Справа № 640/6984/21 Суддя (судді) першої інстанції: Дудін С.О.
21 травня 2025 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Ганечко О.М.,
суддів Кузьменка В.В.,
Василенка Я.М.,
розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Генерального штабу Збройних Сил України на рішення Київського окружного адміністративного суду від 08 січня 2025 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Генерального штабу Збройних Сил України про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,
До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 з позовом до Генерального штабу Збройних Сил України, в якому просив суд:
- визнати протиправною відмову відповідача (в особі структурного підрозділу - Фінансового управління) позивачу щодо перерахунку та виплати одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди, яку ОСОБА_1 отримував під час проходження військової служби;
- зобов'язати відповідача провести перерахунок розміру одноразової грошової допомоги при звільненні в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди, яку позивач отримував під час проходження військової служби, здійснити таку виплату суми перерахунку;
- визнати протиправними дії відповідача (в особі структурного підрозділу - Фінансового управління) щодо виплати позивачу компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, як учасника бойових дій, без урахування щомісячної додаткової винагороди, яку позивач отримував під час проходження військової служби;
- зобов'язати відповідача провести перерахунок розміру компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, як учасника бойових дій з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди, яку позивач отримував під час проходження військової служби, здійснити виплату суми перерахунку;
- стягнути з відповідача на користь позивача середній заробіток за затримку розрахунку за весь час затримки з дати звільнення з військової служби - 04.08.2017, по дату фактичного розрахунку;
- стягнути з відповідача на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань моральну шкоду у розмірі 69480,00 грн.
Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач повідомив, що під час звільнення йому було виплачено одноразову грошову допомогу у розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби без врахування 60% щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 № 889. Крім того, позивач наголошує на невиплаті йому при звільненні грошової компенсації за невикористані дні соціальної відпустки, передбаченої Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». На підставі рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 03.11.2020 у справі №640/23236/19, позивачу було виплачено компенсацію за невикористані дні соціальної відпустки, однак неправомірно не включено при обрахунку такої компенсації щомісячної додаткової винагороди, яку позивач отримував у складі щомісячного грошового забезпечення перед звільненням.
Позивач стверджує, що оскільки останні 24 місяці перед звільненням додаткова грошова винагорода, передбачена Постановою № 889, нараховувалась та виплачувалась йому щомісяця, відсутні підстави вважати таку винагороду одноразовим, нерегулярним видом грошового забезпечення.
21 червня 2023 року на адресу Київського окружного адміністративного суду від Окружного адміністративного суду міста Києва надійшли матеріали адміністративної справи.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 28.06.2023 адміністративну справу прийнято до провадження для її розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 08 січня 2025 р. адміністративний позов задоволено частково.
Визнано протиправними дії Генерального штабу Збройних Сил України щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби без урахування щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 № 889 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії, Служби зовнішньої розвідки та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій, до складу грошового забезпечення, з якого обчислено розмір одноразової грошової допомоги при звільненні».
Зобов'язано Генеральний штаб Збройних Сил України провести перерахунок та здійснити доплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв'язку із звільненням його з військової служби з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 № 889 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії, Служби зовнішньої розвідки та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій, до складу грошового забезпечення, з якого обчислено розмір одноразової грошової допомоги при звільненні».
Визнано протиправними дії Генерального штабу Збройних Сил України щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2015 року по 2017 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 04.08.2017 без урахування щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 № 889 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії, Служби зовнішньої розвідки та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій, до складу грошового забезпечення, з якого обчислено розмір одноразової грошової допомоги при звільненні», до складу грошового забезпечення, з якого обчислено розмір одноразової грошової допомоги при звільненні, а також
Зобов'язано Генеральний штаб Збройних Сил України провести перерахунок та здійснити доплату ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2015 року по 2017 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 04.08.2017 з врахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 № 889 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії, Служби зовнішньої розвідки та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій, до складу грошового забезпечення, з якого обчислено розмір одноразової грошової допомоги при звільненні».
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити повністю, при цьому, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору.
Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 17.03.2025 відкрито апеляційне провадження та призначено апеляційну скаргу до розгляду в порядку письмового провадження на 21.05.2025.
29.04.2025, під № 9591 до суду від сторони позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу.
Виконуючи вимоги процесуального законодавства, колегія суддів ухвалила продовжити строк розгляду апеляційної скарги, згідно норм ст. 309 КАС України.
Дану справу розглянуто в порядку письмового провадження, оскільки, відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню, з огляду на таке.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, наказом Міністра оборони України (по особовому складу) від 11.07.2017 № 467, відповідно до частини шостої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», з урахуванням вимог частини восьмої цієї ж статті полковника ОСОБА_1 звільнено з військової служби у запас за пунктом «б» (за станом здоров'я).
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 04.08.2017 № 149, полковника ОСОБА_1 , начальника відділу персоналу організаційно-планового управління Тилу ЗСУ, звільненого наказом Міністра оборони України від 11.07.2017 № 467, виключено зі списків особового складу та усіх видів забезпечення.
Цим наказом позивачу було встановлено до виплати одноразову грошову допомогу по звільненню відповідно до Порядку обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їх сімей, затвердженої Кабінетом Міністрів України від 17.07.1992 №393, за 31 повний календарний рік.
Листом Генштабу ЗСУ від 08.02.2021 № 305/216, за наслідками опрацювання заяви позивача стосовно надання розрахунку виплаченої йому грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за 2015, 2016, 2017 роки згідно рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.11.2020 по справі №640/23236/19, повідомлено, що відповідно до Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 26.06.2018 за №745/32197, розрахунок грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 42 календарних дні (2015, 2016, 2017 роки) здійснено, виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, які позивач отримував за останньою займаною штатною посадою, а саме: оклад за військовим званням - 135,00 грн, посадовий оклад - 1520,00 грн, надбавка за вислугу років (40%) - 662,00 грн, надбавки за виконання особливо важливих завдань (50%) - 1158,50 грн, надбавка за роботу, яка передбачає допуск до державної таємниці (15%) - 228,00 грн, премія (380%) - 5776,00 грн. Всього 9479,50 грн.
Листом Генштабу ЗСУ від 08.02.2021 № 305/217, за результатами опрацювання заяви позивача від 14.12.2020 щодо перерахунку нарахування ОГД у разі звільнення з військової служби повідомлено, що ОГД позивачу нараховано у сумі 146 932,25 грн згідно з Інструкцією №260 з урахуванням наказу командира В/ч НОМЕР_1 від 04.08.2017 №149, виходячи з наступних складових його місячного грошового забезпечення: оклад за військовим званням - 135,00 грн, посадовий оклад - 1520,00 грн, надбавка за вислугу років (40%) - 662,00 грн, надбавки за виконання особливо важливих завдань (50%) - 1158,50 грн, надбавка за роботу, яка передбачає допуск до державної таємниці (15%) - 228,00 грн, премія (380%) - 5776,00 грн. Вищевказаною Інструкцією визначено, що до місячного грошового забезпечення військовослужбовців, з якого нараховується ОГД у разі звільнення з військової служби за станом здоров'я, включаються: оклад за штатною посадою, оклад за військовим званням і щомісячні додаткові види грошового забезпечення (крім винагород та морського забезпечення).
Додаткові види грошового забезпечення військовослужбовців ЗСУ (щомісячні та одноразові) визначені у Додатку 25 до постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 №1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб».
Таким чином, позивача повідомлено про відсутність підстав для включення розміру щомісячної додаткової грошової винагороди до складу грошового забезпечення, з якого позивачу здійснено обчислення ОГД у разі звільнення з військової служби та проведення відповідного перерахунку (доплати).
Не погоджуючись з правомірністю означених дій, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Факт невключення додаткової грошової винагороди до складу грошового забезпечення, з якого позивачу обчислювались ОГД при звільненні та грошова компенсація за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 42 календарних дні (2015, 2016, 2017 роки) визнається сторонами у позовній заяві та відзиві, а тому, відповідно до положень частини першої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України не підлягає доказуванню.
Суд першої інстанції, частково задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що відповідачем не включено до складу грошового забезпечення позивача, з якого нараховано одноразову грошову допомогу при звільненні, щомісячну додаткову грошову винагороду, що передбачена Постановою № 889. Відмова відповідача ґрунтується на нормах Інструкції №260 з урахуванням наказу командира в/ч НОМЕР_1 від 04.08.2017 №149. Водночас, застосовуючи положення Інструкції №260, як нормативно-правовий акт, що визначає розміри і порядок виплати щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України, відповідач не врахував пріоритетності законів над підзаконними актами та дискреції держави щодо визначення порядку та розміру гарантій особам, які проходять військову службу. Оскільки позивачеві під час служби нараховувалась та виплачувалась щомісячна додаткова грошова винагорода у розмірі 60% грошового забезпечення, така винагорода не може вважатись одноразовою, адже носила постійний характер до звільнення позивача з військової служби.
Натомість, відповідач вважає вказані висновки суду першої інстанції помилковими та необґрунтованими, позаяк на час звільнення позивача зі служби чинною була Інструкція про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затверджена наказом Міністра оборони України від 11.06.2008 №260 та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 14.07.2008 за №638/15329, якою не передбачено включення при обрахунку ОГД до місячного грошового забезпечення винагороди. На думку відповідача, винагорода, яка передбачена Постановою №889, має тимчасовий характер, оскільки виплата такої винагороди не включається до складу грошового забезпечення, з якого здійснюється обчислення одноразових додаткових видів грошового забезпечення. Така щомісячна додаткова грошова винагорода має тимчасовий характер, оскільки виплата такої винагороди дозволена за наявності наказу командира (начальника) військової частини (установи, організації) або вищого командира (начальника) залежно від настання спеціальних обставин, її розмір не є фіксованим, а виплата не є щомісячною.
Також, апелянт наголошує на неврахуванні судом першої інстанції правової позиції щодо дотримання строку звернення до суду з даним позовом.
З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Згідно з ч. 1 ст. 308 КАС України, рішення суду першої інстанції переглядається в межах доводів та вимог апеляційної скарги відповідача, у іншій частині позовних вимог, по яким відмовлено в задоволенні, рішення суду не переглядається.
Відповідно до частини четвертої статті 2 Закону України від 25.03.1992 № 2232-XII «Про військовий обов'язок і військову службу» (далі по тексту також - Закон №2232-ХІІ), порядок проходження військової служби, права та обов'язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до норм статті 1-2 Закону України від 20.12.1991 № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі по тексту також - Закон №2011-ХІІ), військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами. У зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.
Частиною другою статті 9 закону № 2011-ХІІ, установлено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Згідно з частинами третьою та четвертою статті 9 Закону № 2011-ХІІ, грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
Частиною другою статті 15 Закону № 2011-ХІІ, встановлено, що військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які звільняються зі служби за станом здоров'я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. У разі звільнення з військової служби за віком, у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, у зв'язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, а також у зв'язку з настанням особливого періоду та небажанням продовжувати військову службу військовослужбовцем-жінкою, яка має дитину (дітей) віком до 18 років, одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби виплачується за наявності вислуги 10 років і більше.
Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 № 1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі по тексту також - Постанова № 1294), установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Відповідно до підпункту 2 пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 № 889 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії, Служби зовнішньої розвідки та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій» (далі по тексту також - Постанова № 889 у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) щомісячну додаткову грошову винагороду установлено військовослужбовцям Збройних Сил (крім тих, що зазначені у підпункті 1 цього пункту, та військовослужбовців строкової військової служби): з 1 квітня 2013 р. - у розмірі, що не перевищує 20 відсотків місячного грошового забезпечення; з 1 вересня 2013 р. - у розмірі, що не перевищує 40 відсотків місячного грошового забезпечення; з 1 січня 2014 р. - у розмірі, що не перевищує 60 відсотків місячного грошового забезпечення; з 1 квітня 2014 р. - у розмірі, що не перевищує 80 відсотків місячного грошового забезпечення; з 1 липня 2014 р. - у розмірі, що не перевищує місячне грошове забезпечення.
Згідно з пунктом 2 Постанови № 889, граничні розміри, порядок та умови виплати щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої пунктом 1 цієї постанови, визначаються Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Адміністрацією Державної прикордонної служби, Службою зовнішньої розвідки за погодженням з Міністерством соціальної політики і Міністерством фінансів у межах затвердженого фонду грошового забезпечення.
На виконання Постанови № 889, Міністр оборони України наказом від 15.11.2010 № 595 затвердив Інструкцію про розміри і порядок виплати щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України (далі по тексту також -Інструкція № 595, яка була чинною до 16.12.2016).
Згідно з пунктами 3, 4 Інструкції № 595, до місячного грошового забезпечення, з якого визначається винагорода, включаються посадовий оклад, оклад за військовим званням та щомісячні додаткові види грошового забезпечення (крім винагород та морського грошового забезпечення), на які військовослужбовець має право за займаною ним штатною посадою (посадою, до тимчасового виконання обов'язків за якою він допущений).
Виплата винагороди здійснюється з того дня, з якого військовослужбовці стали до виконання обов'язків за посадами, але не раніше дня видання наказу про призначення, і до дня їх звільнення від виконання обов'язків за посадами включно (у тому числі й у разі тимчасового виконання обов'язків за посадами, до яких вони допущені наказами відповідних командирів (начальників)).
Відповідно до пункту 5 Інструкції № 595, винагорода виплачується військовослужбовцям за місцем штатної служби за минулий місяць одночасно з виплатою грошового забезпечення за поточний місяць на підставі наказу командира (начальника) військової частини (установи, організації); командирам (начальникам) військових частин (установ, організацій) - на підставі наказів вищих командирів (начальників).
Пунктами 8, 9 Інструкції № 595, встановлено, що винагорода не включається до складу грошового забезпечення, з якого здійснюється обчислення одноразових додаткових видів грошового забезпечення. Розміри винагороди встановлюються наказами Міністерства оборони України (начальника Головного управління розвідки Міністерства оборони України) з урахуванням конкретної військової частини, займаної посади та особливостей умов проходження служби у межах видатків на грошове забезпечення, передбачених для Міністерства оборони України (Головного управління розвідки Міністерства оборони України) у державному бюджеті України на відповідний рік.
Наказом Міністра оборони України від 24.10.2016 відповідно до Постанови № 889 затверджено Інструкцію № 550 та визнано таким, що втратив чинність, наказ Міністра оборони України від 15.11.2010 № 595 «Про затвердження Інструкції про розміри і порядок виплати щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України».
Пунктом 3 Інструкції № 550, встановлено, що до місячного грошового забезпечення, з якого визначається винагорода, включаються посадовий оклад, оклад за військовим званням та щомісячні додаткові види грошового забезпечення (крім винагород та морського грошового забезпечення), на які військовослужбовець має право за займаною ним штатною посадою (посадою, до тимчасового виконання обов'язків за якою він допущений).
Згідно з пунктом 5 Інструкції № 550, винагорода виплачується військовослужбовцям за місцем штатної служби одночасно з виплатою грошового забезпечення на підставі наказу командира (начальника) військової частини (установи, організації); командирам (начальникам) військових частин (установ, організацій) на підставі наказів вищих командирів (начальників).
Пунктами 8-10 Інструкції № 550, встановлено, що винагорода не включається до складу грошового забезпечення, з якого здійснюється обчислення одноразових додаткових видів грошового забезпечення. Розміри винагороди встановлюються наказами Міністерства оборони України (начальника Головного управління розвідки Міністерства оборони України) з урахуванням конкретної військової частини, займаної посади та особливостей умов проходження служби у межах видатків на грошове забезпечення, передбачених для Міністерства оборони України (Головного управління розвідки Міністерства оборони України) у державному бюджеті України на відповідний рік. Командир (начальник) військової частини (установи, організації) має право зменшувати розміри винагороди за: порушення статутних правил несення служби; особисті незадовільні показники командирської, бойової та мобілізаційної підготовки; уживання алкогольних напоїв (наркотичних речовин) у службовий час, прибуття на службу в нетверезому стані (у стані наркотичного сп'яніння); порушення вимог законів та інших нормативно-правових актів, які призвели до поломок військової (спеціальної) техніки й озброєння, пошкодження майна, інших матеріальних збитків, а також завдали шкоди здоров'ю військовослужбовців або інших осіб. Військовослужбовцям зменшується розмір винагороди згідно з наказами командирів (начальників) за той місяць, у якому були допущені ці порушення, або за місяць, у якому ці накази надійшли до військової частини.
Порядок та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, ліцеїстам та вихованцям військових оркестрів, а також порядок виплати військовослужбовцям Збройних Сил України одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби визначено Інструкцією № 260 у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин.
Відповідно до абзаців першого-другого пункту 9.1 Інструкції № 260, особам офіцерського складу, особам рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом, звільненим від посад, які вони займають (у тому числі у зв'язку з переходом військової частини на новий штат, частковою зміною штату), із дня, наступного за днем звільнення від займаних посад (скорочення штатної посади), протягом двох місяців виплачується грошове забезпечення, яке військовослужбовець отримував за штатною посадою на день звільнення з посади (скорочення).
Грошове забезпечення у цьому випадку обчислюється виходячи з окладу за військове звання, посадового окладу, надбавки за вислугу років, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (крім винагород та морського грошового забезпечення).
Відповідно до пункту 38.1 Інструкції № 260, особам офіцерського складу, особам рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом, які звільняються зі служби за станом здоров'я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. У разі звільнення з військової служби за віком, у зв'язку зі скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, у зв'язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, а також у зв'язку з настанням особливого періоду та небажанням продовжувати військову службу військовослужбовцем-жінкою, яка має дитину (дітей) віком до 18 років, одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби виплачується за наявності вислуги 10 років і більше.
Згідно з абзацами першим-другим пункту 38.6 Інструкції № 260, військовослужбовцям, які звільняються з підстав, зазначених у пунктах 38.1 та 38.2 цієї Інструкції, до їх місячного грошового забезпечення, з якого нараховується одноразова грошова допомога, включаються звільненим з посад, на які вони були призначені, - оклад за штатною посадою, оклад за військовим званням і щомісячні додаткові види грошового забезпечення (крім винагород та морського грошового забезпечення).
Під час розгляду даного спору в суді першої інстанції було досліджено, що право на одноразову допомогу при звільненні позивач набув у відповідності до ст. 15 Закону № 2011-ХІІ, що не заперечується відповідачем, натомість, спірним питанням є склад грошового забезпечення військовослужбовців, яке повинно включатися при обрахунку розміру цієї допомоги, зокрема, включення до її розміру щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої Постановою № 889.
Так, позивача звільнено з військової служби, відповідно до частини восьмої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» за пунктом «б» (за станом здоров'я) та з 04.08.2017 виключено із списків особового складу частини та всіх видів забезпечення.
Водночас, позивачу була нарахована та виплачена одноразова грошова допомога при звільненні з військової служби у розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби (31 рік).
При цьому, відповідно до грошового атестату ФУ Генштабу ЗСУ та довідки про суми нарахованого грошового забезпечення, одноразових додаткових видів грошового забезпечення, премій згідно з Дисциплінарним статутом ЗСУ, винагороди за тривалість безперервної військової служби та індексації за період з 01.08.2015 по 31.07.2017 позивачу постійно виплачувалась щомісячна додаткова грошова винагорода у розмірі 60% грошового забезпечення.
Проте, відповідачем не включено до складу грошового забезпечення позивача, з якого нараховано одноразову грошову допомогу при звільненні, щомісячну додаткову грошову винагороду, що передбачена Постановою № 889. Відмова відповідача ґрунтується на нормах Інструкції №260 з урахуванням наказу командира в/ч НОМЕР_1 від 04.08.2017 №149.
Колегія суддів вважає, що застосовуючи положення Інструкції № 260 як нормативно-правовий акт, що визначає розміри і порядок виплати щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України, відповідач не врахував пріоритетності законів над підзаконними актами та дискреції держави щодо визначення порядку та розміру гарантій особам, які проходять військову службу, на чому також обґрунтовано наголосив і суд першої інстанції.
Тож, при визначенні розміру грошового забезпечення, застосуванню підлягає саме Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», а не підзаконний акт, який звужує поняття грошового забезпечення та суперечить вимогам зазначеного Закону.
Відповідно до висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 06.02.2019 у справі № 522/2738/17, до складу грошового забезпечення військовослужбовців входять чотири види складових: 1) посадовий оклад; 2) оклад за військовим званням; 3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення; 4) одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Зі змісту Постанови № 889 слідує, що щомісячна додаткова грошова винагорода відповідає ознакам щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, оскільки є щомісячною та має постійний характер.
Водночас, питання віднесення щомісячної додаткової грошової винагороди до щомісячних видів грошового забезпечення вже було предметом розгляду Великої Палати Верховного Суду у справі № 825/997/17.
Відтак, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що щомісячна додаткова грошова винагорода входить до складу грошового забезпечення військовослужбовців, з якого обчислюється одноразова грошова допомога при звільненні з військової служби, з огляду на що, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про протиправне неврахування відповідачем при обрахунку одноразової грошової допомоги при звільненні сум щомісячної додаткової грошової винагороди у розмірі 60% грошового забезпечення. Отже, наявні підстави для задоволення позовних вимог в частині визнання протиправними дій відповідача щодо нарахування та виплати позивачу одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби без урахування щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою № 889, до складу грошового забезпечення, з якого обчислено розмір одноразової грошової допомоги при звільненні.
Щодо невключення відповідачем щомісячної додаткової винагороди при нарахуванні компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, слід врахувати, що зі змісту Постанови № 889 слідує, що щомісячна додаткова грошова винагорода відповідає ознакам щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, оскільки є щомісячною та має постійний характер. Оскільки позивачу під час служби нараховувалась та виплачувалась щомісячна додаткова грошова винагорода у розмірі 60% грошового забезпечення, така винагорода не може вважатись одноразовою, адже носила постійний характер до звільнення позивача з військової служби.
Колегія суддів вважає цілком обґрунтованим висновок суду першої інстанції в цій частині про наявність підстав для задоволення позовних вимог, шляхом визнання протиправними дій відповідача щодо нарахування та виплати позивачу грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2015 року по 2017 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 04.08.2017 без урахування щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою №889, до складу грошового забезпечення, з якого обчислено розмір одноразової грошової допомоги при звільненні, а також зобов'язання відповідача провести перерахунок та здійснити доплату грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2015 року по 2017 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 04.08.2017 з врахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої Постановою № 889.
Щодо доводів апелянта про пропуск позивачем строку звернення до суду з даним позовом, колегія суддів зазначає, що наказом Міністра оборони України (по особовому складу) від 11.07.2017 № 467,відповідно до частини шостої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», з урахуванням вимог частини восьмої цієї ж статті позивача звільнено з військової служби у запас за пунктом «б» (за станом здоров'я).
Наказом від 04.08.2017 № 149, позивача виключено зі списків особового складу та усіх видів забезпечення. Означеним наказом позивачу встановлено до виплати одноразову грошову допомогу по звільненню відповідно до Порядку обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їх сімей, затвердженої Кабінетом Міністрів України від 17.07.1992 №393, за 31 повний календарний рік.
Листом Генштабу ЗСУ від 08.02.2021 №305/216, за наслідками опрацювання заяви позивача стосовно надання розрахунку виплаченої йому грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за 2015, 2016, 2017 роки згідно рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.11.2020 по справі № 640/23236/19, повідомлено, що відповідно до Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 26.06.2018 за №745/32197, розрахунок грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за 42 календарних дні (2015, 2016, 2017 роки) здійснено, виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, які позивач отримував за останньою займаною штатною посадою, а саме: оклад за військовим званням - 135,00 грн, посадовий оклад - 1520,00 грн, надбавка за вислугу років (40%) - 662,00 грн, надбавки за виконання особливо важливих завдань (50%) - 1158,50 грн, надбавка за роботу, яка передбачає допуск до державної таємниці (15%) - 228,00 грн, премія (380%) - 5776,00 грн. Всього 9479,50 грн.
Листом Генштабу ЗСУ від 08.02.2021 №305/217, за результатами опрацювання заяви позивача від 14.12.2020 щодо перерахунку нарахування ОГД у разі звільнення з військової служби повідомлено, що ОГД позивачу нараховано у сумі 146 932,25 грн згідно з Інструкцією №260 з урахуванням наказу від 04.08.2017 №149, виходячи з наступних складових його місячного грошового
забезпечення: оклад за військовим званням - 135,00 грн, посадовий оклад - 1520,00 грн, надбавка за вислугу років (40%) - 662,00 грн, надбавки за виконання особливо важливих завдань (50%) - 1158,50 грн, надбавка за роботу, яка передбачає допуск до державної таємниці (15%) - 228,00 грн, премія (380%) - 5776,00 грн.
Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк. (ч. 5 ст. 122 КАС України)
КАС України, яким врегульовані строки звернення до адміністративного суду за захистом прав, є загальним законом, проте з наведених положень статті 122 КАС України слідує, що вони не містять норм, які б урегульовували порядок звернення осіб, які перебувають (перебували) на публічній службі, до адміністративного суду у справах про стягнення належної їм заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці (грошового забезпечення).
Такі правовідносини регулюються положеннями статті 233 Кодексу законів про працю України, оскільки у контексті гарантування конституційного права на своєчасне одержання винагороди за працю та рівність усіх працівників у цьому праві положення КЗпП України у частині, що стосується строку звернення до суду у справах, пов'язаних з недотриманням законодавства про оплату праці, мають перевагу в застосуванні перед частиною п'ятою статті 122 КАС України.
Відповідно до частини другої статті 233 КЗпП України, у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Така норма була передбачена у вказаному законі у редакції, чинній до змін, внесених Законом України від 01.07.2022 №2352-IX. Законом України від 01.07.2022 № 2352-IX, який набрав чинності з 19.07.2022, частини першу і другу статті 233 КЗпП України викладено в такій редакції: «Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)».
Таким чином, до 19.07.2022 КЗпП України, не обмежував будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати. Після цієї дати строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.
Позивач з даним позовом звернувся до суду 15.03.2021 в межах встановленого строку після отримання відмови відповідача у відповідних нарахуваннях спірних сум, тому доводи апеляційної скарги в цій частині є необґрунтованими.
Підсумовуючи, колегія суддів висновує, що дії відповідача щодо невключення щомісячної додаткової грошової винагороди, яка входила грошового забезпечення позивача станом на день звільнення з військової служби 04.08.2017, зокрема, і у розрахунок грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій, є неправомірними і не відповідають нормам Закону.
Отже, доводи апеляційної скарги відповідача не знайшли свого підтвердження під час апеляційного перегляду.
У цілому, доводи апеляційних скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не є підставою для скасування чи зміни оскаржуваного рішення суду першої інстанції.
Згідно з приписами ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
У відповідності до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.
Керуючись ст. ст. 243, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 - 331 КАС України, суд,
Апеляційну скаргу Генерального штабу Збройних Сил України - залишити без задоволення.
Рішення Київського окружного адміністративного суду від 08 січня 2025 р. - залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена з підстав, визначених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя О.М. Ганечко
Судді В.В. Кузьменко
Я.М. Василенко