Провадження № 11-кп/803/934/25 Справа № 175/19144/24 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
21 травня 2025 року м.Кривий Ріг
Дніпровський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ:
судді-доповідача: ОСОБА_2
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4
за участю
секретаря судового засідання: ОСОБА_5
прокурора: ОСОБА_6
обвинуваченого: ОСОБА_7 (в режимі відео конференції)
захисника: ОСОБА_8 (в режимі відео конференції)
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу прокурора ОСОБА_9 на вирок Дніпровського району Дніпропетровської області від 24.12.2024 року у кримінальному провадженні, внесеного до ЄРДР за № 12024053390000408 від 30.11.2024 року, за обвинуваченням ОСОБА_7 за ч. 1 ст. 309 КК України, -
Вироком Дніпровського району Дніпропетровської області від 24.12.2024 року ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Краматорськ Донецької області, громадянина України, з середньою спеціальною освітою, неодруженого, на утриманні малолітніх та неповнолітніх дітей не маючого, офіційно не працевлаштованого, в силу ст. 89 КК України раніше не судимого, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , та фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_2
визнано винним у пред'явленому обвинуваченні у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України, та призначено покарання у виді пробаційного нагляду строком на 1 (один) рік. Вирішено питання про речові докази по кримінальному провадженню та стягнення на користь держави витрати, пов'язані із проведенням експертизи.
Згідно вироку суду 29 листопада 2024 року приблизно о 12 годині 25 хвилин ОСОБА_7 , прямуючи по провулку Слюсарний у напрямку вулиці Олекси Тихого, в місті Краматорськ, на землі побачив паперовий згорток білого кольору, який привернув його увагу. Підійшовши ближче, взявши до рук вказаний згорток, після чого розгорнувши його, виявив всередині порошкоподібну речовину білого кольору та, будучи особою, яка періодично вживає психотропні речовини, ОСОБА_7 одразу зрозумів, що в даному паперовому згортку білого кольору знаходиться психотропна речовина, а саме - PVP.
В цей час у ОСОБА_7 виник протиправний умисел, спрямований на незаконне придбання та зберігання психотропної речовини, обіг якої заборонено - PVP, для власного вживання без мети збуту.
Реалізовуючи свій протиправний умисел, спрямований на незаконне придбання та зберігання психотропної речовини, обіг якої заборонено - PVP, не переслідуючи мети збуту, ОСОБА_7 поклав до правої зовнішньої кишені одягненої на ньому куртки чорного кольору паперовий згорток білого кольору з порошкоподібною речовиною білого кольору, тим самим незаконно придбав та почав зберігати психотропну речовину, обіг якої заборонено - PVP.
Далі ОСОБА_7 , близько 12 год. 30 хв. 29.11.2024, проходячи по провулку Слюсарний, поблизу будинку № 8 в місті Краматорськ, був зупинений співробітниками поліції для перевірки документів в порядку ст. 32 п. 2, ст. 34 Закону України «Про Національну поліцію», і під час перевірки документів та наявності заборонених речовин ОСОБА_7 повідомив, що при собі у правій зовнішній кишені куртки чорного кольору, одягнутої на ньому, він зберігає паперовий згорток білого кольору з психотропною речовиною - PVP.
29.11.2024 в період часу з 14 год. 00 хв. по 14 год. 12 хв. під час огляду місця події: на відкритій ділянці місцевості за адресою: будинок № 8 по провулку Слюсарний в місті Краматорськ, у ОСОБА_7 у правій зовнішній кишені, одягнутої на ньому куртки чорного кольору, було виявлено та вилучено паперовий згорток білого кольору з психотропною речовиною - PVP, масою 0,2274 г., яка згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 06.05.2000 № 770 «Про затвердження переліку наркотичних засобів, психотропних речовин та прекурсорів» містить особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено - PVP (1-феніл-2-піролідин-1-іл-пентан-1-он) масою 0,1868 г, яку ОСОБА_7 умисно, незаконно, придбав та зберігав для власного вживання без мети збуту.
Відповідальність за вчинення зазначеного кримінального проступку передбачена ч. 1 ст. 309 КК України.
В апеляційній скарзі прокурор вважає оскаржуваний вирок таким, що підлягає скасуванню на підставі ст. 407, 413 КПК України через неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність. Вказує, що судом не застосовано вимоги ст. 59-1 КК України не поклав обов'язки, які є імперативними і повинні застосовуватися судом до засудженого у кожному випадку призначення покарання у вигляді пробаційного нагляду. Вказує, що суд призначаючи ОСОБА_7 покарання у вигляді 1 року пробаційного нагляду, не поклав обов'язки в межах пробаційного нагляду, які повинен був покласти в обов'язковому порядку. Просить оскаржуваний вирок скасувати в частині призначеного покарання. Ухвалити у цій частині новий вирок, яким призначити ОСОБА_7 покарання за ч.1 ст.309 КК України у виді пробаційного нагляду строком на 1 (один) рік. Покласти на ОСОБА_7 на підставі ч.2 ст. 59-1 КК України такі обов'язки: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну свого місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації. Початок строку відбування покарання обчислювати з дня постановки ОСОБА_7 на облік уповноваженим органом з питань пробації. В решті вирок суду першої інстанції залишити без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, вислухавши думку прокурора, який підтримав доводи апеляційної скарги прокурора, думку обвинуваченого та його захисника, які заперечували проти задоволення апеляційної скарги прокурора, перевіривши матеріали кримінального провадження в межах апеляційної скарги та обговоривши їх доводи, колегія суддів приходить до наступних висновків.
Так, висновки суду першої інстанції про фактичні обставини кримінального провадження, правильність кваліфікації дій ОСОБА_7 за ч.1 ст. 309 КК України, доведеність його вини ніким з учасників судового розгляду в апеляційному порядку не оспорюються, у зв'язку з чим відповідно до вимог ст. 404 КПК України судом апеляційної інстанції не переглядаються. Разом із тим, доводи прокурора щодо порушення вимог закону про кримінальну відповідальність при призначенні обвинуваченому покарання є обґрунтованим з огляду на наступне.
Згідно ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього кодексу.
Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Вказані вимоги закону при призначенні покарання ОСОБА_7 місцевим судом дотримані не в повній мірі.
Доводи прокурора про те, що місцевий суд, призначивши обвинуваченому остаточне покарання у вигляді пробаційного нагляду, безпідставно не поклав на ОСОБА_7 обов'язки, передбачені ч.2 ст.59-1 КК України, є обґрунтованими.
Відповідно до ч.1 ст.421 КПК України, обвинувальний вирок, ухвалений судом першої інстанції, може бути скасовано у зв'язку з необхідністю застосувати закон про більш тяжке кримінальне правопорушення чи суворіше покарання, скасувати неправильне звільнення обвинуваченого від відбування покарання, збільшити суми, які підлягають стягненню, або в інших випадках, коли це погіршує становище обвинуваченого, лише у разі, якщо з цих підстав апеляційну скаргу подали прокурор, потерпілий чи його представник.
Покладення апеляційним судом на обвинуваченого обов'язків, які підлягають виконанню в ході відбування покарання та безпідставно не були застосовані місцевим судом, є тим «іншим випадком», передбаченим ч.1 ст.421 КПК України, який погіршує правове становище обвинуваченого, оскільки впливає на умови й порядок відбування ним обраного заходу примусу, а тому, враховуючи системний аналіз ст.ст.408, 420, 421 КПК України, таке судове рішення апеляційного суду повинно ухвалюватись у формі вироку.
Згідно з вимогами ч.2 ст.59-1 КК України суд покладає на засудженого до апробаційного нагляду такі обов'язки: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну свого місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Таким чином, під час призначення обвинуваченому покарання у вигляді пробаційного нагляду покладення на нього обов'язків, передбачених ч.2 ст.59-1 КК України, складає невід'ємну частину цього заходу примусу, забезпечуючи його мету, та є обов'язковим (безумовним). Застосування ж обов'язків, визначених у ч.3 ст.59-1 КК України, віднесено до дискреційних повноважень суду з урахуванням конкретних обставин кримінального провадження.
Проте всупереч викладеному вище суд першої інстанції, призначивши ОСОБА_7 покарання у вигляді пробаційного нагляду, безпідставно не поклав на нього обов'язки, передбачені ч.2 ст.59-1 КК України, як невід'ємну складову цього покарання, що є неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, а саме незастосуванням закону, який підлягає застосуванню.
Відповідно до п.4 ч.1 ст.409 КПК України підставою для скасування судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, яким відповідно до п.1 ч.1 ст.413 КПК України визнається незастосування судом закону, який підлягає застосуванню.
На підставі п.3 ч.1 ст.407 КПК України за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на вирок суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує вирок частково та ухвалює новий вирок.
З врахуванням вказаних обставин, вирок суду в частині призначеного покарання обвинуваченому ОСОБА_7 підлягає скасуванню з постановленням нового вироку.
Відповідно до вимог ч.1 ст.65 КК України, суд призначає покарання відповідно до положень Загальної частини КК України; враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
А згідно правил ч.2 ст.65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.
Визначені цією нормою Кодексу загальні засади призначення покарання є гарантією обрання винній особі необхідного і доцільного заходу примусу, яке б ґрунтувалося на засадах законності, гуманізму, індивідуалізації та сприяло досягненню справедливого балансу між правами і свободами особи та захистом інтересів держави і суспільства. Відповідно до вказаних засад особі, яка вчинила злочин, повинно бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Виходячи з принципу співмірності, цей захід примусу за своїм видом і розміром має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. При виборі покарання мають значення і повинні братися до уваги обставини, які його пом'якшують і обтяжують.
Призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов'язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.
Так, згідно матеріалів кримінального провадження, ОСОБА_7 беззаперечно визнав свою вину у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України, в силу ст. 89 КК України раніше не судимий, з середньою спеціальною освітою, неодруженого, на утриманні малолітніх та неповнолітніх дітей не маючого, офіційно не працевлаштованого.
Також апеляційним судом враховується наявність обставин, які пом'якшують покарання обвинуваченого - щире каяття.
Обставин, які відповідно до ст. 67 КК України обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_7 судом не встановлено.
Визначаючи вид та розмір покарання, апеляційний суд враховує перераховані вище обставини, та вважає за необхідне призначити ОСОБА_7 покарання за ч.1 ст.309 КК України у вигляді пробаційного нагляду в межах санкції даної статті з покладенням обов'язків, передбачених ч.2 ст.59-1 КК України. Початок строку відбування покарання обчислювати з дня постановки ОСОБА_7 на облік уповноваженим органом з питань пробації.
Таке покарання, на думку суду апеляційної інстанції, повністю відповідає вимогам ст.ст.50, 65 КК України, а також принципам законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого ОСОБА_7 та попередження вчиненню ним нових кримінальних правопорушень.
На думку суду апеляційної інстанції, у даному випадку досягнуто справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи, а також враховано інтереси усіх суб'єктів кримінально-правових відносин.
В решті оскаржуваний вирок суду слід залишити без змін.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 404-405, 407, 418, 419, 420, ч. 15 ст. 615 КПК України, -
Апеляційну скаргу прокурора ОСОБА_9 задовольнити.
Вирок Дніпровського району Дніпропетровської області від 24.12.2024 року у кримінальному провадженні, внесеного до ЄРДР за № 12024053390000408 від 30.11.2024 року, за обвинуваченням ОСОБА_7 за ч. 1 ст. 309 КК України в частині призначеного покарання скасувати.
Ухвалити у цій частині новий вирок.
Призначити ОСОБА_7 покарання за ч.1 ст.309 КК України у виді пробаційного нагляду строком на 1 (один) рік.
Покласти на ОСОБА_7 на підставі ч.2 ст. 59-1 КК України такі обов'язки: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну свого місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Початок строку відбування покарання обчислювати з дня постановки ОСОБА_7 на облік уповноваженим органом з питань пробації.
В решті вирок суду першої інстанції залишити без змін.
Вирок апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення.
Вирок апеляційного суду може бути оскаржений в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня його проголошення, а засудженим у той самий строк з моменту отримання копії вироку.
Судді