П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
22 травня 2025 р.м. ОдесаСправа № 400/2896/25
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді - Коваля М.П.,
суддів - Осіпова Ю.В.,
- Скрипченка В.О.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одеса апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду від 21 квітня 2025 року про зупинення провадження по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
В провадженні Миколаївського окружного адміністративного суду перебуває справа за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, в якому позивач просить суд:
- визнати протиправними дії відповідача щодо застосування з 01.01.2025 року знижувальних коефіцієнтів, визначених постановою Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 року № 1 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану» під час нарахування та виплати пенсії позивачу;
- зобов'язати відповідача з 01.01.2025 року нараховувати та виплачувати пенсію позивачу без застосування понижуючих коефіцієнтів, встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 року № 1 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану», з урахуванням раніше проведених виплат.
Ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 21 квітня 2025 року зупинено провадження у справі № 400/2896/25 до набрання законної сили рішенням Київського окружного адміністративного суду у справі № 320/2229/25.
Не погоджуючись із зазначеною ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій посилається на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, тому просить суд апеляційної інстанції скасувати оскаржувану ухвалу та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що враховуючи закріплені частиною 2 статті 265 КАС України правила щодо втрати чинності нормативно-правовим актом (або його окремої частині) лише з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду, рішення у справі № 320/2229/25 взагалі не може вплинути на спірні правовідносини, які виникли у цій справі внаслідок подій, що відбулися раніше набрання законної сили рішенням суду у справі №320/2229/25. Апелянт вважає, що В силу приписів пункту 3 частини 1 статті 236 КАСУ, сама по собі обставина, що у суді першої інстанції розглядається адміністративна справа, яка стосується правомірності окремих положень постанови Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 року №1, не є підставою для зупинення провадження у іншій справі, яка також стосується правомірності застосування положень тієї ж постанови.
Розглянувши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Зупиняючи провадження у справі, суд першої інстанції виходив з того, що вирішення спору в даній справі неможливе без встановлення правомірності постанови Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 року № 1.
Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Пунктом 3 частини 1 статті 236 КАС України, передбачено, що суд зупиняє провадження у справі в разі об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
У постанові від 12.12.2019 у справі № 826/25204/15 Верховний Суд у складі об'єднаної палати Касаційного адміністративного суду узагальнив основні підходи, які мають застосовуватися судами при вирішенні питання про зупинення провадження в адміністративній справі на підставі пункту 3 частини першої статті 236 КАС України у разі об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства.
У цій постанові об'єднана палата наголосила, що, вирішуючи питання щодо зупинення провадження в адміністративній справі з підстав визначених пунктом 3 частини першої статті 236 КАС України, суд з метою дотримання критеріїв законності та обґрунтованості судового рішення в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства повинен належним чином проаналізувати ймовірні наслідки ухвалення судом рішення за результатом розгляду справи, їхній взаємозв'язок із спірними правовідносинами, що є предметом розгляду в адміністративній справі, підставами позову, і відобразити відповідні висновки у своїй ухвалі щодо: а) неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи; б) наявності зв'язку між очікуваним рішенням суду, ухваленим в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства та обставинами конкретної адміністративної справи.
Об'єднана палата вказала, що під неможливістю розгляду справи до вирішення іншої справи слід розуміти те, що обставини, які розглядаються у такій іншій справі, не можуть бути встановлені адміністративним судом самостійно через обмеженість своєї юрисдикції щодо конкретної справи внаслідок непідвідомчості, обмеженості предметом позову, неможливості розгляду тотожної справи, певної черговості розгляду вимог тощо.
Предметом розгляду у справі № 320/2229/25 є визнання протиправним та скасування абзацу 1 пункту 1 Постанови № 1 в частині застосування до осіб, яким пенсії (пенсійні виплати), призначені (перераховані) відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», коефіцієнтів до відповідних сум перевищення пенсії, розмір яких перевищує 10 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність.
Вирішуючи питання про зупинення провадження у справі, суд першої інстнції не обґрунтував, які ж саме обставини не можуть бути встановлені в межах цієї справи, натомість можуть бути встановлені в межах справи №320/2229/25 і матимуть значення у цій справі.
Як вірно зазначає апелянт, враховуючи закріплені частиною 2 статті 265 КАС України правила щодо втрати чинності нормативно-правовим актом (або його окремої частині) лише з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду, рішення у справі № 320/2229/25 взагалі не може вплинути на спірні правовідносини, які виникли у цій справі.
Крім того, Верховний Суд неодноразово наголошував, що суди не повинні застосовувати положення нормативно-правових актів, які не відповідають Конституції та законам України, незалежно від того, чи оскаржувались такі акти в судовому порядку та чи є вони чинними на момент розгляду справи, тобто згідно з правовою позицією Верховного Суду такі правові акти (як закони, так і підзаконні акти) не можуть застосовуватися навіть у випадках, коли вони є чинними (постанови від 12.03.2019 у справі № 913/204/18, від 10.03.2020 у справі №160/1088/19; постанова Великої Палати Верховного Суду від 09.06.2022 у справі №520/2098/19).
З огляду на вищевикладене, у випадку встановлення того, що положення Постанови № 1 не відповідають нормам Конституції та законів України, на що позивач зокрема посилається в обґрунтування позовних вимог, суд вправі не застосовувати вказану Постанову навіть з урахуванням того, що станом на даний час вона є чинною, а отже відсутні підстави для зупинення провадження у даній справі до набрання законної сили судового рішення у справі №320/2229/25.
Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Положеннями ч.3 ст. 2 КАС України передбачено, що основними засадами (принципами) адміністративного судочинства, є зокрема, розумність строків розгляду справи судом.
Згідно п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Відстрочення конкретної стадії провадження є можливим за умови, що загальна тривалість провадження не є надмірною (див. рішення ЄСПЛ від 8 грудня 1983 року у справі «Претто й інші проти Італії» (Pretto and Оthers v. Italy, заява № 7984/77), а тривалі періоди затримання проваджень без будь-яких пояснень є неприйнятними (рішення ЄСПЛ від 24 листопада 1984 року у справі «Бомартен проти Франції» (Beaumartin v. France, заява № 15287/89).
Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) покладає на держави-учасниці обов'язок організувати судові системи так, щоб судді мали можливість діяти відповідно до вимог Конвенції, зокрема розглядати справи протягом розумного строку (рішення ЄСПЛ від 6 вересня 2005 року у справі «Павлюлинець проти України», (Pavlyulynets v. Ukraine, заява № 70767/01), та щоб могли гарантувати право кожного на отримання остаточного рішення у справах, які стосуються цивільних прав і обов'язків упродовж відповідного строку (див. рішення ЄСПЛ від 29 березня 2006 року у справі «Скордіно проти Італії» (Scordino v. Italy, заява № 36813/97)).
Враховуючи вищевикладене, враховуючи законодавчо визначену тривалість розгляду адміністративних справ, недостатню вмотивованість висновків суду першої інстанції та незгоду із такими висновками позивача, а також відсутність будь-яких інших конкретних обставин, які б унеможливлювали розгляд справи, вказане може призвести до порушення розумних строків розгляду даної справи.
Згідно вимог ст. 320 КАС України, підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.
Відповідно до ч. 3 ст. 312 КАС України, у випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал про відмову у відкритті провадження у справі, про повернення позовної заяви, зупинення провадження у справі, закриття провадження у справі, про залишення позову без розгляду справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції.
Враховуючи вищевказане, колегія суддів дійшла висновку, що у відповідності до положень ст. 320 КАС України наявні підстави для задоволення апеляційної скарги, скасування ухвали суду першої інстанції та направлення справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 292, 311, 312, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду від 21 квітня 2025 року - задовольнити.
Ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду від 21 квітня 2025 року про зупинення провадження по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя: М.П. Коваль
Суддя: Ю.В. Осіпов
Суддя: В.О. Скрипченко