Справа № 754/2542/25 Суддя (судді) першої інстанції: Гринчак О.І.
21 травня 2025 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Судді-доповідача: Ключковича В.Ю.
Суддів: Беспалова О.О., Бужак Н.П.,
за участю:
секретаря судового засідання Кузьмука Б.І.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Деснянського районного суду м. Києва від 28 березня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення, -
17 лютого 2025 року ОСОБА_1 звернувся до Деснянського районного суду м. Києва з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_2 , в якому просить суд:
- визнати протиправною та скасувати постанову ІНФОРМАЦІЯ_2 № 240 від 28 січня 2025 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною 3 статті 210-1 КУпАП; провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 210-1 КУпАП.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 28 січня 2025 року на вулиці до позивача підійшли представники групи оповіщення, а саме військовослужбовець ІНФОРМАЦІЯ_3 та співробітник поліції, запропонували в порядку статті 32 Закону України «Про Національну поліцію» пред'явити для перевірки паспорт громадянина України та військово-обліковий документи. Позивачем було надано паспорт громадянина України та тимчасове посвідчення офіцера запасу № 14 від 22.09.2009 (безстрокове), відповідно до якого позивач знятий з обліку в органах МВС з 19.07.2007. У співробітника РТЦК виникла підозра, що позивач не оновив дані і його потрібно доставити для уточнення облікових даних до ІНФОРМАЦІЯ_1 для складання протоколу. Уповноваженою посадовою особою ІНФОРМАЦІЯ_1 офіцером адміністративного відділення ОСОБА_2 28 січня 2025 року о 09:07 складено протокол б/н від 28 січня 2025 року. Уповноважена особа ІНФОРМАЦІЯ_3 дозволила позивачу тільки сфотографувати протокол на телефон, копію надати категорично відмовила. ОСОБА_3 під час складання протоколу уповноваженою особою ІНФОРМАЦІЯ_2 офіцером адміністративного відділення ОСОБА_2 мав при собі військово-обліковий документ, а саме тимчасове посвідчення офіцера запасу № 14 від 22.05.2009, вимог законодавства про мобілізаційну підготовку та мобілізацію, не порушував, правопорушення, передбачене частиною третьою статті 210-1 КУпАП не вчиняв.
Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 28 березня 2025 року адміністративний позов задоволено частково.
Змінено захід стягнення, накладений на ОСОБА_1 постановою № 240 по справі про адміністративне правопорушення за частиною третьою статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення від 28 січня 2025 року із штрафу у розмірі однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 25500,00 грн, на штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000,00 грн.
У решті позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та постановити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що оскаржуване рішення суду прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, не з'ясовано усіх обставин у справі, що мають значення для справи.
Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 06 травня 2025 року відкрито апеляційне провадження та призначено справу до апеляційного розгляду у відкритому судовому засіданні на 21 травня 2025 року о 11:40 год.
13 травня 2025 року позивачем подано клопотання про розгляд справи без його участі за наявними у матеріалах справи доказами.
19 травня 2025 року відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу.
У судове засідання сторони, будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце розгляду справи, не з'явились.
Згідно з частиною другою статті 313 Кодексу адміністративного судочинства України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Враховуючи, що особиста участь сторін в судовому засіданні не обов'язкова, колегія суддів визнала можливим проводити розгляд справи за відсутності сторін у порядку письмового провадження.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія зазначає наступне.
Згідно з частиною 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Так, за матеріалами справи, ОСОБА_1 прийнятий на військовий облік офіцерів запасу ІНФОРМАЦІЯ_4 , військове звання - молодший лейтенант, що підтверджується тимчасовим посвідченням офіцера запасу (замість військового квитка) № 14 від 22.05.2009, безтермінове. Вказане посвідчення видано замість військового квитка до отримання бланків встановленого зразка, посвідчення повинно бути замінено на військовий квиток. Прийнятий на облік 19.04.2007, знятий з обліку в органах МВС - 19.07.2007.
Відповідно до свідоцтва про хворобу №102 від 24.06.2014 ОСОБА_1 непридатний до військової служби зі зняттям з військового обліку.
Згідно з рапортом працівника поліції, 28 січня 2025 року під час несення служби було зупинено та перевірено по базі ІПНП громадянина ОСОБА_1 . В ході перевірки було встановлено, що ОСОБА_1 перебуває без військово-облікових документів. В подальшому громадянина було доставлено до ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Відповідно до протоколу про адміністративне затримання АА № 130116 від 28 січня 2025 року ОСОБА_1 28 січня 2025 року о 07:30 доставлений у службове приміщення ІНФОРМАЦІЯ_1 у зв'язку із вчиненням адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 210 КУпАП для припинення порушень правил призовником, військовослужбовцем або резервістом військового обліку та доставлення до РТЦК для складення адміністративних матеріалів, оскільки зробити це на місці неможливо. ОСОБА_1 звільнений 28 січня 2025 року о 09:55.
28 січня 2025 року уповноваженою особою ІНФОРМАЦІЯ_1 офіцером адміністративного відділення лейтенантом ОСОБА_4 складено протокол № 240 про вчинення адміністративного правопорушення, в якому вказується, що ОСОБА_1 28 січня 2025 року о 09 год 00 хв не мав при собі військово-облікового документу та не пред'явив його на вимогу офіцера мобілізаційного відділення ІНФОРМАЦІЯ_5 лейтенанта ОСОБА_2 , чим порушив законодавство про мобілізаційну підготовку і мобілізацію, а саме частину 6 статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію», чим вчинив правопорушення, передбачене частиною третьою статті 210-1 КУпАП.
Відповідно до акту від 28 січня 2025 року позивач відмовився від підпису та отримання протоколу про адміністративне правопорушення; повідомлений про розгляд справи 28 січня 2025 року о 09 год 30 хв в усній формі у присутності свідків.
28 січня 2025 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 полковником ОСОБА_5 було винесено Постанову № 240, якою накладено на ОСОБА_1 стягнення у виді штрафу в розмірі 25 500,00 грн. Вказаною постановою встановлено, що ОСОБА_1 28 січня 2025 року о 09 год 00 хв не мав при собі військово-облікового документа та не пред'явив його на вимогу офіцера мобілізаційного відділення ІНФОРМАЦІЯ_5 лейтенанта ОСОБА_2 , чим порушив законодавство про мобілізаційну підготовку і мобілізацію, а саме частину 6 статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію», чим вчинив правопорушення, передбачене частиною третьою статті 210-1 КУпАП.
Надаючи оцінку встановленим обставинам справи, судова колегія враховує наступне.
За приписами частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 235 Кодексу України про адміністративні правопорушення територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211(крім правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).
Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
Частиною 3 статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачена адміністративна відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, що вчинено в особливий період.
Приміткою до статті 210 Кодексу України про адміністративні правопорушення вказано, що положення статей 210, 210-1 цього Кодексу не застосовуються у разі можливості отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів персональних даних призовника, військовозобов'язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи.
Диспозиція вказаної норми є бланкетною та відсилає до іншого законодавства, яке зокрема регулює порядок проведення мобілізації.
Так, в оскаржуваній Постанові № 240 від 28 січня 2025 року зазначено, що позивач порушив частину шосту статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію».
За приписами частини шостої статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» у період проведення мобілізації (крім цільової) громадяни України чоловічої статі віком від 18 до 60 років зобов'язані мати при собі військово-обліковий документ та пред'являти його за вимогою уповноваженого представника територіального центру комплектування та соціальної підтримки або поліцейського, а також представника Державної прикордонної служби України у прикордонній смузі, контрольованому прикордонному районі та на пунктах пропуску через державний кордон України.
Під час перевірки документів уповноважений представник територіального центру комплектування та соціальної підтримки або поліцейський здійснює фото- і відеофіксацію процесу пред'явлення та перевірки документів із застосуванням технічних приладів та засобів фото- та відеофіксації, а також може використовувати технічні прилади, засоби та спеціалізоване програмне забезпечення з доступом до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Відповідно до абзацу 3 пункту 10-1 Правил військового обліку, які є додатком 2 до Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1487 від 30 грудня 2022 року, призовники, військовозобов'язані та резервісти повинні у період проведення мобілізації (крім цільової) та/або протягом дії правового режиму воєнного стану мати при собі військово-обліковий документ разом з документом, що посвідчує особу, та пред'являти їх за вимогою уповноваженого представника районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або поліцейського, а також представника Держприкордонслужби у прикордонній смузі, контрольованому прикордонному районі та на пунктах пропуску через державний кордон.
Отже, за змістом частини шостої статті 22 Закону № 3543-XII відповідальність за частиною третьою статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення настає як за відсутність при собі військово-облікового документа, так і при не пред'явленні його за вимогою уповноваженого представника.
Таким чином, громадяни України чоловічої статі віком від 18 до 60 років зобов'язані мати при собі військово-обліковий документ в період проведення мобілізації та/або протягом дії воєнного стану, а його відсутність є порушенням законодавства про мобілізаційну підготовку та мобілізацію, що визначає склад адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена частиною третьою статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Крім того, колегія суддів зазначає, що з 17 липня 2024 року уповноважені представники територіального центру комплектування та соціальної підтримки або поліцейські зобов'язані здійснювати фото- і відеофіксацію процесу пред'явлення та перевірки документів із застосуванням технічних приладів та засобів фото- та відеофіксації.
Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами (фото або відеозаписом правопорушення).
Законодавчий припис про необхідність мати при собі і пред'являти за вимогою військово-обліковий документ покладає на особу обов'язок отримати такий документ.
Колегія суддів зазначає, що частиною десятою статті 1 Закону № 3543 (в редакції, чинній до внесення змін Законом № 3633-IX від 11 квітня 2024 року) було передбачено, що до військово-облікових документів належать: посвідчення призовника, військовий квиток, тимчасове посвідчення військовозобов'язаного.
Постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку оформлення (створення) та видачі військово-облікового документа для призовників, військовозобов'язаних та резервістів і форми такого документа» від 16 травня 2024 року № 559 (далі - Порядок № 559) затверджено нову форму військово-облікового документа, який і має таку назву.
Пунктом 2 цієї постанови установлено, що військово-облікові документи, оформлені до набрання чинності цією постановою, вважаються дійсними на всій території України до видачі військово-облікового документа нового зразка.
Відповідно до пункту 1 Порядку № 559 військово-обліковий документ є документом, що визначає належність його власника до виконання військового обов'язку, який оформляється (створюється) та видається громадянину України, який є призовником, військовозобов'язаним або резервістом, у тому числі, якщо він був виключений з військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів відповідно до пунктів 3 і 4 частини шостої статті 37 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» та не отримував такий документ до набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 559 «Про затвердження Порядку оформлення (створення) та видачі військово-облікового документа для призовників, військовозобов'язаних та резервістів і форми такого документа».
Пунктом 2 Порядку № 559 встановлено, що військово-обліковий документ оформляється (створюється) та видається (замінюється):
- в електронній формі - засобами електронного кабінету призовника, військовозобов'язаного, резервіста та/або Державного веб-порталу електронних публічних послуг у сфері національної безпеки і оборони та/або Єдиного державного вебпорталу електронних послуг (далі - Портал Дія), зокрема з використанням мобільного додатка Порталу Дія (Дія) (у разі технічної реалізації);
- у паперовій формі - на бланку, форма якого затверджується постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 559.
Згідно із пунктом 7 Порядку № 559 військово-обліковий документ в електронній формі формується на безоплатній основі за бажанням особи після проходження нею електронної ідентифікації та автентифікації.
Формування та відображення військово-облікового документа в електронній формі здійснюється автоматично за умови підключення електронного пристрою до Інтернету та наявності у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів відомостей, визначених у пункті 8 цього Порядку.
Відповідно до абзацу другого пункту 82 та пункту 9 Порядку № 559 формування військово-облікового документа в електронній формі для друку може здійснюватися особисто засобами електронного кабінету призовника, військовозобов'язаного, резервіста та/або адміністратором центру надання адміністративних послуг засобами Порталу Дія (у разі особистого звернення) за умови уточнення облікових даних.
Військово-обліковий документ в електронній формі (у тому числі роздрукований) та військово-обліковий документ у паперовій формі мають однакову юридичну силу.
За пунктом 14 Порядку № 559 військово-обліковий документ на бланку видається (замінюється) за письмовою заявою громадянина України районним (міським) територіальним центром комплектування та соціальної підтримки або його відділом (відповідним органом СБУ, підрозділом розвідувального органу) за місцем перебування на військовому обліку або виключення з військового обліку у випадках, зокрема, якщо призовник, який перебував на військовому обліку до набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 559, не отримував посвідчення призовника, а військовозобов'язаний та резервіст - військового квитка осіб рядового, сержантського і старшинського складу, військового квитка офіцера запасу або тимчасового посвідчення військовозобов'язаного.
Для отримання (заміни) військово-облікового документа на бланку громадянин зобов'язаний особисто звернутися з письмовою заявою до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу (відповідного органу СБУ, розвідувального органу) за місцем перебування на військовому обліку або виключення з військового обліку та надати кольорову фотокартку встановленого розміру. (пункт 17 Порядку № 559)
Згідно із пунктом 18 Порядку № 559 військово-обліковий документ на бланку повинен бути виданий (замінений) протягом п'яти робочих днів з дати реєстрації заяви в районному (міському) територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки або його відділі (відповідному органі СБУ, підрозділі розвідувального органу).
Суд зазначає, що підставою для притягнення позивача до адміністративної відповідальності була саме відсутність при собі військово-облікового документу, водночас матеріали справи містять копію тимчасового посвідчення офіцера запасу ОСОБА_1 (замість військового квитка) № 14 від 22.05.2009, безтермінове (прийнятий на облік 19.04.2007, знятий з обліку в органах МВС - 19.07.2007) (а.с.15).
Поряд з цим, відповідач не надав до матеріалів справи жодних доказів не пред'явлення позивачем 28 січня 2025 року військово-облікового документу, зокрема фото чи відеоматеріалів.
Оскільки наведені вище обставини залишені судом першої інстанції поза увагою, та цим обставинам не надана належна правова оцінка, колегія суддів, задовольняючи вимоги апеляційної скарги ОСОБА_1 , скасовує судове рішення та приймає нове задоволення адміністративного позову.
Також колегією суддів було враховано висновки Європейського суду з прав людини, викладені в рішенні від 20.10.2011 р. по справі «Рисовський проти України», в якому ЄСПЛ зазначив, що принцип «належного урядування», зокрема передбачає, що державні органи повинні діяти в належний і якомога послідовніший спосіб. При цьому, на них покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах. Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість уникати виконання своїх обов'язків.
Згідно зі ст. 17 Закон України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Згідно з ч.ч. 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що в діях позивача відсутній склад адміністративного правопорушення передбаченого частиною 3 статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, а тому Постанова № 240 від 28 січня 2025 року щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності є протиправною та підлягає скасуванню.
Згідно зі ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до п. 2 ч. 1 статті 315 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Приписи п.п. 1, 4 ч. 1, ч. 2 статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України визначають, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
За наведеного, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції постановлено за неповного з'ясування обставин справи та порушенням норм матеріального права, у зв'язку із чим, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу позивача - задовольнити, а рішення суду першої інстанції скасувати з прийняттям нового рішення про задоволення позовних вимог.
Відповідно до ч. 6 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.
При задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа (ч. 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України).
Оскільки при зверненні до суду першої інстанції позивачем сплачено судовий збір 605,60 грн та при зверненні до апеляційного суду 908,40 грн, такий судовий збір підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статтями 308, 311, 315, 317, 321, 322, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Рішення Деснянського районного суду м. Києва від 28 березня 2025 року - скасувати, прийняти нове рішення, яким адміністративний позов ОСОБА_1 - задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати постанову ІНФОРМАЦІЯ_2 № 240 від 28 січня 2025 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною 3 статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, а провадження по справі про адміністративне правопорушення - закрити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_2 на користь ОСОБА_1 витрати, пов'язані зі сплатою судового збору в сумі 1 514 (одна тисяча п'ятсот чотирнадцять) гривень 00 копійок.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя доповідач: В.Ю. Ключкович
Судді: О.О. Беспалов
Н.П. Бужак