Справа № 320/2503/25 Суддя (судді) першої інстанції: Вісьтак М.Я.
21 травня 2025 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Ганечко О.М.,
суддів Кузьменка В.В.,
Василенка Я.М.,
розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 04 березня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Окремого контрольно-пропускного пункту " ІНФОРМАЦІЯ_1 (в/ч НОМЕР_1 ) про визнання протиправним, скасування наказу та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Окремого контрольно-пропускного пункту " ІНФОРМАЦІЯ_1 (в/ч НОМЕР_1 ), в якому просив суд:
- визнати протиправним та скасувати Наказ від 17.05.2024 №250 - ОС, яким внесено зміни до пункту Наказу начальника Окремого контрольно-пропускного пункту " ІНФОРМАЦІЯ_1 " Державної прикордонної служби України (в/ч НОМЕР_1 ) (код ЄДРПОУ: НОМЕР_2 ) від 12.02.2024 року №60 "Про особовий склад" щодо продовження військової служби за новим контрактом та викладено в наступній редакції: "Продовжити дію контракту понад встановлені строки: старшому солдату, техніку системного відділу інформаційно- аналітичного забезпечення оперативно-розшукового відділу Окремого контрольно-пропускного пункту " ІНФОРМАЦІЯ_1 " Державної прикордонної служби України ОСОБА_1 , з 07 серпня 2024 року на період дії воєнного стану";
- визнати протиправною та скасувати відмову Окремого контрольно- пропускного пункту " ІНФОРМАЦІЯ_1 " Державної прикордонної служби України (в/ч НОМЕР_1 ) у звільненні з військової служби на підставі підпункту "ж" пункту 3 частини 5 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок та військову службу" старшого сержанта, техніка системного відділу інформаційно-аналітичного забезпечення головного оперативно- розшукового відділу Окремого контрольно-пропускного пункту " ІНФОРМАЦІЯ_1 " Державної прикордонної служби України ОСОБА_1 , ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_3 , паспорт запис №19980308-04554, документ № НОМЕР_4 виданий 01.08.2023 року органом 8025;
- зобов'язати Окремий контрольно-пропускний пункт " ІНФОРМАЦІЯ_1 " Державної прикордонної служби України (в/ч НОМЕР_1 ) (код ЄДРПОУ: НОМЕР_2 ) прийняти рішення щодо звільнення з військової служби старшого сержанта, техніка системного відділу інформаційно-аналітичного забезпечення головного оперативно-розшукового відділу Окремого контрольно-пропускного пункту " ІНФОРМАЦІЯ_1 " Державної прикордонної служби України ОСОБА_1 , ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_3 , паспорт запис №19980308-04554, документ № НОМЕР_4 виданий 01.08.2023 року органом 8025) на підставі підпункту "ж" пункту 3 частини 5 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок та військову службу" у зв'язку з закінчення строку контракту, укладеного під час дії воєнного стану.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 24.01.2025 позовну заяву залишено без руху.
18.02.2025 судом було отримано заяву про усунення недоліків разом із доданими матеріалами.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 04 березня 2025 року позовну заяву повернуто позивачу з усіма доданими до неї матеріалами.
Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду про повернення позовної заяви, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду та прийняти нову постанову, якою направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду. Апеляційна скарга обґрунтована неповним з'ясуванням всіх обставин та порушенням судом першої інстанції норм процесуального права при постановленні оскаржуваної ухвали.
Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 14.04.2025 відкрито апеляційне провадження та призначено справу до розгляду у письмовому провадженні на 21.05.2025.
Дану справу розглянуто в порядку письмового провадження, відповідно до норм ст. 312 Кодексу адміністративного судочинства України,
Виконуючи вимоги процесуального законодавства, колегія суддів ухвалила продовжити строк розгляду апеляційної скарги, згідно норм ст. 309 КАС України.
Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга позивача не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
Повертаючи позовну заяву, суд першої інстанції виходив з того, що надав можливість позивачу звернутися із відповідною заявою про поновлення пропущеного строку та обґрунтувати підстави поважності пропуску строку звернення до суду, однак, у заяві про поновлення строку звернення до суду позивачем не наведено обставин, які б перешкоджали йому звернутись до суду у строк встановлений ст. 122 КАС України.
Натомість, апелянт наголошує на тому, що суд першої інстанції не врахував, що позивачем на виконання вимог ухвали суду, було подано клопотання про поновлення строку, в якому наведено ряд обґрунтувань, зокрема, те, що позивач не був вчасно ознайомлений з оскаржуваним наказом. Також, зауважено на тому, що після отримання відповіді на адвокатський запит, позивач звернувся до суду з позовом. Крім того, обставини, що склались між сторонами, не дають можливості встановити час коли позивач дізнався про порушення своїх прав.
З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Слід зазначити, що інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними та після завершення таких строків, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
При цьому, у випадку пропуску строку звернення до суду, підставами для його поновлення є лише наявність поважних причин, якими визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.
Отже, положення КАС України встановлюють для позивача чіткі строки звернення до суду за захистом своїх прав, а в разі наявності поважних причин пропуску таких, що є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, пов'язані з істотними перешкодами чи труднощами та підтверджені належними доказами, процесуальне законодавство допускає можливість поновлення пропущених строків.
Колегія суддів вважає, що при визначенні початку цього строку підлягає з'ясуванню момент, коли особа фактично дізналася або мала реальну можливість дізнатися про наявність відповідного порушення (рішення, дії, бездіяльність), а не коли вона з'ясувала для себе, що певні рішення, дії чи бездіяльність стосовно неї є порушенням.
При цьому, саме позивач повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права у сфері публічно-правових відносин, що також випливає із загального правила, встановленого частиною першою статті 77 КАС України, про обов'язковість доведення стороною спору тих обставин, на котрі вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
У відповідності до змісту статті 121 КАС України, пропущений з поважних причин процесуальний строк, встановлений законом, може бути поновлений, а процесуальний строк, встановлений судом, - продовжений судом за клопотанням особи, яка бере участь у справі.
Зокрема, причина пропуску строку може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об'єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.
Частиною першою статті 122 КАС України, визначено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Приписами ч. 5 ст. 122 КАС України, передбачено, що для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Ураховуючи те, що військова служба є різновидом публічної служби, строк для звернення до суду про визнання протиправним та скасування Наказу від 17.05.2024 №250 - ОС, яким внесено зміни до пункту Наказу начальника Окремого контрольно-пропускного пункту " ІНФОРМАЦІЯ_1 " Державної прикордонної служби України (в/ч НОМЕР_1 ) (код ЄДРПОУ: НОМЕР_2 ) від 12.02.2024 року №60 "Про особовий склад", становить місяць з дня коли особа дізналась або мала дізнатись про зазначений наказ.
Колегія суддів звертає увагу на те, що позивач в заяві про усунення недоліків, а саме щодо поновлення строку звернення до суду зазначив про те, що він не був вчасно ознайомлений із спірним Наказом від 17.05.2024 №250 - ОС, яким внесено зміни до пункту Наказу начальника Окремого контрольно-пропускного пункту " ІНФОРМАЦІЯ_1 " Державної прикордонної служби України (в/ч НОМЕР_1 ) (код ЄДРПОУ: НОМЕР_2 ) від 12.02.2024 року №60 "Про особовий склад", оскільки про цей наказ відповідач повідомив його усно улітку 2024 року.
Окрім цього, позивачем у своїй позовній заяві фактично підтверджується факт того, що ще у серпні 2024 року позивачу було відомо про Наказ від 17.05.2024 №250 - ОС (позивач стверджує, що: «був коротко ознайомлений з Наказом і одразу ж висловив свою незгоду з ним»), а отже, суд першої інстанції обґрунтовано зважив на те, що вже з цього моменту позивач точно знав про факт ймовірного порушення його прав, що стало надалі підставою для його звернення до суду з цим адміністративним позовом, проте ним не вчинялося жодних активних дій для захисту своїх порушених прав та інтересів.
У апеляційній скарзі позивач фактично наводить аналогічні доводи тим, що були досліджені судом першої інстанції, проте не надав жодних доказів на підтвердження наявності обставин, що дійсно позбавляли можливості для реалізації у встановлені строки реалізувати право на звернення до суду з даним позовом.
Щодо позовної вимоги позивача визнати протиправною та скасувати відмову Окремого контрольно- пропускного пункту " ІНФОРМАЦІЯ_1 " Державної прикордонної служби України (в/ч НОМЕР_1 ) у звільненні з військової служби на підставі підпункту "ж" пункту 3 частини 5 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок та військову службу", колегія суддів бере до уваги те, що позивач стверджує, що звертався до відповідача, в якому він просив його звільнити на підставі підпункту ж) пункту 3 частини 5 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» від 25.03.1992 № 2232-XII, однак звернення до суду не надав.
У заяві про поновлення строку позивач вказав на те, що він перебував у відрядженні, зокрема із 26.09.2024 по 25.10.2024, а тому в цей період не міг бути ознайомлений з результатами розгляду його рапорту, однак доказів перебування позивача у відрядженні суду також не надано, як і не надано під час апеляційного розгляду.
25.10.2024 за результатами розгляду рапорту від 23.09.2024 № ВН 16089335/2024 відповідач повідомив позивача про результати розгляду рапорту, яким йому відмовлено у звільненні у зв'язку з продовженням строку дії контракту відповідно до наказу від 17.05.2024 №250 - ОС. Отримання усної відмови 25.10.2024 позивачем не заперечується та підтверджується ним із зазначенням про це в позовній заяві.
Відповідно, суд першої інстанції мав підсатви для висновку про те, що вже із 25.10.2025 позивачу було відомо про відмову у задоволенні його рапорту про звільнення на підставі підпункту "ж" пункту 3 частини 5 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок та військову службу".
При цьому, на переконання колегії суддів, саме по собі звернення за правоничою допомогою та звернення із адвокатським запитом 22.11.2024 не змінює факту обізнаності позивача із відмовою у його звільненні та наявність безпричинного зволікання зі зверненням до суду з даним позовом аж до січня 2025 року.
Доводи апеляційної скарги про те, що обставини, що склались не дають можливості встановити час коли позивач дізнався про порушення своїх прав, є безпідставними, позаяк, позивау мало бути відомо про наявність рішення про продовження строку дії контракту та не задоволення його рапорту, при цьому, останній мав можливість оскаржити такі дії/рішення відповідача з моменту, коли дізнався про порушення свої прав, додатково заявивши клопотання про необхідність витребування доказів по справі, що становлять предмет спору через ігнорування суб'єктом владних повноважень його звернень/запитів/рапортів.
Ураховуючи наведене, на виконання вимог статті 123 КАС України, суд першої інстанції надав можливість позивачу звернутися із відповідною заявою про поновлення пропущеного строку та обґрунтувати підстави поважності пропуску строку звернення до суду, однак, у заяві про поновлення строку звернення до суду позивачем не наведено обставин, які б перешкоджали йому звернутись до суду у строк встановлений статтею 122 КАС України.
Відтак, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що позивачем не наведено поважних причин пропуску строку звернення до суду із даними вимогами, а також, не доведено відповідними доказами обставини, на які він посилається.
Відповідно до частини 2 статті 123 КАС України, якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Згідно із пунктом 9 частини 4 статті 169 КАС України, позовна заява повертається у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.
За наслідками розгляду апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про необґрунтованість її доводів та відсутність підстав для скасування чи зміни оскаржуваної ухвали.
Згідно ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
У відповідності до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки судом апеляційної інстанції не було встановлено порушення норм процесуального права судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної ухвали, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга є необґрунтованою, її доводи не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду, не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому, у її задоволенні необхідно відмовити, а ухвала суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.
Підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись ст. ст. 243, 312, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 04 березня 2025 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена, з урахуванням положень ст. 329 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя О.М. Ганечко
Судді В.В. Кузьменко
Я.М. Василенко