22 травня 2025 р. Справа № 440/18266/23
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Спаскіна О.А.,
Суддів: Присяжнюк О.В. , Любчич Л.В. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Військової частини НОМЕР_1 на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 05.02.2025, головуючий суддя І інстанції: І.С. Шевяков, вул. Пушкарівська, 9/26, м. Полтава, 36039, повний текст складено 05.02.25 по справі № 440/18266/23
за позовом ОСОБА_1
до Військової частини НОМЕР_1
про визнання протиправним та скасування пункту наказу,
ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 в якому просив визнати противоправним та скасувати пункт 3 наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 10.11.2023 №1955 "Про результати службового розслідування" в частині оголошення ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення "сувора догана".
В обґрунтування своїх вимог позивач зазначав, що відповідно до пункту 3 спірного наказу на ОСОБА_1 накладено дисциплінарне стягнення у вигляді суворої догани. Позивача було притягнуто до дисциплінарної відповідальності у зв'язку з неналежним виконанням загальних обов'язків командира, передбачених статтями 58 - 59 Статуту внутрішньої служби, неналежним виконаними посадових обов'язків заступника командира батальйону з морально-психологічного забезпечення, передбачених ст. 107-108 Статуту внутрішньої служби, неналежним виконанням обов'язків заступника командира батальйону з морально-психологічного забезпечення під час підготовки та в ході бою, передбачених статтями 691-692 Бойового статуту, а також порушенням загальних обов'язків військовослужбовців, зокрема статей Дисциплінарного статуту ЗСУ та Статуту внутрішньої служби ЗСУ.
Службовим розслідуванням було встановлено, що капітан ОСОБА_1 допустив недбале ставлення до своїх посадових обов'язків в частині неналежного забезпечення психологічного супроводу бойових дій, що зумовило невиконання бойового розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 .
У позивача під час проведення розслідування пояснення не відбиралися, та не зрозуміло невиконання яких самих обов'язків ставиться йому в провину.
ОСОБА_1 виконував належним чином та у повному обсязі покладені на нього обов'язки як заступник командира батальйону морально-психологічного забезпечення.
Вина ОСОБА_1 виражається у формі необережності, а саме особа не передбачила можливості настання наслідків своїх діянь (дії або бездіяльності), хоча повинна була і могла їх передбачити, причиною вчинення правопорушення визначено недбале ставлення до своїх посадових обов'язків.
Позивач стверджував, що при проведенні розслідування треба враховувати як об'єктивні, так і суб'єктивні фактори. Зокрема, зовнішні умови й обстановку, в якій доводилося виконувати обов'язки військовій службовій особі, дії вищестоящих командирів і начальників, а також дані, які характеризують особу, його кваліфікацію, професійну підготовку, тривалість перебування на посаді, яку обіймає, досвід та інші обставини.
Позивач не погодився з висновками, що були зроблені за результатами службового розслідування та викладені у оскаржуваному наказі, і вважає, що будучи заступником командира 2 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 з морально-психологічного забезпечення, виконував свої службові обов'язки належним чином, з повною віддачею справі, в умовах ведення бойових дій під час дії правового режиму воєнного стану.
Водночас, зазначав, що службовим розслідуванням також не встановлено причин та умов, що сприяли вчиненню правопорушення, наявність неправомірних дій військовослужбовця, тобто позивача.
Також службовим розслідуванням не було встановлено причинного зв'язку між правопорушенням, з приводу якого було призначено службове розслідування, та виконанням позивачем обов'язків військової служби, вини військовослужбовця.
З огляду на викладене, позивач вважав виданий наказ в частині пункту 3 протиправним, застосованим з порушенням норм діючого законодавства та таким, що підлягає скасуванню.
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 05.02.2025 року позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування пункту наказу - задоволено.
Визнано противоправним та скасовано пункт 3 наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 10.11.2023 №1955 "Про результати службового розслідування" в частині оголошення ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення "сувора догана".
Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного, на його думку, вирішення спору судом першої інстанції.
Так в апеляційній скарзі скаржник посилається на те, що службовим розслідуванням було встановлено, що причиною залишення особовим складом НОМЕР_2 механізованого батальйону позицій та подальша відмова від виконання вищевказаних бойових розпоряджень стали, у т.ч. психологічна втома та низький морально-психологічний стан військовослужбовців підрозділу, що викладено в Акті та підтверджується письмовими поясненнями військовослужбовців НОМЕР_2 механізованого батальйону та іншими документами, що містяться в матеріалах службового розслідування.
ОСОБА_1 особисто є відповідальною особою за забезпечення морально-психологічного стану військовослужбовців НОМЕР_2 механізованого батальйону. Службовим розслідуванням встановлено, що причиною відмови від виконання вищевказаних бойових розпоряджень особовим складом НОМЕР_2 механізованого батальйону стали психологічна втома та низький морально-психологічний стан військовослужбовців підрозділу.
Відповідач стверджує, що недбале ставлення ОСОБА_1 до своїх посадових обов'язків в частині відсутності належного морально-психологічного забезпечення військовослужбовців НОМЕР_2 механізованого батальйону призвело до невиконання ними бойових розпоряджень командира військової частини НОМЕР_1 .
Позивач не скористався своїм правом на подання відзиву до Другого апеляційного адміністративного суду на апеляційну скаргу відповідача.
На підставі положень п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) справа розглянута в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що заступник командира 2 механізованого батальйону з морально-психологічного забезпечення військової частини НОМЕР_1 старший лейтенант ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України, призваний 13.01.2023 ІНФОРМАЦІЯ_2 /а.с. 97/.
ОСОБА_1 наказом командувача командира військової частини НОМЕР_3 (по особовому складу) від 24.03.2023 №25 призначений на посаду заступника командира 2 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 з морально-психологічного забезпечення, а відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 27.03.2023 №83 ОСОБА_1 справи та посаду прийняв та приступив до виконання обов'язків, що підтверджується витягом з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 27.03.2023 №83 /а.с. 96/.
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) від 03.11.2023 №2488 "Про призначення службового розслідування" заступником командира військової частини НОМЕР_1 з морально-психологічного забезпечення - начальником відділення було проведено службове розслідування з метою уточнення причин і умов, що сприяли неналежному виконанню посадовими особами, а саме командирами 1 та 2 механізованих батальйонів військової частини НОМЕР_1 своїх службових обов'язків, що призвело до відмови від виконання бойових розпоряджень командира військової частини НОМЕР_1 за № 1338 від 25.10.2023, №1384 від 30.10.2023, №1406 від 01.11.2023 особовим складом вищевказаних підрозділів.
За результатами проведеного службового розслідування було складено акт службового розслідування №28162 від 10.11.2023 /а.с. 33-61/ та видано відповідний наказ командира військової частини НОМЕР_1 від 10.11.2023 №1955 "Про результати службового розслідування" /а.с. 170-173/, відповідно до пункту 3 якого ОСОБА_2 було притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді суворої догани за порушення загальних обов'язків військовослужбовців, передбачених статтями 6, 11, 16 Статуту внутрішньої служби; статтею 4 Дисциплінарного статуту; неналежне виконання загальних обов'язків командира, передбачених статтями 58-59 Статуту внутрішньої служби, неналежне виконання посадових обов'язків заступника командира батальйону з морально-психологічного забезпечення, передбачених ст. 107-108 Статуту внутрішньої служби, неналежним виконанням обов'язків заступника командира батальйону з морально-психологічного забезпечення під час підготовки та в ході бою, передбачених статтями 691-692 Бойового статуту, а також порушенням загальних обов'язків військовослужбовців, зокрема статей Дисциплінарного статуту ЗСУ та Статуту внутрішньої служби ЗСУ.
Позивач не погодився із прийнятим наказом та оскаржив його до суду.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку, що оскаржуваний пункт 3 наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 10.11.2023 №1955 "Про результати службового розслідування", не відповідає критеріям правомірного та обґрунтованого рішення суб'єкта владних повноважень, які встановлені частиною другою статті 2 КАС України, тому його належить визнати протиправним та скасувати.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про задоволення позову з наступних підстав.
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 5 ст. 17 Конституції України держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.
Відносини щодо проходження військовослужбовцями військової служби врегульовані, зокрема, Законом України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-XII (далі - Закон України № 2232-XII).
Частинами 2, 3 ст. 1 Закону № 2232-XII передбачено, що військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.
Згідно зі статтею 2 цього Закону України № 2232-XII, військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Проходження військової служби здійснюється: громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом. Громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які проходять військову службу, є військовослужбовцями. Порядок проходження військової служби, права та обов'язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами. Виконання військового обов'язку в особливий період здійснюється з особливостями, визначеними цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Статтею 24 Закону України № 2232-XII передбачено, що початком проходження військової служби вважається, зокрема, день зарахування до списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) - для громадян, прийнятих на військову службу за контрактом. Закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України.
Згідно з частиною четвертою статті 2 Закону України "Про військовий обов'язок та військову службу" порядок проходження військової служби, права та обов'язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.
Сутність військової дисципліни, обов'язки військовослужбовців, а також військовозобов'язаних та резервістів під час проходження зборів щодо її додержання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, права командирів щодо їх застосування, а також порядок подання і розгляду заяв, пропозицій та скарг, визначені Дисциплінарним статутом Збройних Сил України, який затверджений Законом України № 551-XIV від 24.03.1999 (далі по тексту - Дисциплінарний Статут).
Відповідно до вимог статей 1, 2 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, військова дисципліна - це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених військовими статутами та іншим законодавством України.
Військова дисципліна ґрунтується на усвідомленні військовослужбовцями свого військового обов'язку, відповідальності за захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, на їх вірності Військовій присязі.
Текст військової присяги затверджений указом Президії Верховної рад України 10.10.1991 №1640-XII та викладений таким чином: " Я, (прізвище, ім'я та по батькові), вступаю на військову службу і урочисто клянусь народу України завжди бути вірним і відданим йому, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок, накази командирів, неухильно дотримуватись Конституції і законів України, зберігати державну і військову таємницю. Я клянусь захищати Українську державу, непохитно стояти на сторожі її свободи і незалежності. Я присягаю ніколи не зрадити народу України."
Загальні права та обов'язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, обов'язки основних посадових осіб полку і його підрозділів визначає Закон України від 24.03.1999 № 548-XIV «Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України» (далі по тексту - Статут ЗСУ).
Так, за статтею 3 Статуту ЗСУ, військова служба у Збройних Силах України та інших військових формуваннях, утворених відповідно до законів України, є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком осіб (за винятком випадків, визначених законом), пов'язаній із захистом України.
Статтею 5 Статуту ЗСУ визначено, що внутрішня служба - це система заходів, що вживаються для організації повсякденного життя і діяльності військової частини, підрозділів та військовослужбовців згідно з цим Статутом та іншими нормативно-правовими актами.
Внутрішня служба, відповідно до статей 6, 7 Статуту ЗСУ, здійснюється з метою підтримання у військовій частині порядку та військової дисципліни, належного морально-психологічного стану, які забезпечують постійну бойову готовність та якісне навчання особового складу, збереження здоров'я військовослужбовців, організоване виконання інших завдань.
Вимоги цього Статуту ЗСУ зобов'язаний знати й сумлінно виконувати кожен військовослужбовець.
Внутрішньою службою у військових частинах та підрозділах керують їх командири. У разі розташування в одному приміщенні кількох підрозділів, командири яких не мають спільного безпосереднього начальника, керівництво внутрішньою службою наказом командира військової частини покладається на командира одного з цих підрозділів. Безпосереднім організатором внутрішньої служби у військовій частині є начальник штабу, а в роті - головний сержант роти.
Відповідно до статей 11, 16 Статуту ЗСУ, необхідність виконання завдань оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності, а також завдань, визначених міжнародними зобов'язаннями України покладає на військовослужбовців такі обов'язки : свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок; бути хоробрим, ініціативним і дисциплінованим; беззастережно виконувати накази командирів (начальників) і захищати їх у бою, як святиню оберігати Бойовий Прапор своєї частини; постійно підвищувати рівень військових професійних знань, вдосконалювати свою виучку і майстерність, знати та виконувати свої обов'язки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України; знати й утримувати в готовності до застосування закріплене озброєння, бойову та іншу техніку, берегти державне майно; дорожити бойовою славою Збройних Сил України та своєї військової частини, честю і гідністю військовослужбовця Збройних Сил України; поважати бойові та військові традиції, допомагати іншим військовослужбовцям, що перебувають у небезпеці, стримувати їх від вчинення протиправних дій, поважати честь і гідність кожної людини; бути пильним, суворо зберігати державну таємницю; вести бойові дії ініціативно, наполегливо, до повного виконання поставленого завдання; виявляти повагу до командирів (начальників) і старших за військовим званням, сприяти їм у підтриманні порядку і дисципліни; додержуватися правил військового вітання, ввічливості й поведінки військовослужбовців, завжди бути одягненим за формою, чисто й охайно.
Кожний військовослужбовець зобов'язаний виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов'язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями.
Положенням статті 26 Статуту ЗСУ передбачено, що військовослужбовці залежно від характеру вчиненого правопорушення та провини несуть з урахуванням бойового імунітету, визначеного Законом України «Про оборону України» дисциплінарну, адміністративну, матеріальну, цивільно-правову та кримінальну відповідальність згідно із законом.
Відповідно до статей 28, 29, 30 Статуту ЗСУ, єдиноначальність є одним із принципів будівництва і керівництва Збройними Силами України і полягає в: наділенні командира (начальника) всією повнотою розпорядчої влади стосовно підлеглих і покладенні на нього персональної відповідальності перед державою за всі сторони життя та діяльності військової частини, підрозділу і кожного військовослужбовця; наданні командирові (начальникові) права одноособово приймати рішення, віддавати накази; забезпеченні виконання зазначених рішень (наказів), виходячи із всебічної оцінки обстановки та керуючись вимогами законів і статутів Збройних Сил України.
Відповідно до пункту 45 Статуту, у разі невиконання (неналежного виконання) військовослужбовцем своїх службових обов'язків, порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку командир повинен нагадати йому про обов'язки служби, а за необхідності - накласти дисциплінарне стягнення. За вчинення адміністративних правопорушень військовослужбовці несуть дисциплінарну відповідальність за цим Статутом, за винятком випадків, передбачених Кодексом України про адміністративні правопорушення.
За положенням ст. 48 Дисциплінарного статуту, на військовослужбовців можуть бути накладені такі дисциплінарні стягнення: а) зауваження; б) догана; в) сувора догана; г) позбавлення чергового звільнення з розташування військової частини чи з корабля на берег (стосовно військовослужбовців строкової військової служби та курсантів вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти); ґ) попередження про неповну службову відповідність (крім осіб рядового складу строкової військової служби); д) пониження в посаді; е) пониження у військовому званні на один ступінь (стосовно осіб сержантського (старшинського) та офіцерського складу); є) пониження у військовому званні з переведенням на нижчу посаду (стосовно військовослужбовців сержантського (старшинського) складу); ж) звільнення з військової служби через службову невідповідність (крім осіб, які проходять строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, а також військовозобов'язаних під час проходження навчальних (перевірочних) і спеціальних зборів та резервістів під час проходження підготовки та зборів).
Порядок накладення дисциплінарних стягнень на військовослужбовців визначено статтями 83-84 Дисциплінарного статуту, згідно з якими на військовослужбовця, який порушує військову дисципліну або громадський порядок, можуть бути накладені лише ті дисциплінарні стягнення, які визначені цим Статутом і відповідають військовому званню військовослужбовця та дисциплінарній владі командира, що вирішив накласти на винну особу дисциплінарне стягнення. Прийняттю рішення командиром про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення може передувати службове розслідування. Воно проводиться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, та ступеня вини.
Під час накладення дисциплінарного стягнення та обрання його виду враховується: характер та обставини вчинення правопорушення, його наслідки, попередня поведінка військовослужбовця, а також тривалість військової служби та рівень знань про порядок служби.
Відповідно до статті 87 Дисциплінарного статуту, дисциплінарне стягнення має бути накладене не пізніше ніж за 10 діб від дня, коли командирові (начальникові) стало відомо про правопорушення.
Аналізуючи наведені норми, колегія суддів вказує, що у разі невиконання (неналежного виконання) військовослужбовцем своїх службових обов'язків, командир повинен нагадати йому про обов'язки служби, а за необхідності - накласти дисциплінарне стягнення за видами, встановленими ст. 68 Дисциплінарного статуту.
Статтею 58 Статуту внутрішньої служби передбачено, що командир (начальник) є єдиноначальником і особисто відповідає перед державою за бойову та мобілізаційну готовність довіреної йому військової частини, корабля (підрозділу) за забезпечення охорони державної таємниці; за бойову підготовку, виховання, військову дисципліну, морально-психологічний стан, збереження життя і зміцнення здоров'я особового складу; за внутрішній порядок, стан і збереження озброєння, боєприпасів, бойової та іншої техніки, пального і матеріальних засобів; за всебічне забезпечення військової частини, корабля (підрозділу); за додержання принципів соціальної справедливості.
Командир (начальник) відповідно до посади, яку він займає, повинен діяти самостійно і вимагати від підлеглих виконання вимог Конституції України, законів України, статутів Збройних Сил України та інших нормативно-правових актів.
За правилами статті 59 Статуту внутрішньої служби командир (начальник) зобов'язаний, зокрема: встановлювати у військовій частині, на кораблі (у підрозділі) такий внутрішній порядок, який гарантував би неухильне виконання законів України і положень статутів Збройних Сил України; показувати приклад дисциплінованості, неухильного виконання вимог законодавства, наказів і розпоряджень командирів (начальників); бути ввічливим і справедливим у ставленні до підлеглих, не принижувати їх честі і гідності.
Відповідно до частини першої статті 107 Статуту внутрішньої служби заступник командира батальйону (корабля 3 рангу) з морально-психологічного забезпечення в мирний і воєнний час відповідає за організацію і проведення виховної роботи, за військову дисципліну, морально-психологічний стан особового складу, за морально-психологічне забезпечення бойової готовності, бойової підготовки, бойових завдань, повсякденної діяльності батальйону (корабля), за національно-патріотичну підготовку та інформаційну роботу, організацію дозвілля військовослужбовців роти, їх соціальний захист.
Заступник командира батальйону (корабля 3 рангу) з морально-психологічного забезпечення підпорядковується командирові батальйону (корабля 3 рангу) і є прямим начальником усього особового складу батальйону.
Статтею 108 Статуту на заступника командира батальйону (корабля 3 рангу) з морально-психологічного забезпечення покладено такі обов'язки: брати участь у розробленні плану бойової підготовки батальйону (корабля); забезпечувати виконання рішень командира батальйону (корабля) з питань морально-психологічного забезпечення, подавати допомогу командирам рот та їх заступникам з морально-психологічного забезпечення у поліпшенні морально-психологічного стану особового складу; проводити роботу, спрямовану на виховання у військовослужбовців батальйону (корабля) відданості Українському народові, формування у особового складу високих морально-психологічних якостей громадянина - патріота України, готовності до свідомого виконання Конституції України і законів України, вимог Військової присяги, військових статутів Збройних Сил України, інших нормативно-правових актів і наказів командирів (начальників); виховувати особовий склад батальйону (корабля) в дусі свідомого ставлення до виконання військового обов'язку, вірності Військовій присязі, Бойовому Прапорові, традиціям дружби і військового товариства, любові до своєї військової частини, постійної пильності і бойової готовності; проводити роботу, спрямовану на якісне виконання завдань бойової підготовки, бойових завдань, підвищення боєздатності батальйону (корабля), зміцнення єдиноначальності, поліпшення морального стану особового складу; вживати конкретних заходів для зміцнення військової дисципліни та правопорядку, профілактики правопорушень серед особового складу, згуртування військових колективів; знати ділові та морально-психологічні якості кожного військовослужбовця офіцерського, сержантського (старшинського) складу батальйону (корабля); брати участь у роботі з кадрами, їх атестуванні, доборі кандидатів для прийняття на військову службу за контрактом на посадах рядового, сержантського (старшинського) складу, а також у розподілі за підрозділами поповнення, яке прибуло до батальйону (корабля); організовувати проведення навчально-виховних заходів з офіцерами батальйону (корабля), проводити з ними заняття з воєнної педагогіки і психології, особисто навчати їх практиці роботи з особовим складом, надавати необхідну методичну допомогу; брати участь у здійсненні заходів професійного психологічного добору військовослужбовців і розподілі їх за підрозділами з урахуванням особливостей і нахилів; забезпечувати соціально-психологічну адаптацію військовослужбовців до умов військової служби; брати участь у плануванні та здійсненні у ротах заходів соціально-психологічного супроводу повсякденної діяльності особового складу; разом із штабом батальйону організовувати і здійснювати заходи щодо психологічної підготовки особового складу до дій в екстремальних умовах мирного і воєнного часу, захисту від інформаційно-психологічного впливу противника; брати участь у роботі, пов'язаній із забезпеченням якісного опанування і зразкового збереження військовослужбовцями озброєння, боєприпасів, бойової та іншої техніки, виконання ними завдань вартової та внутрішньої служб, додержання заходів безпеки та охорони довкілля; знати потреби і запити особового складу, вживати заходів для своєчасного розгляду скарг і заяв, підтримувати зв'язок з сім'ями військовослужбовців, піклуватися про здоров'я, харчування, поліпшення матеріально-побутового стану особового складу; організовувати роз'яснення законодавства України та брати участь у забезпеченні додержання військовослужбовцями його вимог; своєчасно доповідати командирові батальйону та заступникові командира бригади з морально-психологічного забезпечення про військовослужбовців та членів їх сімей, які потребують соціального захисту; організовувати й особисто проводити заняття з національно-патріотичної підготовки, подавати теоретичну та методичну допомогу керівникам груп та їх помічникам; постійно інформувати військовослужбовців про суспільно-політичну обстановку в Україні, воєнну політику держави та завдання Збройних Сил України; піклуватися про духовний і культурний розвиток військовослужбовців, розробляти план проведення вихідних, святкових та неробочих днів, разом з командирами підрозділів організовувати і проводити заходи культурологічної роботи та дозвілля особового складу бригади (полку, окремого батальйону) та членів їх сімей; ефективно використовувати технічні засоби для проведення заходів морально-психологічного забезпечення; вивчати і впроваджувати передовий досвід, вносити пропозиції про вдосконалення форм і методів виховної роботи; вести облік кримінальних та інших правопорушень, надзвичайних подій та дисциплінарних провинностей, вчинених особовим складом, та готувати аналітичні довідки щодо стану військової дисципліни; своєчасно доповідати командирові батальйону (корабля 3 рангу) та заступнику командира бригади з морально-психологічного забезпечення про стан військової дисципліни та морально-психологічний стан особового складу; готувати і своєчасно подавати у порядку підпорядкованості донесення про вчинені військовослужбовцями правопорушення.
Відповідно до частин першої-третьої статті 5 Дисциплінарного статуту за стан військової дисципліни у з'єднанні, військовій частині (підрозділі), закладі та установі відповідає командир. Інтереси захисту Вітчизни зобов'язують командира постійно підтримувати військову дисципліну, вимагати її додержання від підлеглих, не залишати поза увагою жодного дисциплінарного правопорушення.
Стан військової дисципліни у військовій частині (підрозділі), закладі, установі та організації визначається здатністю особового складу виконувати в повному обсязі та в строк поставлені завдання, морально-психологічним станом особового складу, спроможністю командирів підтримувати на належному рівні військову дисципліну.
Стосовно кожного випадку правопорушення командир зобов'язаний прийняти рішення щодо необхідності притягнення винного до відповідальності залежно від обставин скоєння правопорушення, ступеня вини, попередньої поведінки порушника та розміру завданих державі та іншим особам збитків, а також з урахуванням бойового імунітету, визначеного Законом України «Про оборону України».
Так, службове розслідування призначається письмовим наказом командира (начальника), який прийняв рішення притягти військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності. Воно може бути проведено особисто командиром (начальником), доручено військовослужбовцю офіцерського складу, а в разі вчинення правопорушення військовослужбовцем рядового, сержантського (старшинського) складу - також військовослужбовцю сержантського (старшинського) складу. Заборонено проводити службове розслідування особам, які є підлеглими військовослужбовця, чиє правопорушення підлягає розслідуванню, а також особам - співучасникам правопорушення або зацікавленим у наслідках розслідування. Розслідування проводиться за участю безпосереднього начальника військовослужбовця, який вчинив дисциплінарне правопорушення.
Службове розслідування має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення командиром (начальником). У необхідних випадках цей термін може бути продовжено командиром (начальником), який призначив службове розслідування, або старшим командиром (начальником), але не більш як на один місяць.
Якщо під час службового розслідування буде з'ясовано, що правопорушення військовослужбовця містить ознаки кримінального правопорушення, командир військової частини письмово повідомляє про це орган досудового розслідування.
Згідно з приписами статті 86 Дисциплінарного статуту, якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир, який призначив службове розслідування, приймає рішення про притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності та визначає вид дисциплінарного стягнення.
Під час накладення дисциплінарного стягнення та обрання його виду враховується: характер та обставини вчинення правопорушення, його наслідки, попередня поведінка військовослужбовця, а також тривалість військової служби та рівень знань про порядок служби.
Порядок проведення службового розслідування у Збройних Силах України визначається наказом Міністерства оборони України, в інших військових формуваннях, правоохоронних органах спеціального призначення - наказами державних органів, які мають у своєму підпорядкуванні військові формування, утворені відповідно до законів України, правоохоронних органів спеціального призначення, Державної спеціальної служби транспорту, Адміністрації Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України."
Наказом Міністерства оборони України від 21.11.2017 №608, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 13.12.2017 за №1503/31371, затверджено Порядок проведення службового розслідування у Збройних Силах України (далі по тексту - Порядок №608).
Згідно з абзацом 4 пункту 2 розділу I Порядку №608, службове розслідування - це комплекс заходів, які проводяться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, а також встановлення ступеня вини особи (осіб), чиї дії або бездіяльність стали причиною вчинення правопорушення.
Розділ ІІ Порядку №608 визначає підстави призначення та предмет службового розслідування, а стаття 1 цього розділу містить невичерпний перелік підстав, у разі настання яких може призначатися службове розслідування.
Частиною другою розділу ІІ Порядку проведення службового розслідування у Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 21.11.2017 №608 передбачено, що службове розслідування не призначається якщо причини та умови, що сприяли вчиненню правопорушення, ступінь вини, розмір заподіяної матеріальної шкоди та інші обставини, які мають значення для прийняття рішення командиром (начальником) про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення, не потребують додаткового встановлення (уточнення) або їх встановлено під час проведення інспектування, інвентаризації, аудиту, за рішенням суду.
Згідно з частиною другою статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Так, у справі, що розглядається предметом спору є правомірність наказу відповідача від 10.11.2023 №1955 в частині накладення на позивача, ОСОБА_1 , дисциплінарного стягнення у вигляді "суворої догани".
Підставами для притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності слугував висновок відповідача про порушення статті 6, статті 11, статті 16, статей 58-59, 107-108 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, статті 4 Дисциплінарного статуту, статей 691-692 Бойового статуту.
Складовими дисциплінарного проступку є дії (бездіяльність) працівника; порушення або неналежне виконання покладених на працівника трудових обов'язків; вина працівника; наявність причинного зв'язку між діями (бездіяльністю) і порушенням або неналежним виконанням покладених на працівника трудових обов'язків.
З метою дослідження обставин та встановлення ознак наявності чи відсутності складу правопорушення, перш за все слід, дослідити питання, які посадові обов'язки покладені на ОСОБА_1 у взаємозв'язку з виявленим порушеннями та викладеними вище нормативними актами.
Аналіз наведених норм Статуту внутрішньої служби та Дисциплінарного статуту дає підстави дійти висновку про те, що військовослужбовець повинен бездоганно і неухильно дотримуватись порядку і правил, які встановлені Дисциплінарним статутом, Статутом внутрішньої служби Збройних Сил України. Водночас за неналежне виконання службових обов'язків військовослужбовець може бути притягнений у встановленому порядку до дисциплінарної відповідальності.
Верховний Суд у постанові від 30 квітня 2024 року у справі № 420/17256/22 відзначив, що вирішальним під час накладення дисциплінарної відповідальності за скоєний військовослужбовцем проступок є характер та обставини вчинення правопорушення, його наслідки, ступінь вини, попередня поведінка порушника, а однією із обставин, які потрібно довести, є вина особи в невиконанні або неналежному виконанні покладених на нього обов'язків. Ці обставини, як і причини та умови, що їх зумовили, а також ступінь вини військовослужбовця, з'ясовуються відповідним командиром самостійно або під час службового розслідування і повинні бути відображені у відповідному наказі про притягнення до дисциплінарної відповідальності або висновку службового розслідування.
Згідно з пунктом 1 розділу ІV Порядку № 608 особи, які проводять службове розслідування, зобов'язані: дотримуватися вимог законодавства України, вживати всіх передбачених законодавством заходів для всебічного, повного, своєчасного і об'єктивного розслідування обставин вчиненого правопорушення; виявляти (з'ясовувати) обставини, які підтверджують або спростовують інформацію щодо скоєння правопорушення, а також встановлювати обставини, які пом'якшують або обтяжують відповідальність правопорушника; розглядати заяви і клопотання військовослужбовця, правопорушення якого підлягає службовому розслідуванню, що були подані під час проведення службового розслідування та стосуються його проведення.
У разі відмови військовослужбовця надати письмові пояснення по суті службового розслідування особа, яка проводить службове розслідування, складає акт про відмову, який засвідчується підписами не менше двох присутніх осіб.
Відповідно до пункту 3 розділу ІV Порядку № 608 військовослужбовець, стосовно якого проводиться службове розслідування, має право: знати підстави проведення службового розслідування; бути ознайомленим про свої права та обов'язки під час проведення службового розслідування; відмовитися давати будь-які пояснення щодо себе, членів своєї сім'ї чи близьких родичів, коло яких визначається законом; давати усні, письмові або за допомогою технічних засобів пояснення, подавати документи, які стосуються службового розслідування, вимагати опитування (додаткового опитування) осіб, які були присутні під час вчинення правопорушення або яким відомі обставини, що стосуються правопорушення; з дозволу командира (начальника) отримувати копії документів, які стосуються службового розслідування, та долучати їх до власних пояснень; порушувати клопотання про витребування та долучення нових документів, видань, інших матеріальних носіїв інформації; висловлювати письмові зауваження та пропозиції щодо проведення службового розслідування, дій або бездіяльності посадових (службових) осіб, які його проводять; ознайомлюватися з актом службового розслідування (у частині, що його стосується) після розгляду командиром (начальником); оскаржувати рішення, прийняте за результатами службового розслідування, у строки та у порядку, визначені законодавством України.
За результатами службового розслідування складається акт службового розслідування, який містить вступну, описову та резолютивну частини (пункт 1 розділу V Порядку № 608).
За змістом пунктів 5, 6 розділу V Порядку № 608 акт службового розслідування підписується особами, які його проводили. У разі виявлення суперечностей та незгоди з результатами службового розслідування кожна така особа має право висловити свою окрему думку, яка викладається на окремому аркуші (від руки або у друкованому вигляді) та долучається до акта службового розслідування.
Після підписання акт службового розслідування подається на розгляд командиру (начальнику), який призначив розслідування. До акта службового розслідування додаються всі матеріали службового розслідування.
Відповідно до пункту 1 розділу VІ Порядку № 608 за результатами розгляду акта та матеріалів службового розслідування, якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир (начальник) приймає рішення про притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності, визначає вид дисциплінарного стягнення та призначає особу, якій доручає підготувати проект відповідного наказу.
Згідно з пунктом 2 розділу VІ Порядку № 608 дисциплінарне стягнення накладається у строки, визначені Дисциплінарним статутом Збройних Сил України.
Наказ (витяг з наказу) про притягнення до відповідальності доводиться до військовослужбовця у частині, що його стосується, під підпис із зазначенням дати доведення. Доведення здійснює безпосередній командир (начальник) військовослужбовця, який вчинив дисциплінарне правопорушення, або старший (за підпорядкуванням) командир (начальник).
У разі відмови військовослужбовця поставити свій підпис про ознайомлення з наказом (витягом з наказу) про притягнення його до відповідальності складається акт про відмову. Зміст акта про відмову засвідчується підписами не менше двох свідків цього факту.
Пунктом 4 розділу VІ Порядку № 608 визначено, якщо військовослужбовець вважає, що не вчинив правопорушення, він має право протягом місяця з дня накладення дисциплінарного стягнення подати скаргу старшому командиру (начальнику) або звернутися до суду у визначений законом строк.
З досліджених колегію суддів матеріалів справи встановлено, що за результатами службового розслідування, проведеного з метою уточнення причин і умов, що сприяли неналежному виконанню посадовими особами, а саме командирами 1 та 2 механізованих батальйонів військової частини НОМЕР_1 своїх службових обов'язків, що призвело до відмови від виконання бойових розпоряджень командира військової частини НОМЕР_1 за № 1338 від 25.10.2023, №384 від 30.10.2023, №406 від 01.11.2023 особовим складом вищевказаних підрозділів, було складено акт службового розслідування №28162 від 10.11.2023 /а.с. 33-61/ на підставі якого командир військової частини НОМЕР_1 видав наказ від 10.11.2023 №1955 "Про результати службового розслідування" /а.с. 170-173/, відповідно до пункту 3 якого, ОСОБА_2 було притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді суворої догани.
Згідно з висновками цього службового розслідування, причиною залишення особовим складом НОМЕР_2 механізованого батальйону позицій та подальша відмова від виконання вищевказаних бойових розпоряджень стали, у т.ч., психологічна втома та низький морально-психологічний стан військовослужбовців підрозділу.
Також, колегією суддів з матеріалів справи встановлено, що у ОСОБА_1 під час проведення службового розслідування пояснення не відбиралися.
Однак, матеріали службового розслідування, містять письмові пояснення військовослужбовців НОМЕР_2 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 (заступником командира якого є позивач) щодо подій, що мали місце 01.11.2023, зокрема, сержанта ОСОБА_3 (який очолював групу) /а.с. 82-83/, в яких він по суті поставлених йому запитань пояснює таке: "Близько 17:00 27.10.2023 я старший стрілець-оператор 1 механізованого відділення 2 механізованого взводу 4 механізованої роти НОМЕР_2 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 сержант ОСОБА_3 , отримав усний наказ від заступника командира 4 механізованої роти, капітана ОСОБА_4 , очолити групу, перед якою ставитиметься бойове завдання. Близько 18:00 я разом із заступником командира роти капітаном ОСОБА_4 та солдатом ОСОБА_5 прибули на КСП батальйону, де нам в усній формі довели суть завдання, а саме: провести заміну 46 оаемб на 5 позиціях ( ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , АДРЕСА_1 та ОСОБА_9 ) за визначеними координатами, 22 військовослужбовці повинні розміститись та тримати оборону. Проте в моє підпорядкування прибуло лише 18 військовослужбовців. За умови нестачі сил та засобів спільно з командуванням батальйону було прийнято рішення про зайняття 4 позицій замість 5, з подальшою ротацією за необхідністю. Ніч пройшла без втрат. Проте вже 29.10.2023 вранці, внаслідок безперервних атак дронів-камікадзе та ворожої артилерії, втрати склали 2 загиблих та 1 важкопоранений. За відсутності можливості евакуації в світлу пору доби, поранений помер. Вночі на підкріплення позицій прибуло 2 бійці з розвідувального взводу ВЧ НОМЕР_1 , 30.10.2023 було поранено 2 бійця 4 механізованої роти. 31.10.2023 поранено 2 бійця вогнеметного взводу НОМЕР_4 полку РХБз. Внаслідок бойових дій від 28.10.2023 по 31.10.2023 на ділянці фронту (5 позицій) протяжністю 5 кілометрів залишилось 8 бійців. О 01:30 год. 01.11.2023 мені надійшло усне повідомлення від ТВО командира НОМЕР_2 механізованого батальйону ВЧ НОМЕР_1 капітана ОСОБА_10 про те, що ротації ймовірно не буде. О 6:20 год. 01.11.2023 через засоби радіозв'язку, мною була зроблена доповідь оперативному черговому батальйону про прийняте рішення щодо відходу з позицій. Не дочекавшись відповіді о 6:40 год., задля збереження життя та здоров'я особового складу та поранених побратимів, яких необхідно було евакуйовувати власними силами, мною було прийняте рішення про відхід до місця тимчасової дислокації підрозділу. 3 моїх слів надруковано вірно, мною прочитано.".
Також в матеріалах справи наявні пояснення від 04.11.2023 інших учасників групи НОМЕР_2 механізованого батальйону, які приймали участь у бойовому завданні у період з 28.10.2023 по 01.11.2023 та залишили позиції /а.с. 84-93/. Ці пояснення повністю підтверджують пояснення командира групи, цитовані судом вище.
Натомість, вищевказані пояснення учасників групи 2 механізованого батальйону належно не були оцінені командиром військової частини НОМЕР_1 під час прийняття оскаржуваного наказу, зокрема стосовно твердження військовослужбовців НОМЕР_2 механізованого батальйону про те, що з групи військовослужбовців, чисельністю 18 осіб, залишилося лише 8, є поранені, яких необхідно було евакуювати, при цьому, евакуація в світлу пору доби неможлива.
З досліджених колегією суддів пояснень жодним чином не слідує, що рішення військовослужбовців залишити певні позиції пов'язані з психологічною втомою та низьким морально-психологічним станом військовослужбовців НОМЕР_2 механізованого батальйону.
Натомість, пояснення військовослужбовців вказують на недостатній рівень забезпечення особовим складом, координації, організації ротації.
Слід зазначити, що залишення бійцями позиції не має жодного зв'язку з діями чи бездіяльністю заступника командира батальйону з морально-психологічного забезпечення ОСОБА_1 .
А отже, притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності з цих підстав на думку суду апеляційної інстанції є необґрунтованим.
Рішення суб'єкта владних повноважень повинно ґрунтуватися на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Мають значення, як правило, ті обставини, які передбачені нормою права, що застосовується. Суб'єкт владних повноважень повинен врахувати усі ці обставини, тобто надати їм правову оцінку: прийняти до уваги або відхилити. У разі відхилення певних обставин висновки повинні бути мотивованими, особливо, коли має місце несприятливе для особи рішення.
Принцип обґрунтованості рішення вимагає від суб'єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов'язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Для цього він має ретельно зібрати і дослідити матеріали, що мають доказове значення у справі, наприклад, документи, пояснення осіб, тощо.
Крім того, колегія суддів зазначає, що обираючи до позивача вид дисциплінарного стягнення, відповідач не врахував відсутність у позивача дисциплінарних стягнень на момент його накладення.
Таким чином, колегія суддів доходить висновку про протиправність пункту 3 наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 10.11.2023 №1955 "Про результати службового розслідування", оскільки оскаржуваний пункт не відповідає критеріям правомірного та обґрунтованого рішення суб'єкта владних повноважень, які встановлені частиною другою статті 2 КАС України.
Враховуючи викладене, дослідивши матеріали справи, аналізуючи наведені норми права, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необхідність визнати протиправним та скасувати пункт 3 наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 10.11.2023 №1955 "Про результати службового розслідування" в частині оголошення ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення "сувора догана".
Ухвалюючи дане судове рішення, колегія суддів керується ст. 322 КАС України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення Серявін та інші проти України) та Висновком № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень.
Як зазначено в п. 58 рішення Європейського суду з прав людини по справі Серявін та інші проти України, суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Пунктом 41 Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору по даній справі, колегія суддів прийшла до висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи сторін, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення.
Відповідно до ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.
Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.
Керуючись ст. ст. 311, 315, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 - залишити без задоволення.
Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 05.02.2025 по справі № 440/18266/23 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя О.А. Спаскін
Судді О.В. Присяжнюк Л.В. Любчич