Справа № 320/22507/24 Суддя (судді) першої інстанції: Дудін С.О.
21 травня 2025 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Судді-доповідача: Ключковича В.Ю.
Суддів: Беспалова О.О., Грибан І.О.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві на рішення Київського окружного адміністративного суду від 06 лютого 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправним та скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії, -
До Київського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві, в якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області від 18.04.2024 №262940017983 при призначенні щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 в частині неврахування стажу роботи три роки, наявність якого надавала право на призначення на посаду судді;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області зарахувати у стаж роботи судді, який дає право на отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), наявність якого відповідно до вимог закону надавала право для призначення на посаду судді, 3 роки, визначивши загальний суддівський стаж у 24 роки 7 місяців 6 днів;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області здійснити перерахунок призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, починаючи з 02.04.2024, у розмірі 58% від суддівської винагороди (грошового утримання) судді, який працює на відповідній посаді, та провести відповідні виплати з урахуванням раніше виплачених сум грошового утримання.
Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач повідомив, що Указом Президента України від 13.08.2002 №712/2002 був призначений на посаду судді Солом'янського районного суду міста Києва строком на 5 років. Постановою Верховної Ради України від 10.04.2008 №260-VI обрано суддею Солом'янського районного суду міста Києва безстроково. Рішенням Вищої ради правосуддя від 19.03.2024 №797/0/15-24 позивача звільнено з посади судді Солом'янського районного суду міста Києва. Позивач вказує, що з означеного рішення Вищої ради правосуддя вбачається про наявність у нього суддівського стажу 24 роки 7 місяців 6 днів, з яких 21 рік 7 місяців 6 днів - робота на посаді судді і 3 роки - стаж роботи за юридичною спеціальністю, вимога щодо якого визначалась законом та який надавав право на призначення на посаду судді. Рішенням відповідача від 18.04.2024 позивачу призначено щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці, врахувавши стаж роботи суддею 21 рік 10 днів та встановивши розмір довічного грошового утримання 52% суддівської винагороди.
Позивач не погоджується з неврахуванням відповідачем при призначенні щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці 3 роки стажу роботи за юридичною спеціальністю, вимога щодо якого визначалась законом та який надавав право на призначення на посаду судді з посиланням на законодавчо встановлені положення та позицію Верховного Суду з означеного питання.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 31 липня 2024 року позовні вимоги задоволено повністю.
Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві щодо не зарахування ОСОБА_1 у стаж роботи судді, який дає право на отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), наявність якого відповідно до вимог закону надавала право для призначення на посаду судді, - 3 роки.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві зарахувати ОСОБА_1 у стаж роботи судді, який дає право на отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), наявність якого відповідно до вимог закону надавала право для призначення на посаду судді, - 3 роки, визначивши загальний суддівський стаж у 24 роки 7 місяців 6 днів.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, починаючи з 02.04.2024, у розмірі 58% від суддівської винагороди (грошового утримання) судді, який працює на відповідній посаді, з урахуванням раніше виплачених сум грошового утримання.
В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог - відмовити.
Згідно з пунктом 3 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України суд може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) також у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.
Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 . Указом Президента України від 13.08.2002 №712/2002 призначена на посаду судді Солом'янського районного суду м. Києва строком на п'ять років.
Постановою Верховної Ради України від 10.04.2008 №260-VI ОСОБА_1 обрана суддею Солом'янського районного суду м. Києва безстроково.
Рішенням Вищої ради правосуддя від 19.03.2024 №797/0/15-24 ОСОБА_1 звільнена з посади судді Солом'янського районного суду міста Києва у відставку.
Наказом Солом'янського районного суду міста Києва від 01.04.2024 №23-К позивача відраховано зі штату Солом'янського районного суду міста Києва 01.04.2024 відповідно до рішення Вищої ради правосуддя від 19.03.2024 №797/0/15-24.
З наявного в матеріалах справи протоколу вбачається, що рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області від 18.04.2024 №262940017983 позивачу призначено щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці з 02.04.2024 у розмірі 52%, виходячи зі стажу судді 21 рік 0 місяців 10 днів. До стажу роботи судді враховано 21 рік 0 місяців 10 днів на посаді судді Солом'янського районного суду м. Києва.
Вважаючи протиправним невключення до стажу судді, який дає право на призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, стажу (досвіду) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надавала право для призначення на посаду судді (3 роки), позивач звернувся з даним позовом до суду.
Переглядаючи оскаржуване рішення в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів зазначає таке.
Досліджуючи поняття щомісячного довічного грошового утримання судді, Конституційний Суд України у мотивувальній частині рішення від 14.12.2011 № 18-рп/2011 зазначив, що це утримання є самостійною гарантією незалежності судді та складовою його правового статусу, а правова природа щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці та щомісячного грошового утримання діючого судді однакова, а самі ці поняття однорідні та взаємопов'язані, ідентичні, відрізняються лише за способом фінансування: судді у відставці виплату одержують з Пенсійного фонду України за рахунок Державного бюджету, діючі судді - виключно з Державного бюджету України. У цьому ж рішенні Конституційний суд України також вказав про неможливість звуження змісту та об'єму гарантій незалежності суддів, а відповідно, матеріального та соціального забезпечення.
У Рішенні Конституційного Суду України від 03.06.2013 № 3-рп/2013 (справа щодо змін умов виплати пенсій і щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці) зазначено, що визначені Конституцією та законами України гарантії незалежності суддів є невід'ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом. Такими гарантіями є надання їм за рахунок держави матеріального забезпечення (суддівська винагорода, пенсія, щомісячне довічне грошове утримання тощо) та надання їм у майбутньому статусу судді у відставці. Право судді у відставці на пенсійне або щомісячне довічне грошове утримання є гарантією належного здійснення правосуддя і незалежності працюючих суддів та дає підстави висувати до суддів високі вимоги, зберігати довіру до їх компетентності і неупередженості. Щомісячне довічне грошове утримання судді спрямоване на забезпечення гідного його статусу життєвого рівня, оскільки суддя обмежений у праві заробляти додаткові матеріальні блага, зокрема, обіймати будь-які інші оплачувані посади, виконувати іншу оплачувану роботу. Конституційний принцип незалежності суддів означає, в тому числі, конституційно обумовлений імператив охорони матеріального забезпечення суддів від його скасування чи зниження досягнутого рівня без відповідної компенсації як гарантію недопущення впливу або втручання у здійснення правосуддя.
Такий підхід до статусу судді у відставці та питання належного матеріального забезпечення суддів у відставці також знайшов своє продовження у Рішенні Конституційного Суду України від 08.06.2016 № 4-рп/2016, у абзаці другому пункту 3 мотивувальної частини якого Суд зазначив, що щомісячне довічне грошове утримання є особливою формою матеріального забезпечення судді, полягає у гарантованій державою щомісячній грошовій виплаті, що слугує забезпеченню належного матеріального утримання судді після звільнення від виконання обов'язків (відставки), а також життєвого рівня, гідного його статусу.
Організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд визначає Закон № 1402-VIII.
Питання отримання пенсії або щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці регламентовані статтею 142 Закону № 1402-VIII.
Відповідно до частини третьої статті 142 Закону № 1402-VIII щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.
Частиною четвертою та п'ятою цієї ж статті передбачено, що у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.
Пенсія або щомісячне довічне грошове утримання судді виплачується незалежно від заробітку (прибутку), отримуваного суддею після виходу у відставку. Щомісячне довічне грошове утримання суддям виплачується органами Пенсійного фонду України за рахунок коштів Державного бюджету України.
Статтею 137 Закону України № 1402-VIII передбачено, до стажу роботи на посаді судді зараховується робота на посаді:
1) судді судів України, арбітра (судді) арбітражних судів України, державного арбітра колишнього Державного арбітражу України, арбітра відомчих арбітражів України, судді Конституційного Суду України;
2) члена Вищої ради правосуддя, Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України;
3) судді в судах та арбітрів у державному і відомчому арбітражах колишнього СРСР та республік, що входили до його складу.
Також до стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді.
Відповідно до абзацу четвертого пункту 34 Розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402-VIII судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання).
Обмежень щодо дії цього пункту в часі Законом не встановлено.
Такі висновки узгоджуються із позицією Верховного Суду у подібних правовідносинах, викладеною у постановах від 13.04.2022 у справі №420/1840/21, від 06.07.2023 у справі № 420/3746/21.
З матеріалах справи вбачається, що на день призначення ОСОБА_1 на посаду судді (13 серпня 2002 року) питання визначення стажу, який давав право на відставку судді, регулювалося Законом України від 15 грудня 1992 року № 2862-ХІІ «Про статус суддів» (далі - Закон № 2862-ХІІ) у відповідній редакції та Указом Президента України від 10 липня 1995 року № 584/95 «Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів».
Відповідно до абзацу другого частини четвертої статті 43 Закону № 2862-ХІІ до стажу роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання, крім роботи на посадах суддів судів України, державних арбітрів, арбітрів відомчих арбітражів України, зараховується також час роботи на посадах суддів і арбітрів у судах та державному і відомчому арбітражі колишнього СРСР та республік, що раніше входили до складу СРСР, час роботи на посадах, безпосередньо пов'язаних з керівництвом та контролем за діяльністю судів у Верховному Суді України, в обласних судах, Київському і Севастопольському міських судах, Міністерстві юстиції України та підвідомчих йому органах на місцях, за діяльністю арбітражів у Державному арбітражі України, Вищому арбітражному суді України, а також на посадах прокурорів і слідчих за умови наявності у всіх зазначених осіб стажу роботи на посаді судді не менше 10 років.
Так, стаж роботи ОСОБА_1 на посаді судді станом на дату ухвалення Вищою радою правосуддя рішення від 19 березня 2024 року №797/0/15-24 становив 21 рік 7 місяців 6 днів.
Частиною другою статті 137 Закону № 1402-VIII встановлено, що до стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді.
Системний аналіз вказаної норми в її взаємозв'язку з абзацом четвертим пункту 34 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402-VIIІ дає підстави для висновку, що з набранням чинності Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у зв'язку з прийняттям Закону України «Про Вищий антикорупційний суд», яким внесено зміни до статті 137 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», суддям додатково до стажу роботи на посаді судді, що дає право на відставку, підлягає зарахуванню стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді.
Відповідна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 22 листопада 2018 року, яка залишена без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 30 травня 2019 року у справі № 9901/805/18.
Зокрема, Велика Палата Верховного Суду погодилась із висновками колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду та зазначила, що частину другу статті 137 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (у редакції, яка діє з 5 серпня 2018 року) потрібно тлумачити таким чином, що до стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності) судді у сфері права, який вимагається законом як мінімальний для набуття таким суддею права для призначення на посаду судді на дату такого призначення, оскільки вказана норма закону призвела до покращення правового становища суддів, надавши можливість зараховувати до стажу роботи на посаді судді їхній стаж (досвід) роботи (професійної діяльності) у сфері права тривалістю, яка вимагалася законом для призначення на посаду судді станом на дату призначення їх на посаду.
Відповідно до частини першої статті 7 Закону № 2862-ХІІ (чинного на час призначення ОСОБА_1 на посаду судді) суддею міг бути громадянин України, який мав вищу юридичну освіту і стаж роботи у галузі права не менш як три роки.
Таким чином, до стажу роботи на посаді судді, що дає ОСОБА_1 право на відставку, підлягають зарахуванню три роки стажу роботи за юридичною спеціальністю, вимога щодо якого визначалася законом та який надавав право для призначення на посаду судді.
З огляду на викладене загальний стаж судді ОСОБА_1 , який дає право на відставку, становить 24 роки 7 місяців 6 днів, з яких: 21 рік 7 місяців 6 днів - робота на посаді судді; 3 роки - стаж роботи за юридичною спеціальністю, вимога щодо якого визначалася законом та який надавав право для призначення на посаду судді.
На підставі вищенаведеного в сукупності колегія суддів підтримує висновок суду першої інстанції про протиправність та необґрунтованість відмови відповідача у зарахуванні ОСОБА_1 у стаж роботи судді, який дає право на отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), наявність якого відповідно до вимог закону надавала право для призначення на посаду судді, - 3 роки.
При цьому, колегія суддів акцентує увагу відповідача на тому, що стаж роботи на посаді судді, який дає право на відставку та призначення щомісячного довічного грошового утримання, є єдиним, обраховується та встановлюється (з'ясовується) Вищою радою правосуддя при розгляді заяви про відставку і застосовується як для прийняття рішення про відставку, так і для встановлення щомісячного довічного грошового утримання та визначення його розміру.
За змістом апеляційної скарги відповідач жодним чином не мотивує підстави відхилення рішення Вищої ради правосуддя від 19.03.2024 №797/0/15-24.
Поряд з цим, колегія суддів відхиляє покликання апелянта на правові висновки Кіровоградського окружного адміністративного суду у рішенні від 28 березня 2024 року у справі №340/692/24, оскільки згідно з імперативними вимогами статті 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», статті 6 Закону України «Про адміністративну процедуру» та статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права; при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Відповідно до статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно зі статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції при ухваленні рішення дотримано норми матеріального права, що стало підставою для правильного вирішення справи. У зв'язку з цим колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду - залишити без змін.
Підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 242, 308, 315, 311, 316, 321, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві - залишити без задоволення.
Рішення Київського окружного адміністративного суду від 06 лютого 2025 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, визначені статтями 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя доповідач: В.Ю. Ключкович
Судді: О.О. Беспалов
І.О. Грибан