Справа № 462/957/25
22 травня 2025 року Залізничний районний суд м.Львова у складі головуючого - судді Іванюк І.Д., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін в приміщенні суду у м. Львові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 в інтересах якої діє адвокат Прудиус Олег Орестович до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , треті особи: ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , про відшкодування шкоди, завданої майну фізичної особи,
Позивач ОСОБА_1 в інтересах якої діє адвокат Прудиус О.О. звернулася 06.02.2025 року до суду з позовною заявою, в якій просить стягнути з відповідачів майнову шкоду, завдану залиттям квартири за адресою: АДРЕСА_1 , в розмірі 14850,54 грн, а також судові витрати, зокрема витрати на проведення експертизи у розмірі 10190,00 грн та 50,95 грн комісії за перерахунок коштів, а також судовий збір у розмірі 1211,20 грн. Позовну заяву мотивує тим, що вонає співвласником однокімнатної квартири за адресою: АДРЕСА_1 , яка розташована на 2 поверсі триповерхового будинку. Поверхом вище у квартирі АДРЕСА_2 мешкає відповідач ОСОБА_2 разом зі своєю сім'єю - співвідповідачами ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , які через несправність сантехнічних приладів регулярно заливають належну їй квартиру водою. Останні два випадки залиття належної їй квартири мешканцями кв. АДРЕСА_2 мали місце у 2023 році та 2024 році, що підтверджено Актом від 26.07.2023 року та Актом від 25.10.2024 року, складеними комісією ЛКП «Левандівка». Так, Актом від 26.07.2023 року, складеним комісією ЛКП «Левандівка», зафіксовано факт залиття квартири АДРЕСА_3 та зазначено, що при візуальному обстеженні квартири виявлено сліди від затоплення на стелі та стінах у кухні площею - 10,5 м2 та житловій кімнаті площею - 3,2 м2. Залиття відбулося з квартири вище поверхом АДРЕСА_2 , зі слів мешканців даної квартири затоплення відбулося через несправність шлангу до бачка (тріснув)». Згідно із Актом від 25.10.2024 року, складеним комісією ЛКП «Левандівка», зафіксовано факт залиття квартири АДРЕСА_3 , де вказано, що при візуальному обстеженні квартири виявлено сліди від затоплення у кухні площею - 0,5 м2. Залиття відбулося з квартири АДРЕСА_2 , що вище поверхом у даному будинку. При спілкуванні по телефону з мешканкою квартири АДРЕСА_4 комісії було відмовлено в доступі до квартири для проведення обстеження. Згідно із висновком експерта за результатами проведення будівельно-технічної експертизи від 07.01.2025 № 634/25, складеним на підставі заяви представника ОСОБА_1 - адвоката Прудиуса О.О. від 09.11.2024 року, судовим експертом Мельником О.П., встановлено, що залиття квартири АДРЕСА_3 відбулось в результаті потрапляння води з квартири АДРЕСА_2 , розташованої на третьому поверсі над квартирою АДРЕСА_5 , на міжповерхове перекриття над приміщеннями квартири АДРЕСА_5 з наступним проникненням води на стелі, стіни, перегородки приміщень вказаної квартири, що позначені на плані квартири номерами: 10-1, 10-2, 10-3, розмір завданої майнової шкоди приміщенням квартири АДРЕСА_3 внаслідок залиття, на день проведення експертизи становить 14850,54 грн з ПДВ. Також, на послуги експерта вона витратила кошти у сумі 10190,00 грн. Із врахуванням наведеного, оскільки відповідачі в добровільному порядку не відшкодували завдану шкоду, тому просить позов задовольнити.
Ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 17 березня 2025 року відкрито провадження у справі та постановлено розгляд справи провести у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Відповідачі відзив на позовну заяву у визначений судом п'ятнадцятиденний строк з дня отримання ухвали про відкриття провадження, не подали, заяви про поновлення строку для подання такого до суду також не подано.
Треті особи пояснень щодо позову не подали, заяви про поновлення строку для подання таких до суду також не подано.
Клопотання сторін про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін у матеріалах справи відсутні.
Розглянувши справу в порядку спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін, оцінивши подані докази, дослідивши наявні матеріали справи, суд дійшов до наступного висновку.
Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно з ч.1, 2 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Статтями 12, 81 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Зі змісту ст.ст. 76-80 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Докази повинні відповідати ознакам належності, допустимості, достовірності, а їх сукупність - достатності.
Відповідно до ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Судом встановлено і підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_1 спільно із ОСОБА_5 та ОСОБА_7 є співвласником квартири за адресою: АДРЕСА_1 , яка розташована на другому поверсі триповерхового будинку /а.с. 26-27,33-34/.
Також з матеріалів справи вбачається, що квартира за адресою: АДРЕСА_6 належить на праві спільної сумісної власності відповідачам ОСОБА_2 , ОСОБА_8 , ОСОБА_4 /а.с.30/.
Згідно з ст. 319 ЦК України власність зобов'язує, власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати економічну ситуацію та природні якості землі, при здійсненні своїх прав та виконанні обов'язків власник зобов'язаний додержуватися моральних засад суспільства.
Стаття 322 ЦК України зобов'язує власника утримувати майно, яке йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі статтею 151 ЖК України громадяни, які мають у приватній власності жилий будинок (квартиру), зобов'язані забезпечувати його схоронність, проводити за свій рахунок поточний і капітальний ремонт, утримувати в порядку придомову територію.
Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 7 "Про житлово-комунальні послуги" в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, індивідуальний споживач зобов'язаний власним коштом проводити ремонт та заміну санітарно-технічних приладів і пристроїв, обладнання, іншого спільного майна, пошкодженого з його вини, яка доведена в установленому законом порядку.
Таким чином, обов'язок по утриманню санітарно-технічних приладів (кранів, труб, що знаходяться у квартирі) у належному стані покладено на власника квартири.
Відповідно до ч. 3 ст. 386 ЦК України власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому матеріальної та моральної шкоди.
Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
Положеннями ч. 1 ст. 1166 ЦК України визначено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Згідно з ч. 1 ст. 1192 ЦК України, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоду майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Пункт 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.03.1992 року № 6 "Про практику розгляду судами цивільних справ про відшкодування шкоди" роз'яснює, що розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи.
Отже, цивільне законодавство в деліктних зобов'язаннях передбачає презумпцію вини завдавача шкоди. Якщо у процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.Наведене підтверджується практикою Верховного Суду, наведеною у постановах від 29.05.2018 року у справі 645/2087/15-ц /провадження № 61-35887св18/, від 03 жовтня 2018 року в справі №?344/3303/16-ц /провадження № 61-19927св18/, 29 травня 2019 року у справі № 645/2087/15-ц, провадження № 61-35887св18від 13 листопада 2019 року у справі № 757/31418/15-ц (провадження № 61-17928св18).
Також, відповідно до ст. 1190 ЦК України особи, спільними діями або бездіяльністю яких було завдано шкоди, несуть солідарну відповідальність перед потерпілим. За заявою потерпілого суд може визначити відповідальність осіб, які спільно завдали шкоди, у частці відповідно до ступеня їхньої вини.
У п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.03.1992 року № 6 "Про практику розгляду судами цивільних справ про відшкодування шкоди" зазначено, що особи, які спільно заподіяли шкоду, тобто заподіяли неподільну шкоду взаємопов'язаними, сукупними діями, або діями з єдністю наміру, несуть солідарну відповідальність перед потерпілими, а відповідно до п. 8 особа, що відшкодувала шкоду, за яку передбачена відповідальність у солідарному порядку, має на підставі ст.175 ЦК право зворотної вимоги до кожного з солідарних боржників у рівній частці, якщо інше не встановлено законом, як у випадках, коли відшкодування було присуджено з усіх боржників, так і при покладенні цього обов'язку на вимогу потерпілого на частину з них.
26.07.2023 року комісією в складі начальника технічного відділу Кирик Г.І. та майстрів з експлуатації житлового фонду ЛКП «Левандівка» ОСОБА_9 та ОСОБА_10 складено акт про затоплення квартири, згідно із яким при візуальному обстеженні квартири АДРЕСА_3 виявлено сліди від затоплення на стелі та стінах у кухні площею - 10,5 м.кв., та житловій кімнаті площею - 3,2 м.кв. Залиття відбулося з квартири вище поверхом АДРЕСА_2 , зі слів мешканців даної квартири затоплення відбулося через несправність шлангу до бачка (тріснув) /а.с. 9/.
25.10.2024 року комісією в складі начальника технічного відділу Кирик Г.І. та майстрів з експлуатації житлового фонду ЛКП «Левандівка» Ярки Г.В. та ОСОБА_10 , слюсаря-сантехніка ОСОБА_11 складено акт про затоплення квартири відповідно до якого, при візуальному обстеженні квартири АДРЕСА_3 виявлено сліди від затоплення у кухні площею - 0,5 м.кв. Залиття відбулося з квартири вище поверхом №17 даного будинку. При спілкуванні по телефону з мешканкою квартири АДРЕСА_4 комісії було відмовлено в доступі до квартири для проведення обстеження /а.с .9/.
Таким чином, на підтвердження факту залиття та вини в такому відповідачів позивачем надано суду копії актів ЛКП «Левандівка» від 26.07.2023 року та від 25.10.2024 року.
Відповідно до п.2.3.6 Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджених Наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17.05.2005 №76, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 25.08.2005 року №927/11207 (далі - Правила), у разі аварії чи залиття квартир складається відповідний акт.
Додатком 4 до цих Правил встановлено форму згаданого акта. Тобто факт залиття квартири та його наслідків фіксується актом комісійного обстеження квартири представників організації (підприємства), яка відповідно до укладеної угоди обслуговує внутрішньобудинкові системи опалення, водопостачання та водовідведення, представника (власника) будинку, будинкового комітету та затверджується начальником організації (підприємства), яка відповідно до укладеної угоди надає послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій.
Присутність зацікавлених осіб як від потерпілої, так і від винної сторін є обов'язковою. В акті повинно бути відображено: дата складання акта; прізвища, ініціали та займані посади членів комісії; прізвище, ім'я, по батькові власника, наймача, орендаря, квартири, що зазнала шкоди; адреса квартири, поверх, форма власності; прізвище, ім'я, по батькові власника, наймача, орендаря квартири, з вини якого сталося залиття; адреса квартири, поверх, форма власності; обсяги необхідного ремонту приміщень квартири, перелік пошкоджених внаслідок залиття речей та їх орієнтовна вартість; висновок комісії щодо встановлення вини особи, яка вчинила залиття. Акт обов'язково має бути підписаний всіма членами комісії. Відмова від підпису складеного акта присутніми особами від потерпілої сторони та з боку винної особи не впливає на його чинність: у такому випадку в акті має бути зазначено, що згадані особи (прізвище, ім'я, по батькові) підписувати складений акт відмовилися з тих чи інших причин.
Отже, законодавством чітко визначено, що факт залиття, його причина та обсяг пошкоджень мають фіксуватись у складеному акті комісійного обстеження приміщення, у якому відбулось залиття. Саме такий акт і є відповідним (належним, допустимим, достовірним) доказом, на підставі якого відбувається розрахунок матеріальної шкоди вартості відновлювального ремонту. Аналогічну позицію виклав Верховний Суд у постанові від 12 листопада 2018 року в справі №?753/20314/15-ц /провадження № 61-15830 св 18/.
Суд зазначає, що в актах ЛКП «Левандівка» від 26.07.2023 року та від 25.10.2024 року зазначені всі обов'язкові реквізити, а саме: дата та місце складання; члени комісії, що складають акт; місце, де трапилося залиття; подія, що трапилася; наслідки залиття, а також причини залиття, отже даний акт відповідає вимогам Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджених Наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17.05.2005 №76, і є належним доказом.
Таким чином, відповідачі не спростували належними та допустимими доказами своєї вини у залитті квартири позивача, не надали інших доказів щодо розміру спричиненої позивачу шкоди, хоча це є їх процесуальним обов'язком, оскільки у спірних правовідносинах діє презумпція заподіювача шкоди.
Згідно із висновком експерта №634/25 від 07.01.2025 року за результатами проведення будівельно-технічної експертизи залиття квартири АДРЕСА_3 відбулось в результаті потрапляння води у квартирі АДРЕСА_2 , розташованій на третьому поверсі над квартирою АДРЕСА_5 , на міжповерхове перекриття розташоване над приміщеннями квартири АДРЕСА_5 з наступним проникненням води на стелі, стіни, перегородки приміщень квартири АДРЕСА_7 позначених на плані квартири номерами: 10-1, 10-2, 10-3. Розмір завданої майнової шкоди приміщенням квартири АДРЕСА_3 внаслідок залиття, на день проведення експертизи становить 14850,54 грн з ПДВ (чотирнадцять тисяч вісімсот п'ятдесят грн. 54 коп.) /а.с.12-21/. Також із вказаного висновку вбачається, що при розрахунку вказаної суми експертом враховано ПДВ 2540 грн.
Водночас суд вважає, що оскільки збитки у вигляді податку на додану вартість виникають виключно при здійсненні ремонтних робіт платником зазначеного податку, а позивачем доказів проведення поточного ремонту після залиття квартири не надано, тому до стягнення підлягає сума майнової шкоди без врахування ПДВ, а саме 12310,54 грн (14850,54 грн - 2540 грн ПДВ).
Вказані висновки викладені у постановах ВС від 08 листопада 2021 року у справі № 610/2229/18, /провадження № 61-16760свп19/ та від 07.04.2021 року у справі № 826/7454/17 /провадження № К/9901/38482/18/.
За наведеного позов підлягає до задоволення частково.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача.
З огляду на ч. 1 -3 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду. Отже, у ч. 3 ст. 133 ЦПК України наведено вичерпний перелік витрат, пов'язаних з розглядом справи.
З матеріалів справи вбачається, що позивачем було сплачено судовий збір у сумі 1211,20 грн, що підтверджується платіжною інструкцією від 06.02.2025 року /а. с. 43/, а також кошти за проведення будівельно-технічної експертизи відповідно до акту № ОУ-0000006 від 07.01.2025 року у розмірі 10190,00 грн /а.с.11/, які підлягають стягненню із відповідачів у рівних частинах пропорційно до задоволених позовних вимог, а саме по 3150,39 грн (із розрахунку(1211,20 грн +10190,00 грн) х 12310,54 грн :14850,54 грн: 3).
З приводу стягнення комісії за перерахунок коштів експерту у сумі 50,95 грн, суд зазначає, що банківська комісія - це грошові суми, що списуються з рахунків клієнтів як плата за обслуговування рахунку або за надання спеціальних послуг. Банківська комісія береться також за оплату чеків, розміщення депозитів, виконання постійних доручень, пряме дебатування.
За наведеного, оскільки банк було обрано особою самостійно та банківська комісія за своєю суттю не є частиною судового збору чи судовими витратами, який встановлюється державою відповідним нормативно-правовим актом та є обов'язковим до сплати, стягненню підлягають виключно судові витрати без врахування комісії.
Саме такий висновок викладений в ухвалі ВС від 04 грудня 2019 року у справі № 826/4893/17 та в постанові від 25.01.2023 №523/12032/18 (провадження № 61-6898св22).
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 141, 265, 273, 279, 280-287 ЦПК України, суд-
Позов задовольнити частково.
Стягнути солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 12310 (дванадцять тисяч триста десять) грн 54 коп. на відшкодування завданої майнової шкоди та по 3150,39 грн судових витрат з кожного.
В решті вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Львівського апеляційного суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Учасники справи:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ,
Відповідачі: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_6 ,
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_6 ,
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_6 .
Суддя Іванюк І.Д.