Справа № 751/2418/25 Суддя (судді) першої інстанції: Лібстер А.С.
21 травня 2025 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Собківа Я.М.,
суддів: Сорочка Є.О., Чаку Є.В.,
за участю секретаря: Ольшевської Ж.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні, без фіксації судового процесу, в порядку ч. 4 ст. 229 КАС України, апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 16 квітня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності,
ОСОБА_1 звернувся до Новозаводського районного суду м. Чернігова з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому просив визнати протиправною та скасувати постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 полковника ОСОБА_2 № 226 від 21.02.2025, якою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.
Рішенням Новозаводського районного суду м. Чернігова від 16 квітня 2025 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на порушення Новозаводським районним судом м. Чернігова норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення та прийняти нову постанову, якою задовільнити позовні вимоги в повному обсязі.
Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явилися.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.
Відповідно до ч. 2 ст. 313 Кодексу адміністративного судочинства України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Враховуючи, що особиста участь сторін в судовому засіданні не обов'язкова, колегія суддів визнала можливим проводити розгляд справи за відсутності сторін.
Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
У відповідності до ст. 308 КАС України справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів зазначає наступне.
З матеріалів справи вбачається, що 17.02.2025 начальником ІНФОРМАЦІЯ_3 виписано направлення № 21, яким направлено солдата ОСОБА_1 для встановлення придатності до проходження військової служби за станом здоров'я в ЗСУ у зв'язку з призовом на військову службу під час мобілізації, в особливий період. Направлення отримано позивачем особисто, що не заперечувалось сторонами.
17.02.2025 представником ІНФОРМАЦІЯ_3 складено протокол № 226 про адміністративне правопорушення про те, що 17.02.2025 о 20 год. 50 хв. уповноваженим представником було виписано направлення на проходження військово-лікарської комісії громадянину України ОСОБА_1 , з метою визначення ступеня придатності до військової служби. Однак, в порушення вимог абз. 4 ч.1 ст. 22 «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», громадянин ОСОБА_1 відмовився від проходження військово-лікарської комісії, чим вчинив правопорушення, передбачене частиною 3 статті 210-1 КУпАП.
Зі змісту вищевказаного протоколу вбачається, що ОСОБА_1 було роз'яснено зміст статті 63 Конституції України, права та обов'язки, передбачені статтею 268 КУпАП, а також повідомлено, що розгляд справи про адміністративне правопорушення відбудеться об 11 год 00 хв. 21.02.2025 у кабінеті № 29 в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_3 за визначеною адресою, що підтверджується підписом позивача у відповідній графі протоколу. ОСОБА_1 у вказаному протоколі власноручно зазначив, що від проходження військово-лікарської комісії не відмовлявся.
Відповідно до виписки з медичної картки амбулаторного (стаціонарного) хворого, яку надано до позовної заяви, вбачається що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , був госпіталізований 29.01.2025 до Ніжинської центральної районної лікарні ім. Галицького Ніжинської міської ради. Виписаний із стаціонару 14.02.2025 о 16:00, за змістом якої він має наслідки перенесеної ЧМТ, струсу головного мозку (2021 рік в результаті ДТП).
21.02.2025 начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 винесена постанова № 226 від 21.02.2025, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП з накладенням стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17 000 грн, якою встановлено, що 17.02.2025 о 20 год. 50 хв. громадянин України ОСОБА_1 , відмовився проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням ІНФОРМАЦІЯ_2 (направлення за № 21 від 17.02.2025), чим порушив абз. 4 ч.1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Позивач разом із позовною заявою надав лист, в якому він повідомляв ІНФОРМАЦІЯ_5 про неможливість явки у зв'язку із погіршенням стану здоров'я (з долученням довідки огляду сімейного лікаря від 18.02.2025, в якій зазначено про скарги ОСОБА_1 на головну біль та інші). Вказаний лист, отриманий ІНФОРМАЦІЯ_5 24.02.2025, про що свідчить вхідна кореспонденція ІНФОРМАЦІЯ_6 № П/2051/зв від 24.02.2025.
Не погоджуючись з оскаржуваною постановою, позивач звернувся з даним позовом до суду за захистом своїх прав та законних інтересів.
Колегія суддів, розглядаючи справу в межах доводів апеляційної скарги, дійшла висновку про обґрунтованість та правомірність висновків суду першої інстанції з огляду на наступне.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби здійснюється на підставі Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Статтею 65 Конституції України визначено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України, що також передбачено частиною першою статті 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Відповідно до ч. 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов'язані: уточнити протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, свої персональні дані через центр надання адміністративних послуг або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки; прибувати за викликом районного (об'єднаного районного), міського (районного у місті, об'єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу розвідувальних органів України для оформлення військово-облікових документів, взяття на військовий облік, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов'язаних та резервістів; проходити медичний огляд згідно з рішеннями комісії з питань взяття на військовий облік, комісії з питань направлення для проходження базової військової служби або військово-лікарської комісії відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров'я Служби безпеки України, а у Службі зовнішньої розвідки України, розвідувальному органі Міністерства оборони України чи розвідувальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону,за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України чи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, відповідно; проходити підготовку до військової служби, військову службу і виконувати військовий обов'язок у запасі; виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством. Резервісти зобов'язані прибувати до військової частини, в якій вони проходять службу у військовому резерві, за викликом командира цієї військової частини.
У відповідності до статті 1 Закону України «Про оборону України» особливий період це період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Згідно з Указом Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022, у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні з 05 години 30 хвилин 24.02.2022 введено воєнний стан, який триває і по теперішній час. Таким чином на дату вчинення правопорушення діяв особливий період.
За правилами ст. 235 КУпАП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України). Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
Частиною першою статті 210-1 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, що тягне за собою накладення штрафу на громадян від трьохсот до п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об'єднань - від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період, тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об'єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (частина третя статті 210-1 КУпАП).
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» громадяни зобов'язані з'являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов'язані, резервісти розвідувальних органів України за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов'язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду.
Згідно з ч.3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» під час мобілізації громадяни зобов'язані з'явитися: військовозобов'язані та резервісти, які приписані до військових частин для проходження військової служби у воєнний час або до інших підрозділів чи формувань для виконання обов'язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, на збірні пункти територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними повістках або мобілізаційних розпорядженнях; резервісти, які проходять службу у військовому резерві, - до військових частин у строки, визначені командирами військових частин; військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України за викликом керівників органів, в яких вони перебувають на військовому обліку; військовозобов'язані, резервісти розвідувальних органів України за викликом керівників відповідних підрозділів; особи, які уклали контракти про перебування у резерві служби цивільного захисту, за викликом керівників відповідних органів управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту.
За викликом районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (Центрального управління або регіонального органу СБУ, відповідного підрозділу розвідувальних органів) резервісти та військовозобов'язані зобов'язані з'являтися у строк та місце, зазначені в повістці, для взяття на військовий облік, уточнення своїх персональних даних, даних військово-облікового документа з військово-обліковими даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних, резервістів (територіального центру комплектування та соціальної підтримки), проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби (пункт 21 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 560 (далі за текстом Порядок № 560)).
Відповідно до пункту 74 Порядку «Проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період» (в редакції від 01.01.2025) резервістам та військовозобов'язаним, які підлягають призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, за рішенням керівника районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки видається направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду за формою згідно з додатком 11. При цьому особам віком до 45 років видається направлення щодо визначення їх придатності до проходження військової служби у десантно-штурмових військах, силах спеціальних операцій, морській піхоті. Направлення реєструється в журналі реєстрації направлень на військово-лікарську комісію за формою згідно з додатком 12 та видається резервісту та військовозобов'язаному під особистий підпис. Під час вручення направлення резервістам та військовозобов'язаним під особистий підпис доводяться вимоги законодавства щодо відповідальності громадян за ухилення від військової служби під час мобілізації, у тому числі за ухилення від проходження медичного огляду за направленням районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, та строк завершення медичного огляду.
Згідно із пунктом 78 Порядку контроль за направленням та проходженням резервістами та військовозобов'язаними військово-лікарської комісії покладається на керівника територіального центру комплектування та соціальної підтримки.
Таким чином, з наведеного слідує, що процедурі проходження особою медичного огляду передує видача уповноваженою особою направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду.
Судом першої інстанції встановлено та не було заперечено сторонами, що позивачу посадовою особою відповідного органу комплектування та соціальної підтримки було виписано відповідне направлення на проходження військово-лікарської комісії щодо визначення придатності до проходження військової служби. Позиція позивача була зафіксована в його власноручному поясненні в адміністративному протоколі: «Проходити ВЛК не відмовляюсь, але на даний момент не можу бути присутнім на комісії в зв'язку із поганим самопочуттям, а саме сильний і різкий головний біль та запаморочення. При цьому він не має при собі медичних документів, що можуть підтвердити стан здоров'я».
Колегія суддів зауважує, що повідомляючи про неможливість проходження військово-лікарської комісії за відсутності медичних документів, та поганим самопочуттям, ОСОБА_1 не повідомляв посадових осіб територіального центру комплектування та соціальної підтримки про конкретний зміст діагнозів, які мали би бути досліджені комісією, а також про те, які саме медичні документи планував надати позивач та про строк, який об'єктивно є необхідним для їх підготовки.
Крім того, медичні документи відсутні в матеріалах справи та не були надані разом із апеляційною скаргою.
Також, позивач не був позбавлений права заявити клопотання про відкладення проведення військово-лікарської комісії, та повідомити посадових осіб територіального центру комплектування та соціальної підтримки про конкретний діагноз, що потребує додаткового дослідження з урахуванням таких документів. Однак посилання позивача, наведене зокрема у поясненнях до адміністративного протоколу, на неможливість проходження військово-лікарської комісії за відсутності неконкретизованих медичних документів сформульовано у такий спосіб, який дозволяє уникнути визначення конкретної дати наступного проходження комісії (у разі її відкладення) та конкретного змісту питань, що підлягають додатковому вивченню з урахуванням можливого подання медичних документів.
Матеріали справи також не містять будь-яких доказів того, що його медичне обстеження та перебування на стаціонарі у період з 29.01.2025 по 14.02.2025 не могла бути досліджена шляхом огляду лікарями-членами військово-лікарської комісії, або на підставі інформаційних баз даних. На відсутність відомостей в ЕСОЗ (Єдина система охорони здоров'я) про відповідні діагнози позивач у ході розгляду справи не посилався, доказів невнесення відповідної інформації до ЕСОЗ суду не надав, і навіть у разі об'єктивної необхідності подання певних документів, військовозобов'язаний для вирішення питання про можливість відкладення проходження військово-лікарської комісії повинен був повідомити посадовим особам органу комплектування та соціальної підтримки відомості про конкретні діагнози, які потребують дослідження на підставі додаткових документів, однак не посилатися на неможливість проходження комісії у визначений час.
Серед іншого, Положенням «Про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України» унормовано порядок оскарження рішень, у тому числі постанов військово-лікарських комісій, до комісій вищестоящого рівня або до суду. Тобто в разі ігнорування членами військо-лікарської комісії певного об'єктивно існуючого діагнозу, особа наділена правом оскарження відповідного рішення комісії.
З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що матеріалами справи доведено порушення ОСОБА_1 абз. 4 ч.1 ст. 22 «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», а саме те що громадянин ОСОБА_1 відмовився від проходження військово-лікарської комісії та вчинив правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.
Таким чином, колегія суддів дійшла до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог та апеляційної скарги ОСОБА_1 , позаяк підстави для скасування оскаржуваної постанови - відсутні.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Отже, обов'язок доказування в адміністративному судочинстві визначений статтею 71 КАС України розподіляється таким чином, що позивач повинен довести обставини, якими він обґрунтовує позовні вимоги, тобто підставу позову, а відповідач повинен довести обставини, якими він обґрунтовує заперечення проти позову, що відповідає правій позиції Верховного Суду, яка викладена у постановах від 14.03.2018 у справі № 760/2846/17 та від 14.02.2018 по справі № 536/583/17.
Колегія суддів зазначає, що відповідачем на дотримання вимог ч. 2 ст. 77 КАС України доведено правомірність винесення оскаржуваної постанови, адже її зміст відображає склад адміністративного правопорушення.
Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
Згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно зі ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції при ухваленні рішення дотримано норми матеріального права, що стало підставою для правильного вирішення справи. У зв'язку з цим колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду - залишити без змін.
Керуючись статтями 229, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 16 квітня 2025 року залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з моменту її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя Собків Я.М.
Суддя Сорочко Є.О.
Суддя Чаку Є.В.