П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
21 травня 2025 р.м. ОдесаСправа № 420/20425/21
Перша інстанція: суддя Андрухів В.В.
Колегія суддів П'ятого апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді - Вербицької Н.В.,
суддів - Осіпова Ю.В.,
- Скрипченка В.О,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2025 року про прийняття звіту про виконання рішення по справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 30.12.2021 року позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області задоволено повністю. Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо не проведення з 01 грудня 2019 року перерахунку та виплати пенсії ОСОБА_1 на підставі довідки Державної установи “Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Одеській області» №33/36-2335 від 27 липня 2021 року про розмір грошового забезпечення. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити з 01 грудня 2019 року перерахунок та виплату (з урахуванням виплачених сум) пенсії ОСОБА_1 на підставі довідки Державної установи “Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Одеській області» №33/36-2335 від 27 липня 2021 року про розмір грошового забезпечення, з урахуванням зазначених у ній сум та видів грошового забезпечення.
Рішення набрало законної сили 01.02.2022 року.
21.12.2024 року ОСОБА_1 подав заяву до Одеського окружного адміністративного суду, в якій просив змінити спосіб і порядок виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 30 грудня 2021 року по справі №420/20425/21, шляхом стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на користь ОСОБА_1 суми доплати пенсії за період з 01 грудня 2019 року по 31 травня 2022 року у розмірі 244 405 гривень 08 копійок.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 13 січня 2025 року, яка залишена без змін постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 14 березня 2025 року, заяву задоволено. Змінно спосіб і порядок виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 30.12.2021 року у справі №420/20425/21 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, шляхом стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на користь ОСОБА_1 суму доплати пенсії за період з 01 грудня 2019 року по 31 травня 2022 року у розмірі 244 405,08 грн.
25.02.2025 року до суду першої інстанції надійшов звіт Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про виконання рішення суду у справі № 420/20425/21 (вих. №1500-0802-7/46223 від 17.02.2025 року).
У звіті про виконання рішення відповідач зазначив, що Головним управлінням на підставі рішення у справі № 420/20425/21, яке набрало законної сили 01.02.2022 року, ОСОБА_1 04.05.2022 року проведено перерахунок пенсії з 01.12.2019 року на підставі довідки Державної установи «Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ по Одеській області» №33/36-2335 від 27.07.2021 року про розмір грошового забезпечення, з урахуванням зазначених у ній сум та видів грошового забезпечення.
Розмір пенсії ОСОБА_1 з 01.06.2022 року становив 19340,00 грн. Сума доплати за період з 01.12.2019 по 31.05.2022 з урахуванням фактично виплачених сум склала 244405,08 грн та обліковується в автоматизованих базах даних обробки пенсійної документації. Станом на 07.02.2025 року Головним управлінням здійснено погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішенням суду за датою набрання ними законної сили по 19.11.2020 року включно.
27 лютого 2025 року позивач подав до суду першої інстанції заяву, у якій заперечував проти прийняття звіту та просив накласти на керівника Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області штрафу у розмірі 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 24.04.2025 року прийнято звіт Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 25.02.2025 року (вих. №1500-0802-7/46223 від 17.02.2025 року) про виконання судового рішення у справі № 420/20421/21, поданий на виконання ухвали від 18.12.2024 року.
У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про накладення на керівника Головного управління ПФУ в Одеській області штрафу за невиконання судового рішення - відмовлено.
Не погодившись із прийнятою ухвалою, позивач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на невірне застосування судом норм матеріального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати ухвалу та прийняти нову, якою зобов'язати відповідача подати звіт та накласти на керівника відповідача штраф за невиконання рішення суду.
В обґрунтування апеляційної скарги ОСОБА_1 вказує, що з боку відповідача не вчиняються дії, направлені на отримання фінансування. Також апелянт наголошує, що судом першої інстанції не надано належної оцінки тому факту, що відповідач не виконав рішення суду та як наслідок має понести відповідальність у формі штрафу. Тривале невиконання рішення суду вказує на умисні дії відповідача та його недобросовісну поведінку.
Відповідач своїм правом на подання відзиву не скористався. Про розгляд справи повідомлений належним чином.
Відповідно до ч.2 ст.312 КАС України, справа розглядається в порядку письмового провадження.
Заслухавши доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, внаслідок чого оскаржуване рішення має бути змінено з наступних підстав.
Статтею 129-1 Конституції України визначено, що судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Відповідно до приписів частини другої статті 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Згідно зі статтею 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Тобто, рішення суду, яке набрало законної сили є обов'язковим для учасників справи, що забезпечується через примусове виконання судових рішень відповідно до Закону України “Про виконавче провадження».
Конституційний Суд України зазначив, що складовою права кожного на судовий захист є обов'язковість виконання судового рішення (абзац третій пункту 2.1 мотивувальної частини Рішення від 26 червня 2013 року №5-рп/2013). Це право охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13 грудня 2012 року № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25 квітня 2012 року № 11-рп/2012).
Конституційний Суд України у Рішенні від 26 червня 2013 року взяв до уваги практику Європейського суду з прав людини, який, зокрема, в пункті 43 рішення у справі “Шмалько проти України», заява № 60750/00, від 20 липня 2004 року вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду.
У Рішенні від 15 травня 2019 року №2-р(II)/2019 Конституційний Суд України з посиланням на практику Європейського суду з прав людини підкреслив, що визначене статтею 6 Конвенції право на суд було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне обов'язкове судове рішення не виконувалося на шкоду одній зі сторін; і саме на державу покладено позитивний обов'язок створити систему виконання судових рішень, яка була б ефективною як у теорії, так і на практиці, і гарантувала б їх виконання без неналежних затримок; ефективний доступ до суду включає право на те, щоб рішення суду було виконане без невиправданих затримок; держава та її державні органи відповідальні за повне та своєчасне виконання судових рішень, які постановлені проти них (пункт 84 рішення у справі “Валерій Фуклєв проти України» від 7 червня 2005 року, заява № 6318/03; пункт 43 рішення у справі “Шмалько проти України» від 20 липня 2004 року, заява № 60750/00; пункти 46, 51, 54 рішення у справі “Юрій Миколайович Іванов проти України» від 15 жовтня 2009 року, заява № 40450/04; пункт 64 рішення у справі “Apostol v. Georgia» від 28 листопада 2006 року, заява № 30779/04).
Також, Конституційний Суд України у Рішенні від 30 червня 2009 року № 16-рп/2009 зазначив, що метою судового контролю є своєчасне забезпечення захисту та охорони прав і свобод людини і громадянина, та наголосив, що виконання всіма суб'єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової (абз. 1 пп. 3.2 п. 3, абз. 2 п. 4 мотивувальної частини).
Судом можуть бути вжиті заходи судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах у формі встановлення строку для подачі звіту та накладення штрафу на особу відповідальну за виконання рішення суду.
На підставі аналізу статей 3, 8, частин першої та другої статті 55, частин 1 та 2 статті 129-1 Конституції України в системному взаємозв'язку Конституційний Суд України в пункті 2.1 мотивувальної частини Рішення від 15 травня 2019 року № 2-р(II)/2019 констатував, що обов'язкове виконання судового рішення є необхідною умовою реалізації конституційного права кожного на судовий захист, тому держава не може ухилятися від виконання свого позитивного обов'язку щодо забезпечення виконання судового рішення задля реального захисту та відновлення захищених судом прав і свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави. Позитивний обов'язок держави щодо забезпечення виконання судового рішення передбачає створення належних національних організаційно-правових механізмів реалізації права на виконання судового рішення, здатних гарантувати здійснення цього права та обов'язковість судових рішень, які набрали законної сили, що неможливо без їх повного та своєчасного виконання.
Отже, обов'язковість виконання судового рішення є важливою складовою права особи на справедливий суд, що гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та однією з основних засад судочинства, визначених статтею 129-1 Конституції України, статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, статями 14, 370 Кодексу адміністративного судочинства України.
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення положень про судовий контроль за виконанням судових рішень» від 21 листопада 2024 року №4094-ІХ внесені зміни до КАС України, який доповнено статтею 382-1 КАС України про порядок розгляду заяви про зобов'язання подати звіт, статтею 382-2 КАС України, яка регламентує розгляд звіту про виконання судового рішення та статтею 382-3 - рішення за наслідками розгляду звіту про виконання судового рішення, які є чинними з 19 грудня 2024 року.
Відповідно до п.2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону №4094-ІХ справи у судах першої, апеляційної та касаційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цим Законом, розглядаються з урахуванням особливостей, що діють після набрання чинності цим Законом.
Отже, з 19 грудня 2024 року питання судового контролю вирішуються у судах з урахуванням змін, внесених Законом №4094-ІХ.
Відповідно до ч.1 ст. 382-3 КАС України за наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень суд постановляє ухвалу про прийняття або відмову у прийнятті звіту, яку може бути оскаржено в апеляційному порядку за правилами частини п'ятої статті 382-1 цього Кодексу .Оскарження ухвали не зупиняє її виконання.
Згідно з ч.2, 3 ст. 382-3 КАС України суд відмовляє у прийнятті звіту, якщо суб'єктом владних повноважень не наведено обґрунтовані обставини, які ускладнюють виконання судового рішення, або заходи, які вживаються ним для виконання судового рішення, на переконання суду, є недостатніми для своєчасного та повного виконання судового рішення.
Суд також відмовляє у прийнятті звіту, якщо звіт подано без додержання вимог частин другої та/або третьої статті 382-2 цього Кодексу.
У разі постановлення ухвали про відмову у прийнятті звіту суд накладає на керівника суб'єкта владних повноважень штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також додатково може встановити новий строк подання звіту відповідно до частини третьої статті 382-1 цього Кодексу або за власною ініціативою розглянути питання про зміну способу і порядку виконання судового рішення.
Частиною п'ятою ст. 382-3 КАС України визначено, що суд за клопотанням суб'єкта владних повноважень може зменшити розмір штрафу або звільнити від його сплати на підставі доказів, що підтверджують здійснення керівником такого суб'єкта владних повноважень дій, які спрямовані на виконання судового рішення та які, на переконання суду, на момент розгляду звіту є достатніми і вичерпними.
Якщо судове рішення стосується здійснення виплат (пенсійних, соціальних тощо), суд може зменшити розмір штрафу або звільнити від його сплати на підставі доказів, які підтверджують відсутність бюджетних асигнувань у суб'єкта владних повноважень та вжиття його керівником всіх необхідних заходів для встановлення таких бюджетних асигнувань, які, на переконання суду, на момент розгляду звіту є достатніми і вичерпними.
Згідно з ч.11 ст.382-3 КАС України якщо суд прийняв звіт про виконання судового рішення, але суб'єктом владних повноважень відповідне судове рішення виконано не в повному обсязі, суд одночасно встановлює новий строк для подання звіту відповідно до частини третьої статті 382-1 цього Кодексу.
Відповідно до частини третьої статті 382-1 КАС України встановлений судом строк для подання звіту про виконання судового рішення має бути достатнім для його підготовки. Достатнім є строк, який становить не менше десяти календарних днів з дня отримання суб'єктом владних повноважень відповідної ухвали та не перевищує трьох місяців.
Отже, на етапі перевірки звіту суб'єкта владних повноважень, який стосується, зокрема, виплати заборгованості з нарахованих, але невиплачених сум соціальних виплат, суд повинен взяти до уваги фінансовий стан боржника та має можливість врахувати його добросовісну поведінку, яка полягає у вчинені достатніх та вичерпних дій задля забезпечення органу у фінансуванні та не накладати стягнення у вигляді штрафу на керівника боржника. У такому випадку суд обов'язково встановлює новий строк, який становить від 10 днів до трьох місяців.
Як вбачається з поданого відповідачем звіту про виконання рішення суду у справі № 420/20425/21 (вих. №1500-0802-7/46223 від 17.02.2025 року), рішення Одеського окружного адміністративного суду від 30.12.2021 по справі № 420/20425/21 в частині перерахунку пенсії боржником виконані. Не виконано рішення суду в частині виплати позивачу доплати пенсії за період з 01.04.2019 по 31.05.2022 в сумі 244405,08 грн.
Крім того, 06.01.2025 року ГУ ПФУ в Одеській області звернулося із запитом №1500-0403-5/3035 до Пенсійного фонду України про виділення коштів для виконання рішення суду по зазначеній справі. На даний запит 17.01.2025 Департамент пенсійного забезпечення, страхових виплат, соціальних послуг, житлових субсидій та пільг Пенсійного фонду України надав відповідь № 2800-030101-9/3718, згідно з якою виплата заборгованості, обчисленої на виконання судових рішень, здійснюється органам Пенсійного фонду України, визначеними судом боржниками, в межах бюджетних асигнувань, виділених на цю мету.
Наведене свідчить про вчинення відповідачем активних дій для виконання судового рішення в частині забезпечення фінансування у сумі 244405,08 грн, однак внаслідок відсутності бюджетних асигнувань у суб'єкта владних повноважень судове рішення залишається невиконаним в частині виплати заборгованості.
Відповідно до обставин даної справи, станом на 07.02.2025 року Головним управлінням здійснено погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішенням суду за датою набрання ними законної сили по 19.11.2020 року включно.
Враховуючи викладене, судова колегія дійшла висновку, що відповідач не допустив протиправної бездіяльності під час виконання рішення у справі №420/20425/21, а його керівник вчинив достатніх і вичерпних дій, спрямованих на виконання судового рішення та встановлення бюджетних асигнувань, що виключає можливість застосування до нього негативних наслідків, встановлених ст.382 КАС України.
Водночас колегія судів акцентує увагу на положеннях частини 11 ст.382-3 КАС України, якими встановлено, що якщо суд прийняв звіт про виконання судового рішення, але суб'єктом владних повноважень відповідне судове рішення виконано не в повному обсязі, суд одночасно встановлює новий строк для подання звіту відповідно до частини третьої статті 382-1 цього Кодексу.
Отже, на етапі перевірки звіту суб'єкта владних повноважень, який стосується, зокрема, виплати заборгованості з нарахованих, але невиплачених сум пенсій, суд має можливість врахувати добросовісну поведінку боржника, яка полягає у вчинені достатніх та вичерпних дій задля забезпечення органу у фінансуванні та не накладати стягнення у вигляді штрафу на керівника боржника. У такому випадку суд встановлює новий строк, який становить від 10 днів до трьох місяців.
Судова колегія враховує, що рішення суду в частині виплати заборгованості з пенсії залишається невиконаним через відсутність бюджетних асигнувань у суб'єкта владних повноважень.
Враховуючи викладене, судова колегія дійшла висновку, що відповідач не допустив протиправної бездіяльності під час виконання рішення по цій справі, однак враховуючи що рішення виконано не в повному обсязі, відповідно до ч.11 ст.382-3 КАС України, при прийнятті звіту суд повинен встановити новий строк для подання звіту відповідно до частини третьої статті 382-1 цього Кодексу.
Однак суд першої інстанції вважав відсутньою необхідність у встановлені нового строку для подання звіту, оскільки ухвалою від 13.01.2025 року змінено спосіб та порядок рішення Одеського окружного адміністративного суду на стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на користь ОСОБА_1 суму доплати пенсії за період з 01 грудня 2019 року по 31 травня 2022 року у розмірі 244 405,08 грн, тому рішення має виконуватись у примусовому порядку.
Колегія суддів не може погодитись з наведеною позицією суду першої інстанції, оскільки здійснена зміна способу та порядку виконання рішення суду не знімає з відповідача обов'язку вчиняти активні дії задля отримання відповідного фінансування, а з суду -здійснювати контроль за їх належним виконанням.
Отже, оскільки судом першої інстанції не встановлено новий строк для подання звіту відповідачем, колегія суддів дійшла висновку, що ухвала Одеського окружного адміністративного суду від 24.04.2025 року підлягає зміні, шляхом доповнення її резолютивної частини абзацом про встановлення строку для подання ГУ ПФУ в Одеській області звіту про виконання рішення суду.
Відповідно до статті 317 КАС підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Враховуючи викладене, ухвала суду першої інстанції від 24.04.2025 підлягає зміні, з прийняттям постанови про часткове задоволення апеляційної скарги ОСОБА_1 .
Відповідно до ч.2 ст. 328 КАС України у касаційному порядку можуть бути оскаржені ухвали суду першої інстанції про забезпечення позову, заміну заходу забезпечення позову, ухвали, зазначені у пунктах 3, 4, 12, 13, 17, 20 частини першої статті 294 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку.
Враховуючи зазначене, оскаржена ухвала суду першої інстанції щодо питань судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах, постановлених судом відповідно до статті 382 цього Кодексу (п.25 ч.1 ст.294 КАС України), після її перегляду в суді апеляційної інстанції, не може бути оскаржена у касаційному порядку.
Керуючись ст.ст.308,312,317,320,322,325,328,329,378 КАС України, колегія суддів
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2025 року про прийняття звіту Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області змінити, доповнивши її резолютивну частину абзацом наступного змісту:
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області подати до Одеського окружного адміністративного суду звіт про виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 30.12.2021 року по справі №420/20425/21, протягом двох місяців з дня отримання цієї постанови.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та в касаційному порядку оскарженню не підлягає.
Суддя: Н.В.Вербицька
Суддя: Ю.В.Осіпов
Суддя: В.О.Скрипченко