робочих місць на підприємстві виконує держава в особі відповідних контролюючих органів, а не працівник.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх вірними та такими, що відповідають нормам матеріального та процесуального права, а також фактичним обставинам справи з огляду на наступне.
У відповідності до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно приписів статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року №1058-ІV (далі - Закон -1058-ІV), розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.
Відповідно до статті 8 Закону № 1058-ІV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
Згідно із п. 2 Прикінцевих положень Закону №1058-IV пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, які відповідно до цього Закону мають право на пенсію на пільгових умовах, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.
До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди зазначеним особам, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України «Про пенсійне забезпечення».
У відповідності до ч. 1 статті 114 Закону № 1058-IV, право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.
При цьому, пунктом 2 ч. 2 ст. 114 Закону № 1058-IV передбачено, що працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Відповідно до ст. 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
У пунктах 1 та 2 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 (далі - Порядок №637) зазначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі, коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.
З метою забезпечення соціального захисту та належного пенсійного забезпечення працівників, зайнятих на підземних роботах, роботах з особливо шкідливими й особливо важкими умовами праці за Списком №1 та на інших роботах зі шкідливими і важкими умовами праці за Списком №2, наказом Міністерства праці та соціальної політики України №383 від 18.11.2005 року; зареєстрований в Міністерстві юстиції України 01.12.2005 року за №1451/11731, (далі - Порядок № 383), затверджено Порядок застосування Списків №1 та №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах.
Згідно із пунктом 10 Порядку №383 для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року №637.
Також пунктом 20 Порядку №637 передбачено, що у випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах або вислугу років, встановлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, в яких має бути зазначені періоди, що зараховуються до спеціального трудового стажу, професія або посада, характер виконуваної роботи, що зараховується до спеціального трудового стажу, професія або посада, характер виконуваної роботи, розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, на підставі яких видана довідка.
У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.
У пунктах 1 та 2 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 (далі - Порядок №637) зазначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі, коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.
Відповідно до пункту 3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження наявного трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Отже, підтвердження стажу роботи для призначення пенсії здійснюється на підставі даних трудової книжки, а за їх відсутності, на підставі даних уточнюючої довідки, виданої підприємством, на якому працювала особа.
Як слідує з матеріалів справи, у трудовій книжці позивача серії НОМЕР_1 від 18.06.1988 року містяться наступні записи: 1,2 згідно яких ОСОБА_1 з 01.09.1986 року по 13.07.1988 року навчалась в Львіському технічному училищі №58 поліграфістів по спеціальності складач машинного набору, відповідно до записів 3,4,5 згідно - ОСОБА_1 з 18.07.1988 року по 17.01.1997 року працювала складачем машинного набору в редакції газети «Світанок», після перейменування «Верховинські вісті».
При цьому, колегія суддів наголошує, що наявна в позивача трудова книжка, містить записи про спірні періоди навчання та роботи, які відповідають вимогам законодавства на підтвердження права на пенсію, відповідно до чинного Законодавства України.
Доказів, які б свідчили про недостовірність записів у трудових книжках та довідках відповідачем суду не надано.
Крім того, після проведення ГУ ПФУ в Івано-Франківській області перевірки в ПП «Редакція газети «Верховинські вісті» документів про стаж роботи за період з 18.07.1988 року по 17.01.1997 року для призначення пенсії за віком Списком № 2 ОСОБА_1 згідно довідки від 21.03.2024 року №34, Акт №0900-1104-1/3004 від 09.04.2024 року ГУПФУ в Одеській області до пільгового стажу позивача вже зараховано 05 років 11 місяців 18 днів, в тому числі період навчання в Львівському технічному училищі №58 поліграфістів по спеціальності складач машинного набору з 01.09.1986 року по 13.07.1988 року, не зараховано період роботи з 22.08.1992 року по 17.01.1997 року згідно довідки від 27.05.2024 року №50, яка повторно видана ПП «Редакція газети «Верховинські вісті», оскільки відсутній наказ по підприємству про результати атестації робочих місць, перелік атестованих посад та атестаційні листи.
Як вірно зазначив суд першої інстанції, що згідно пункту 2.14 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року № 58, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17 серпня 1993 року №110, встановлено, що у графі 3 розділу "Відомості про роботу" як заголовок пишеться повне найменування підприємства. Під цим заголовком у графі 1 ставиться порядковий номер запису, що вноситься, у графі 2 зазначається дата прийняття на роботу. У графі 3 трудової книжки Відомості про роботу пишеться: прийнятий або призначений до такого-то цеху, відділу, підрозділу, на дільницю, виробництво із зазначенням його конкретного найменування, а також роботи, професії або посади і присвоєного розряду. Записи про найменування роботи, професії або посади на яку прийнятий працівник, виконуються для робітників та службовців відповідно до найменування професій і посад, зазначених у Класифікаторі професій.
Якщо працівник має право на пенсію за віком на пільгових умовах, запис у трудовій книжці робиться на підставі наказу, виданого за результатами атестації робочих місць, і має відповідати найменуванню Списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, що дають право на пільгове пенсійне забезпечення.
Показники, зазначені у цих Списках обов'язково повинні бути підтверджені у карті оцінки умов праці робочого місця за результатами атестації і можуть записуватись у дужках.
Колегія суддів зазначає, що посада, яку займала ОСОБА_1 , з 18.07.1988 року по 17.01.1997 року складач машинного набору, в спірний період була передбачена Списком № 2, що відповідачем не заперечується, а підставою не врахування була відсутність проведення атестації робочого місця у період з 22.08.1992 року по 17.01.1997 року.
Аналізуючи вищенаведені норми, колегія суддів зазначає, що необхідними умовами для виникнення у особи права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах є встановлення факту перебування особи на посаді або виконання нею робіт, що містяться у Списку № 2, а також документальне підтвердження зайнятості працівника за відповідною професією за результатами атестації умов праці, яке полягає у наявності результатів атестації відповідного робочого місця за умовами праці. Документами, які підтверджують результати атестації робочого місця за умовами праці, можуть бути: карта умов праці, наказ по підприємству про затвердження переліку робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників; трудова книжка із записом про витяг із зазначеного наказу або з додатком такого витягу.
Суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємства не може бути підставою для відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах. Відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць покладається на власника підприємства, а не працівника. При цьому контролюючу функцію у відносинах щодо проведення атестації робочих місць на підприємстві виконує держава в особі відповідних контролюючих органів, а не працівник.
Вказана позиція узгоджується із правовою позицією, висловленою Верховним Судом у постанові від 19.02.2020 року у справі №520/15025/16-а, у якій Велика Палата Верховного Суду відступила від висновків Верховного Суду України, викладених у постановах від 10.09.2013 року у справі № 21-183а13, від 25.11.2014 року у справі № 21-519а14, від 10.03.2015 року та 17.03.2015 року у справах № 21-51а15, та № 21-585а14, від 14.04.2015 року у справі № 21-383а14, від 02.12.2015 року у справі № 21-1329а15, від 10.02.2016 року у справі № 21-5432а15 та від 12.04.2016 року у справі № 21-6501а15.
Як слідує з матеріалів справи, копія витягу із наказу редактора газети «Верховинські вісті» №16 від 28.06.1993 року та витяг з цього ж наказ №49 від 15.05.2024 року, в якому зазначено, що «відповідно до висновків атестаційної комісії створеної наказом №42 від 31.12.1992 року, встановити: два робочих місця складачів на складально-рядковідливних машинах (лінотипах), два робочих місця складачів вручну та одне робоче місце оброблювальника шрифтової продукції (з друкарського сплаву), працюючі на яких мають пільгове пенсійне забезпечення, передбачене Постановою Кабінету Міністрів СРСР №10 від 26.01.1991 року «Про затвердження списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах» згідно Списку №2, куди й віднесені вищеперераховані професії» (а.с.19-21).
Колегія суддів наголошує, що на одному з вищенаведених атестованих робочих місць працювала ОСОБА_1 з 18.07.1988 року по 17.01.1997 року, в тому числі з 22.08.1992 року по 17.01.1997 року. Що також підтверджується записами в трудовій книжці та довідками редакції газети «Верховинські Вісті» про підтвердження трудового стажу №34 від 21.03.2024 року, №50 від 27.05.2024 року.
Тому спірні періоди підлягають до зарахування при обчисленні пільгового стажу позивача при визначенні права на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.
З огляду на наведене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що до пільгового стажу роботи ОСОБА_1 , що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" необхідно зарахувати період навчання з 01.09.1986 року по 13.07.1988 року у Львівському технічному училищі №58 та період роботи з 18.07.1988 року по 17.01.1997 року па посаді складача машинного набору редакції газети «Верховинські вісті», для призначення пенсії за віком на пільгових умовах.
Аналізуючи наведене, колегія суддів вважає правильним висновок суду попередньої інстанції про те, що позовні вимоги є підставними та обґрунтованими, відтак підлягають частковому задоволенню.
В іншій частині судове рішення сторонами не оскаржується.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В частині решти доводів апеляційної скарги колегія суддів враховує, що, оцінюючи наведені сторонами доводи, апеляційний суд виходить з того, що всі конкретні, доречні та важливі доводи, наведені сторонами, були перевірені та проаналізовані судом першої інстанції, та їм було надано належну правову оцінку.
Право на вмотивованість судового рішення є складовою права на справедливий суд, гарантованого ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», параграфи 29 - 30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.
У рішенні «Петриченко проти України» (параграф 13) Європейський суд з прав людини вказував на те, що національні суди не надали достатнього обґрунтування своїх рішень, та не розглянули відповідні доводи заявника, навіть коли ці доводи були конкретними, доречними та важливими.
Наведене дає підстави для висновку, що доводи сторін у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.
Інші зазначені в апеляційній скарзі обставини, окрім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді.
З огляду на наведене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, а тому підстав для скасування рішення колегія суддів не знаходить і вважає, що апеляційну скаргу на нього слід залишити без задоволення.
Керуючись ст.ст. 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу Головного управління Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області залишити без задоволення, а рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 07 березня 2025 року у справі №300/6436/24 - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п'ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя Л. Я. Гудим
судді В. Я. Качмар
Т. В. Онишкевич