Справа № 761/46498/24 Суддя (судді) першої інстанції: Матвєєва Ю.О.
21 травня 2025 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Судді-доповідача: Ключковича В.Ю.
Суддів: Беспалова О.О., Бужак Н.П.,
за участю:
секретаря судового засідання Кузьмука Б.І.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Департаменту територіального контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 27 березня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту територіального контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), третя особа: ОСОБА_2 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення, -
12 грудня 2024 року ОСОБА_1 звернулася до Шевченківського районного суду м. Києва з адміністративним позовом до Департаменту територіального контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), третя особа ОСОБА_2 , у якому просить суд:
- визнати протиправною та скасувати постанову серії 2КІ №0000238442, яка складена 07 листопада 2024 року про накладення на неї, як власника транспортного засобу «Hyundai Getz», номерний знак НОМЕР_1 , адміністративного стягнення по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі та закрити справу про адміністративне правопорушення.
В обґрунтування позову позивач зазначив, що 07 листопада 2024 року на паркувальному майданчику вул. Гарета Джонса на лобовому склі належного позивачу автомобіля «Hyundai Getz», номерний знак НОМЕР_1 було залишено повідомлення про притягнення до адміністративної відповідальності, згідно з постановою серії 2КІ №0000238442, яка складена 07 листопада 2024 року об 15:48 год. головним спеціалістом - інспектором з паркування управління (інспекції) з паркування другого відділу контролю за дотриманням правил зупинки, стоянки транспортних засобів управління (інспекції) з паркування Департаменту територіального контролю м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Комаренком Р.Б., згідно з якою його притягнуто до адміністративної відповідності за порушення вимог дорожнього знаку 5.43 з табличкою 7.14 Правил дорожнього руху та вчинено адміністративне правопорушення, передбачене статтею 152-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, оскільки належний йому транспортний засіб було залишено на майданчику для платного паркування без оплати паркування та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 500,00 грн.
Вважає, що ним не були порушені правила паркування транспортних засобів, в тому числі щодо не оплати вартості послуг з користування майданчиком для платного паркування, оскільки він є особою з інвалідністю та має право на користування відповідними пільгами, передбаченими законодавством для осіб з інвалідністю.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 27 березня 2025 року адміністративний позов ОСОБА_1 до Департаменту територіального контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), третя особа ОСОБА_2 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення задоволено.
Скасовано постанову серії 2КІ №0000238442 від 07 листопада 2024 року у справі про адміністративне правопорушення, щодо правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів зафіксоване у режимі фотозйомки, передбаченого частиною 1 статті 152-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення винесену головним спеціалістом - інспектором з паркування управління (інспекції) з паркування другого відділу контролю за дотриманням правил зупинки, стоянки транспортних засобів управління (інспекції) з паркування Департаменту територіального контролю м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Комаренком Р.Б.
Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 про притягнення до адміністративної відповідальності за частиною 1 статті 152-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення закрито.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань з Департаменту територіального контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) судовий збір у розмірі 605 (шістсот п'ять) гривень 60 копійок на користь держави.
Позиція суду мотивована тим, що в діях ОСОБА_1 відсутня вина та відповідно склад адміністративного правопорушення за частиною 1 статті 152-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, представником Департаменту територіального контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати його та прийняти нове, яким в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Департаменту територіального контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) відмовити в повному обсязі.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи.
Апелянт наголошує на тому, що позивачем було порушено вимоги правил та вчинено адміністративне правопорушення, передбачене частиною 1 статті 152-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Право позивача на пільгу не є безумовним і абсолютним, а передбачає певні дії, викликані її особистим бажанням.
Представник відповідача зазначає, що позивач має право на безкоштовне паркування лише на виділених безоплатних місцях, а залишення транспортного засобу на платних місцях допускається лише у разі якщо власники спеціально обладнаних чи відведених майданчиків для паркування не забезпечили виділення та облаштування місць.
Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 06 травня 2025 року відкрито апеляційне провадження та призначено справу до апеляційного розгляду у відкритому судовому засіданні на 21 травня 2025 року о 11:30 год.
19 травня 2025 року позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, за змістом якого просить здійснювати розгляд справи без його участі за наявними у справі матеріалами.
У судове засідання сторони, будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце розгляду справи, не з'явились.
Згідно з частиною другою статті 313 Кодексу адміністративного судочинства України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Враховуючи, що особиста участь сторін в судовому засіданні не обов'язкова, колегія суддів визнала можливим проводити розгляд справи за відсутності сторін у порядку письмового провадження.
Відповідно до частини 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, виходячи з наступного.
Як було встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 07 листопада 2024 року о 15:48 год. головним спеціалістом - інспектором з паркування управління (інспекції) з паркування другого відділу контролю за дотриманням правил зупинки, стоянки транспортних засобів управління (інспекції) з паркування Департаменту територіального контролю м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Комаренком Р.Б. винесено постанову серії 2КІ №0000238442 за порушення вимог дорожнього знаку 5.43 з табличкою 7.14 Правил дорожнього руху та накладено адміністративне стягнення на ОСОБА_1 у вигляді штрафу у розмірі 500,00 грн.
Згідно пенсійного посвідчення № НОМЕР_2 серії НОМЕР_3 ОСОБА_1 є інвалідом ІІ групи (з дитинства).
Не погоджуючись з оскаржуваною постановою, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За визначенням, що міститься у статті 9 Кодексу України про адміністративні правопорушення адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до ч. 1 статті 14-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення адміністративну відповідальність за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі (за допомогою технічних засобів - приладів контролю за дотриманням правил дорожнього руху з функціями фото-, відеофіксації, які функціонують згідно із законодавством про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах), або за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису) (за допомогою технічних засобів з функціями запису, зберігання, відтворення і передачі фото-, відеоінформації), несе відповідальна особа - фізична особа або керівник юридичної особи, за якою зареєстровано транспортний засіб, а в разі якщо до Єдиного державного реєстру транспортних засобів внесено відомості про належного користувача відповідного транспортного засобу, - належний користувач транспортного засобу, а якщо в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань відсутні на момент запиту відомості про керівника юридичної особи, за якою зареєстрований транспортний засіб, - особа, яка виконує повноваження керівника такої юридичної особи.
Частина 1 статті 279-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення встановлює, що відповідальна особа, зазначена у частині першій статті 14-2 цього Кодексу, або особа, яка ввезла транспортний засіб на територію України, звільняється від адміністративної відповідальності за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, або за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), якщо протягом 20 календарних днів з дня вчинення відповідного правопорушення або з дня набрання постановою по справі про адміністративне правопорушення законної сили: ця особа надала документ, який підтверджує, що до моменту вчинення правопорушення транспортний засіб вибув з її володіння внаслідок протиправних дій інших осіб, або щодо протиправного використання іншими особами номерних знаків, що належать її транспортному засобу; особа, яка керувала транспортним засобом на момент вчинення зазначеного правопорушення, звернулася особисто до органу (посадової особи), уповноваженого розглядати справи про адміністративні правопорушення, із заявою про визнання зазначеного факту адміністративного правопорушення та надання згоди на притягнення до адміністративної відповідальності, а також надала документ (квитанцію) про сплату відповідного штрафу.
Відповідно до ч. 1 статті 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів .
Так, приймаючи оскаржувану постанову, інспектор вказав, що належний позивачу транспортний засіб марки «Hyundai Getz», номерний знак НОМЕР_1 , 07 листопада 2024 року о 15 год. 48 хв. по вул. Гарета Джонса в м. Києві було розміщено на майданчику для платного паркування без оплати такого паркування.
Натомість, позивач вказує, що як особа з інвалідністю звільняється від сплати вартості послуг з користування майданчиками для платного паркування (а.с.18).
Відповідно до примітки до статті 152-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення положення частини першої цієї статті не застосовується до осіб, які відповідно до закону звільняються від сплати вартості послуг з користування майданчиками для платного паркування транспортних засобів.
Колегія суддів зауважує, що право безкоштовного паркування для осіб з інвалідністю не обмежується спеціальними місцями для паркування чи окремими майданчиками, а з огляду на відсутність у Правилах благоустрою міста Києва будь-яких уточнень, стосується всіх місць для паркування транспортних засобів на території міста Києва.
Пункт 17.11.3 Правил благоустрою міста Києва встановлює, що на зарезервованих спеціальних місцях паркування пільгами користуються виключно особи, визначені в частині третій пункту 17.11.1 цих Правил - особи з інвалідністю внаслідок війни та прирівняні до них особи з інвалідністю з дитинства, та особи з інвалідністю внаслідок загального захворювання.
Колегія суддів вважає, що Київська міська рада, встановивши пільги щодо безоплатного паркування для певної категорії осіб не вправі в особі Департаменту територіального контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради притягати таких осіб до відповідальності за правопорушення, пов'язані із реалізацією встановлених пільг, оскільки це свідчитиме про грубе порушення принципу належного урядування.
Неналежне встановлення порядку користування пільгою не може позбавляти особу права на використання такої. Суд також враховує висновки Європейського Суду з прав людини, викладені в рішенні по справі "Лелас проти Хорватії", відповідно до яких, держава, чиї органи влади не дотримувалися своїх власних внутрішніх правил та процедур, не повинна отримувати вигоду від своїх правопорушень та уникати виконання своїх обов'язків. Ризик будь-якої помилки, зробленої органами державної влади, повинна нести держава, а помилки не повинні виправлятися за рахунок зацікавленої особи, особливо якщо при цьому немає жодного іншого приватного інтересу.
Крім того, у справі "Рисовський проти України" Європейський Суд з прав людини підкреслив особливу важливість принципу "належного урядування", який передбачає, що в разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб.
У свою чергу, згідно з ст. 17 Закон України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ практику Суду як джерело права.
Таким чином, виходячи з принципу "належного урядування", державні органи зобов'язані діяти в належний спосіб, а держава не повинна отримувати вигоду за рахунок приватної особи, яка діяла добросовісно.
Твердження відповідача про те, що на момент винесення оскаржуваної постанови був відсутній будь-який документ на підтвердження наявності у позивача права на пільгу, колегія суддів відхиляє, оскільки нормативно-правові акти не передбачають розміщення під лобовим склом автомобіля копій документів, які надають право особі скористатись безкоштовним паркуванням.
Відтак, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскаржувана постанова підлягає скасуванню, оскільки відсутні належні та достатні докази на підтвердження події адміністративного правопорушення.
Колегія суддів враховує, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Відповідно до п. 1 ч. 1 статті 315 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Приписи статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відтак, колегія суддів із висновками суду першої інстанції погодилась, оскільки вони знайшли своє підтвердження в ході апеляційного розгляду справи. Судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права. У зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу - залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.
Керуючись ч. 2 ст. 19, ст. 61 Конституції України, ст.ст. 272, 286, 308, 310, 313, 315, 316, 321, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Департаменту територіального контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) - залишити без задоволення.
Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 27 березня 2025 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту ухвалення та оскарженню не підлягає, відповідно до ч. 3 ст. 272 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя доповідач: В.Ю. Ключкович
Судді: О.О. Беспалов
Н.П. Бужак