П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
22 травня 2025 р.м. ОдесаСправа № 420/34245/24
Перша інстанція: суддя Харченко Ю.В.,
повний текст судового рішення
складено 11.03.2025, м. Одеса
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача Федусика А.Г.,
суддів Семенюка Г.В., Шляхтицького О.І.,
розглянувши можливість відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою Військової частини НОМЕР_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 11 березня 2025 р. у справі № 420/34245/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,
Вказаним рішенням суду позов задоволено частково.
На зазначене судове рішення відповідач подав апеляційну скаргу.
Ухвалою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 07 травня 2025 року апеляційну скаргу залишено без руху у зв'язку з пропуском строку на апеляційне оскарження рішення суду 1-ї інстанції.
Вказана ухвала апеляційного суду була отримана апелянтом 08.05.2025 року.
На виконання вказаної ухвали про без руху, апелянтом було подано до суду заяву, у якій зазначив, що копія рішення суду була отримана ВЧ 21.03.2025 року, разом з тим, представник ВЧ з 05.04.2025 по 21.04.2025 перебував у щорічній основній відпустці, а з 21.04.2025 по 30.04.2025 проходив лікування.
Надаючи оцінку вказаним доводам апелянта, колегія суддів зазначає наступне.
Так, 21.03.2025 року апелянтом було отримано копію рішення Одеського окружного адміністративного суду від 11 березня 2025 року.
Тобто, крайній строк на подання апеляційної скарги на вказане рішення - 21.04.2025 року.
Колегія суддів враховує, що представник апелянта з 05.04.2025 по 21.04.2025 перебував у щорічній основній відпустці, а з 21.04.2025 по 30.04.2025 проходив лікування. Разом з тим, апелянтом жодним чином не обґрунтовано, які причини перешкоджали поданню апеляційної скарги в період з 21.03.2025 по 04.04.2025 року.
Більш того, апелянт при підготовці апеляційної скарги мав враховувати, що його єдиний представник буде перебувати у щорічній основній відпустці з 05.04.2025 року та належним чином організувати роботу.
Так, неспроможність відповідача належним чином організувати роботу суд апеляційної інстанції не визнає поважною причиною пропущення строку апеляційного оскарження. Наведені скаржником доводи не можуть бути свідченням того, що останній без зайвих зволікань скористався своїм правом на подання апеляційної скарги, а також підтвердженням поважності причин пропущення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції.
Наведені висновки за змістом узгоджуються з практикою Верховного Суду, зазначеною в постанові від 12 жовтня 2022 року справа №640/11452/19.
Крім того, апелянтом було зазначено на введення воєнного стану без надання будь-яких доказів на підтвердження поважності причин пропуску строку.
Суд звертає увагу на те, що це безумовно є поважною причиною пропуску процесуального строку, оскільки впливає на життєдіяльність в державі в цілому. Але між пропуском процесуального строку і введенням воєнного стану повинен бути безпосередній, прямий, причинний зв'язок. При вирішенні питання про поновлення процесуального строку судом не може не враховуватися, зокрема, коли збіг процесуальний строк та яким чином запроваджені обмеження перешкоджали своєчасно звернутися з апеляційною скаргою.
Так, клопотання апелянта про поновлення строку на апеляційне оскарження обґрунтоване, зокрема, і введенням воєнного стану. Проте скаржником не наведено доводів, а особливо доказів, яким саме чином введення воєнного стану вплинуло на його обов'язок своєчасно подати апеляційну скаргу, принаймні без зволікань після сплати судового збору.
Факт введення в Україні воєнного стану з 24 лютого 2022 року є загальновідомим, проте, сам по собі не є підставою для поновлення пропущеного строку, встановленого законом для вчинення процесуальної дії.
Європейський суд з прав людини неодноразово зауважував, що «вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави…» (PONOMARYOV v. UKRAINE, № 3236/03, § 41, ЄСПЛ, від 03 квітня 2008 року).
У кожній справі суди мають перевірити наявність підстав для поновлення строку на оскарження, визнати їх виправданими, а також мотивувати свій висновок про наявність поважних причин для поновлення пропущеного процесуального строку. Сама лише вказівка на наявність поважних причин не є належним мотивуванням висновку про поновлення строку і є порушенням вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Питання поновлення строку на касаційне оскарження судових рішень у випадку його пропуску з причин, пов'язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку. Сам по собі факт запровадження воєнного стану в Україні не може бути підставою для поновлення строку на касаційне оскарження, адже такою підставою можуть бути обставини, що виникли внаслідок запровадження воєнного стану і унеможливили виконання учасником судового процесу процесуальних дій протягом установленого законом строку.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 27 березня 2024 року по справі №160/14872/23.
Окрім того, в обґрунтування поважності пропуску строку було зазначено про відсутність бюджетних асигнувань на вчасну оплату судового збору.
Суд зазначає, що відсутність коштів у суб'єкта владних повноважень на сплату судового збору не є поважною причиною пропуску строку на апеляційне оскарження, як і посилання апелянта на неможливість виконання норми КАС України в частині дотримання строків на апеляційне оскарження.
Відповідно до пункту шостого частини п'ятої статті 44 КАС України учасники справи зобов'язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.
Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.
Відповідно до правових висновків Європейського Суду з прав людини, право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення у справі Перетяка та Шереметьєв проти України від 21.12.2010 року, заява № 45783/05).
Встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій.
Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Підстави пропуску строку апеляційного оскарження можуть бути визнані поважними, строк поновлено лише у разі, якщо вони пов'язані з непереборними та об'єктивними перешкодами, труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений законом процесуальний строк подання апеляційної скарги.
Отже, тільки наявність об'єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення у апеляційному порядку у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку апеляційного оскарження з поважних причин.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 у справі «Креуз проти Польщі» право на суд не є абсолютним, воно може обмежуватися державою різноманітними засобами.
Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, у тому числі й органів державної влади. Рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом передбачає єдиний правовий режим, який забезпечує реалізацію їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 299 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.
Отже, оскільки апелянтом не надано належних доказів на підтвердження поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження спірного рішення суду першої інстанції, не наведено нових достатніх обставин для поновлення пропущенного строку та з урахуванням тієї обставини, що положення КАС України передбачають відмову у відкритті апеляційного провадження в разі, якщо наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними, колегія суддів приходить до висновку, що у відкритті апеляційного провадження належить відмовити.
Керуючись ст.ст. 3, 243, 248, 250, 299, 325, 328, 329 КАС України, -
Відмовити у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Військової частини НОМЕР_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 11 березня 2025 року.
Ухвала набирає законної сили з моменту підписання та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів до Верховного Суду.
Суддя-доповідач А.Г. Федусик
Судді О.І. Шляхтицький Г.В. Семенюк