Провадження № 33/803/1310/25 Справа № 202/2427/25 Суддя у 1-й інстанції - Кухтін Г. О. Суддя у 2-й інстанції - Мазниця А. А.
20 травня 2025 року м. Дніпро
Суддя Дніпровського апеляційного суду Мазниця А.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні за участю:
захисника Пащенко В.І.
апеляційну скаргу захисника Пащенко В.І. на постанову Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 08 квітня 2025 року щодо
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
якого визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 122-4 КУпАП, та накладено на нього стягнення у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами на строк два роки та стягнуто судовий збір у розмірі 605 гривень 60 коп., -
Згідно із постановою суду першої інстанції, 11 січня 2025 року о 12 годині 10 хвилин в м. Дніпро по вул. Байкальська 6б у м. Дніпро водій ОСОБА_1 , керуючи автомобілем Хонда, д.н.з. НОМЕР_1 , скоїв ДТП, а саме при зміні напрямку руху не переконався, що це буде безпечним, в результаті чого здійснив наїзд на припаркований автомобіль БМВ д.н.з. НОМЕР_2 , та поїхав з місця події, чим порушив вимоги п. 2.10.а Правил дорожнього руху, і скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ст. 122-4 КУпАП.
В апеляційній скарзі захисник просить скасувати оскаржувану постанову, провадження у справі закрити за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказує, що оскаржувана постанова суду є незаконною та необгрунтованою, висновки суду не відповідають фактичним обставинам, а тому вона підлягає скасуванню.
Вказує, що судом першої інстанції було допущено неповноту судового розгляду, та передчасно прийнято рішення про притягнення ОСОБА_1 до відповідальності, оскільки в матеріалах справи відсутні будь-які докази його причетності до ДТП та залишення місця пригоди, а саме відсутні показання свідків, інформація з технічних приладів та технічних засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, з яких вбачалося б, що ОСОБА_1 , керуючи автомобілем “Хонда», д.н.з. “ НОМЕР_1 », дійсно здійснив наїзд на припаркований автомобіль “БМВ», д.н.з. “ НОМЕР_2 ».
Крім того зазначає, що жодного виклику до УПП ОСОБА_1 не отримував та не був обізнаний про те, що відносно нього був складений протокол про адміністративне правопорушення, чим було порушено його право на захист.
Суд апеляційної інстанції, заслухавши захисника, який підтримав апеляційну скаргу з викладених у ній підстав; дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду, приходить до наступних висновків.
Аналізуючи доводи апеляційної скарги по суті, суд апеляційної інстанції зважає на те, що згідно вимог ст. 245 КУпАП завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Згідно з положеннями ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Однак, вказані вимоги закону судом першої інстанції належним чином виконані не були. Апеляційним судом встановлено, що суд першої інстанції у порушення вимог ст. ст. 7, 9 КУпАП допустив спрощений підхід при розгляді адміністративного провадження за ст. 122-4 КУпАП, всебічно не з'ясувавши всіх обставин події. Такий висновок апеляційного суду ґрунтується на наступному.
Згідно із ст. 7 КУпАП України ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше, як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Під складом адміністративного правопорушення розуміється встановлена адміністративним законом сукупність об'єктивних і суб'єктивних ознак, за наявності яких діяння вважається адміністративним правопорушенням.
Об'єктом правопорушення, передбаченого ст. 122-4 КУпАП, є суспільні відносини у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.
Диспозиція ст. 122-4 КУпАП визначає, що залишення місця дорожньо-транспортної пригоди, до якої особа була причетна, тягне за собою накладення штрафу, або позбавлення права керування, або адміністративний арешт.
Дослідженням матеріалів справи встановлено, що суд першої інстанції в порушення вищезазначених вимог закону належним чином не з'ясував обставини справи, оскільки викладені в постанові висновки суду про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 122-4 КУпАП, не ґрунтуються на доказах, що містяться в матеріалах даної справи, та фактичних обставинах.
Так, визнаючи ОСОБА_1 винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 122-4 КУпАП, суд першої інстанції зазначив, що вина ОСОБА_2 доведена та підтверджується зібраними у матеріалах справи доказами, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення, складеним уповноваженою особою з дотриманням вимог, передбачених ст. ст. 254 - 256 КУпАП та підписаного самим ОСОБА_2 без зауважень; поясненнями свідка та ОСОБА_2 ; та іншими матеріалами справи.
Апеляційний суд звертає увагу, що ОСОБА_2 не є стороною у даній справі та не має будь-якого відношення до адміністративного правопорушення, що є предметом розгляду, а також у матеріалах справи відсутні докази, на які посилається суд у постанові.
Крім того, в матеріалах справи відсутні відеозаписи на підтвердження факту здійснення наїзду водієм ОСОБА_1 , який керував автомобілем Хонда, д.н.з. НОМЕР_1 , на припаркований автомобіль БМВ, д.н.з. НОМЕР_2 , та факту залишення водієм ОСОБА_1 місця транспортної пригоди, а також схема місця ДТП, рапорти співробітників поліції та будь-які письмові пояснення. Відсутні і відомості про залучення свідків.
Єдиним доказом у справі є протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 249412 від 17.02.2025 року, складений працівниками поліції більше ніж через місяць після подій, вказаних у протоколі, у зв'язку із чим суд апеляційної інстанції, з урахуванням відсутності об'єктивного підтвердження викладених у ньому відомостей іншими доказами, не вважає достатнім та безсумнівним підтвердженням факту порушення ОСОБА_1 вимог п. 2.10.а Правил дорожнього руху, за що передбачена адміністративна відповідальність за ст. 122-4 КУпАП. Будь-які докази на підтвердження даної обставини, такі, як показання свідків, аудіо-та відеозаписи, письмові докази тощо в матеріалах справи відсутні.
Таким чином, в матеріалах справи відсутні достатні об'єктивні дані, які б підтверджували факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 122-4 КУпАП.
За наслідками розгляду апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції відповідно до ст. 294 КУпАП має право скасувати постанову та прийняти нову постанову.
Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 22.12.2010 року № 23-рп /2010, адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтується на конституційних принципах і правових презумпціях, в тому числі і закріпленій в статті 62 Конституції України презумпції невинуватості.
Враховуючи викладене, а також те, що в силу принципу презумпції невинуватості всі сумніви у винуватості особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь, апеляційний суд приходить до висновку, що вина ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 122-4 КУпАП не доведена поза розумним сумнівом допустимими та достовірними доказами.
За таких обставин, вважаю за необхідне задовольнити апеляційну скаргу захисника, постанову суду першої інстанції скасувати, а провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 122-4 КУпАП - закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю події і складу даного адміністративного правопорушення.
Керуючись ст.ст. 251, 252, 280, 283, 294 КУпАП, суддя апеляційного суду, -
Апеляційну скаргу захисника Пащенко В.І. - задовольнити.
Постанову Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 08 квітня 2025 року щодо ОСОБА_1 за ст. 122-4 КУпАП - скасувати, провадження у справі закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.
Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя Дніпровського
апеляційного суду А.А. Мазниця