П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
22 травня 2025 р.м. ОдесаСправа № 400/9792/24
Перша інстанція: суддя Ярощук В.Г.,
повний текст судового рішення
складено 31.01.2025, м. Миколаїв
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача - Федусика А.Г.,
суддів: Семенюка Г.В. та Шляхтицького О.І.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 31 січня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправним рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -
У жовтні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - РТЦК) та, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, просив:
- визнати протиправним рішення РТЦК від 29.05.2024 року про взяття на військовий облік військовозобов'язаних позивача;
- зобов'язати відповідача прийняти рішення про виключення з військового обліку військовозобов'язаних позивача, про що внести відповідні дані до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 31 січня 2025 року у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з даним рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій зазначено, що рішення судом першої інстанції ухвалене порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим апелянт просив його скасувати та ухвалити нове про задоволення позову.
Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення з огляду на таке.
Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до вироку Заводського районного суду м.Миколаєва від 05.11.2013 року у справі №487/8010/13-к позивача визнано винним у скоєні злочинів, передбачених ч.1 ст.185 та ч.2 ст.186 Кримінального кодексу України (далі - КК України), засуджено до 4 років позбавлення волі та звільнено від відбуття покарання з випробувальним терміном на два роки, з зобов'язанням не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції та повідомляти інспекцію про зміну місця проживання. Вирок набрав законної сили 06.12.2013 року.
Згідно з ухвалою Заводського районного суду м.Миколаєва від 26.11.2015 року у справі №487/8010/13-к позивача звільнено від відбування покарання, призначеного вироком Заводського районного суду м.Миколаєва від 05.11.2013 року у зв'язку із закінченням строку випробування.
У повідомленні про військовозобов'язаного/призовника, виданого 06.08.2021 року ІНФОРМАЦІЯ_2 , зазначено, що позивач не є військовозобов'язаним і його виключено з військового обліку згідно з пп.6 п.6 ст.37 Закону №2232-ХІІ.
Відповідно до даних розділу VI військового квитка позивача, його взято і виключено з військового обліку РТЦК 29.05.2024 року.
Згідно з даними електронного кабінету призовників військовозобов'язаних та резервістів «РЕЗЕРВ+» станом на 01.06.2024 року позивача виключено з обліку військовозобов'язаних та резервістів, підстава зняття чи виключення - «військовослужбовці».
У військовому квитку позивача та у довідці Військової частини НОМЕР_1 (далі ВЧ) від 27.06.2024 року №4464 зазначено, що позивач з 31.05.2024 року проходить військову службу у ВЧ.
Вважаючи протиправним РТЦК від 29.05.2024 року про взяття на військовий облік військовозобов'язаних, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що згідно з ухвалою Заводського районного суду м.Миколаєва від 26.11.2015 року у справі №487/8010/13-к позивача звільнено від відбування покарання, призначеного вироком Заводського районного суду м.Миколаєва від 05.11.2013 року у зв'язку із закінченням строку випробування. Враховуючи пункт 1 статті 89 КК України, судимість позивача є погашеною з 26.11.2015 року і він визнається таким, який не має судимості. Відтак, станом на день взяття його на військовий облік (29.05.2024) він визнаний таким, який не має судимості, і відповідно відповідач правомірно взяв його на військовий облік.
Колегія суддів погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції і вважає їх такими, що відповідають вимогам статей 2, 6, 8, 9, 73, 74, 75, 76, 77, 78 КАС України, з огляду на таке.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Положеннями ст.2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч.1 ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Згідно ч.1 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Відповідно до частини четвертої статті 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» (далі - Закон №2232-ХІІ) порядок проходження військової служби, права та обов'язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.
Абзацом третім пункту 79 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженого Постановою КМУ від 30.12.2022 року №1487, встановлено, що районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки здійснюють взяття, зняття або виключення з військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів у випадках, передбачених законодавством.
Тобто, до компетенції районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки належить взяття та виключення військовозобов'язаних з військового обліку.
Згідно зі статтею 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Відповідно до частини третьої статті 1 Закону № 2232-ХІІ військовий обов'язок включає:
підготовку громадян до військової служби;
приписку до призовних дільниць;
прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу;
проходження військової служби;
виконання військового обов'язку в запасі;
проходження служби у військовому резерві;
дотримання правил військового обліку.
Абзацом п'ятим частини дев'ятої статті 1 Закону №2232-ХІІ встановлено, що військовозобов'язані - це особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави.
Згідно з абзацами сьомим і дев'ятим пункту 2 частини першої статті 37 Закону №2232-ХІІ (у редакції, чинній з 18.05.2024) взяттю на військовий облік військовозобов'язаних підлягають громадяни України:
які досягли 25-річного віку під час перебування на військовому обліку призовників;
які старші 25 років і раніше не перебували на військовому обліку.
З наведених правових норм вбачається, що взяттю на військовий облік військовозобов'язаних підлягають усі військовозобов'язані громадяни України, які досягли 25-річного віку. Водночас, Закон №2232-ХІІ не містить обмежень щодо кількості раз, скільки громадянин України, який досяг 25 років, може бути взятий на військовий облік у випадку, якщо він раніше перебував на військовому обліку призовників.
Тобто, громадянин України, який раніше перебував на військовому обліку призовників і був виключений з військового обліку військовослужбовців, підлягає взяттю на військовий облік військовослужбовців у разі, якщо підстави, за якими він був виключений, відпали.
З матеріалів справи вбачається, що згідно з даними військового квитка позивача 17.02.2015 року, тобто в рік, коли йому виповнилось 17 років, призовною комісією Заводського району Миколаївської області було зараховано в запас.
Згідно з абзацом третім частини дев'ятої статті 1 Закону №2232-ХІІ (у редакції, чинній до 17.05.2024) призовники - особи, які підлягають приписці до призовних дільниць.
Відповідно до частини третьої статті 14 Закону №2232-ХІІ (у редакції, чинній до 17.05.2024) до призовних дільниць щороку протягом січня - березня приписуються допризовники, яким у рік приписки виповнюється 17 років. Приписка проводиться відповідними районними (міськими) територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки за місцем проживання.
З наведеного вбачається, що 17.02.2015 року позивача було приписано до призовної дільниці як призовника.
У повідомленні про військовозобов'язаного/призовника, виданого 06.08.2021 року ІНФОРМАЦІЯ_2 , зазначено, що позивач не є військовозобов'язаним і його виключено з військового обліку згідно з пп.6 п.6 ст.37 Закону №2232-ХІІ.
Відповідно до пункту 6 частини шостої статті 37 Закону №2232-ХІІ (у редакції, чинній до 17.05.2024) виключенню з військового обліку у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов'язаних та резервістів Служби безпеки України - у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, військовозобов'язаних та резервістів Служби зовнішньої розвідки України - у відповідному підрозділі Служби зовнішньої розвідки України) підлягають громадяни України, які були раніше засуджені до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину.
Згідно з вироком Заводського районного суду м.Миколаєва від 05.11.2013 року у справі №487/8010/13-к позивача визнано винним у скоєні злочинів, передбачених частиною першою статті 185 та частиною другою статті 186 КК України, та засуджено до 4 років позбавлення волі.
Відповідно до частини п'ятої статті 12 КК України злочин, передбачений частиною другою статті 186 КК України, відноситься до тяжких злочинів.
Тобто, позивач був виключений з військового обліку військовослужбовців 06.08.2021року як особа, яка раніше була засуджена до позбавлення волі за вчинення тяжкого злочину.
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку», який набрав чинності 18.05.2024 року, статтю 37 Закону України №2232-ХІІ викладено в новій редакції. Редакція статті 37 Закону України №2232-ХІІ, яка є чинною з 18.05.2024 року, вже не передбачає такої підстави для виключення з військового обліку військовослужбовців, як засудження до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину.
З наведеного вбачається, що з 18.05.2024 року громадяни України, які раніше перебували на військовому обліку призовників та були виключені з військового обліку військовослужбовців на підставі пункту 6 частини шостої статті 37 Закону №2232-ХІІ (у редакції, чинній до 17.05.2024), підлягають взяттю на військовий облік військовослужбовців, оскільки відпала підстава, за якою їх було виключено з військового обліку.
Таким чином, РТЦК мав повноваження на взяття 29.05.2024 року позивача на військовий облік військовозобов'язаних, про що вірно зазначив суд 1-ї інстанції.
Також, суд 1-ї інстанції вірно зазначив, що згідно з частинами першою та другою статті 88 КК України особа визнається такою, що має судимість, з дня набрання законної сили обвинувальним вироком і до погашення або зняття судимості.
Судимість має правове значення у разі вчинення нового кримінального правопорушення, а також в інших випадках, передбачених законами України.
Такими, що не мають судимості, визнаються:
особи, засуджені відповідно до статті 75 цього Кодексу, якщо протягом іспитового строку вони не вчинять нового кримінального правопорушення і якщо протягом зазначеного строку рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням не буде скасоване з інших підстав, передбачених законом. Якщо строк додаткового покарання перевищує тривалість іспитового строку, особа визнається такою, що не має судимості, після відбуття цього додаткового покарання;
особи, засуджені до позбавлення волі або основного покарання у виді штрафу за особливо тяжкий злочин, якщо вони протягом восьми років з дня відбуття покарання (основного та додаткового) не вчинять нового кримінального правопорушення (пункти 1 і 9 статті 89 КК України).
У пункті 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 26.12.2003 № 16 “Про практику застосування судами України законодавства про погашення і зняття судимості» вказано, що при вирішенні питання про погашення судимості правове значення має не тільки наявність вироку суду, яким особу визнано винною у вчиненні злочину, а й підстави та час її звільнення від відбування покарання, оскільки саме з цього часу в передбачених законом випадках особа вважається такою, що не має судимості, або починає обчислюватися строк, протягом якого вона вважатиметься такою, що має судимість.
Колегія суддів наголошує, що припинення судимості анулює всі кримінально-правові й загальноправові наслідки засудження та призначення покарання. Особа, судимість якої погашена або знята, вважається такою, яка раніше злочину не вчиняла, покарання не відбувала. Вона не зобов'язана будь-де вказувати про вчинення нею в минулому злочину та призначення за нього покарання, не повинна відчувати жодних негативних наслідків колишньої судимості. Врахування погашеної чи знятої судимості під час вирішення будь-яких питань, у тому числі й для характеристики особи, суперечить самій суті інституту припинення судимості та є неприпустимим.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 27.09.2018 у справі № 647/1831/15-к.
Так, згідно з ухвалою Заводського районного суду м.Миколаєва від 26.11.2015 року у справі №487/8010/13-к позивача звільнено від відбування покарання, призначеного вироком Заводського районного суду м.Миколаєва від 05.11.2013 року у зв'язку із закінченням строку випробування.
Отже, враховуючи пункт 1 статті 89 КК України судимість позивача є погашеною з 26.11.2015 року і він визнається таким, який не має судимості.
Таким чином, станом на день взяття його на військовий облік (29.05.2024) позивач визнався таким, який не має судимості, і відповідно відповідач правомірно взяв його на військовий облік.
Окрім того, згідно з даними електронного кабінету призовників військовозобов'язаних та резервістів «РЕЗЕРВ+» станом на 01.06.2024 позивача виключено з обліку військовозобов'язаних та резервістів, підстава зняття чи виключення - «військовослужбовці». Тобто, станом на 01.06.2024 року позивач є таким, який знятий з військового обліку військовозобов'язаних, як особа, яка призвана чи прийнята на військову службу.
Колегія суддів також відхиляє доводи апелянта, що судом 1-ї інстанції не було отримано офіційної інформації щодо взяття на облік позивача та неповно з'ясовано обставини справи, оскільки відповідачем до відзиву на позовну заяву було додано копії наступних документів: повістка №1559 від 29.05.2024; акт від 29.05.2024; копія наказу ІНФОРМАЦІЯ_3 від 28.05.2024 №157 «Про призначення груп оповіщення»; копія заяви ОСОБА_1 від 29.05.2024 року про постановку на військовий облік; інформація з АІС ЄДРПВР «Оберіг» щодо отриманого ОСОБА_1 військового квитка; копія довідки ВЛК ОСОБА_1 від 29.05.2024 №411; облікова картка з АІС ЄДРПВР «Оберіг» ОСОБА_1 ; копія повістки на ВЛК №3594 віл 29.05.2024; копія повістки №3596 від 29.05.2024; копія сторінок журналу обліку вручених повісток РТЦК №717; копія журналу реєстрації направлень на військово-лікарську комісію, виданих резервістам та військовозобов'язаним для проходження медичного огляду.
На переконання судової колегії, вказані документи у сукупності відображають обставини взяття РТЦК позивача на військовий облік та подальше виключення з військового обліку як військовослужбовця.
Таким чином, на підставі встановлених в ході судового розгляду обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо спірних правовідносин.
Доводи апеляційної скарги, яким була дана оцінка в мотивувальній частині рішення, ґрунтуються на суб'єктивній оцінці фактичних обставин справи та доказів. Зазначені доводи не містять посилань на конкретні обставини чи факти або на нові докази, які б давали підстави для скасування рішення суду першої інстанції.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
З огляду на залишення рішення суду першої інстанції без змін, відповідно до приписів статті 139 КАС України підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 308, 309, 315, 321, 322, 325 КАС України, суд -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 31 січня 2025 року без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, за винятком випадків, перелічених у пункті 2 частини 5 статті 328 КАС України.
Суддя-доповідач А.Г. Федусик
Судді Г.В. Семенюк О.І. Шляхтицький